Бондар Любов

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

Куц Олександра Олександрівна

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,

м.Вінниця 

 Ішемічна хвороба серця (ІХС) внаслідок широкого розповсюдження, високого рівня смертності та інвалідизації найбільш працездатної частини населення залишається однією з основних проблем сучасної медицини [1]. Реваскуляризація міокарда у хворих на ІХС є визнаним і ефективним засобом лікування прогресуючих і резистентних до медикаментозного лікування форм коронарної недостатності і вважається ефективним реабілітуючим чинником. Удосконалення хірургічної техніки, довгострокова антиагрегантна і гіполіпідемічна терапія позитивно вплинули на результати ендоваскулярного та хірургічного лікування, що стають рутинним методом лікування ІХС в Україні [3]. Проте, не завжди результати оперативного лікування в разі ІХС призводять до повного відновлення життєдіяльності хворого, особливо у віддалений післяоперативний період. Проведений аналіз медико-експертних справ цієї категорії хворих з низки областей України свідчить, що в закладах медико-соціальної експертизи (МСЕ) на сьогодні не існує єдиних експертних підходів щодо огляду таких хворих. Тобто, за наявності однакових початкових даних, оцінка їх у різних закладах МСЕ може бути неоднозначною, що перетворюється на серйозну соціальну проблему. Більшість існуючих документів і методичних розробок щодо цього питання носить більш концептуальний, ніж практичний характер, що відповідно позначається на якості проведення МСЕ. Проведення у хворих на ІХС хірургічних чи ендоваскулярних методів реваскуляризації, в першу чергу, передбачає покращання якості життя хворого за рахунок підвищення толерант- ності до фізичних навантажень за відсутності чи зменшення нападів стенокардії, покращання скоротливої здатності міокарда. Однак віддалені результати реваскуляризації міокарда можуть за- лежати від низки чинників і за даними різних літературних джерел досить розбіжні. Винесений без урахування оцінки функціона- льних порушень помилковий експертний висновок негативно діє на хворого, знижуючи прагнення і мотивацію до праці, відбувається трудова дезадаптація. Під час проведення МСЕ ефективне оперативне лікування ІХС повинне розцінюватися не як факт, що обтяжує стан хворого, а як чинник сприятливого реабілітаційного прогнозу [6]

 Важливим і ефективним методом комплексної терапії захворювань серцево-судинної системи є дієтотерапія, яка складається з обліком основних патогенетичних механізмів окремих захворювань і спрямованих на корекцію метаболічних порушень, максимальне розвантаження серцевої діяльності, потенціювання дії лікарських препаратів (сечогінних, серцевих глюкозидів й інш.) і попередження побічних впливів на організм [6]. При призначені лікувального харчування враховують стадію захворювання, ступінь виразності порушень кровообігу, стан травлення, наявність супутних захворювань й ускладнень [7]. Застосування дієтотерапії при серцево- судинної патології пов’язане з профілактикою даної групи захворювання шляхом активізації обміну речо- вин, поліпшення нервової й ендокринної систем, регуля- ції обмінних процесів, підвищення функціональних можливостей серцево-судинної й інших систем організму. Хворі повинні дотримуватися здорового способу життя, уникати стресів, припинити курити, дотримуватися дієти з обмеженням тваринних жирів і продуктів, багатих на холестерин [7]. Застосування фізичних вправ при реабілітації хворих серцево-судинними захворюваннями вимагає суворо дотримуватись основних дидактичних принципів: доступність і індивідуалізація, систематичність і поступовість підвищення вимог. Методика занять фізичними вправами залежить від захворювання і характеру патологічних змін, стадії захворювання, ступеня недостатності кровообігу, стану вінцевого кровопостачання [3; 5]. При поліпшенні стану хворого фізичні вправи використовуються в комплексі реабілітаційних заходів для відновлення працездатності [1]. Після закінчення відновного лікування і при хронічних захворю- ваннях фізичні вправи застосовують, щоб підтримати досягнуті результати для поліпшення кровообігу і стимуляції функції інших органів і систем. Фізичні вправи і дозування фізичного навантаження підбираються в залежності від залишкових проявів хвороби, функціонального стану хворого. Використовуються різноманітні фізичні вправи (гімнастика, елементи спорту, ігри),що періодично змінюються, фізичне навантаження звичне, але час від часу воно, то підвищується, то знижується. Для ефективного лікування і реабілітації хворих велике значення має застосування адекватного стану хворого дозувань фізичного навантаження. Для його визначення доводиться врахувати безліч факторів: прояви основного захворювання і ступінь коронарної недостатності, рівень фізичної працездатності, стан гемодинаміки, здатність виконувати побутові фізичні навантаження. З урахуванням усіх факторів хворі ішемічною хворобою серця поділяються на 4 функціональні класи, для кожного з яких регламентується руховими активностями і програми занять. Дана регламентація застосовується і для хворих з іншими захворюваннями серцево-судинної системи. Для того, щоб більше точно визначити допустимі види й обсяг рухової активності для конкретної людини, її стан оцінюють відповідно до функціональної класифікації недостатності кровообігу, прийнятою в 1964 р. Нью-Йоркською асоціацією серця. Збереженню досягнутого ефекту сприяє продовженню тренувань у домашніх умовах. У осіб, що припинили тренування вдома, уже через 1–2 місяці спостерігалось погіршення стану і розвився феномен зникнення тренованості. Систематичне ж продовження тренувань з періодичним переусвідомленням хворих і можливим внесенням корекції в тренування по ходу спостереження з гарантією збереження досягнутого тренувального ефекту; задовільного стану хворого [1]. Програми фізичних тренувань для хворих серцево-судинними захворюваннями може бути умовно розділені на три групи:

