Стражнікова Інна Василівна

доктор педагогічних наук,

професор кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика

Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Україна, Івано-Франківськ

 Анотація. У статті розглядаються завдання навчально-виховної діяльності вищих освітніх закладів з формування та розвитку умінь і знань, що є ключовими компонентами ґендерної компетентності; особливості формування ґендерної компетентності студентів в освітньому процесі. Доведено, що важливу роль у цьому процесі має посідати приклад і поведінка викладачів закладів вищої освіти, які у своїй професіональній майстерності мають на гідному рівні володіти основними компонентами ґендерної компетентності аби слугувати прикладом для наслідування молоді та вчити їх будувати міжособистісне спілкування на основі ґендерних принципів рівності.

 Ключові слова: ґендер, рівність, студентська молодь, компетентність, формування, особливості, освітній процес.

 У сучасному суспільстві актуальною є проблема ґендерної рівності чоловіків і жінок, зміна загальних уявлень про роль обох статей та створення рівних можливостей для їх повної реалізації у всіх сферах суспільного життя, але щоб досягти цієї мети потрібно знайти взаєморозуміння між представниками обох статей, направити їх діяльність на досягнення загальної для всіх мети. Але цього важко досягти до поки жінки і чоловіки не почнуть розуміти істинний зміст поняття «ґендер» та «ґендерна рівність», ключем для розв'язання цієї проблеми є надання і роз'яснення основних понять цих напрямів діяльності, формування у людей ґендерної компетентності. Необхідність набуття студентами компетенцій в різних галузях наук є обов'язковим не лише з точки зору професійного розвитку і вдосконалення, а й важливим компонентом функціонування і взаємодії з сучасним суспільством. Постійний розвиток суспільних думок та ідей трактує все нові погляди на життя, а отже на виховання і навчання. 

 Заклад вищої освіти, як один із основних інститутів соціалізації студентів, у своєму навчально-виховному процесі має включити у собі таку направленість навчання для усвідомлення студентами основних знань з цієї сфери життя. Як вже зазначалось вище саме юнацький період є найбільш сприятливим для руйнування старих поглядів на життя та формування нових ідей та принципів, за якими в майбутньому він і будувати не лише своє професійне майбутнє, але й стосунки з протилежною статтю, виховання своїх дітей.

 Звертаючись безпосередньо до поняття «ґендерна компетентність», то трактувати та розуміти цей термін ми можемо у наступному вигляді: Ґендерну компетентність можна визначити як характеристику, яка дозволяє особистості не бути суб'єктом і об'єктом ситуацій гендерної нерівності. Іншими словами, гендерна компетентність - це здатність чоловіків і жінок помічати ситуації гендерної нерівності у навколишньому їхньому житті; протистояти сексистським, дискримінаційним діям і впливам; самим не створювати ситуації гендерної нерівності [1].

 Окрім цього ґендерну компетентність можна розуміти, як динамічне утворення особистості студента, яке включає в себе уявлення про призначення чоловіка і жінки у суспільстві, особливостях особистої жіночої чи чоловічої індивідуальності, образі «Я-концепціїї», знань про ґендерні особливості суб'єктів суспільної взаємодії; цінностях відносин до уявлень обох статей, їх взаємовідносинах [4, с. 6].

 Аналіз сучасної психологічної літератури гендерної спрямованості дозволяє зробити висновок, що гендерно-компетентним можна вважати таку людину, якій притаманні егалітарний гендерні подання; у якого не виражені гендерні стереотипи; у якого відсутні гендерні упередження (забобони); для якого характерна партнерська модель відносин в поведінці і взаємодії з людьми свого та іншого статі. Компетентність демонструє реальний рівень досягнень особистості, її привласнений досвід, який постійно змінюється з розвитком особистості. Н.П. Павлик, аналізуючи структуру компетентності, зазначає, що її складають знання, уміння, навички, ставлення, емоції, цінності, мотиви, потреби, цілі, поведінка. І.С. Мунтян розглядає гендерну компетентність як новий, але найважливіший аспект гностичної складової професіоналізму діяльності й особистості сучасного студента та студентки, покликаного сприяти досягненню гендерної рівності й демократії членів суспільства шляхом формування їх гендерної культури [1].

