Тіткова Марина Вікторівна
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського»
Україна, м. Київ
Анотація: У статті розглядаються аспекти становлення і розвитку оформлення та макету путівників, як виду поліграфічної продукції, розкривається історія їхнього виникнення та формування
Ключові слова: поп – ап, путівники, дизайн, поліграфія, туризм
Постановка проблеми: Останнім часом широким попитом користуються так звані «креативні путівники», які відзначає оригінальна подача матеріалу, нестандартне поліграфічне оформлення та дизайнерське виконання елементів інфографіки. Разом із тим майже у всіх випадках креативне оформлення втілюється у стандартній конструкції, не враховуються можливості використання різних матеріалів та вклейок у основний блок видання
Актуальність проблеми: Виявлення особливостей дизайну поп-ап видань у їх залученні до поліграфічного виконання та оформлення путівника є новою і актуальною для дизайну подібних видань
Аналіз попередніх досліджень: Детальним дослідженням путівників як тексту і як виду поліграфічної продукції займалася Антонова З.В. у виданні якої викладено усі основні відомості по цьому виду видань [1].
Виклад основного матеріалу дослідження: Подорожі були і будуть невід'ємною частиною розвиненої культури. Раніше, в стародавні часи, переміщення для багатьох племен було способом життя. Причини цього найрізноманітніші: війни, зміна погодних умов, виснаження пасовищ для худоби. Згодом подорож набуває розважального характеру. І ось з цього моменту ми можемо говорити про появу такого виду видання, як путівник.
Історія становлення путівника як виду видання сягає своїм корінням часів давньоримських шляховиків. Вони являли собою своєрідні карти доріг із зазначенням відстані між пунктами. Ще одним попередником путівника можна назвати подорожні нотатки, зроблені торговцями або паломниками під час подорожі [3].
Вивченню путівника як виду видання приділялося разюче мало уваги. Незважаючи на те, що тексти, в основі яких лежить подорож, виникли ще в античності, всі роботи, як правило, носять вузько прикладний характер. Наприклад, праця А.В. Протченко "Типологічні і функціонально-стилістичні характеристики англомовного путівника" [2].
Про історію, особливості путівників писали їх укладачі, зокрема власник "Видавництва путівників" Г.Г. Москвич. Звичайно, це тільки окремі зауваження, які можна побачити в передмовах до різних книг. Особливий внесок у розвиток цього виду видання внесли К. Бедекер і Дж. Мюррей. Вони своєю діяльністю створили той образ путівника, який до цих пір вважається зразковим. Такий путівник називається "бедекором".
Серед сучасних досліджень цього виду видань велика частина робіт присвячена порівняльному аналізу змісту путівників різних видавництв і часів. У приклад можна привести роботи Л. Кисельової, С. Ісакова, Е.В. Молочко. Є й гідні роботи, присвячені вивченню путівників окремих районів, наприклад робота В.А. Кашпура "Петербуржець подорожує".
За ГОСТом 7.60 - 2003 путівник - "це довідник, що містить відомості про будь-якому географічному пункті або культурно-просвітницькому закладі (заході), розташовані в порядку, зручному для проходження або огляду".
Таким чином, ми можемо сказати, що путівник є синтетичним жанром. Він поєднує в собі риси довідкового видання і видання для дозвілля: з практичною інформацією та відомостями про країну, місті, пам'ятки певної території є сусідами авторські тексти, що носять автобіографічний характер і мають емоційно-забарвлений тон розповіді [2].
У оформленні так званих «креативних путівників іноді використовується історична стилістика. Але переважно старі світлини та мапи поєднуються з новим дизайнерським оформленням. Такі путівники виконують не лише і не стільки інформативну як естетичну функцію – як сувенір та пам'ять про відвідану місцину.
«Поп-ап» (pop-up) видання ще називають тривимірними книжками, або книжками-панорамами. Це видання у яких шляхом висічки чи порізри пених елементів (як у книжці-панорамі) чи доклеєння в основний книжковий блок додаткових паперових конструкцій (як у власне поп-ап виданнях), що при розгортанні сторінки розкладаються у об`ємне зображення з кількох планів, або рухаються, імітуючи певну дію зображеного на них елементу.
У використанні поп-ап елементів в путівнику найбільш простим та обумовленим матеріалом є використання планів у відтворені панорамних видів міста чи іншої живописної території. Але разом з тим доцільним є використання рухомих елементів у оформлені сторінок де розповідається про певні, послідовно розташовані локації.
Висновки. Основним принципом, яким варто керуватися при компонуванні такого путівника є принцип функціональної доцільності у разі виконання більш практичного варіанту, або ж, для суто сувенірної продукції, варто враховувати поєднання композиції поліграфічно відтворених елементів із власне поп-ап частиною, аби не перевантажувати сприйняття, адже надмір елементів лише знизить виразність та ефект від кожного з них
Література:
1. Антонова З.В. Становлення і розвиток путівника як виду видання: конспект лекцій / З.В. Антонова. – Москва, МГОУ, 2006 (М .: Друкарня МГОУ). - 13
2. А.В. Протченко "Типологічні і функціонально-стилістичні характеристики англомовного путівника". Самара, 2005.
3. Біржаков, М.Б. Введення в туризм [Електронне видання]. - СПб. : Видавничий Торговий Дім "Герда", 2000 - 192 с.
