На головну

Гутовська Наталія Василівна

магістрант

Дніпровського гуманітарного університету

Україна, м. Дніпро

 

 У статті проаналізовано результати психодіагностичного дослідження, проведеного серед військовослужбовців Збройних сил України (учасників АТО). По даним емпіричного дослідження визначено закономірність впливу на рівень нервово-психічної стійкості прийняття участі військовослужбовцями у бойових діях. Також виявлено вплив, як гендерного так і вікового складу учасників на стан нервово-психічної стійкості військовослужбовців.

 Ключові слова: військовослужбовці, стрес, психічна травма, травматичний стрес, нервово-психічна стійкість, посттравматичний стресовий розлад, бойові дії, вік, гендерні особливості.

 

 В статье проанализированы результаты психодиагностического исследования, проведенного среди военнослужащих Вооруженных сил Украины (участников АТО). По даным эмпирического исследования определена закономерность влияния на уровень нервно-психической устойчивости принятия участия военнослужащими в боевых действиях. Также выявлено влияние, как гендерного, так и возрастного состава участников на состояние нервно-психической устойчивости военнослужащих.

 Ключевые слова: военнослужащие, стресс, психическая травма, травматический стресс, нервно-психическая устойчивость, посттравматическое стрессовое расстройство, боевые действия, возраст, гендерные особенности.

 

 The article analyzes the results of psychodiagnostic research carried out among the military personnel of the Armed Forces of Ukraine (ATO participants). From the data of empirical research the regularity of the influence on the level of neuro-psychological stability of the participation of soldiers in combat operations is determined. Also, the influence of gender and age structure of participants on the state of neuropsychological stability of military personnel was revealed.

 Key words: servicemen, stress, mental trauma, traumatic stress, neuropsychiatric stability, post-traumatic stress disorder, combat activity, age, gender peculiarities.

 

 Актуальність теми дослідження. Зважаючи на події в сучасних умовах в нашій країні, на людину все більше впливають різного роду зовнішні чинники, що позначаються на її психологічному стані. Відбуваються глибокі зміни, які стосуються всіх сфер життя громадян та суспільства в цілому. Сьогодні наша держава для забезпечення територіальної цілісності України вимушена проводити бойові дії у вигляді антитерористичної операції (АТО) на Сході країни. Багато тисяч військовослужбовців після демобілізації повертається назад в громадянське суспільство, вносячи в нього при цьому всі особливості мілітаризованої свідомості і роблячи істотний вплив на подальший розвиток соціуму.

 Об'єктом дослідження є травматичний бойовий стрес.

 Предметом дослідження є психологічні наслідки участі у бойових діях, які проявляються у вигляді психічної травми бойового стресу і посттравматичного стресового розладу (ПТСР). 

 Мета дослідження: дослідження гендерних та вікових відмінностей особистісних властивостей військовослужбовців.

 Гіпотеза дослідження полягає в припущені про те, що бойові дії викликають травматичний стрес, наслідком стресу виступає ПТСР. 

 Завдання дослідження:

1. Провести емпіричне дослідження по визначенню особливостей переживання ПТСР та отримання кількісних показників нервово-психічної стійкості особистості;
2. Здійснити аналіз отриманих результатів та сформулювати висновки.

 Аналіз літературних джерел і публікацій. Вивченням проблеми нервово-психічної стійкості займалися вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема: Г. Сельє, Г. Лазарус, Р. Бернс, М. Борневассер, для пояснення психічної стійкості використовували термін «стресостійкість». Під цим терміном вони розуміли важливу рису особистості, яка дає можливість людині відносно спокійно сприймати усі зміни. Вчені стверджували, що поняття «стресостійкості» варто розглядати, як вміння ефективно діяти в нестабільних критичних умовах [2]. І. Малкіна-Пих, Л. Аболін, В. Бодров, В. Мясников та інші вивчали емоційну та психічну стійкість особистості.