 Можна сказати про те, що у процесі навчально-виховного процесу в ЗВО формування гендерної компетентності має два аспекти: перший - у контексті підготовки до професійної діяльності, де тісно переплітаються професійна і гендерна компетентності; другий - підготовлені кадри формуватимуть у вихованців також гендерну компетентність, яку радше необхідно розглядати крізь призму життєвої компетентності.

 Ґендерної компетентності, як і кожна наука несе по собі певну структуру необхідних компонентів, формування яких і складатиме цілісну картину розуміння понять «ґендера» і «ґендерної рівності».

 «Невід'ємною складовою ґендерної компетентності є сукупність:

1. Знань: законодавчих актів, які регулюють питання ґендерної рівності, положень та сутності ґендерного підходу, сучасних тенденцій та проблем ґендерного розвитку суспільства, знання форм і методів ґендерного виховання, особливостей ґендерної соціалізації, механізмів дії ґендерних стереотипів.
2. Умінь: розпізнавати ґендерні аспекти, проблеми, здійснювати ґендерний аналіз (збір якісної інформації у сфері ґендерних відносин, що ґрунтується на розумінні ґендерних тенденцій у суспільстві й використанні цих знань для розкриття наявних та потенційних соціальних проблем і пошуку рішень їх оптимального розв'язання, поширювати ґендерні знання шляхом використання адекватних методів, засобів тощо.
3. Навичок: здійснення ґендерного аналізу, організації заходів на гендерну тематику тощо. Надзвичайно важливий структурний компонент – поведінка, діяльність, спрямована на утвердження ідеї ґендерної рівності. За умови, коли людина буде суб'єктом активної дії, вона матиме змогу самореалізуватися, бути вільною від стереотипних поглядів, здатною до самостійного прийняття рішень» [5, 22].

 Як інтегральна характеристика, ґендерна компетентність визначається єдністю її структурних компонентів, що включає в себе мотиваційно-ціннісний, когнітивний і операційно-технологічний компоненти.

1. Мотиваційно-ціннісний компонент включає особистісне, змістотворних ставлення до ґендерної знання, до таких понять, як ґендерна роль, ґендерна ідентичність, ґендерні стереотипи самого соціального педагога як носія всіх атрибутів. Мотиваційно-ціннісна складова передбачає успішність у виконанні ґендерних ролей; засіб саморозвитку; реалізацію здібностей.
2. Когнітивний компонент включає ґендерне знання, володіння процедурами його добування і проведення з ним інтелектуальних операцій.
3. Когнітивна складова припускає, що у студентів будуть сформовані наукові уявлення про ґендер. В науковий опис поняття ґендер введено для того, щоб провести межу між поняттям біологічна стать і соціальними і культурними імплікації, що вкладаються в концепти чоловіче - жіноче: поділ ролей, культурні традиції, відносини влади у зв'язку зі статтю людей.
4. Операційно-технологічний компонент включає здатність застосовувати компетенції у професійній діяльності при вирішенні проблем, що можуть виникнути у процесі взаємодії жінок та чоловіків і призводитимуть до конфліктних ситуацій [3, с. 76].

 Формування всіх цих якостей, знань і умінь у студентів є важливим напрямом для процесу побудови нових сучасних поглядів та взаємодії усіх її членів суспільства, яке вже розвинуто у багатьох країнах Європи, на які рівняється наша держава. Але побудова правильного і цілісного навчально-виховного процесу для розвитку цих компонентів ґендерної компетентності не можлива в цілому до поки викладачі і педагог також не сформують та не розвинуть у собі необхідні складові нових поглядів на статус жінки і чоловіка у суспільстві.

 Розуміння ґендерної компетентності педагога несе в собі наступний зміст: ґендерна компетенція передбачає сформованість у педагога - викладача, вчителя, вихователя – розуміння призначення чоловіків і жінок в суспільстві, їх статусу, функцій і взаємин. Важливою для педагога є здатність критичного аналізу своєї професійної діяльності як представника певного ґендера.

