Драницька Ольга Сергіївна

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Україна,

 Луцьк

  Досліджено проблему додержання змагальності під-час вирішення клопотання про обрання запобіжних заходів слідчим суддею. Зроблено висновок, що одночасне залучення слідчого, потерпілого та прокурора для вирішення клопотання про запобіжні заходи становить порушення принципу змагальності сторін у кримінальному процесі.

  Ключові слова: змагальність, підозрюваний, слідчий, слідчий суддя, кримінальний процес.

  The problem of adherence to the principle of competitiveness of solving the solicitation for the applying of precautionary measures by the investigating judge was researched. It is concluded that the simultaneous involvement of the investigator, the victim and the prosecutor to resolve the solicitation for the applying of precautionary measures is a violation of the principle of competitionness between the parties in the criminal proceedings.

  Key words: competitiveness, suspect, investigator, investigating judge, criminal proceeding.

  Відповідно до ч.1 ст. 193 КПК «Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу», розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника [1]. Таким чином положення цієї статті не передбачають участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчого та потерпілого [5, c.118].

  Відповідно до ч.4 ст. 193 КПК, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Слідчий на стадії досудового розслідування не є і не може бути свідком, тому допитуватися слідчим суддею не може. 

  Отже, ст. 193 КПК встановлює, що тягар доведення обставин, що обумовлюють необхідність застосування до особи запобіжного заходу, відповідно до положень ст. 194 КПК, покладається на прокурора. У зв’язку з цим, якщо суд порушує положення статей 193 і 194 КПК, то він, тим самим, порушує низку принципів конституційного та кримінального процесуального права. 

  Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [3]. Тобто суддя повинен діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, зокрема чинним КПК України. 

  На нашу думку, у разі залучення до судового засідання слідчого, слідчим суддею буде порушено принцип змагальності сторін, оскільки буде порушено баланс сторін та створено так званий обвинувальний ухил у кримінальному процесі. Права слідчого при цьому не порушуються, бо ст. 21 КПК «Доступ до правосуддя» на нього у аналізованих правовідносинах не поширюється, оскільки ст. 193 КПК врегульовується порядок розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу. Водночас слідчому, як і кожному громадянину України, відповідно до принципу гласності, не забороняється бути присутнім у судовому засіданні, за винятком обмежень, що встановлені ст. 27 КПК.

  Вищезазначена позиція відображена у п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13, яким визначено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого та його захисника [4]. 

  У ст. 370 КПК закріплено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто, під час ухвалення судового рішення, ухвали, суд, крім норм матеріального права, повинен дотримуватись вимог щодо кримінального провадження. Деякими практиками тлумачиться, що відповідно до ст. 177 «Загальні положення про запобіжні заходи», слідчий суддя, суд повинен відмовити у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. У той же час, зі змісту ст. 184 КПК, таке клопотання може бути подане лише у письмові формі та його копія має бути вручена підозрюваному (захиснику). 

  Тому доводити процесуальні ризики недосягнення завдань кримінального провадження слідчий може лише у письмовій формі, оскільки чинний КПК не наділяє його правом виступу в суді, а також іншими процесуальними правами, наприклад, шляхом відкликання клопотання про обрання запобіжного заходу [5, c.122]. 

  Висновки. Проведений аналіз чинного КПК, практики Вищого спеціалізованого суду України дає підстави для висновку про те, що участь неуповноважених осіб (слідчого, потерпілого, його представника) у судовому засіданні по розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, є порушенням ст. 193 КПК. Вважаємо, що у такий спосіб відбувається порушення принципу змагальності сторін у кримінальному процесі, а отже і права особи, що підозрюється у вчиненні злочину, на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://zакоn.rаdа.gov.uа/сgі-bin/lаws/mаіn.сgі?nrеg (вступив в дію з 20 листопада 2012 року). 

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України – 1998. – № 13.

3. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – Ст. 141.

4. Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v0511740-13.

5. Притула А.М. Змагальність у кримінальному процесі як передумова справедливого суду / Юридична наука. – 2014. – № 8. – C.118-122.