 1) дозовані навантаження на велоргометрі; 

 2) дозований біг і ходьба, включаються вправи на тридбані;

 3) комплексні програми, що включають гімнасти- ні, спортивні вправи й ігри. Завдання лікувальної фізкультури і масажу при атеросклерозі є профілактика прогресування процесу, активізації ліпідного обміну, компенсація порушених функцій, зменшення гіпоксії порушених органів і тканин, підвищення загального рівня працездатності [2]. Лікувальна дія фізичних вправ у першу чергу виявляється в їхньому позитивному впливі на обмін речовин, діяльність нервової й ендокринної систем, що регулює усі види обміну речовин. Численні спостереження за хворими атеросклерозом свідчать про сприятливу дію різної м’язової діяльності [3]. Застосування фізичних вправ, що мають спеціальну лікувальну дію, сприяє відновленню моторно- вісцеральних зв’язків, порушених унаслідок захворювання [4]. Основними завданнями занять фізичними для профілактики атеросклерозу є активізація обміну речовин, поліпшення нервової й ендокринної систем регуляції обмінних процесів, підвищення функціональних можливостей серцево-судинної й інших систем організму. Для занять підходить більшість фізичних вправ: тривалі гімнастичні вправи, плавання, ходьба на лижах, біг, веслування, спортивні ігри. Особливо корисні фізичні вправи, що виконуються в аеробному режимі, коли потреба працюючих м’язів у кисті цілком задовольняється [6]

 Висновок: медико-реабілітаційні заходи при серцево-судинних захворюваннях пов’язане з активізацією обміну речовин, поліпшення роботи нервової й ендокринної систем, регуляції обмінних процесів, підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи. Хворі повинні дотримуватися здорового способу життя, уникати стресів, припинити курити, дотримуватись дієти з обмеженням тваринних жирів і продуктів, багатих на холестерин.

Література:

1. Кнышов Г. В. Кардиохирургия в Украине: прошлое, настоящее, будущее / Г. В. Кнышов // Серце і судини. – 2003. – № 1. – С. 8–14.
2. Крюков Н. Н. Ишемическая болезнь сердца (современные аспекты клиники, диагностики, лече-ния, профилактики, медицинской реабилитации, экспертизы) / Н. Н. Крюков, Е. Н. Николаевский, В. П. Поляков. – Самара, 2010. – 651 с.
3. Островський Ю. П. Хирургия  сердца / Ю. П. Островський.  –  М.: Мед. литература, 2007.  –576 с.
4. Бокерия Л. А. Методы реваскуляризации при стабильном течении стенокардии (сравнение выживаемости, частоты развития инфаркта мио-карда, повторних реваскуляризаций, облегчения симптомов стенокардии) / Л. А. Бокерия, И. Н. Ступаков, И. В. Самородская // Грудная и сердечная хирургия. – 2005. – № 5. – С. 44–54.
5. Соколов Ю. М. Коронарна хвороба  –  сучас-ні інвазивні підходи в лікуванні / Ю. М. Соколов // Вибрані лекції Української кардіологічної школи: Поєднання серцево-судинних та інших хвороб вну-трішніх органів: визначення пріоритетів лікування та попередження ускладнень. – К.: Максимов, 2005. – С. 114–131.
6. Основні принципи стандартизації в охороні здоров’я та медико-соціальній експертизі  / В. В. Марунич, А. В. Іпатов, О. В. Сергієні [та ін.] // Науково обґрунтовані рекомендації по обстеженню та відновному лікуванню хворих і інвалідів у прак-тиці медико-соціальної експертизи.  –  Дніпропет-ровськ: Пороги, 2006. – 284 с.
7. Про становище осіб з  інвалідністю в Украї-ні. Національна доповідь / Міністерство соціальної політики України ДУ науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин. – Київ, 2013 – 198 с.