Дронів Вікторія Вікторівна 

магістр міжнародних економічних відносин, 

в.о. молодшого наукового співробітника

Державна установа «Інститут всесвітньо історії» НАН України

Україна, м. Київ

 

 Анотація. В даній статті досліджується перспективи розвитку туризму в Австралії скеровані на підтримку зрівноваженого розвитку території. У першу чергу це збереження природної та історико-культурної спадщини з одночасним підвищенням її популярності серед туристів, модернізація існуючої і створення нової туристичної інфраструктури, використання найкращого світового досвіду у впровадженні туристичних продуктів і підвищення якості обслуговування туристів. Приділяється увага інноваційним та інвестиційним проектам у галузі туризму.

 Ключові слова: Туризм, подорож, подорожі в Австралії, туристичні організації, туристична галузь.

 

 Abstract. This article examines the prospects for tourism development in Australia aimed at supporting the balanced development of the territory. First of all, it is the preservation of natural and historical and cultural heritage while increasing its popularity among tourists, modernization of existing and creation of new tourist infrastructure, use of the best world experience in implementing tourist products and improving the quality of tourist services. Much attention is paid to innovation and investment projects in the field of tourism.

 Key words: Tourism, travel, travels in Australia, tourist organizations, tourist branch.

 

 Мета представленого дослідження – комплексний аналіз туристичного ринку Австралії як одного з міжнародних ринків з високо інтенсивним розвитком. 

 При цьому вирішувались наступні завдання: 

1. вивчення сучасного стану розвитку індустрії туризму Австралії та її основних складових (інфраструктури, транспортного забезпечення); 
2. аналіз головних ринкових продуктів та їхнього організаційно-інформаційного забезпечення; 
3. оцінка державних програм з підтримки суб’єктів туристичної галузі. Туризм є найбільшим і найшвидше зростаючим сектором економіки у світі.

 Подорожі та туризм, як внутрішні, так і міжнародні, швидко розвиваються як в Австралії, так і в багатьох зарубіжних країнах. Основною частиною подорожей є транспорт, але туризм включає в себе, крім того, розміщення і інші об’єкти та визначні пам’ятки, що надаються в результаті таких подорожей, тобто він пов’язаний з діяльністю туристів.

 Туристична індустрія може розглядатися як індустрія послуг, як «та частина національної економіки, яка обслуговує мандрівника, який відвідує місця за межами населеного пункту, де він живе або працює». Це різнорідна група, що охоплює велику різноманітність ремесл і галузей, які забезпечують потреби мандрівників в якості своєї загальної функції.

 У зв’язку з труднощами виділення послуг, що надаються туристам, і їх співвідношення з подорожами, лише нещодавно (принаймні, в Австралії) були зроблені спроби розглядати подорожі і туризм в цілому. Відсутність відповідних статистичних даних, складність економічних операцій, які необхідно враховувати, і запізніле визнання зростаючої важливості цієї сфери відображені в мізерній літературі, яка є в наявності.

 Відсутність загальних визначень в галузі міжнародного туризму протягом багатьох років викликає заклопотаність національних і міжнародних організацій, зокрема тих, хто займається дослідницькою роботою, що включає порівняльні дослідження. Однак міжнародні організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Статистична комісія ООН і Міжнародний союз організацій за офіційними поїздками, працюють над прийняттям стандартних термінів. На першій Конференції Організації Об’єднаних Націй з міжнародних подорожей і туризму, що відбулася в Римі в серпні-вересні 1963 р., було запропоновано, щоб в статистичних цілях термін «відвідувач» застосовувався до будь-якої особи, яка відвідує країну, відмінну від тієї, в якій вона постійно проживає, по будь-якої причині, окрім як у зв’язку з професією, оплачуваною зсередини відвідуваної країни. Це визначення охоплювало б туристів, тобто тимчасових відвідувачів, що залишаються в відвідуваній країні щонайменше на добу, мета поїздки яких може бути класифікована яка відноситься до дозвілля (тобто відпочинок, відпустку або з причин, пов’язаних зі здоров’ям, навчанням, релігією чи спортом), у справах або по сімейними обставинами, для відрядження або зустрічі; і екскурсантів, тобто тимчасових відвідувачів, що залишаються у відвідуваній країні менш ніж на добу (включаючи мандрівників, що здійснюють круїзи). Було також запропоновано не включати в статистику осіб, що здійснюють поїздки, які в правовому сенсі не в’їжджають в країну (осіб, здійснюють авіаперельоти, які не покидають транзитну зону аеропорту, і аналогічні випадки). Статистична комісія Організації Об’єднаних Націй на своїй сесії 1965 р. не прийняла це визначення в якості рекомендації країнам-членам і запропонувала провести додаткові дослідження. Хоча римські визначення можуть бути незадовільними для міжнародних статистичних цілей, вони служать для широкого позначення таких термінів, як «відвідувач», «турист» і «екскурсант» [1].

