Чута Іван Олегович

Здобувач 2 курсу

227 «Фізична терапія, ерготерапія»

Вінницького соціально-економічного інституту

Науковий керівник: Куц О.О.

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту,доцент кафедри соціальних технологій,

Вінницького соціально-економічного інституту

м. Вінниця, Україна

 Біль в спині є  актуальною проблемою сучасної клінічної медицини. Відчуття болю є результатом реципрокних взаємин між ноцицептивною та антиноцицептивною системами. Ноцицептивная система являє собою безперервний ланцюг, що складається з ноцирецепторів, афферентних провідників, лемніскових та екстралемічних шляхів, ядерних ретикулярних утворень, сенсорних областей кори. Антиноцицептивна система представляє собою систему контролю болів на рівні сегментного апарату спинного мозку, що висхідних ретикуло-спинальних шляхів, що починаються на різних рівнях стовбура мозку, гіпоталамо-спинальної системи гальмування болі, таламічної антиноцицептивної системи, соматосенсорної області кору [1]. 

 По механізму виникнення болі розрізняють: ноцицептивну - локальну, відображену (проекційна, рефлекторна); невропатичну – корінцеву (радикулопатію) і некорінцеву; психогенну (психалгія). Порушення в спині може розвиватися за будь-яким з представлених механізмів або при їх поєднанні [2].

 Ноцицептивний біль - це системна відповідь на безпосереднє роздратування больових рецепторів (ноцицепторів), розташованих в різних структурах скелетно-м'язової системи (судинні капсули міжзвукових судин, в сухожилках і зв'язках, околопозвоночних мусах). Вся ноцицептивна імпульсія, незалежно від джерела, поступає через задні корешки в нейрони задніх рогів спинного мозку, а потім по ноцицептивним шляхам досягає центральної нервової системи. Вместе з цим болеві імпульси активізують альфа- та гамма-мотонейрони передніх рогів спинного мозку. Активація передніх мотонейронів призводить до спазму м'язів, іннервіруемых даним сегментом спинного мозку. При м'язовій спазмі відбувається стимуляція ноцицепторів самого м'язи. Ряд авторів припускають, що в спазмірованних мушці розвивається локальна ішемія, що активізує активацію ноціцепторів м'язового волокна [3]. Наявність джерел нуцицепції супроводжується рефлекторною відповіддю, у вигляді м'язового спазму, що спрямований на захист пошкоджених структур. Спазмований м’яз стає джерелом додаткової ноцицептивної імпульсації, яка поступає в клітки задніх рогів відповідної сегмента спинного мозку. Посилений потік больової імпульсації відповідно збільшує активність мотонейронів передніх рогів, що призводить до ще більшого спазму м'язів. Рефлекторна напруга м'язів на початку даного процесу має захисний характер, оскільки сприяє іммобілізації пораженого сегмента, проте в подальшому стає фактором, що підтримує біль. Важливо відзначити, що активність даних антиноцицептивних систем, що змінює функціональний стан сегментарних структур, протидіє притоку больової імпульсації на нейрони задніх рогів, в результаті блокуюча центральна ноцицептивна імпульсація та активація передніх мотонейронів.

 Невропатична біль виникає при ураженні нервової системи і полягає в збудженні або придушенні спинномозкових нервів, пошкодження центральних і надсегментарних структур (центральна невропатична біль). Майже завжди іррадіація болю відбувається з області спини в кінцівки [1].

 Нерідко біль в спині носить психогенний характер. Емоційний стрес завжди супроводжується тривогою і м'язовою напругою, і після припинення дії емоційних стресових рухів м'язи часто залишаються в спазмованому стані. Стрес супроводжується емоційно-аффектними розладами, що веде за собою зміну моторного стереотипу з вичерпаним напруженням ряду м'язових груп; в результаті чого відзначаються болі від напружених м'язів, відбувається посилення стресу, яка у свою чергу підтримує м'язовий гіпертонус. Таким чином, формується замкнуте коло.

 Фізична реабілітація в щадному режимі передбачала міорелаксацію, зниження больових відчуттів та попередню підготовку м’язово-зв’язкового апарату до фізичного навантаження. Для зменшення патологічної больової імпульсації, вирівнювання тонусу та релаксації спазмованих м’язів застосовувалися дихальні вправи, загальнорозвивальні, вправи на розтягування та довільне розслаблення м’язів, лікувальний масаж за седативною методикою, ортезування та фізіотерапія, яка включала деактивацію тригерних пунктів за допомогою ударно-хвильвої терапії, лазеротерапії та електрофорезу з 0.5% лідокаїну.

 Седативний масаж проводили для психорелаксації в ділянці комірцевої зони за заспокійливою методикою в положенні пацієнта сидячи. Масаж не передбачав різкі рухи і прийоми переривчастої вібрації. Тривалість процедури становила 57 хв.

 Щадно-тренуючий режим передбачав міокорекцію і був спрямований на інактивацію міофасціальних тригерних пунктів і створення оптимального рухового стереотипу. Завданнями цього етапу були відновлення нормального крово- і лімфообігу в ділянці патологічного вогнища, стимуляція регенеративно-репаративних процесів, усунення патобіомеханічних змін хребта і зміцнення м’язів. Засобами фізичної реабілітації на зазначеному етапі були фізичні вправи різного спрямування (загальнорозвивальні, на релаксацію, ізометричні, ізотонічні, коригувальні), лікувальний масаж, вправи постізометричної релаксації (ПІР), ішемічна компресія з точковим масажем МФТП, фізіотерапія.

 Тренуючий режим (міотонізація) стосувався закріплення нових стато-кінематичних установок. Завданнями цього етапу було  подальше зміцнення уражених м’язів для стабілізації хребта й відновлення оптимального динамічного стереотипу. До засобів фізичної реабілітації додавалися спеціальні фізичні вправи з дозованим опором і обтяженнями, з гімнастичними предметами, коригувальні вправи, вправи на Fitt-ball.

 Окрім проведення фізичної реабілітації в лікарні, пацієнтам рекомендували виконувати спеціальний комплекс вправ під час самостійних занять удома чи на робочому місці, що доповнювало основні процедури та сприяло закріпленню їхнього ефекту.

Література

1. Сквознова Т.М. Биомеханические исследования позвоночника // ЛФК и массаж. Лечебная физкультура и массаж. – 2006. – № 9. – С. 44-50.
2. Сквознова Т.М. Биомеханическая характеристика нарушений осанки. Кифоз и лордоз // ЛФК и массаж. Лечебная физкультура и массаж. – 2006. - № 11. – С. 51- 55.
3. Хабиров Р. А., Ахмеров Р. М., Волкова Э. Р. Миофасциальные болевые синдромы при заболевания суставов и их коррекция миорелаксантами // Науч.-практ. ревматол. конф. – 2000. - №4: Тезисы Всероссийской конференции с международным участием «Медико-социальные проблемы костно-мышечных заболеваний в XXI веке». – С. 105.