Панасюк Владислав

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

Куц Олександра Олександрівна

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 

м.Вінниця 

 Дисплазія кульшового суглобу є однією з найбільш поширених ортопедичних патологій, наслідки якої в дошкільному віці можуть проявлятися функціональними порушеннями опорно-рухового апарату (ОРА). Частота цієї патології у світі становить 1–7 випадків на 1000 новонароджених [2,3], а в Україні вона варіюється в діапазоні 16 випадків [1] та 50–200 випадків на 1000 новонароджених [2]. Вітчизняні та закордонні ортопеди досягли значних успіхів у ранній діагностиці і консервативному лікуванні ДКС [4]. На сьогодні ДКС у новонароджених розглядається як наслідок диспластичної патології, зумовленої спадковою схильністю [3]. Дисплазія охоплює не лише форму і конгруентність компонентів суглобу, але й елементи кульшового суглоба, а саме кістки, хрящі, капсули, зв’язки та м’язи [3]. Несвоєчасна діагностика та неадекватне лікування ДКС може призвести до анатомо-функціональних порушень КС впродовж життя. У дітей з виявленням ДКС в більш пізні терміни (після року і більше) прогресують зміни в КС, відбуваються руйнування його елементів, з формуванням комплексу адаптаційно-пристосувальних змін не тільки КС, а й ОРА в цілому [3]. Наслідки ДКС у дітей дошкільного віку проявляються обмеженням рухливості КС, порушенням ходи, слабкістю і помірною атрофією м’язів нижньої кінцівки, вкороченням кінцівки, скошеністю кісток тазу, порушеннями постави, плоскостопістю, вальгусними або варусними установками нижніх кінцівок [3]. У 10-60 % дітей з наслідками ДКС розвиваються такі патології, як компенсаторний сколіоз хребта, диспластичний коксартроз та асептичний некроз голівки стегнової кістки [2]. Тому за результатами клінічних прогнозів International Hip Dysplasia Institute, очікується, що до 2030 року у світі кількість операцій заміни КС складе 572000 втручань серед осіб похилого віку. Означені зміни, в свою чергу, потребують своєчасної діагностики, диференційованої та ранньої комплексної фізичної реабілітації ДКС з урахуванням наявних та прогнозованих порушень ОРА. Як стверджують фахівці [3] дошкільний вік є відповідальним періодом онтогенезу та найбільш сприятливий для усунення функціональних порушень ОРА засобами ФР [3]. Аналіз наукових досліджень та публікацій, присвячених питанням реабілітації дітей з ДКС, дозволив констатувати, що на сьогодні існує значна кількість досліджень в аспекті комплексної терапії (консервативної й оперативної) дітей першого-другого року життя [4] та ускладнень патології у більш пізній період [1,3]. Натомість, питання щодо фізичної реабілітації дошкільників з наслідками ДКС висвітлені на фрагментарному рівні в поодиноких публікаціях і не були предметом спеціально проведеного дослідження. При цьому описані комплекси ранніх реабілітаційних заходів передбачають ортопедичні засоби іммобілізації, кінезіотерапію, масаж та фізіотерапію [4]. Існуючі авторські програми і методики корекційно-реабілітаційної спрямованості для дітей з функціональними порушеннями ОРА в умовах дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) [2] зорієнтовані на усунення конкретних клінічних проявів, які за результатами досліджень [3] можуть однотипно проявлятися у дітей із ДКС у більш пізній період життя, як наслідок дисплазії. При цьому діючий алгоритм та програми ФР виявляються недостатньо ефективним для дошкільників з наслідками ДКС, оскільки не передбачають врахування принципів пацієнт-центрованого, мультидисциплінарного та індивідуально-диференційованого (проблемноорієнтовного) підходів на основі біопсихосоціальної моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей та підлітків.

 Раннє впровадження реабілітаційних та оздоровчо-корекційних заходів є важливою складовою зменшення та усунення розвитку та прояву цих наслідків, а також їх подальшого прогресування та зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Сучасний навчальний процес дошкільного навчального закладу пов’язаний із значним психо-фізіологічним навантаженням, яке вимагає суттєвих зусиль окремих функціональних систем організму і фізичної працездатності дітей, особливо тих хто має відхилення у стані здоров’я [3, 4].

 Згідно з Національною Доктриною розвитку освіти в Україні та Закону «Про дошкільну освіту», де пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших осіб як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Серед пріоритетних завдань дошкільної освіти виділяють збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини. Це здійснюється шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчальновиховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору. Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, недопущенню будь-яких форм насильства в навчальних закладах, а також проведенню та впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень із проблем зміцнення здоров’я, організації медичної допомоги дітям, пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення [1]. Для досягнення вищезазначеного необхідно забезпечити: комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров’я; удосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів; використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення. Виконання зазначених завдань дасть змогу досягти істотного зниження захворюваності дітей, підвищити рівень профілактичної роботи, стимулювати прагнення до здорового способу життя, зменшити вплив шкідливих звичок на здоров’я. Фізичне виховання як невід’ємна складова освіти забезпечує досягнення високої працездатності, тривалої творчої активності, шляхи і методи протидії хворобам. Враховуючи ці аспекти, заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою здійснюють моніторинг і корекцію стану здоров’я дітей, несуть відповідальність за додержання санітарно-гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типу і форми власності

Література:

1. Афанасьєв С, Афанасьєва О. Порівняльна характеристика гендерних та вікових особливостей функціонального стану хребта і витривалості м’язів тулуба дітей зі сколіотичною поставою. Фізична культура, спорт та здоров’я нації. 2016;(1):411-7. 
2. Афанасьєв С, Рокутов С, Афанасьєва О, Проскура В. Загальні теоретичні та клінічні аспекти дисплазії кульшових суглобів у дітей, погляд на реабілітацію. Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2020;(37):54-9. 
3. Березова ІО, Руденко АМ, Звіряка ОМ. Особливості обстеження дітей  дошкільного віку із деформаціями нижніх кінцівок. Сучасні проблеми логопедії та реабілітації. Матеріали V Всеукр. заочної наук.-практ. конф. 2016 Квіт 5; Суми, Україна. Суми: ФОП  Цьома С. П; 2016. с. 168-72.
4. Звіряка ОО, Руденко АМ. Застосування лікувальної гімнастики для дітей  дошкільного віку із вальгусною деформацією нижніх кінцівок. В: Копитіна  ЯМ, Лянной МО, редактори. Здоров’я людини в сучасному культурноосвітньому просторі. Матеріали I Всеукр. заочної наук.-практ. інтернетконф.; 2018 Берез 22; Суми, Україна. Суми: СумДПУ імені  А. С. Макаренка; 2018. с. 91-8.