 Для цілей цієї статті вітчизняний турист аналогічним чином визначається як будь-яка особа, подорожуюча по Австралії і відсутня в своєму звичайному місці проживання протягом 24 годин або більше; проводиться відмінність між штатними туристами (проживають щонайменше 24 години в іншому штаті) і внутрішньо штатними туристами. Це визначення понять «турист» і «відвідувач» ширше, ніж загальноприйняте тлумачення поняття «турист» як особи, що подорожує заради задоволення або відпочинку.

 Фраза «туристична індустрія» зазвичай використовується в Австралії для опису діяльності всіх установ, що надають товари та послуги людині, що подорожує далеко від дому.

 Термін «туристичне підприємство», який визначається як весь спектр матеріальних і нематеріальних чинників, які приваблюють туристів або обслуговують їх, використовується, зокрема, при вивченні розвитку і просування подорожей. Хоча цей термін корисний для позначення широкого спектру об’єктів (транспорт, проживання, ресторани, магазини), пам’яток (мальовничі, рекреаційні, історичні, культурні), і таких нематеріальних факторів, як клімат, організовані програми, що дозволяють людям зустрічатися з людьми, ділові можливості та т.п., які все впливають на відвідувача, поняття, яке виражає цей термін, не піддається виміру і, таким чином, має обмежене застосування в практичних дослідженнях.

 Визначення «місце призначення» означає місцевість, що володіє певними характеристиками, достатніми самі по собі для залучення мандрівників [1].

 Історія подорожей і туризму в Австралії з колоніальних часів була більш природньою для австралійців, ніж для людей, давно укорінених в одному місці. Іммігранти, одного разу відірвавшись від будинку, схильні деякий час продовжувати в пошуках багатства або безпеки або, осівши, повернутися в старі країни, щоб відвідати своїх родичів і освіжити старі спогади. Відкриття нових земель, створення промислових підприємств і міст в посушливих районах, а також подальше розсіювання людей по Австралії створили звичку мобільності і підприємливості, яка спонукала австралійців зіткнутися з труднощами, пов’язаними з ранніми подорожами на автобусах, конях або кораблях. Незважаючи на це, повільні і незручні способи пересування і величезні відстані, що розділяють австралійські міста, як правило, обмежували поїздки основними видами транспорту для цілей торгівлі, заняття або облаштування на новому місці. З появою залізничного транспорту ситуація дещо змінилася.

 Початковий акцент в туризмі з метою отримання задоволення був зроблений в першу чергу на поїздках на курорти, розташовані поруч з основними населеними пунктами. До них відносяться Блакитні гори в Новому Південному Уельсі, а також гірські і прибережні курорти, розташовані недалеко від Мельбурна і інших великих міст. Існуючі залізничні служби, що випромінюють з цих міст, разом з «фідерним» кінним, а пізніше автомобільним, вагонним транспортом, що з’єднував із залізницями, надали Державному Уряду залізничні туристичні бюро основні засоби для продажу внутрішньодержавних, і навіть деяких міждержавних подорожей [2].

 Після війни 1914-18 рр. в 1920-х рр. і знову після наслідків депресії 1930-х рр. подорожі у всіх цілях неухильно зростали. Тривав рух в основному по залізниці, але також і по морю, хоча сімейне автомобільне подорожування почалося в 1930-х роках для участі в більш короткому внутрішньодержавному русі. Значний флот пасажирських суден забезпечував часті і популярні послуги, що зв’язують більшість портів між Фрімантл і Кернс. Інші послуги пов’язували Сідней і Мельбурн з портами Тасманії. Зимовий круїз тих днів в порти Квінсленда можна розглядати як еквівалент сьогоднішньої поїздки або перельоту на північ для зимового відпочинку на Голд-Кост (Gold Coast) або острів Бар’єрного рифу (Barrier Reef Island), або ж сьогоднішніх більш коротких круїзів по південній частині Тихого океану. Перші круїзи з Австралії до Нової Зеландії були організовані влітку 1934-35 рр., і австралійці подорожували до Британії за все заплативши 78 доларів, туристичного класу, в роки, що безпосередньо передували війні 1939-45 рр.

