Мельничук Олена Василівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Куц Олександра Олександрівна
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,
м.Вінниця
Мичковська Лідія Іванівна
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,
м.Вінниця
Фізична терапія грає центральну роль в управлінні дітьми з церебральним паралічем і фокусується на функції, активних рухах і оптимальному використанню потенціалу дитини [1], а її втручання для дітей з ДЦП повинні бути ефективними і економічно вигідними [3]. Фізична терапія використовує фізичні підходи для заохочення, підтримки та відновлення фізичного, психологічного та соціального благополуччя. Порушення функції руху ускладнюють фенотип церебрального паралічу [1]. Вплив м'язової діяльності набуває ще більш важливе значення, оскільки рух є біологічною потребою зростаючого організму. У всіх пацієнтів з церебральним паралічем є певні проблеми у руховій сфері та поставою. Ознаки дитячого церебрального паралічу можуть стати більш очевидними в період зростання дитини [2].
Фізичний розвиток дитини, що страждає на дитячий церебральний параліч, істотно відрізняється від розвитку здорових однолітків [2]. Більшість простих рухів є складним у виконанні для дитини з ДЦП. Недостатність рухової сфери призводить до порушення розвитку більш складних функцій (зорово-моторна координація, просторовий аналіз і синтез тощо), в основі яких лежить рух. Деякі діти, які страждають на дитячий церебральний параліч, розвиваються майже так само, як і звичайні діти, за винятком відхилень в освоєнні рухових навичок [2].
Однією з ключових проблем дітей із ДЦП є стан соматичного здоров’я. Зокрема, встановлено, що більшість дітей з ДЦП за фізичним розвитком відносяться до низького рівня, а їх показники менші від 10-го центиля. До особливостей відносять те, що не відповідають віку більшою мірою показники маси тіла та окружність голови, а зріст відстає менше. Також наголошують про наявність кореляції між рівнем відставання у фізичному розвитку із ступенем тяжкості ДЦП [1]. Зокрема згадується, що у 35¬42 % дітей із ДЦП констатують дефіцит маси тіла, ступінь якого корелює з тяжкістю ураження ЦНС [3].
Порушенням моторики носить генералізований, однотипний характер, з рисами спастичного парезу, котрий у рівній мірі стосуються як всієї скелетної мускулатури, особливо м'язів кінцівок, так і мімічної, жувальної та артикуляційної мускулатури [2].
На теперішній час існує досить багато методів, програм та технологій фізичної терапії та фізичної реабілітації дітей з ДЦП. Більшість з яких основуються на використанні різноманітних фізичних вправ [1], масажу, фізіотерапевтичних процедур, тренажерів, методик музикотерапії. Вважається, що лікування повинно мати ранній початок та бути безперервним [3].
Підходи фізичної терапії у реабілітації дітей з ДЦП за даними літератури спрямовані на нормалізацію сенсорної і моторної функцій, регулювання м'язового тонусу, покращення зорових та слухових реакції, забезпечення формування нормальної постави і незалежної функціональної активності, поліпшення ходьби і витривалості, підвищення якості існуючого руху, забезпечення супроводу ортопедичних і хірургічних процедур, а також найкраще підготувати дитину до підліткового і зрілого періодів життя [1].
Констатується, що сеанси корпоральної акупунктури у поєднанні з стандартним комплексом реабілітації більш позитивно вплинули на зниження проявів спастичності ніж лише стандартний комплекс при оцінці терапії на третьому тижні. Проте встановлено, що наприкінці другого тижня лікування вірогідно значимої різниці у зниженні проявів спастичності не виявлено у групах. Отримані дані засвідчили ефективність і доцільність застосування корпоральної акупунктури в комплексному лікуванні ДЦП.
Включення музикотерапії як компоненти фізичної реабілітації дозволило позитивно вплинути на емоційний стан дітей з ДЦП після занять та під час. Зазначається, що функціональна музична терапія зі складними структурами або зі словами відволікає від занять. Підвищують настрій та покращують активність дітей пісні швидкого темпу, але вони відволікають від чіткого виконання поставлених задач тому, доцільне використання можливе після комплексу, або коли точність рухів менш важлива за активність. Окрім того спеціально підібрані музичні твори позитивно впливають на сконцентрованість, покращують гармонізацію, активують обидві півкулі мозку на певній частоті.
Можливість більш ефективного зниження м'язового тонусу, полегшення довільних рухів, збільшення амплітуди рухів у суглобах на основі застосування модифікованої процедури гідрокінезотерапії І. [3]. Також, краща динаміка спостерігалася у показниках швидкісної реакції правої руки, оцінці захвату олівця, динамічній силі м'язів кінцівок.
Підтримка тих літературних даних, що вказують на відсутність ефективності впливу додаткової фізичної терапії та відвідування працівника сервісу підтримки сімей на моторний та загальний розвиток дітей раннього віку з ДЦП, представлена у якісній роботі Weindling A.M. та співавторів [2]. Так, порівнюючи короткострокові та середньострокові результати обстежень дітей першої групи, що проходили додаткову до стандартного курсу фізичну терапію у вигляді однієї години занять, не було виявлено переваг над контрольною групою дітей, що отримували лише стандартну програму фізичної терапії. Аналогічне порівняння результатів другої групи, що додатково до курсу стандартної фізичної терапії відвідували спеціаліста з підтримки сімей, також не встановило клінічно значущих покращень. Ніяких статистичних зв’язків не було виявлено між показниками інтенсивності послуг, що отримували діти і сім'ї, та основними критеріями результативності. Втручання працівника з підтримки сім'ї не мали клінічно значущого ефекту на батьківський стрес або сімейні потреби. Проте, батьки зазвичай повідомляли високі рейтинги задоволеності після всіх заходів, а деякі заявляли, що заходи були корисними для дитини і / або сім'ї. Тому була виявлена невідповідність між сприйняттям батьків і об'єктивними кількісними вимірами.
Звертає на себе увагу, що процес реабілітації, за даними літератури, вимагає об’єднання кількох дисциплін. У такому процесі, внутрішньо-і міждисциплінарний зв'язки є необхідністю, і кожна дисципліна повинна діяти відповідно до потреб дитини і сім'ї [1]
Література:
- Бруйков А. А. и др. Влияние фиксационного массажа с онтогенетической гимнастикой и лечебного плавания на функциональное состояние кардиореспираторной системы организма детей со спастическими формами церебрального паралича. Теория и практика физической культуры. 2017. №. 7. С. 83-86.
- Клиточенко Г. В., Кривоножкина П. С. Использование различных методов терапии при детском церебральном параличе. Успехи современной науки. 2016. С. 153.
- Клюс, Т.О. Основні соматичні проблеми дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем та оцінка їх фізичного розвитку. Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 20-21 квітня 2017 р. Суми : СумДУ, 2017. С. 413-414.
- Ковалева Ю. А. Развитие локомоторной функции у детей младшего школьного возраста с церебральным параличом средствами адаптивной физической культуры: автореферат дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Санкт-Петербург, 2009. 24 с.
