Кравчук Олена Анатоліївна

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

м. Житомир

 Анотація: в статті проаналізовано завдання, які стоять перед вихователем в напрямі формування у дітей дошкільного віку основ безпеки життєдіяльності у довкіллі у відповідності з Базовим компонентом дошкільної освіти, розкрито послідовність роботи в цьому аспекті від молодшого до старшого дошкільного віку, розглянуто основні постулати забезпечення їх безпечної поведінки, види небезпек, які можуть чатувати на дитину.

 Ключові слова: безпека життєдіяльності, здоров’язбережувальна компетентність, формування безпечної поведінки, види небезпек, діти дошкільного віку.

 Для того, щоб дитина опанувала початковими знаннями про себе, про природний і соціальний світ, в якому живе, щоб могла приймати власні правильні рішення з опорою на свої знання і вміння в різних видах діяльності, в ЗДО здійснюється системна цілеспрямована робота з формування навичок безпечної поведінки у довкіллі. З перших років життя допитливість дитини, її активність з метою пізнання навколишнього, звісно, заохочується дорослим, але часом стає і небезпечною для малюка. Різні дослідники (наприклад, П. Ліч, П.Статмен) відзначають перевагу дошкільного віку в навчанні персональної безпеки. Адже діти цього віку люблять правила і цілком дотримуються їх. Навіть коли правила кимось забуваються, не виконуються, ігноруються, то малюки миттєво реагують на це. Таким чином, прагнення дитини до логічності, обов’язковості дотримання визначених вимог стає союзником дорослого в навчанні вихованців правилам безпеки. Головним завданням формування основ безпечної поведінки в навколишньому довкіллі є стимулювання розвитку у дітей самостійності і відповідальності, оскільки безпека – це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, правильна реакція на різні стимули, здоров’я- і життєзбережувальна поведінка в різних ситуаціях. 

 Такі вчені, як А.Богуш, І.Бех, Т.Зубок, Л.Грицюк, Л.Калуська, Л.Карнаух, О.Карпенко, О.Кононко, Н.Коцур, О.Крюковська, Л.Лохвицька, Л.Якименко досліджували проблему безпеки життєдіяльності дитини. Спираючись на їх праці, формування безпечної поведінки дітей означуємо як спеціально спрямовану діяльність педагогів на надання вихованцям сукупності знань про правила безпеки життєдіяльності, формування умінь поводження з потенційно небезпечними предметами та переживань, що визначають мотиви поведінки дитини.

 Завданням нашої статті є окреслення особливостей формування безпечної поведінки дітей у ЗДО, розкриття завдань, які стоять перед вихователями в аспекті означеної проблеми.

 Забезпечення безпечної поведінки в довкіллі у дітей полягає у формуванні у них основних понять про різні види небезпек, у виробленні умінь прогнозувати їх наслідки, правильно оцінювати свої можливості і приймати обґрунтовані рішення безпечної поведінки в різних ситуаціях. 

 Навчання навичкам безпечної поведінки дітей дошкільного віку в оточуючому середовищі можна розділити на два періоди: 1) вік 3 - 5 років, 2) вік 5 - 7 років. Перший період характеризується вбиранням і накопиченням знань. В цьому віці у дітей спостерігається підвищена сприйнятливість, допитливість, інтерес. Робота з дітьми даного вікового періоду має бути направлена на накопичення первинних знань про різні види небезпек і особливості поведінки за їх наявності. Така робота повинна здійснюватися поступово: спочатку важливо зацікавити дітей питаннями безпеки, потім необхідно поступово вводити правила безпеки в життя дітей, показати різноманітність їх застосування в життєвих ситуаціях, і надалі вправляти дошкільників в умінні застосовувати ці правила. В старшому дошкільному віці змінюється психологічна позиція дітей, вони відчувають себе найстаршими в ЗДО, вже майже школярами, готові до нового соціального статусу учня, а тому можуть усвідомлено відповідати за свої вчинки, контролювати не тільки свою поведінку, а й інших дітей і людей в цілому. Робота з цією віковою категорією має бути спрямована на закріплення і систематизацію отриманих на першому етапі роботи знань, а також вироблення готовності і умінь застосовувати ці знання на практиці у разі потреби. Діти старшого дошкільного віку повинні бути не тільки максимально обмежені від явних джерел небезпеки, а й самі усвідомлювати ступінь тієї чи іншої загрози. Дитина, що має свідоме ставлення і внутрішній самоконтроль, набагато сильніше захищена, ніж дитина, якій просто все забороняють і від усього ховають, адже рано чи пізно вона матиме можливість задовольнити свою цікавість і реалізувати заборонену дію. Втлумачити дітям, що є дозволеним, а що ні – це найперше завдання, яке потрібно реалізувати в роботі з дітьми. Адже часто діти роблять недозволені або неправильні дії не з бажання зробити щось погано, а через незнання і нерозуміння справжнього рівня небезпеки. 

