УДК 632.523:636.083.314:631.95

Бондар Людмила Пилипівна

кандидат біологічних наук, доцент,

 державний аграрний університет

м.Одеса

  Проаналізовано строки появи та вплив отруйних рослин пасовищного біогеоценозу на сільськогосподарських тварин. Запропоновані заходи боротьби і способи попередження отруєнь отруйними рослинами тварин на пасовиськах.

  Ключові слова: пасовищні біогеоценози, лікарські, кормові, шкідливі та отруйні рослини, токсикози, кормові отруєння.

  Більшість трав’яних біогеоценозів (культурні і природні) використовуються для випасу с.-г. тварин, тому вони мають велике народногосподарське значення. 

  В пасовищних біогеоценозах проростають як кормові так і отруйні рослини. Кормова цінність сіножатей (лугів) і пасовищ іноді сильно знижується від проростання на них отруйних і шкідливих рослин. Переважна частина отруйних і шкідливих рослин поширена на сирих луках і пасовищах, а також вони ростуть на пасовищах з низькою продуктивністю [1].

  Кормові отруєння тварин, що викликані отруйними рослинами, приносять значну шкоду тваринництву: хвороби тварин або їх загибель. Це пов'язано з тим, що через отруєння отруйними рослинами з року в рік гине досить велика кількість тварин різних видів, і крім того, відбувається значна втрата сільськогосподарської продукції і зниження працездатності тварин після їх одужання.

  Кормові отруєння, пов'язані з отруйними рослинами можуть іноді викликати отруєння і у людей, що споживають м'ясо і інші продукти сільськогосподарських тварин, що отруїлися [2].

  В процесі тривалої еволюції тварини придбали здатність вибирати і поїдати корисні для організму види трав, залишаючи шкідливі – колючі і отруйні рослини. Ця життєво важлива фізіологічна реакція, забезпечує екологічно оптимальне годування тварин може змінюватись під впливом екологічних факторів. Але, смакова вибірковість у диких тварин виражена сильніше, ніж у свійських, тому ризик отруєння свійських тварин значно вищий.

  Часто токсикози реєструються весною. Це пояснюється тим, що в зимовий період тварини не отримують свіжого, зеленого корму тому в перші дні з жадністю поїдають соковиту траву, в тому числі і отруйні рослини. Крім того, отруйні рослини бувають і в сіні, силосі, сінажі, а насіння їх у фуражному зерні. 

  Збираючи гербарій на луках і пасовищах, у лісі і в полі, необхідно вивчити, коли саме цвітуть призначені для збору види трав на протязі вегетаційного періоду. Це потрібно знати для того, щоб можна було своєчасно вжити заходів боротьби з шкідливими і отруйними травами.

  Основна маса отруйних, лікарських і шкідливих трав росте і розвивається в весняно-літній період. Особливо важливим періодом у появі їх є кінець квітня - початок травня. В цей час необхідно бути особливо уважним, тому що весною худоба, виходячи на пасовище чи вигін, з жадобою кидається на різну зелень, поїдаючи трави, які літом і восени вона обходить. За період з кінця квітня або з початку травня з'являється і зацвітає основна маса отруйних і лікарських рослин.

  В березні і пізніше зацвітають такі рослини: копитняк європейський (Asarum europaeum L.), пшінка весняна (Ficaria verna Huds.), анемона дібровна ( Anemone nemorosa L.), анемона жовтецева (Anemone ranunculoides L.).

  В квітні цвітуть: горицвіт весняний (Adonis vernalis L.), прострiл чорніючий (Pulsatilla nigricans Storck), калюжниця болотна (Caltha palustris L.), хвощ польовий (Equisetum arvense L.), первоцвіт лікарський (Primula officinalis L.), конвалія травнева (Convallarea majalis L.).

  На забур'янених ділянках лісів, ярів, пустирів зацвітає чистотіл великий (Chelidonium majus Z.). Вся ця група рослин належить до отруйних і лікарських.

  В травні також цвіте значна кількість отруйних і лікарських рослин: анемона лісова (Anemone sylvestris L.), кульбаба звичайна (Taraxacum officinale Webb.ex Wigg), гусячі лапки (Potentilla anserina L.), жовтець їдкий (Ranunculus acris L.), жовтець повзучий (Ranunculus repens L.).

  До кінця травня і на початку червня на луках і в лісах зацвітають: кірказон звичайний (Aristolochia clematitis L.), паслін чорний (Solanum nigrum L.), блекота чорна (Hyoscyamus niger L.) і багато видів молочаю.

  У липні зацвітає більшість рослин родин пасльонових, зонтичних, хрестоцвітих, а також чемериця біла (Veratrum album L.), цикута отруйна (Cicuta virosa L.) та інші рослини.

  У серпні - жовтні з отруйних і лікарських рослин зацвітають полин гіркий (Artemisia absinthium L.), мишій сизий (Setaria glauca L.), тютюн (Nicotiana tabacum Z.), махорка (Nicotiana rustica L.). В цей період продовжують цвісти і ті рослини, що зацвіли пізніше.

  Наведений календар дає можливість орієнтуватися в природі при зборі отруйних, лікарських і шкідливих рослин.

