Ходацька Ксенія Іванівна

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

Куц Олександра Олександрівна

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 

м.Вінниця 

 Аналіз стану здоров'я, фізичної розвитку і функціональної підготовленості студентської молоді за останні десятиліття в Україні, вказує на тенденцію до погіршення цих параметрів. Свідченням цього є те, що на 41% збільшилася кількість студентів, віднесених за станом здоров'я до підготовчої і спеціальної медичних груп [10]. Одним із чинників, який негативно впливає на функціональні можливості організму, а також сприяє виникненню деяких хронічних захворювань, виступає дисбаланс розвитку опорно-рухового апарату, який може проявлятися порушенням постави [8].

 Розповсюдженість порушень постави серед різних верств населення обумовлено багатьма чинниками, серед яких на особливу увагу заслуговують вік, стать, професійна діяльність тощо. 

 Мета дослідження є визначення розповсюдженості порушення постави серед осіб молодшого шкільного, шкільного віку та студентів вищих навчальних закладів.

 Основним методом дослідження є аналіз літературних джерел та методика визначення порушення постави. Оцінка стану постави у фронтальній площині здійснювалася за результатами вимірювання сторін ромба В. Н. Машкова. Для характеристики постави у сагітальній площині використували модифіковану Кашубою В.О. методику Л.П. Ніколаєва.

 Результати дослідження свідчать, що порушення постави серед дошкільнят досягає 60%, а серед дітей молодшого шкільного віку -62,8%. Існують відомості, що у дітей 6-8 років порушення постави у фронтальній площині діагностується в 29,7 % випадків; сколіотична хвороба І ступеня – 10,4 % випадків, ІІ ступеня – 3,5 % обстежених. Серед порушень постави у сагітальній площині найчастіше спостерігається сутулість –  24,5 %, плоско-ввігнута спина – 22 %, кругла спина – 19,8 %, плоска спина – 18 %, а кругло-ввігнута – 15,7 % обстежених дітей [Корд Махназ ]. Серед підлітків 11–15 років порушення постави становить 80–90 % від загальної чисельності учнів. Порушення постави серед школярів віком від 10 до 17 років виявляється у 94% випадків [1]. 

 Вивчення спеціальної літератури свідчить про широке розповсюдження функціональних порушень постави не лише серед осіб шкільного віку, але й студентської молоді. За даними деяких авторів досягає 60-80%. Однак серед науковців відсутня єдність думок стосовно не лише розповсюдженості порушень постави у студентів, але й виду порушення постави у даного контингенту молоді. Так, дослідження Л.І. Юмашевої   свідчать про те, що у студентів-музикантів спостерігаються порушення постави у 89,6 % осіб. Причому, як стверджує автор, викривлення хребта в сагітальній площині зареєстровано у 29,8% обстежених, у фронтальній – у 55,7%, а сколіози 2-го ступеня  у 4,1% студентів. Така розповсюдженість порушень постави серед студентів музичного вищого навчального закладу  авторка пояснює тривалим сидінням у вимушеному виконавському положенні, що підтверджується результатом досліджень Н.О.Зеленської [5], яка наводить дані, що вказують на меншу розповсюдженість порушень постави серед студенток медичних вищих навчальних закладів порушення постави, ніж у студентів–музикантів і коливається в діапазоні від 50 - 60%. Авторка акцентує увагу на тому, що найчастіше (у 35-40%) випадків порушення постави у студентів реєструється в сагітальній площині по типу плоско-увігнутої спини, що обумовлено багатофакторними впливами (гіпокінезією, розвитком нераціональних рухових та статичних  стереотипів, недостатньою мотивацією до занять). 

 Існують відомості, які свідчать про найбільшу розповсюдженість серед студентів 1 курсу такого виду порушення постави як кругла спина – 36%. У дещо меншої кількості (29%) виявлена сколіотична постава. 12% обстежених студентів мали плоску спину, а 8% кругло-увігнуту. Нормальну поставу зафіксовано у 20 % студентів. На початку 2 курсу нормальна постава спостерігалась у 15 % обстежених. Види порушення постави в сагітальній площині розподілилися в такий спосіб: кругло-увігнута та плоска спина зареєстрована у 15 % обстежуваних, кругла спина – у 35 %, а порушення постави у фронтальній площині (сколіотична постава) переважали у 20 %.