 Розглянемо основні постулати безпечної поведінки дітей дошкільного віку:

• Правила встановлює дорослий, оскільки в нього більше знань і досвіду. Перший і найважливіший крок до безпеки дітей – розуміння, що правила, встановлені батьками, не можна порушувати. Коли дитина виросте, то зможе сама встановлювати правила своєї поведінки, але поки має слухатися батьків. 
• Від батьків не можна нічого приховувати, батьки завжди допоможуть своїй дитині, в будь-якій загрозливій ситуації звертаємось за допомогою до батьків.
• Батьки завжди повинні демонструвати любов до своєї дитини, її прийняття, щоб не викликати у дитини недовіру і бажання щось приховати. Адже якщо дитина буде щось тримати в таємниці, то батьки не зможуть їй допомогти.
• Дитина повинна знати основну інформацію про себе: ім'я, прізвище, домашню адресу, бажано і номер телефону мами. Треба систематично їх повторювати, щоб дитина без запинки могла їх назвати.
• Дитина повинна знати, що далеко не всі дорослі хороші. І що на вулиці не можна розмовляти з незнайомцями, не можна з ними нікуди йти чи брати від них подарунки.
• Дитина повинна вміти сказати «ні, мені не дозволяють» чужим людям; дитина повинна розуміти, що ніхто з хороших дорослих не буде звертатися до малюків за допомогою.
• Не можна нікого чужого вести до себе додому або розказувати йому про таємниці сім’ї, дому [1].

 Базовий компонент дошкільної освіти в освітньому напрямі «Особистість дитини» виокремлює такі знання, якими повинна оволодіти дитина щодо основ безпечної поведінки у довкіллі: диференціювати поняття «безпечне» - «небезпечне», усвідомлювати важливість безпеки життєдіяльності як власної, так і інших людей; знати правила поведінки з незнайомими людьми; орієнтуватися у правилах поводження з незнайомими предметами і речовинами; в правилах пожежної безпеки, безпечного користування електрикою, знати правила поведінки на дорозі; знати деякі дорожні знаки; знати правила безпечного перебування вдома, у закладі дошкільної освіти, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому і спортивному майданчиках; знати, до кого можна звернутись за допомогою у разі необхідності. Також дитина має оволодіти здатністю у разі потреби скористуватися телефоном екстреної допомоги (101, 102, 103, 104); володіти навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або інших дітей, дорослих. Освітній напрям «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» визначає необхідність оволодіння дитиною знаннями та уміннями виконувати на практиці правила техніки безпеки роботи з інструментами (ріжучі, колючі предмети). Освітній напрям «Дитина в природному довкіллі» оговорює важливість знань дітей щодо правил поведінки з дикими і свійськими тваринами, з рослинами; напрям «Гра дитини» - уміння обирати безпечне місце та атрибути для гри. В освітньому напрямі «Дитина в соціумі» передбачене завдання навчити дитину звертатися по допомогу до однолітків та знайомих або надавати її, також отримувати задоволення від надання допомоги іншим [2].

 Дитина має також знати, що не всі дорослі хороші, що іноді і дорослі погано або дивно себе поводять. Наприклад, на вулиці можна зустріти дорослого у стані алкогольного сп’яніння, під впливом наркотичних засобів, дорослого, який лається, який надзвичайно брудно одягнений з неприємним запахом (тобто маргінальні категорії суспільства). Але є і дорослі, які зовні виглядають привітними, охайними, приємними у спілкуванні, але можуть мати злочинні наміри щодо дитини. Відповідно і ставлення до дорослого у дитини формуємо вибіркове. 

 Також серед основних завдань вихователя є ознайомлення дітей з небезпеками, які можуть чатувати на вулиці (машини, собаки, бурульки, вибухонебезпечні предмети, на які дитина може натрапити, використані шприці тощо). Особливу увагу слід звернути на опанування дітьми правилами вуличного руху (правильний перехід дороги, заборона ігор поблизу дороги, орієнтування в деяких знаках, правильний рух по пішохідній доріжці, розуміння сигналів не тільки світлофора, а й поліцейського-регулювальника тощо), адже автомобілів на наших вулицях надзвичайно багато, відповідно і рівень ДТП високий. 

