Кокуца Євген Дмитрович
магістр спеціальності адміністрування податків і платежів
Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця
Таєнчук Андрій Миколайович
магістр спеціальності адміністрування податків і платежів
Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця
Щербіна Лариса Володимирівна
магістр спеціальності адміністрування податків і платежів
Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця
Іщенко Наталя Михайлівна
магістр спеціальності адміністрування податків і платежів
Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця
Анотація: У статті розглянуто порядок обчислення, звітності й сплати збору за користування радіочастотним ресурсом України.
Ключові слова: податки і збори, оподаткування, ліцензування, підприємництво.
Збір за користування радіочастотним ресурсом України – це спеціальний загальнодержавний ресурсний збір, який справляється як плата за користування радіочастотним ресурсом на території України (пп. 9.1.11 п. 9.1 ст. 9, пп. 14.1.66 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) і регламентується розділом XV ПКУ. Користування радіочастотним ресурсом – це специфічна діяльність, пов’язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу. Організаційно-правові й економічні основи користування суб’єктами господарювання радіочастотним ресурсом України встановлені Законом України “Про радіочастотний ресурс України”. Згідно з цим законом радіочастотний ресурс – це природний ресурс і об’єкт права власності українського народу, частина радіочастотного спектра (безперервного інтервалу радіочастот, не вищого за 3 ТГц), придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України й міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях. Платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу, юридичні або фізичні особи, визначені пп. 318.1.1 п. 318.1 ст. 318 ПКУ та законодавством України про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом у межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі : – ліцензії на користування радіочастотним ресурсом або на мовлення й дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; – дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу й випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; – дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу й випромінювального пристрою. Перелік загальних користувачів радіочастотного ресурсу – платників збору та/або зміни до нього подаються центральному органу державної податкової служби Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформації (НКРЗІ) із зазначенням виду зв’язку, смуги радіочастотного ресурсу, регіонів користування радіочастотним ресурсом двічі на рік: до 1 березня та до 1 вересня поточного року, станом на 1 січня і 1 липня відповідно за формою, встановленою центральним органом ДПС за погодженням із центральним органом із регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом і надання послуг поштового зв’язку. Окрім цього, платники збору у місячний термін зобов’язані подати до ДПІ копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення (супутникове, ефірне, кабельне, проводове, багатоканальне) та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв після їх видачі. Дозволи на експлуатацію видаються Державним госпрозрахунковим підприємством “Український державний центр радіочастот” (УДЦР) у порядку, встановленому НКРЗІ (статті 16, 29 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”). Ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом України (форми Р-1, РР-1п, Р-1д, Р-1пт, Р-1дс) затверджені рішенням НКРЗІ від 19.08.2005 № 53. Форми документів, пов’язаних із ліцензуванням діяльності у сфері телерадіомовлення, затверджені рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення “Про приведення заявочних документів ТРО у відповідність до вимог статті 31 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” від 11. 02.2010 № 353. Порядок видачі, продовження, переоформлення, видачі дубліката, анулювання ліцензії на мовлення визначено у статтях 23–37 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.
Об’єктом оподаткування збором є спеціальне використання природного ресурсу – ширини смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні, яку виділено для здійснення певної діяльності, і яка зазначена в ліцензії або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу й випромінювального пристрою для технологічних користувачів і користувачів радіочастотного ресурсу для розповсюдження телерадіопрограм. Для визначення об’єкта обчислення збору кожен мегагерц радіочастот, дозволений ліцензією для використання в кількох регіонах, множиться на кількість цих регіонів. Тобто за використання однієї частоти у п’яти областях треба платити 5-кратну вартість.
Базові ставки збору в гривнях на місяць за 1 МГц ширини смуги радіочастот встановлені ст. 320 ПКУ залежно від діапазону та виду радіозв’язку. У порівнянні зі ставками, які діяли у 2010 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України” від 27.12.2008 № 1150, вони збільшені в 1,097 раза. Платники, починаючи з дати видачі ліцензії або дозволу, щомісяця обчислюють і на підставі розрахунку за встановленою формою сплачують суму збору, виходячи з розміру встановлених ставок за видом радіозв’язку й ширини смуги радіочастот на кожен регіон окремо.
