Москалюк Світлана

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

Куц Олександра Олександрівна

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 

м.Вінниця 

 Остеохондроз хребта є одним з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату. Біль в спині, а особливо в поперековому відділі, - одна з найчастіших причин звертання хворих до лікарів. Через надмірну масу тіла, малорухливий спосіб життя, нераціональне харчування та ін. обмежуються рухи в суглобах хребтового стовпа та інших суглобах, погіршується обмін речовин в м'язах і хребцях, розвиваються застійні явища в шийному відділі, м'язах спини, попереку, нижніх кінцівках, здавлюються судини і ускладнюється відтік венозної крові. У результаті цього порушуються обмінні процеси в тканинах, виникають дегенеративно-дистрофічні процеси в кістково-м'язовому апараті, тобто остеохондроз. Розвитку остеохондрозу сприяють мікротравми, фізичне перенапруження, підняття ваги, а також перевтома м'язів тулуба, вимушена незручна поза в процесі праці. Виникнення або загострення захворювання може бути наслідком постійної напруги при тривалому стоянні. У працюючих у положенні сидячи, особливо з нахиленим тулубом, окрім втомленості м'язів спини, можуть розвиватися застійні явища в ногах, посилюється біль у попереку[4,5].

 Медикаментозна терапія при цьому захворюванні виявляється в більшості випадків недостатньо ефективною та часто викликає побічні явища (токсичні, алергічні). У той же час використання засобів фізичної реабілітації дозволяють у значній мірі затримати розвиток процесу, попередити виникнення загострень, скоротити терміни лікування і зберегти працездатність. Аналіз численної літератури, що стосується м’язово-дистонічних розладів у хворих на остеохондроз хребта (ОХ), підтверджує їх неоднорідність по відношенню до різних рівнів ЦНС. Можливість пріоритетної участі спинного мозку в патологічних процесах при ОХ підтверджується тим, що в зоні безпосереднього впливу патоморфологічних субстратів ОХ (внутрішньодискова дистрофія, грижа диска, спонділоартроз) на тлі порушень фіксаційної здатності зв'язкового апарата як правило розвивається і дистонія сегментарних м'язів, що проявляється патологічною рухливістю (нестабільністю) хребетно-рухових сегментів (ХРС). Виходячи з уявлень про багаторівневі порушення управління м'язовою активністю, а також про складність патобіомеханічних порушень при вертеброгенній патології, лікування спеціальними руховими режимами (кінезіотерапія) є мабуть, єдиним комплексним методом реабілітації, здатним вплинути як на окремі ланки патогенезу ОХ, так і на всю рухову систему в цілому. При наявності інтенсивних больових проявів пацієнтам з компресійними синдромами ОХ з перших же днів загострення необхідно призначати строгий постільний режим з рекомендацією шукати і знаходити таке положення, яке не викликає болю або сприяє її зменшенню. У якості лікування положенням можна застосовувати «позу ембріона», але з закинутою назад головою (якщо для цього немає протипоказань). У підгострій стадії захворювання для зменшення навантаження на уражений ХРС, а також для зниження загального потоку пропріоцептивної імпульсації призначаються вправи, які сприяють цілеспрямованій релаксації сегментарних м’язів у перехідних (ключових) зонах хребта, відповідно локалізації функціональних блоків (фіксацій). З цією метою використовується ефект розслаблення м'язів після їхньої попередньої активації мінімальною силою: хворого навчають спеціальним положенням і рухам тіла, що нагадує вправи йоги, і які сприяють вибірковому залученню потрібних м'язів[1,3,5].

 Інший важливий напрям лікувальної гімнастики при ОХ, що сприяє швидкому купіруванню загострення, полягає в зміцненні сегментарних м'язів ураженого ХРС. При цьому використовуються цілеспрямовані й строго дозовані вправи, що передбачають, як правило, ізометричні і такі, що поступаються, режими роботи тренованих м'язів, а також використання прилеглих і віддалених синергій. Лікувальна гімнастика при неврологічних проявах ОХ повинна проводитись у положеннях і при умовах відсутності больового синдрому, або, принаймні, на межі больових відчуттів. В іншому випадку розвивається «феномен обкрадання», що проявляється компенсаторними заміщеннями з боку неуражених сегментів тіла: в результаті до тренування залучаються інтактні м’язові групи, тобто «слабкі, хворі» м’язи «обкрадають» міцні, здорові. 

 Профілактика і лікування остеохондрозу хребта мають не тільки медичні, але і соціальні аспекти. Хворі на остеохондроз потребують переводу на полегшену роботу, не пов'язану з перевантаженням хребетного стовпа, обов'язкову гімнастику в режимі праці, а у вільний час – лікувальна гімнастика, плавання, масаж. Фізичні вправи, будучи неспецифічними подразниками, здійснюють загальнозміцнюючий вплив, стимулюють функції систем організму. Корегуючи порушення функцій органів і даючи новий напрям перебігу патологічного процесу, лікувальна фізична культура розглядається як метод патогенетичної терапії в комплексному відновленні хворих на остеохондроз.