 Звісно, детальна увага має приділятися і формуванню знань про правила пожежної безпеки, дій у разі виникнення пожежі (не можна ховатися, треба просуватися до виходу повзком, затуляти носа і рота вологою ганчіркою), знанню номера рятувальної пожежної служби, вмінню провести розмову у разі виклику на допомогу.

 Також у ЗДО має проводитися ретельна робота з ознайомлення дітей з правилами поведінки вдома, зокрема з газом і електроприладами, з сірниками, з водою, гострими, ріжучими предметами, побутовою хімією і ліками. Хоча в ЗДО немає стільки небезпечних предметів, як вдома, і середовище максимально наближене до безпечного, однак і тут правила безпечної поведінки дитина, звісно, має знати (сюди належать коректна поведінка в колективі з дітьми, пересування по садочку, вихід на вулицю, безпека гри, правила поводження з предметами, які можуть становити небезпеку для оточуючих). 

 Надзвичайно важливим завданням є ознайомлення дітей з небезпеками техногенного характеру (пожежі, ураження електричним струмом, отруєння газом з плити і т.д.), з небезпеками природного характеру, (землетруси, удари блискавок, урагани, падіння дерев під час бурі тощо ). При цьому особливий акцент ми робимо на явищах, характерних для нашої місцевості.

 Типові ситуації, з якими дитина стикається у своєму житті багаторазово - це ситуація «відпочинок на водоймі». Зважаючи на невтішну статистику щодо загибелі дітей на водоймах, вихователь має сформувати у дітей ряд табу: без дорослого не лізти до водойми ні влітку, ні взимку, навіть, якщо крига здається міцною; влітку при високій температурі повітря ходити у панамці або кепці.

 Безпека життя дитини дуже тісно переплітається з напрямком роботи зі здоров’язбереження. Базовий компонент дошкільної освіти виокремлює здоров’язбережувальну компетентність, яку ми маємо сформувати у дітей, під якою розуміється здатність до застосування навичок здоров’язбережувальної поведінки відповідно до наявної життєвої ситуації, дотримання основ здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я у повсякденній життєдіяльності [2, с. 6]. Тобто в аспекті реалізації даної компетентності маємо сформувати у дітей звичку здорового харчування, загартування організму, ведення рухливого способу життя. Дитина має розуміти, що корисно, що шкідливо для її організму і, відповідно, діяти в напрямку здоров’язбереження. 

 Спираючись на структуру особистості, Базовий компонент дошкільної освіти виділяє 3 напрямки, в яких має проводитися робота з дітьми: 1) формувати базу знань про безпеку- небезпеку, шкідливе-корисне; 2) формувати емоційно-ціннісне ставлення дитини до життя, здоров’я свого та інших людей; 3) формувати здатність та навички до активного, творчого впровадження набутого досвіду, тобто до регуляції досягнень, поведінки, діяльності.

 Успішно сформувати навички безпечної поведінки у дітей можна лише в тому випадку, якщо сама дитина відчуває себе в безпеці. В ситуації захищеності дитина відчуває позитивні емоції, які є і умовою успішного формування мотивації до освоєння матеріалу і тим основним показником, за яким можна робити висновок про результати педагогічної роботи із забезпечення безпеки дошкільнят.

 Можна виділити три складові цієї роботи:

1. Створення належних умов, тобто організація безпечного середовища з точки зору фізичної, психічної і соціальної безпеки.
2. Безпосереднє навчання.
3. Контроль і корекція отриманих знань і способів поведінки.

 Здійснюючи безпосереднє навчання дітей поводитися безпечно, слід пам’ятати про розвиток у них здатності передбачати можливу небезпеку в конкретно мінливій ситуації та вміння проектувати адекватну безпечну поведінку в побуті. 

 Важливо не тільки оберігати дитину від небезпеки, а й готувати її до зустрічі з можливими труднощами, які іноді і не завжди передбачиш, формувати уявлення про найбільш небезпечні ситуації, про необхідність дотримання заходів безпеки, прищеплювати їй навички основ безпечної поведінки в побуті спільно з батьками, які виступають для дитини прикладом для наслідування.

 Отже, виокремлені завдання щодо формування у дітей безпеки життєдіяльності дають змогу спроектувати напрями роботи з дітьми, які за умов правильного добору інструментарію повинні призвести до бажаного результату. 

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти) нова редакція // https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/nakaz-33-bazovyy-komponent-doshk-osv.pdf
2. Бойченко Т.Є. Бережи себе малюк: навч.- метод. посіб. для дошк. навч. закладів. К.: Генеза, 2009. - 144 с. 
3. Карнаух Л. П. Виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі : метод, посіб. / Л. П. Карнаух - Умань : ВІЩ "Візаві", 2009. - 83 с.