Платники збору зобов’язані самостійно: 1) здійснювати розрахунки збору; 2) подавати податкову звітність протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; 3) щомісяця сплачувати податкові зобов’язання за використання радіочастотного ресурсу протягом 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку для подання Податкового розрахунку, тобто до 30 числа за місцем податкової реєстрації. Форму Податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України затверджено наказом Державної податкової служби України від 24.12.2010 № 1018.
У разі несплати збору платником або сплати в не повному обсязі протягом шести місяців органи державної податкової служби подають інформацію про такого платника збору до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для вжиття заходів згідно із законодавством. Державна податкова служба України листом від 04.01.2011 №13/7/15-0817 поінформувала про порядок адміністрування збору за користування радіочастотним ресурсом України відповідно до вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ. Платник збору за користування радіочастотним ресурсом відображає в бухгалтерському обліку податкове зобов’язання зі збору нарахування за дебетом рахунків відповідних витрат операційної діяльності й за кредитом відповідного аналітичного рахунку субрахунку 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”, а виплату – відповідно за дебетом такого аналітичного рахунку субрахунку 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” та кредитом субрахунку 311 “Поточні рахунки в національній валюті”. Пунктом 5 розділу ХІХ “Прикінцеві положення” ПКУ доручено Кабінету Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, зокрема збору за користування радіочастотним ресурсом України з урахуванням індексу споживчих цін.
У Податковому кодексі України встановлено сукупність і сформовано основні засади й принципи оподаткування ресурсними податками і зборами, які можуть справлятися суб’єктами господарювання за певних умов діяльності. На сьогодні чинною в Україні є система ресурсних податків і зборів, яких налічується близько десятка. Ресурсні платежі до бюджетів передбачають еквівалентність відносин між платниками й державою, їх розмір залежить від виду і обсягу використаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно, бо: – користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безоплатним, тому що необхідно забезпечити фінансування заходів їх відтворення й охорони; – у такий спосіб досягається рівність умов господарювання – суб’єкти, які користуються природними ресурсами, повинні їх оплачувати, інакше отримають більше переваг, ніж суб’єкти, які цими ресурсами не користуються; – через сплату ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів і здійснювати належний їх облік. У свою чергу, платники ресурсних податків і зборів, використовуючи ощадливо корисні копалини, земельні ділянки, сільськогосподарські угіддя та інші природні ресурси, своєчасно і повно декларуючи обов’язкові платежі до бюджетів, забезпечуватимуть мінімальні витрати на їх сплату і запобігатимуть штрафним санкціям та пені. Важливою умовою ресурсозбереження й грамотного оподаткування є знання фахівцями підприємств особливостей і методик визначення сум податкового зобов’язання за кожним ресурсним податком і збором, порядок їх документування, реєстрації операцій, аналітичного й синтетичного обліку витрат у системі бухгалтерських рахунків за обов’язковими платежами до бюджету, опанування методик складання податкових декларацій, розрахунків і подання державним податковим органам.
Література:
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : закон України від 16.07.2015 № 996-ХІV.
2. Податковий кодекс України вiд 02.12.2017 № 2755-VI.
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 (МСБО 8) “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” від 01.01.2012 № 920-020. 4.
4. Свірко С. В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах : навч. посіб. / С. В. Свірко. – К. : КНЕУ, 2016. – 380 с.
5. Скирпан О. П. Фінансовий облік : навч. посіб. / О. П. Скирпан, М. С. Палюх. – Т. : ТНЕУ, 2010. – 407 с.
6. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу : підручник / В. В. Сопко, В. П. Завгородній ; Київ. нац. екон. ун-т. – К. : КНЕУ, 2014. – 411 с.