 У період після війни 1939-45 рр. поява нових і вдосконалених способів пересування, в поєднанні з підвищенням рівня життя і енергійної реклами закордонних напрямків, перетворило міжнародні подорожі в масовий переїзд. Нові океанські лайнери значно скоротили час у дорозі, у багатьох країнах збільшилася кількість подорожей на автомобілях і автобусах. Перш за все, авіаперельоти стали широко доступними, більш швидкими, безпечними і дешевими. Початок ери реактивних літаків в 1960 році, коли більші літаки перевозили понад 100 пасажирів зі швидкістю близько 600 миль на годину, зменшило світ в два рази за часом. Підвищення рівня життя в післявоєнний період призвело до збільшення витрат на туризм, що зробило його більш важливим для національної економіки.

 Австралія розділила цю всесвітню тенденцію до збільшення кількості подорожей, особливо в сфері внутрішнього туризму. Через помітне зростання доходів і володіння приватними автомобілями серед широких верств населення, більшого обсягу дозвілля, тритижневої оплачуваної щорічної відпустки (вперше введеного в Новому Південному Уельсі в 1958 році) і введення тривалої відпустки, тисячі австралійців в даний час подорожують по дорогах майже в усі частини Австралійської Співдружності. Це призвело до інвестицій в розвиток нових і вдосконалених об’єктів, особливо житла, нових курортів в розкиданих по всій Австралії, а також до змін в організації і методах управління туризмом, його розвитку та просування по службі. Ця діяльність, в свою чергу, зробила важливий вплив на такі питання, як поліпшення доріг і відкриття національних парків і берегових ліній. Одним з недавніх наслідків стало перше докладне дослідження і обстеження всієї туристичної галузі Австралії, її розвитку та майбутнього потенціалу [3].

 Державний інтерес до туризму і розвитку державних бюро по туризму. Згідно з Конституцією Співдружності, Співдружність не має прямих повноважень з регулювання поїздок і туризму, за винятком питань, пов’язаних зі свободою торгівлі та взаємовідносин між штатами, рекламою Австралії за кордоном і просуванням потоку відвідувачів в якості зовнішньоторговельної діяльності, а також управлінням, розвитком і просуванням поїздок і туризму на території і в межах територій Австралії. Таким чином, туризм на території Австралії відноситься до залишковим повноважень урядів штатів. Всі штати протягом багатьох років здійснюють свої права щодо внутрішніх поїздок і туризму, а деякі іноді поширюють свою діяльність на сприяння туризму за кордоном.

 Функціонування бюро і департаментів з туризму і подорожей в штатах за зразком, встановленим Новою Зеландією, еволюціонувало з бюро бронювання на залізницях штату. Оскільки на цьому етапі основна увага приділялася залізницям, як основного засобу пересування, забезпечення можливостей для бронювання залізничних квитків було, по суті, головним завданням цих бюро. Раніше в цю сферу увійшли Новий Південний Уельс (1906 р.), Вікторія, Південна Австралія, а потім Тасманія (1915 р.). У 1908 р. в штаті Вікторія було створено державне туристичне бюро, яке взяло на себе функції Центрального відділу бронювання та запитів вікторіанських залізниць, створеного в 1895 р. Воно, в свою чергу, виникло в 1888 р. в Інформаційному центрі залізниць, створеному для Міжнародної Мельбурнської виставки того ж року. Відкриваючи в 1908 р. в Аделаїді нове Державне туристичне бюро, тодішній скарбник Південної Австралії сказав, що він очікував, що розвиток туристичного руху значно збільшить надходження від залізничних вагонів. Урядові туристичні бюро було створено в Західній Австралії в 1921 р. і Квінсленд в 1926 році [4].

 Урядова підтримка і участь в розвитку туризму швидко росли в середині і наприкінці 1950-х рр. в Вікторії та Квінсленді і на початку 1960-х рр. в Західній Австралії та Північної Території. Поряд із зусиллями вітчизняних авіакомпаній і автобусних туроператорів, воно почало приносити помітно велику користь туристичній галузі цих штатів і для Північної Території.

 Хоча австралійці традиційно подорожували до Сполученого Королівства і Європу, тільки в кінці 1920-х років вперше з’явився стимул до залучення в Австралію іноземних туристів, і інтерес до цього питання з боку уряду Співдружності був викликаний, головним чином, неодноразовими представництвами австралійців, які повертаються на батьківщину, а також баченням групи лідерів бізнесу. Заохочення поїздок до Австралії розглядалося як засіб стимулювання розвитку, міграції та в силу валюти, яку привозять туристи, збільшення заробітку за кордоном. Голова Комісії Вікторіанських залізниць пан (пізніше сер) Гарольд Клепп, який не з чуток знайомий з методами, використовуваними різними залізницями Сполучених Штатів Америки для сприяння поїздкам на курорти ініціював аналогічні методи сприяння поїздкам по лінії Вікторіанських залізниць, а також наполегливо закликав до розробки національної політики сприяння поїздкам.