 Стійкість особистості до стресу і стресогенних чинників при виконанні діяльності в екстремальних умовах розглядалась в роботах О.А. Кириленко, В.Л. Маріщука, В.Ф. Моргуна, Г.С. Нікіфорова, Л.А. Перелигіної, В.П. Садкового, О.В. Тімченка. В роботах В.О. Моляко, В.О. Бодрова, Н.В. Тарабріної розглядалися рівні стресостійкості та їх вплив на успішність виконання спеціалістом професійних функцій в особливих умовах.

 Виклад основного матеріалу. Нервово-психічна стійкість - сукупність вроджених (біологічно обумовлених) і придбаних особистісних якостей, мобілізаційних ресурсів і резервних психофізіологічних можливостей організму, що забезпечують оптимальне функціонування особистості у несприятливих умовах професійного середовища [1]. Проблема психічної стійкості сьогодні має велике значення, адже задля повноцінного та ефективного функціонування військовослужбовець має залишатися стійким, врівноваженим, гармонійним, мати високу працездатність та повноцінне психічне здоров’я. В екстремальних умовах порушується звичний режим праці та відпочинку людини. У важких екстремальних ситуаціях психічні та інші перевантаження досягають меж, за якими можуть слідувати перевтома, нервове виснаження, цілковитий зрив діяльності, афективні реакції. Вплив екстремальних умов складається не тільки з прямої, безпосередньої загрози життю людини, але й опосередкованої, пов'язаної з очікуванням її реалізації .

 Військові дії докорінно порушують почуття безпеки індивіда, викликаючи переживання травматичного стресу, психологічні наслідки якого різноманітні. Факт переживання травматичного стресу для деяких людей стає причиною появи у них в майбутньому посттравматичного стресового розладу. 

 Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це переживання події під час критичного інциденту і через місяць після критичного інциденту – більше 4 тижнів. 

 Посттравмати́чний стресовий ро́злад (PTSD, ПТСР, посттравматичний синдром, «комбатський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає в результаті переживання однієї чи кількох психотравмівних подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важка фізична травма, побутове чи сексуальне насильство, фактична смерть, або загроза смерті [3]. 

 Результати емпіричного дослідження:

 З метою з’ясування особливостей впливу ПТСР та поведінкові прояви військовослужбовців обрана методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації в стресі «Прогноз». 

 Методика призначена для початкового орієнтовного виявлення осіб з прикметами нервово-психічної нестійкості. Вона дозволяє виявити окремі початкові симптоми порушень особистості, а також оцінити вірогідність їх розвитку й прояву в поведінці та діяльності людини.

 Учасники емпіричного дослідження.

 В емпіричному досліджені прийняли участь військовослужбовці, які були задіяні у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України. Всього добровільно було обстежено 120 осіб у віці від 20 до 52 років, з них 78 чоловіків (65%), жінок - 42 (35%). Із них 70 осіб мають статус УБД 58,3% – 18 жінок (15%) та 52 чоловіків (43,3%); та 50 осіб не мають статусу УБД 41,7% – 24 жінки (20%) та 26 чоловіків (21,7%).

 Кількість учасників емпіричного дослідження допомагають нам виявити певні тенденції у вияві схильності до нервово-психічної нестійкості, а тенденції можливо виявити у тому разі, якщо ми використовуємо середні значення по вказаним групам. 

 Для подальшого аналізу результатів емпіричного дослідження всі учасники були об’єднані в 2 групи: І група – військові, що мають статус УБД, ІІ група – військові не мають УБД. Також були розділені на групи по віку та по гендерним ознакам (статті). Військовослужбовці, які приймали участь у бойових діях жінки до 30 років склали 4,17%, жінки понад 30 років 10,83%, чоловіки до 30 років 11,66%, та понад 30 років 31,67%. Ті хто не мають статусу УБД жінки до 30 років 6,67%, понад 30 років 13,33%, чоловіки до 30 років 14,17%, понад 30 років 7,5%.