 Під ґендерної компетентністю в літературі розуміється інформованість педагога щодо того, що поняття «ґендер» охоплює коло психосоціальних і соціокультурних характеристик, що асоціюються з чоловічим або жіночим підлогою в рамках певної культури. Як підкреслює Г. А. Ольховик, ґендерно-орієнтований педагог повинен усвідомлювати власну ґендерну ідентичність, вплив своїх ґендерних установок на формування ґендерних уявлень і цінностей у вихованців, бачити можливості ґендерної педагогіки для поліпшення якості освітнього процесу.

 Ґендерна компетентність педагога включає оволодіння ним організаційними, психолого-педагогічними і дидактичними аспектами керівництва навчальною і виховною діяльністю з урахуванням ґендерних особливостей. В літературі в якості основних представлені змістовним, рефлексивним та організаційним компоненти ґендерної компетентності педагога.

 Змістовний компонент включає знання різних питань ґендерної педагогіки і психології (знання про ґендерні особливості суб'єктів освітнього процесу, подання про становище чоловіків і жінок в суспільстві; технологій ґендерного аналізу підручників).

 Рефлексивний компонент передбачає особистісне ставлення до різних ґендерних проблем, наявність власної позиції з цих питань, прагнення до постійного самовдосконалення.

 Організаційний компонент представлений вміннями управляти процесом ґендерної соціалізації, не тільки усвідомлювати різні ґендерні аспекти освіти, а й впливати на них, створювати відповідні організаційно-педагогічні умови. Організаційний компонент включає також уміння організовувати навчальний процес на основі ідей ґендерної рівності, використовувати гендерний підхід у викладанні різних предметів [2, с. 28].

 Проте як і для студентів важливим чинником формування ґендерної компетентності педагога є створення для цього всіх необхідних умов, серед яких можна виділити наступні:

• Інтеграцію ґендерних та психолого-педагогічних знань у зміст професійної підготовки сучасного соціального педагога в рамках інваріантної і варіативної частин блоку психолого-педагогічних дисциплін.
• Облік гендерних характеристик студентів при організації педагогічного процесу, формування у майбутніх педагогів усвідомлення власної ґендерної ролі та індивідуального ґендерного стилю поведінки в рамках педагогічної діяльності.
• Розробку технологій формування ґендерної компетентності в рамках педагогічної діяльності.
• Організацію взаємодії «вищий навчальний заклад – громадська організація» для розробки проектної діяльності з формування ґендерної компетентності студентів.

 Таким чином, при дотриманні всіх необхідних рекомендацій можливо побудувати правильний навчально-виховний процес у закладі вищої освіти, під час якого при взаємодії студентів і викладачів будуть формуватися та проявлятися всі важливі компоненти ґендерної компетентності, наявність яких є дуже важливою для побудови нового сучасного суспільства у нашій країні і у подальшому – досягнення мети ґендерної рівності, адже важливим є розпочати цей шлях і йдучи по ньому, досягати нових поставлених цілей, які в подальшому і приведуть до тієї основної цілі, яку поставило для себе все людство.

Література:

1. Басистая Е. В. Гендерные стереотипы традиционной культуры. Аналитика культурологии: электронное научное издание. – 2010. – Вып. 2 (17). URL : http://analiculturolog.ru/journal/archive/itemlist/category/34-issue-17.html

2. Берн Ш. Гендерная психологія. Москва: Олма-Прес, 2001. С. 27-29.

3. Бреслов Р. Хасан Б. Статеві відмінності і сучасне шкільну освіту. Вопросы психологии. 1990. № 3. С. 74–77. 

4. Гендерна експертиза Українського законодавства: громадські ініціативи: Проект. Київ: Всеукраїнська громадська організація «Ліга 50/50», 2003. 163 с.

5. Пащук В. Впровадження гендерної освіти. Директор школи (Шкільний світ). 2006. № 10–11. С. 20–25.