 Відповідно до рекомендації Комісії з питань розвитку та міграції в 1929 р. уряд Співдружності заснував Австралійську національну туристичну асоціацію в якості національної некомерційної організації відповідно до Закону 1928 р. про компанії штату Вікторія. Уряд Австралійського Союзу санкціонувало щорічний внесок в розмірі 4 000 долр. На п’ять років для АНТА, початковий річний бюджет якої становив 35 000 долр. До 1930 р. в Лондоні і Сан-Франциско були відкриті австралійські рекламні і туристичні агентства. Австралія стала першою країною, яка створила бюро по просуванню туризму на західному узбережжі Сполучених Штатів. Кілька років по тому Австралія створила подібний «перший» для азіатського континенту, коли ANTA відкрила офіс в Бомбеї. Пізніше був відкритий офіс в Новій Зеландії. За перші три з половиною роки роботи Асоціація зібрала 122 000 доларів США. До початку війни 1939-45 рр.. її бюджет становив 106 000 доларів США, в основному завдяки спеціальним грантом Співдружності в розмірі 42 000 доларів США для виставки в Сан-Франциско.

 В перспективі туристичної галузі Уряд Австралійського Союзу намагається створити якнайкращі умови для розвитку туристичної галузі країни та забезпечення її конкурентоспроможності на світовому туристичному ринку. Особливу увагу приділяють впровадженню інновацій, підвищенню якості наданих туристичними підприємствами послуг, розвитку малих підприємств, забезпеченню сталого розвитку окремих місцевостей і регіонів, створенню маркових регіональних та міжрегіональних продуктів та нових брендів. Для підтримки ініціатив у галузі туризму уряд впроваджує кілька проектних програм [4- 6]. Australian Tourism Development Program ATDP є конкурентоспроможною грантовою програмою, яка спрямована на надання допомоги у розвитку туризму в усій Австралії. Вона підтримує такі ініціативи, як [6]: 

• сприянню розвитку туризму в регіонах та сільських районах Австралії; 
• сприяють довготерміновому економічному зростанню; 
• збільшується відвідуваність і число відвідувачів на всій території Австралії; 
• підвищують витрати іноземців та місцевих мешканців на туризм в Австралії; 
• підвищують конкурентоспроможність Австралії як туристичного напрямку. 

 Зараз цю програму реформовано у кілька окремих грантових програм під загальною назвою TQUAL. Метою TQUAL-грантів є стимулювання сталого розвитку в австралійській індустрії туризму шляхом підтримки ініціатив, які спрямовані на:

• розробку інноваційних продуктів, послуг або системи послуг в індустрії туризму;
• безпосереднє сприяння довгостроковому економічному розвитку господарства в регіоні; 
• розвиток та підтримку високої якості обслуговування відвідувачів та обмін досвідом.

 Заслуговують уваги також підходи до державної підтримки туристичної галузі Австралії через використання спеціальних грантових програм та підтримку окремих видів туризму. Туристична галузь Австралії активно вивчається спеціалістами у галузі країнознавства, економіки і географії туризму. Інформаційна база щодо функціонування туристичного ринку Австралії широко представлена на державних та спеціалізованих інформаційних сайтах. Ця база дозволяє прослідкувати основні тенденції у розвитку туристичної інфраструктури та туристичного руху за останні два десятиліття [7]. Загалом на туризм припадає 11% світового валового продукту. Міжнародний туристичний рух складає майже 700 мільйонів туристів на рік, а до 2020 року ця цифра подвоїлась. Австралію вважають однією із найпривабливіших країн у міжнародному туризмі, останніми роками кількість іноземних туристів тут складає 4-5 млн. осіб на рік [8].

 

Джерела:

1. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг / О.О.Любіцева – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.

2. Туризм в Австралії. Режим доступу http://www.tourism.australia.com 

3. Colin Michael Hall. Introduction to Tourism in Australia: development, issues and change. – Publisher: Prentice Hall. – Copyright: 2007

4. Офіційний сайт парламенту Австралії. Режим доступу http://www.aph.gov.au 

5. Програма «Національні ландшафти Австралії». Режим доступу http://www.australia.com/campaigns/nationallandscapes/index.htm 

6. Australian Tourism Development Program (ATDP) – Австралійська програма розвитку туризму. http://www.ausindustry.gov.au/Tourism/AustralianTourismDevelopmentProgramATDP/Pages/AustralianTourism Development Programs(ATDP).aspx

7. Australian Bureau of Statistics Статистичне бюро Австралії. Режим доступу http://www.abs.gov.au 

8. Статистичні бюлетені по туризму Австралії. Режим доступу http://www.ret.gov.au/tourism/tra/snapshots/Pages/default.aspx