Колісніченко Людмила

Здобувач 2 курсу магістратури

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Анотація: В роботі висвітлена ефективність комплексного застосування методів фізичної терапії при реактивних артритах на санаторно-курортному етапі. Розглянуто використання лікувальної фізичної культури, масажу, фізіотерапевтичних методів, проведена клінічна  і лабораторна оцінка їх ефективності.

 Удосконалена методика оцінки ефективності застосування засобів фізичної терапії.

 Ключові слова: реактивний артрит, фізична терапія, лікувальна фізична культура, масаж, методи лікування.

 Реактивний артрит (РеА) є одним із найбільш частих ревматологічних проявів. РеА- патологія, яка знаходиться на перетині кількох дисциплін: інфектології, мікробіології, ревматології та дерматовенерології, клінічні прояви її множинні та різноманітні, а перебіг дуже варіабельний. Патогномонічних ознак та загальноприйнятих діагностичних критеріїв цього захворювання не існує [1, с. 14]. Захворюванність на РеА у світі становить 30-200 випадків на 100 000 населення [4, с. 121]. Здебільшого на РеА хворіють молоді люди 20-40 річного віку, і практично однаковою мірою чоловіки та жінки. Однак на хворобу Рейтера чоловіки хворіють приблизно в 15 раз частіше [4, с. 121] РеА- група захворювань, яка характеризується однотипним ураженням опорно-рухового апарату. Зараз здебільшого реактивним вважають артрит, який не підпадає під діагностичні критерії ревматоїдного чи подагричного артриту і не супроводжується специфічною для системних ревматичних захворювань позасуглобовою симптоматикою. Актуальність проблеми РеА обумовлена тим, що клінічно подібні з ним ураження суглобів у ряді випадків є початком інших,більш важливих системних захворювань. У даний час РеА розглядається як мультифакторне захворювання, пов’язане з хронічною інфекцією, у розвитку якого значну роль відіграють не тільки мікроорганізми, але й їх стан [3, с. 42]. До реактивних артритів відносять запальні негнійні захворювання суглобів, які розвиваються в наслідок імунних порушень після перенесеної урогенітальної, кишкової чи респіраторної інфекції [5, с. 9; 2, с. 57]. 

 Матеріали і методи

 Дослідження проводилось на базі Клінічного санаторію «Хмільник».

 Під спостереженням знаходилось 70 хворих з достовірним діагнозом реактивний артрит, згідно критеріїв j.Sieper і співавт. 2002р. Вираженість РеА була різноманітною: у 39 хворих в клінічній картині переважно ураження периферичних суглобів,у 31- ураження периферичних суглобів і хребта. Для оцінки результатів проведених досліджень, використовували ряд клінічних,клініко-лабораторних,біохімічних та імунологічних показників, які характеризують різноманітні аспекти: наявність і ступінь вираженості клінічних проявів, активності хвороби, а також зміни в процесі санаторно-курортного лікування. Клінічний стан хворих оцінювали   за тривалістю ранкової скутості –РС  ( у хвилинах), суглобовому ( СІ ), сухожильному (СхІ ),і хребтовому (Хі) індексам, симптому Томайєра( СТ ) і показнику рухливості хребта ( ПРХ ). Динаміку лабораторних показників запалення оцінювали за змінами ШОЕ і числа лейкоцитів в периферичній крові, концентрації в сиворотці крові С-реактивного білка (С-РБ), фібриногену, церулоплазміну,та серомукоїда. Ступінь загальної клінічної активності визначалась згідно сумарному індексу активності (СІА). Методи апаратної фізіотерапії призначали в залежності від переважання клінічних проявів захворювання: локально на периферичні суглоби, вздовж ураженої частини хребта чи паравертебрально. Перша група хворих (39 чол.) отримувала низькочастотний ультразвук (НУЗ). В якості контактного середовища використовували офіцінальну 1% гідрокортизонову мазь. Курс апаратної фізіотерапії складав 10-12 щоденних процедур. У другій групі хворих (31 чол.) які отримували методи апаратної фізіотерапії,проводили вплив надвисокочастотними електромагнітними полями дециметрового діапазону. В двох групах 90% хворих отримували симптоматичну медикаментозну терапію(нестероїдні протизапальні препарати), яка не змінювалась в процесі проведення курсу фізіотерапії. Радонові ванни призначалися за основною методикою.