 За статистичними даними В.П. Неділька [7] в Україні основною формою порушення постави у студентів є сутулість - 64,1% випадків. Кругла спина зустрічається у 6,6% студентів; кругло-увігнута спина– 5,4%, плоска спина – 6,2%, асиметрична постава – 18,7%. Серед обстежених зустрічалися також особи з такою комбінованою формою порушення постави як сутулість і асиметричність [ 4 ]. На відміну від студенток у жінок  25-32 років найбільш істотні порушення постави  спостерігаються в сагітальній площині: сутула спина – у 35%  обстежених, кругловвігнута спина – 11,67% і  плоска спина – 8,33%. 

 Існують суперечності розподілу студентів з різними видами порушення постави в залежності від обраного вищого навчального закладу (ВНЗ). Разом з тим,  більшість науковців стверджують, що у дівчат-студенток незалежно від площини порушення постави зустрічаються частіше, ніж у юнаків. Вказується на те, що у  37,9% студентів чоловічої статі та у 45,1% студенток виявлені порушення постави в сагітальній площині. При цьому сутулість і плоска спина мали найбільші показники. Відхилення у фронтальній площині у юнаків склали 29,1%, а у дівчат 32,1 %[ 3  ]. 

 Однією з причин такого розповсюдження порушення постави серед молоді є насамперед порушення умов формування навички правильної постави. Н.М.Гаврилової і Н.Л.Бочковою постава розглядається як поза тіла людини, яка знаходиться у вертикальному положенні в умовах рівномірного напруження мязів тілуба і шиї. Автори вважають, що фізіологічною основою такого явища є рухова навичка, тобто система визначених умовно-рухових рефлексів[2]. Вважається, що важливу роль в утриманні вертикальної пози тіла, за якою визначається постава  відіграє не лише узгодженість довільного й недовільного тонічного напруження різних м’язових груп, але й сила і силова витривалість м’язів. Причому, причинами порушення постави може стати не лише зменшення, але і надмірне чи однобічне збільшення сили окремих м’язових груп до чого, наприклад, призводять заняття такими видами спорту як гімнастика і важка атлетика. Також причиною порушення постави може бути рання спортивна спеціалізація. Деякі автори основну причинину порушення постави у школярів і студентів вбачають у загально-груповій формі організації занять, через що при дозуванні навантажень викладач орієнтується на середнього студента, порушуючи при цьому методичний принцип індивідуалізації. При такому підході для одних навантаження може бути недостатнім, а для інших надмірним. Зменшення сили та силової витривалості постуральних м’язів, зазвичай, обумовлено малорухливим способом сучасного життя, надмірним обсягом інформації, що призводить до психічного перевантаження і швидкого виникнення втоми, а також неправильно підібраним взуттям, яке сприяє прогресуванню атрофії м’язів скелета[ 2,4,8 ]. На жаль, сучасна молодь не приділяє уваги положенню свого тіла під час ходьби, стояння та сидіння. Студенти багато часу проводять сидячи, у вимушеній (часто неправильній) позі під час аудиторних та самостійних занять. Причому, якщо в школі вчителі слідкують за правильним сидінням, то під час занять у вищих навчальних закладах цьому не приділяють уваги. 

 Існують роботи в яких визначена значимість факторів, що спричиняють негативний вплив на поставу студентів. Зокрема Ю.І. Ретивих [  9  ] виявив, що у 51,6% випадків причиною порушень постави є недостатній руховий режим, у 48,4%- низький рівень фізичного стану, у 43,8% випадків - проблеми організіції процесу фізичного виховання, у 39,1% різноманітні захворювання, у 34,4% - порушення гігієнічних умов режиму навчання і праці, у 29,7% - спадковість та у 24,9% - низька мотивація формування правильної постави.

