Москалюк Світлана
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Куц Олександра Олександрівна
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,
м.Вінниця
За останні десятиріччя значно зросла кількість хворих на остеохондроз хребта, який за частотою займає перше місце серед всіх дегенеративно-дистрофічних захворювань ОРА [1,3]. Із загальної кількості випадків тимчасової непрацездатності 70% припадає на різні прояви остеохондрозу. Біля 10% хворих з цією патологією стають інвалідами [5]. Кількість таких хворих прогресивно збільшується з віком, оскільки паралельно з дегенеративно-деструктивними змінами відбувається погіршення структурно-функціонального стану кісткової тканини, що є особливо актуальним для населення України, зважаючи на напружену демографічну та екологічну ситуацію [1, 4].
Останнім часом глибше вивчено суть патологічного процесу при остеохондрозі хребта [3].
Нерідко спостерігаються розбіжності в поясненні різноманітних неврологічних проявів остеохондрозу хребта. Чітко не визначено також, хто повинен лікувати хворого – ортопед чи нейрохірург. Немає єдиної методики лікування. Все це призводить до симптоматичного лікування, що не дає бажаного ефекту [5]. Система реабілітаційного лікування пацієнтів із неврологічними проявами захворювання потребує удосконалення.
На жаль, в Україні досить часто єдиним методом лікування клінічних проявів остеохондрозу хребта є мануальна терапія, яка проводиться без попереднього належного обстеження хворого, що у пацієнтів літнього та старечого віку нерідко призводить до переломів хребців внаслідок грубих маніпуляцій на тлі обумовленого віком зниження мінеральної щільності кісток скелета [3, 4]. Існуючі системи лікування остеохондрозу хребта є недосконалими і в більшості своїй не враховують структурно-функціонального вікового стану кістково-м'язової системи у цих хворих [1,4]. Останні роки використовується методика оцінки типу старіння опорно-рухового апарату, що дає змогу поліпшити діагностику та підвищити ефективність лікувально-профілактичних заходів у хворих з патологією кістково-м'язової системи [4]. Однак, незважаючи на це, на сьогоднішній день не вивчені особливості старіння ОРА у хворих з остеохондрозом залежно від типу клінічних проявів (нейро-рефлекторних чи компресійно-корінцевих), віку та статі.
Фізична культура грає провідну роль у профілактиці остеохондрозу хребта, а лікувальна фізична культура має велике значення для лікування таких хворих. Вибір комплексу лікувальних дій ґрунтується на диференційованому підході до тактики лікування залежно від стадії захворювання, вираженості больового синдрому, характеру та ступеня неврологічних розладів, причин порушення працездатності. Дані останніх років про ефективність лікування та профілактики при остеохондрозі хребта показали, що за допомогою комплексного підходу до фізичної реабілітації можна не лише чинити опір остеохондрозу, але й успішно його лікувати. Питання лише у тому, які дії й їх поєднання раціональніше використовувати при тій або іншій формі захворювання залежно від клінічних проявів остеохондрозу[1,2,4].
Заняття за системою Джозефа Пілатеса впливає на розвиток таких фізичних якостей, як сила і гнучкість, тонізують м'язи, розвивають рівновагу, покращують статуру, надаючи м'язам більш подовжену форму, допомагають впоратися з болями в спині, розвивають дихальну систему. Вправи розроблені з акцентом на розвиток м'язової сили, особливо на зміцнення м'язів преса і спини, поліпшення гнучкості і рухливості в суглоба, а також позитивно впливають на психоемоційний стан людей котрі займаються. Все це робить систему тренування Пілатес відмінним інструментом фізичної реабілітації для покращення стану хребта жінок, які мають діагноз остеохондроз попереково – крижовового відділу хребта[4,5].
Головна мета фізичної реабілітації хворих з остеохондрозом полягає в нормалізації функції хребетного стовпа і попередженні подальшого прогресування денеративно - дистрофічних процесів. У зв'язку з цим можна позначити основні завдання фізичної реабілітації: відновити рухливість хребцево- рухового сегменту і всього хребта, зміцнити м'язи спини і черевного преса, поліпшити крово- і лімфообіг в ураженому сегменті, нормалізувати поставу[4].
Комплексне використання удосконалених елементів лікувального масажу, вправ на дошці Євмінова та комплексу лікувальної гімнастики статико-динамічних вправ значно підвищило ефективність реабілітації як при початкових, так і при клінічно виражених неврологічних проявах вертебрального остеохондрозу. Аналіз безпосередніх результатів лікування довів, що комплексна система більш ефективно приводить до зникнення або зменшення больового та міотонічного синдромів, поліпшення функціонального стану хребта, стану психоемоційної сфери, підвищення якості життя пацієнтів
Література:
- Авраменко О. М. Механотерапія у відновному лікуванні хворих на остеохондроз попереково-крижового відділу хребта / О. М. Авраменко // Слобожанський науково-спортивний вісник : [наук.-теор. вісн.] – Харків : ХДАФК, 2013. – № 5. – С.16-18
- Бывальцев В.А. Применение шкал и анкет в обследовании пациентов с дегенеративным поражением поясничного отдела позвоночника: методические рекомендации / В.А. Бывальцев, Е.Г. Белых, Н.В. Алексеева,В.А .Сороковиков. – Иркутск: ФГБУ "НЦРВХ" СО РАМН, 2013. – 32 с.
- Епифанов В.А. Остеохондроз позвоночника (диагностика, лечение, профилактика) / В. А. Епифанов, А.В. Епифанов. - М.:МЕДпресс-Информ, 2004. – 272 с.
- Зайцев В. П. Влияние комплексной психокореляции на динамику болевого синдрома и психологический статус больных остеохондрозом позвоночника / [В. П. Зайцев, О. Г. Тюрина, Т. А. Айвазян] // Терапевт. арх. – 2003. – Т. 75, № 8. – С. 55−58.
- Робинсон Л. Пилатес для профилактики и снятия болей в области спины / Л. Робинсон, Х.Фишер, П. Масси – Минск : ООО «Попурри», 2005. – 256 с.
