Шаталович Димитрій,

студент 2 курсу

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,

 факультет Прикладної математики

місто Дніпро

Науковий керівник:

Вершина Вікторія Анатоліївна,

кандидат філософських наук

доцент кафедри філософії 

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

місто Дніпро

 Анотація: У роботі розглянуто вчення Г.С. Сковороди про дружбу, яка має такі ознаки як межування з любов’ю, добродійність, відтворення єдності сердець, вибірковість. Підкреслено властивості дружби за Сковородою, зокрема, обрання друзів за духовними заслугами.

 Ключові слова: Григорій Сковорода, дружба, друг, добродійність, духовність, любов, українська філософія.

 В сучасності дуже часто зустрічається слово «друг»: у соціальних мережах, рекламах та кінофільмах. Чи не втратило з часом слово «друг» свою істинну сутність? Ту сутність, яку висвітлює Григорій Савич Сковорода, наш «український Сократ». Ви запитаєте: «А чому нам потрібно брати розуміння «друга» саме в нього? Адже він жив так давно (в ХVIII столітті), що його міркування можуть сприйматися, як застарілі. Крім того, було ще багато світових філософів, які цікавилися цією темою». Проте, людські цінності не старіють, і нам, українцям, відповідно до нашого менталітету, краще сприймати ідеї саме нашого співвітчизника. 

 Отже, метою цієї роботи є сучасне переосмислення поняття дружби в філософії Г.С. Сковороди. Обрана тема є актуальною як у соціальному, так і науковому плані. Тему дружби у Г.С. Сковороди неодноразово розглядали дослідники [1; 3]. Так наприклад, сучасні дослідники В.В. Мармуров, П.Г. Давидов розглядають його розуміння дружби та любові, як підґрунтя для формування особистості і основу для відтворення системи цінностей в українському суспільстві. 

 Спочатку виділимо основні ознаки дружби за Г.С. Сковородою. На думку філософа дружбу утверджують: «…сердце, в мыслях согласное, и одинаковая честность человеколюбной души, в двоих или троих телах живущая, сия есть истинная любовь и единство» [4, т.1, с. 95]. По-перше, звернемо увагу на близькість понять дружби і любові у творчості мислителя. Про приклади ототожнення цих понять акцентують увагу В.В. Мармуров і П.Г. Давидов [3, с. 3]. По-друге, відзначимо ознаку добродійності. В відомій байці собаки відповідають вовку на його пропозицію стати другом: «Голосом и волосом ты нам подобен, но сердце твое далече отстоит. Мы бережем овец, довольны шерстью молоком, а вы кожу сдираете, съедая их вместо хлеба» [4, т.1, с. 95]. В іншій байці про Солов’я, Жайворонка і Дрозда, Г.С. Сковорода пише: «И как нельзя коня с медведем, а собаку с волком припрячь к коляске, так не можно, чтобы не оторвалось ветхое сукно, пришитое к свежему, а гнилая доска, приклеенная к новой. Равное же несогласие есть между двумя разных природ людьми, а самая вящая несродность между злым и добрым сердцем» [4, т.1, с. 104]. По-третє, підкреслимо серцеву єдність друзів. Філософ пише: «два разноличные сосуда одним да наполняются ликером, да будет едина душа и едино сердце. Сия-то есть истиннаядружба, мыслей единство» [4, т.1, с. 79-80]. Або в іншому місці: «Вся моя душа твоя есть и твоя — моя. Вот единость! Любовь! Дружба!» [4, т.2, с. 277]. По-четверте, звернемо увагу на таку ознаку, як вибірковість. На думку Г.С. Сковороди: «… должно-де и врагов любить. Бесспорно, но дружба так, как милостыня; многие степени окружают центр престола ее. Всем доброжелателем быть можешь, но не наперстником» [4, т.1, с. 104-105]. Тобто, друзів не може бути багато, на відміну від поглядів сучасних користувачів соціальних мереж, де так званих друзів тисячі, багато яких ми навіть ніколи не бачили та не можемо бути впевнені в їхній добродійності.

 Перейдемо до розгляду питання щодо походження дружби. На думку мислителя, дружба – це Божий дар: «добрые люди являются друзьями божиими и только среди таких хранится высший дар, разумей – истинная дружба» [4, т.2, с. 220]. Г.С. Сковорода підкреслює, що ні фамілія, ні багатство, ні чин, ні родство, ні тілесні дарування не спроможні створити справжньої дружби [4, т.1, с. 95]. Дружбу неможливо випросити, «надобно родиться к ней» [4, т.1, с. 103]. До дружби, на думку філософа, схильні подібні люди, але не обов’язково у всьому однакові. Так, у вищезгаданій байці: «Жаворонок с Дроздом и Соловьем дружить может, а с ястребом, нетопырем – не может. Если бог разделил, тогда кто совокупит? Премудрая и предревняя есть сия пословица: «Οαοιον προς ομοιον άγει θεός». «Подобного к подобному ведет бог». Одна только несносность жаворонку жить в саду так, как соловью в степи. Сие у эллинов именовалось αντιπάθεια (разностность, или противострастие). А в прочем во всем между ими равная сносность συμπάθεια (равностность, или сострастие). Не должно же друга нудить к тому, что тебя веселит, а его мучит» [4, т.1, с. 104]. На відміну від глибинних міркувань «українського Сократа», мої однолітки прагнуть подружитись з тими, хто має більшу популярність (кількість переглядів у YouTube), або ж кращій гаджет (смартфон, смарт-годинник). Згідно цінностям, які пропонуються в сучасних рекламних роликах, дружбу народжує шоколад, кава, пиво, футбол та інше. Звісно така дружба втрачає істинну цінність, яку мав на увазі Г.С. Сковорода: «Счастлив, кто хоть одну только тень доброй дружбы нажить удостоился. Нет ничего дороже, слаще и полезнее ее. Великая Русь просвещенно поговаривает: «В поле пшеница годом родится, а добрый человек всегда пригодится». ««Где был?» – У друга. «Что пил?» – Воду, лучше неприятельского меду»». Носится и в Малороссии пословица: «Не имей ста рублей, как одного друга»» [4, т.1, с. 105].

 Підведемо підсумок. Дружба у вченні Г.С. Сковороди, з нашого погляду,  має такі ознаки: вона межує з любов’ю, являється добродійною, відтворюється єдністю сердець, має вибірковий характер. Дружба являється небесним даром, що наділяє людину щастям. Справжнього друга, за Г.С. Сковородою, обирають за духовними, а не матеріальними заслугами, тому що матеріальні блага тлінні, а дружба, як духовна категорія – вічна. Саме ці властивості дружби є всенародним надбанням та ідеалом для втілення для сучасних українців.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гошовська, В.А. Моральні критерії дружби в етичній концепції Г.С. Сковороди // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 200-рiччю з дня смерті українського поета i філософа Григорія Сковороди. – Харків, 1994. – С. 64-65.
2. Кривуля, О.М. Г.С. Сковорода, його життя і філософія // Філософія: Навчальний посібник /Кривуля О. М.. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – С. 262-269.
3. Мармуров, В.В. Дружба та любов як компоненти духовності  в етикооаксіологічних концепціях г.с. сковороди  та п.д. юркевича / В.В. Мармуров, П.Г. Давидов // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 2. – С. 168-173.
4. Сковорода, Г. Сочинения : в 2 т. / Григорий Сковорода ; АН СССР, ин-т филос. – М. : Мысль, 1973.
5. Ушкалов, Л.В. Нариси з філософії Григорія Сковороди / Ушкалов Л.В., Марченко О.М. – Х. : Основа, 1993. – 152 с.