 Зважаючи, на різноманітність чинників, що викликають порушення постави, вчені об’єднують їх у 3 групи. До першої групи відносять чинники ендогенного характеру такі як обмінно-гормональні дисфункції, захворювання внутрішніх органів, від яких залежить функція нервово-м’язового апарату. Другу групу представляють фактори екзогенного характеру – несприятливі умови навколишнього середовища, гіпокінезія і гіподинамія, недостатнє перебування на свіжому повітрі, тощо. Третя група чинників повязана з можливим сукупним впливом ендогенних та екзогенних факторів. Незважаючи на досить високу значимість окремих чинників, які негативно впливають на функцію опорно-рухового апарату, вважається, що порушення постави є результатом їх комплексного впливу на цей апарат. При цьому одні чинники мають визначальне значення, а інші є сприятливим фоном для їх прояву. 

 Порівняльний аналіз кількості юнаків та дівчат, які мають порушення у фронтальній площині засвідчив, що у дівчат таких виявилося на 10,53% більше, ніж у юнаків. Комбіновані порушення постави також частіше проявляються у дівчат, ніж у юнаків на 7,52%. Кількість осіб, які мають порушення постави у сагітальній площині майже не відрізнялась.

 У студентів, які мають порушення постави незалежно від статі виявлено суттєві відмінності вигинів хребта в сагітальній площині.

 Результати дослідження засвідчили, що порушення постави серед студентів є досить поширеною вадою хребта яка частіше спостерігається у дівчат, ніж у юнаків, що обумовлено не лише меншою наявністю м’язового компоненту у складі маси тіла дівчат порівняно з юнаками, але й на наш погляд недостатньою мотивацією до занять фізичною культурою.

Література:

1. Бережна Т. І., Кожевнікова Л. К., Мисенко В. В. Комплексний та нетрадиційний підхід до боротьби з порушеннями постави в студентів спеціальної медичної групи. Слобожанський  науково-спортивний вісник: 2009 ст. 187-189
2. Гаврилова Н.М., Бочкова Н.Л. Профілактика та корекція порушень постави на обов’язкових заняттях фізичною культурою на відділенні легкої атлетики. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту № 1 / 2010.-с 36-38
3. Гулбані Р.Ш., Коса А.О.Корекція постави студентів 18-19 років шляхом зміцнення «м'язового корсету»  Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту За ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ № 5 / 2010 ст 40-42
4. Зайцева Г.А. Дифференцированный подход к студенткам с нарушениями осанки в учебно-тренировочном процессе по физическому воспитанию.: Автореф. дис. канд. пед. Наук /МДУ. – М., 2002. – 24 с.
5. Зеленская Н.А.  Распределение студентов 1 курса 2005 года РГМУ по медицинским группам / Н.А. Зеленская, Д.В. Павленко // Журнал российской ассоциации по спортивной медицине и реабилитации больных и инвалидов – 2006- №2 -с. 21.
6. Кочеткова Т.Н. Особенности применения физических нагрузок студентов вуза, отнесенных к специальной медицинской группе / Т.Н. Кочеткова, //Современные проблемы физической культуры и спорта: Сборник научно–методических трудов. Вып. 14. – М: МПГУ, 2007. – С. 42–45 
7. Неділько В. Демографічна та медична статистика України у ХХІ ст. .В.П.Неділько ..Медичні інформаційні системи у статистиці .В.П. Неділько. -К.,2004.-С.100-125. 
8. Попов С.Н.  Физическая реабилитация:[Учебник для студентов высших учебных заведений]/ С.Н. Попов–Ростов: изд-во «Феникс», 2004.-608 с.
9. Ретивых Ю. И. Методика коррекции нарушений осанки студентов средствами оздоровительной физической культуры на основе учета видов и степени деформаций позвоночника: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04  «теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровитель¬ной и адаптивной физической культуры»/ Ю.И. Ретивых . – Волгоград, 2009. – 24 с.
10. Эрденко Д. В. Методика использования восточной гимнастики при нарушениях осанки у студентов гуманитарных вузов: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук: спец.  13.00.04  «теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры»/ Д. В. Эрденко. –Москва, 2009. – 22 с.