Андрійчук Богдан Ігорович

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки,

Україна, м. Луцьк

 

Тімофєєва Тетяна Сергіївна

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки,

Україна, м. Луцьк

 

  Анотація. Подано комплексний аналіз поняття «господарська правосуб’єктність» як елемента правового статусу суб’єкта господарських відносин. Розмежовуються поняття «господарська правосуб’єктність» та «господарська компетенція».

  Ключові слова: правосуб’єктність, господарська правосуб’єктність, господарська компетенція.

 

  Реалізація права вимагає певних особливостей, визнаних або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих ознак утворює поняття «правосуб'єктності». Саме господарська правосуб’єктність є домінуючою ознакою, що характеризує правовий статус суб’єкта господарювання.

  Правосуб’єктність як правова категорія визнає за особою можливість бути учасником правовідносин, мати права та обов’язки, тобто виступати суб’єктом права. Галузева правосуб’єктність стосується діяльності особи в певних сферах суспільного життя, що складають окремий предмет правового регулювання. Таким чином, господарська правосуб’єктність визнає за особою здатність бути учасником правовідносин у сфері господарських відносин [4, с. 39].

  Для участі у сфері господарювання особа повинна бути наділена необхідними для цього правами та обов’язками. Без цього особа не зможе ні досягнути визначеної мети, ні виконати поставлених перед нею завдань, ні набути статусу суб’єкта господарського права, ні взагалі стати учасником господарських відносин.

  Правосуб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків [6, с. 95]. Це визначення знайшло закріплення і у статті 55 Господарського кодексу України, де зазначається, що суб’єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків). Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської діяльності особа, визнана в установленому порядку суб’єктом господарської діяльності, безпосередньо здійснює права і несе обов’язки, обумовлені конкретними господарськими відносинами [5, с. 47] .

  Проте, на нашу думку, ототожнення понять «господарська правосуб’єктність» та «господарська компетенція» є спірним. Такі поняття треба розмежовувати, але при цьому не виключаючи їх тісного взаємозв’язку. Це досить взаємопов’язані категорії, які загалом і формують передумови участі особи в господарських правовідносинах [3, с. 95]. Господарська правосуб’єктність є ширшим поняттям і включає в себе господарську компетенцію як елемент.

  Компетенція не може бути зведена до «здатності» і до «загальних можливостей», це щось більш конкретне, ніж загальні можливості; це сукупність визначених, уже наявних прав. Обсяг компетенції не може бути змінено з власної волі суб’єкта. Обсяг правоздатності менш конкретний, але також не безмежний. Якщо компетенція вказує, якими правами й обов’язками суб’єкт уже володіє через те, що належить до певної категорії учасників господарських відносин, то правоздатність показує, якими правами й обов’язками він може володіти понад це [3, с. 94] .

  Крім того, у правовій науці використовуються терміни «правоздатність та дієздатність» (зокрема у працях дослідників А.Є. Пілецького, В.С. Щербини), що вважаємо другими елементами господарської правосуб’єктності [4, с. 40]. Адже варто розмежовувати здатність мати право та здійснювати його (господарська правоздатність та дієздатність) від самого права (господарська компетенція). Господарська компетенція як сукупність прав та обов’язків реалізується за допомогою господарської правоздатності та дієздатності, що означає можливість мати таку сукупність прав та обов’язків. Це охоплюється поняттям «господарська правосуб’єктність», без якої неможлива участь суб’єкта у господарських правовідносинах. Вона в свою чергу по-різному визначається у Цивільному кодексі (ЦК України) та Господарському кодексі України (ГК України).

  Відповідно до ст. 91ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа,крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині [2]. Однак, їх поява має свої особливості (державна реєстрація, наявність установчих документів, у яких містяться відомості про найменування і місцезнаходження юридичної особи, про органи управління і контролю, їх компетенцію,мета, предмет, а саме вид господарської діяльності,на яке законодавство встановлює певні ліміти, передбачаючи ліцензування, квотування тощо) [1].

  Положення Господарського кодексу України, на відміну від Цивільного кодексу, що закріплює універсальну правоздатність юридичної особи, передбачають спеціальну правоздатність – наявність у юридичної особи таких прав та обов'язків, які відповідають меті і завданням її діяльності [7].

  Таким чином, господарська правосуб’єктність є необхідною та домінуючою ознакою правового статусу суб’єктів господарських відносин, яка в свою чергу містить такі елементи, як господарська компетенція, господарська правоздатність та дієздатність. Дані поняття не ототожнюються, а знаходяться у тісному взаємозв’язку. Відповідно господарська правосуб’єктність визначається як спеціальна правова властивість суб’єктів господарювання бути учасником господарських відносин, а саме здатність мати права та обов’язки і здійснювати їх для виконання своїх завдань та статутних цілей.

 

Література:

1. Господарський кодекс України: чинне законодвство із змінами та допов. На 03 жовтня 2017 року: офіц. текст/ Верховна Рада України. – Київ: Алерта, 2017. – 176 с.

2. Цивільний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. на 06 липня 2016 року: офіц. текст/ Верховна Рада України.– Київ: Алерта, 2016. – 306 с.

3. Гарагонич О. В. Поняття та ознаки господарської компетенції / О. В. Гарагонич // Порівняльно-аналітичне право. - 2016. - №3. - С. 93-96.

4. Ментух Н. Ф. Поняття господарської правосуб'єктності/ Н. Ф. Ментух// Адвокат. - 2011. - №2(125). - С. 39-41.Несинова С.В. Господарське право України. Навч. посіб. /С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна.- Київ.: Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

5. Щербина В. С. Господарське право: підручник/ В. С. Щербина. - 2-е вид., доп. і перероб. - Київ: Юрінком Інтер, 2005.- 592 с.

6. Щодо надання роз’яснень стосовно правосуб’єктності підприємства: лист[Електронний ресурс]/ Міністерство Юстиції України. – 2004. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1332323-04. – Назва з екрана (дата звернення 22.11.2017).