 

Таблиця 1 

Середні значення нервово-психічної стійкості в залежності від складу та статусу УБД 

 

 

 Результати проведення дослідження на виявлення нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації військовослужбовців в стресових ситуаціях наведені на рисунку 1

 

Рис. 1 Вікові та гендерні (статеві) особливості нервово-психічної стійкості військовослужбовців які мають і не мають статус УБД

 Аналізуючи результати дослідження за методикою «Прогноз», виявлено що військовослужбовці І групи, які приймали участь у бойових діях мають задовільний рівень нервово-психічної стійкості 3-4 бали за оцінкою результатів, прогноз малосприятливий, можливі прояви нервових зривів у ситуаціях службової діяльності, особливо в екстремальних умовах. У військовослужбовців ІІ групи, які не приймали участь у бойових діях хороший рівень нервово-психічної стійкості 6-7 балів, прогноз сприятливий, зриви мало вірогідні. По результатам емпіричного дослідження виявили закономірність впливу на рівень нервово-психічної стійкості прийняття участі військовослужбовцями у бойових діях. 

 Також визначили вплив, як гендерного так і вікового складу учасників на стан нервово-психічної стійкості військовослужбовців, які приймали участь у бойових діях. У жінок військовослужбовців віком до 30 років, що мають статус УБД найнижчий рівень нервово-психічної стійкості 3 бали, та різниця значень з жінками, що не мають статусу УБД найбільший і дорівняє 2.33. Тобто рівень нервово-психічної стійкості більш ніж у два рази нижчий у молодих жінок, які приймали участь у бойових діях. Це свідчить про те що у жінок у віддаленому періоді після важкої психічної травми ризик розвитку ПТСР вище. Наслідки пережитих фізичних або психологічних травм не проходять безслідно. Будь-яка війна несе психологічні наслідки для людини, особливо для жінок, які приймали безпосередню участь у бойових діях. У чоловіків-військовослужбовців віком понад 30 років різниця показників у тих хто приймав участь у бойових діях та не приймав дорівнює 1,75. Це може свідчити про те, що чоловіки середнього віку у складних екстремальних ситуаціях схильні приймати більш ризиковані рішення, що зумовлено їхньою більшою агресивністю, незалежністю, прагненням самостверджуватися. В них можливі спалахи гніву, схильність до нападу та оборони, та більша схильність до виникнення всіляких залежностей (наркотики, алкоголь).

 Висновки: Підводячи підсумок, на основі узагальнення одержаних результатів, можна зробити висновки щодо закономірності впливу на рівень нервово-психічної стійкості прийняття участі військовослужбовцями у бойових діях. При порівнянні значень емпіричного дослідження виявили, що учасники бойових дій мають нижчу (задовільну) нервово-психічну стійкість, ніж особистості, які не приймали участь у бойових діях (добра нервово-психічна стійкість). Порівняння учасників бойових дій по гендерному складу дали змогу виявити особливості емоційної сфери жінок та чоловіків. В силу своєї емоційності і більш «тонкої» душевної організації жінки мають більший ризик схильності до виникнення посттравматичного стресового розладу ніж чоловіки. 

 Для відновлення емоційної сфери військовослужбовців, які мають початкові симптоми порушень нервово-психічної нестійкості, необхідний тривалий час та потрібно задіяти багато ресурсів для проведення реабілітаційної роботи, як індивідуальної так і колективної. Значна увага має приділятися психічній стійкості військових, яка є важливою у боротьбі зі стресами та сприяє збереженню фізичного і психічного здоров’я. 

 

Список літератури:

1. Берг Т.Н. Нервово-психічна нестійкість і способи її виявлення, 2005

2. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: монографія / В.М. Крайнюк. – Київ: Ніка-Центр, 2007. − 432 с.

3. Фрідман, М. Дж. «ПТСР – історія та загальний огляд» // Публікація центру ПТСР Міністерства у справах ветеранів США. 2016. Переклад з англійської.