 Результати. Обговорення.

 Встановлено, що ЕМП ДМХ справляло істотний позитивний вплив на запальні зміни хребта,а НУЗ- на преферичний артрит. В результаті проведеного дослідження обґрунтовано застосування методів апаратної фізіотерапії при РеА, доказана їх ефективність. Використання  НУЗ у поєднанні з радонотерапією приводило до покращення у 61,5% хворих, ЕМП ДМХ у поєднанні з радонотерапією - у 58,1% хворих. Встановлено,що ЕМП ДМХ чинить суттєвий позитивний вплив на запальні зміни в хребті, а НУЗ- на периферичний артрит. ЕМП ДМХ і НУЗ в основному спричиняли місцевий вплив: зменшували біль і вираженість запалення периферичних суглобів і хребта, збільшували об’єм рухів, що призводило до зменшення загальної клінічної активності 

 Висновки та перспективи подальших розробок.

1. Реактивний артрит-системне захворювання, яке розвивається внаслідок хламідійної або (значно рідше) іншої інфекції у спосіб з генетичною схильністью, характеризується ураженням сечостатевих органів та суглобів і не рідко поєднується з ураженням шкіри,слизових оболонок,вісцеральними проявами. РеА завершується одужанням, або набуває хронічного рецидивного перебігу.
2. Сучасні концепції лікування хворих на РеА засновані на принципах ранньої діагностики, а також раннього початку терапії,оскільки захворювання у більшості осіб набувають хронічного перебігу із системним ураженням опорно-рухового апарату.
3. Застосування комплексу фізичної реабілітації у хворих на РеА із включанням до індивідуальних програм лікувальної фізичної культури, масажу, фізіотерапевтичних методів, радонотерапії, призводить до покращення клінічного перебігу, зниження активності запального процесу.
4. При побудові комплексу фізичної реабілітації на санаторно- курортному етапі потрібно враховувати особливості перебігу, наявність системних уражень, показники суглобових індексів,активність запального процесу, механізми дії фізичних факторів. 

 Представлені диференційовані програми фізичної реабілітації хворих на РеА, можуть бути рекомендовані для застосування в реабілітаційних центрах, ревматологічних та фізіотерапевтичних відділеннях стаціонарів і поліклінік, санаторно-курортних закладах.

Література

1. Абрагамович О.М. Перший досвід застосування флуренізиду в комплексному лікуванні пацієнтів з реактивним артритом хламідійної етіології/О.М. Абрагамович,Р.К. Жураєв//Укр. ревматол. журн.-2004 №4(18), с 14-16 
2. Бойчак М.П. Особливості змін ендоталіальної функції та клапанів серця у хворих на реактивні артрити /М.П. Бойчак, Г.О. Спаська//Лікарська справа -2010,№7-8 с 57-60. 
3. Бондаренко Г.М. Современные данные о распросраненности болезни Рейтера /Г.М. Бондаренко. // Дерматология и венерология. 2002г.№3(17), с 42-45. Клинико-патогенетическое значение нарушений пуринового обмена  при хламидий асссоциированом реактивном артрите(болезни Рейтера) 
4. Коваленко В.Н. Ревматические болезни: номенклатура, классификация,стандарты диагностики и лечения/ В.Н. Коваленко,Н.М. Шуба. Киев, 2002 с 121-122. 
5. Лила А.М. Реактивный артрит: клиника, диагностика,лечение/А.М. Лила// Рос. семейный врач.  2002  №6(4) с 9-16.