  Захист тварин від захворювань у літній пасовищний період є складною еколого-ветеринарною проблемою, яка стосується багатьох аспектів діяльності ветеринарних спеціалістів. Пасовища для випасання тварин — це БГЦ як екологічний чинник, який впливає на стан трави і ґрунту. Поїдаючи траву, тварини задовольняють потреби організму в корисних речовинах, мінеральних солях, амінокислотах і вітамінах, в яких містяться БАР. Ветеринарні фахівці роботу щодо прогнозування захворюваності тварин, які переходять на пасовище, починають заздалегідь: попередньо оглядають пасовища, виявляють наявність чагарників, місць поховання трупів, благополуччя місць щодо ґрунтових інфекцій (сибірка, емкар, брадзот, стовбняк та ін.), стан місцевості, рівень ґрунтових вод. в перші дні випасу після зимового утримання тварин бажано випасати тварин на ділянках де отруйних рослин зустрічається мінімальна кількість. Випасання голодних, виснажених тварин примушує їх на вимушене поїдання отруйних рослин з усіма небажаними наслідками [3, с.129-134].

  Особливу увагу звертають на наявність у траві шкідливих (ковила, пустирник), отруйних (люпин, жовтець, черемиця, дурман та ін.) рослин. Ці рослини можуть стати причиною травмування слизової оболонки рота, шкіри, скелетних м'язів, а іноді внутрішніх органів. Деякі види рослин засмічують шерсть овець і кіз. До таких рослин належать: бодяк ланцетоподібний, волошка розкидиста, дурнишник звичайний і колючий (городній реп'ях), липучка звичайна, лопух повстяний (реп'ях), гострик простягнена, тирса (ковила волосиста), чорнокорінь лікарський, мишій кільчастий. Отруйні рослини, за даними І. А. Гусиніна [4, с.20-40], можуть викликати отруєння з клінічною картиною ураження ЦНС: токсикози — з ознаками ураження серцевого м'язу; впливати на якість тваринницької продукції (гіркий смак молока, часниковий запах та ін.).

  За клінічною картиною отруєння людей і тварин токсичні рослини поділяють на такі групи.

І. Рослини, що спричиняють появу переважно симптомів ураження центральної нервової системи (ЦНС).

1. Рослини, що спричиняють збудження ЦНС: блекота чорна, дурман звичайний.

2. Рослини, що спричиняють збудження ЦНС і водночас діють на серце, травний тракт, нирки: калюжниця болотна, жовтець.

3. Рослини, що спричиняють при гнічення і параліч ЦНС: болиголов плямистий, хвощ польовий, чистотіл великий.

4. Рослини, що спричиняють пригнічення і параліч ЦНС і водночас діють на травний тракт: хвилівник звичайний.

II. Рослини, що спричиняють переважно ураження шлунково-кишкового тракту: ластовень російський, переступень білий, молочаї, мильнянка лікарська, паслін солодко-гіркий.

III. Рослини, що спричиняють переважно ураження серця: горицвіт весняний, наперстянка пурпурна, конвалія травнева.

  До рослин, гнітючих і паралізуючих центральну нервову систему, відносяться: мак дикий самосійка, чистотіл великий, плевел п’янкий, жабрій ладанний, чистець прямий. До рослин, що викликають пригнічення і параліч центральної нервової системи і одночасно вражаючим шлунково-кишковий тракт, відносяться: аконіт протиотруйний, сокирки польові, чемериця біла, хвилівник звичайний, болиголов плямистий, гармала звичайна. Рослини, що викликають ураження органів дихання та травного тракту тварин: гірчиця польова, хрінниця пронизанолиста, різушка отруйна, редька дика. До рослин, що викликає ураження серця тварин, відносяться: вороняче око звичайне, горицвіт весняний, конвалія травнева, наперстянка пурпурна, тюльпан Шренка та ін.. Рослинами, що викликають ураження печінки у тварин, є жовтозілля Якова, люпин жовтий. Рослинами, вражаючими нирки і сечовидільні шляхи у тварин, є ластовень лікарський.

  Водночас боротьба з природними заростями отруйних рослин не завжди виправдана, тому що вони можуть входити до категорії рідкісних та зникаючих (занесених до Червоної книги), практично цінних (джерела лікарських, інсектицидних тощо). Багато з них є корисними компонентами природних екосистем (нектароносні, мікоризоутворюючі, лікарські для багатьох тварин тощо). Катастрофічне зменшення генофонду і площі поширення сировинних рослин у результаті антропічного впливу, а також активна боротьба з бур'янами і шкідливими рослинами примушують створювати спеціалізовані плантації деяких отруйних рослин (блекоти чорної, дурману звичайного та ін.).

  Основними заходами боротьби з отруйними та шкідливими рослинами на сінокосах і пасовищах є прополка або скошування в ранні фази вегетації, підсів насіння бобово-злакових трав, в окремих випадках - застосування гербіцидів або переорювання засмічених ділянок, поверхневе і корінне поліпшення луків і пасовищ.

Література:

1.Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – К.: Наук. думка, 1991. – 168 с.

2.Уразаев Н.А. Профилактика болезней животных на пастбищах Нечорнозем’я. – Л.: Колос, 1983. – 192 с.

3.Бондарь Л.Ф. Ядовитые растения пастбищных биогеоценозов и их влияние на организм животных// Аграрний вісник Причорномор’я. Ветеринарні науки: Зб. Наук. Пр. – Одеса: ОДАУ, 2006. – Вип. 33. С. 129-134.

4.Гусынин И.А. Ядовитые растения и вызываемые ими отравления сельскохозяйственных животных. Госиздат с.-х. литературы. М., 1958. С.20-40.