 Причини захворювання можуть бути такими:

• спадковість;
• статико-динамічні перенавантаження хребта;
• різкі рухи рук;
• тривалі однорідні навантаження на хребет;
• вроджена аномалія хребта;
• слабкий фізичний розвиток;
• порушення балансу вітаміну В-12;
• біохімічні зміни.

 Захворювання остеохондрозом часто ще зумовлене і професією. Постійне м'язове перенапруження практикується в людей багатьох професій, пов'язані з тривалої фіксацією робочих поз, однотипними дрібними рухами руками, важкою працею, і навіть люди, які піддаються вібрації і поштовху тіла.

 Приміром, шийний, грудний остеохондроз проявляється у людей таких професій: касири, друкарки, піаністи, музиканти, телефоністи, складальники, швачки, в'язальниці, науковці, стоматологи, архітектори, проектувальники, бухгалтери, програмісти тощо. Люди таких професій переважно увесь свій робочий час проводять у положенні сидячи, де навантаження припадають на шийний і верхній грудний відділи хребта. Більшість сучасних професій пов'язані з роботою сидячи. Ця робоча поза зберігається майже весь день. Тривале, збереження сидячої пози саме собою, навіть без виконання робочих рухів руками, має низку негативних моментов. ОХ може розвинутися і в людей такими професіями як: слюсарі, токарі, маляри, будівельники, скульптори, художники, хірурги тощо. У них  робота відбувається в основному в положенні стоячи, у якому опорно-руховий апарат перевантажений, тобто, перевантаження іде у основному на поперековий відділ хребта[2,3].

 У реабілітації хворих з остеохондрозом хребта найбільш ефективний комплексний підхід, що включає лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапію, мануальну терапію, а також пасивну профілактику, самокоррекцію хребта, спеціальні вправи та інше.

Ранній початок проведення реабілітаційних заходів важливо з точки зору профілактики можливості дегенеративних змін у хребті. Раннє включення в лікувальний процес реабілітаційних заходів, адекватних станом хворого, багато в чому забезпечує більш сприятливий перебіг і результат захворювання, служить одним з моментів профілактики інвалідності. 

 У реабілітації хворих з остеохондрозом хребта основне значення мають фізичні вправи. Вправи необхідно розглядати як найбільш важливий зміцнюючий і лікувальний засіб для відновлення  згасаючої функції ослабленого органу, суглоба. Вправи роблять безпосередню лікувальну дію, стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і удосконалюючи розвиток компенсації, покращуючи обмін речовин і репаративні процеси, відновлюючи порушені функції хребта; перебудовується функціональний стан вегетативних центрів, які покращують трофіку внутрішніх органів та опорно-рухового апарату.  

 У комплексі реабілітаційних заходів масаж застосовується з метою зменшити болі і скутості рухів у хребті, сприяє відновленню нормальної амплітуди рухів; зміцнює м'язи, може попередити розвиток м'язових атрофій і підвищити мязову працездатність; посилити лімфо - і кровообіг у області хребта. 

 Остеохондроз – складне системне захворювання і боротьба з ним повинна бути комплексною і активною. Без проведення спеціальних лікувально-профілактичних заходів захворювання неухильно прогресує. Медикаментозні засоби поки ще не можуть допомогти повністю позбутися від остеохондрозу. Проте в результаті вивчення механізмів виникнення захворювання, розроблені прості та ефективні способи лікування, які, дозволяють зупинити розвиток остеохондрозу[3,5].

Література:

1. Ульрих Э.В., Мушкин А.Ю. Вертебрология в терминах, цифрах, рисунках. –Спб.:Элби-СПб – 2004. – 175с.
2. Веселовский В.П. Практическая вертеброневрология и мануальная терапия, Рига, 1991 .-341с.
3. Белая Н.А. Лечебная физкультура и массаж.- М.: Советский спорт, 2001. — 272 с.
4. Епифанов В.А. Медицинская реабилитация: Руководство для врачей / Под ред. В.А.Епифанова. – 2 е изд., испр. и доп. – М. : МЕДпресс информ, 2008. – 352 с. 
5. Епифанов В.А. Остеохондроз позвоночника (диагностика, лечение, профилактика) /В.А.Епифанов, А.В.Епифанов. – М.: МЕД пресс-информ, 2004. – 272 с.
6. Луцик А.А. Грудной остеохондроз / Луцик А.А., Шмидт И.Р., Пеганова М.А. – Новосибирск: Издатель, 1998. – 280 с.