Попова Марія

Здобувач 2 курсу

227 «Фізична терапія, ерготерапія»

Вінницького соціально-економічного інституту

 

Науковий керівник: Куц О.О.

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту,доцент кафедри соціальних технологій, 

Вінницького соціально-економічного інституту

м. Вінниця, Україна

 

 Захворювання органів дихання останніми роками, у зв’язку з неблагополучною соціально-економічною обстановкою, зниженням рівня життя, несприятливими екологічними впливами, виходять на перше місце в структурі захворюваності дітей [3]. Серед них одне з перших місць за поширеністю, тяжкістю перебігу та розвитком ускладнень посідає бронхіальна астма. Вона може прогресувати в пубертатному періоді (12–15 років), призводячи до розвитку патологічних змін у різних системах організму (дихальної, серцево-су- динної, нервової, травної, імунної), викликає затримку фізичного та статевого розвитку дітей. Останніми роками питанням фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму приділяється велика увага [1,  2, 3]. 

 Завдання реабілітації залежать від індивідуальних особливостей хворих: одним показана лише медична (що включає і фізичну) реабілітація, іншим – медична та професійно-соціальна [1]. Дотримання основних принципів відновного лікування (ранній початок, комплексність, індивідуальний підхід, безперервність, спадкоємність, облік функціонального та загальнофізичного стану пацієнта, його соціального статусу і професійних схильностей), зазвичай, є запорукою позитивних результатів усього процесу реабілітації [4].

 Фізична реабілітація – необхідний етап у лікуванні хворих на бронхіальну астму [3]. Річ у тому, що навіть стійке припинення задухи, досягнуте в результаті медикаментозної реабілітації, не є запорукою повного відновлення функції легеневого дихання, міокарду та центральної гемодинаміки. Процеси відновлення функції цих органів і систем, імунологічної реактивності організму йдуть повільно та частенько запізнюються за динамікою клінічних проявів бронхоспазму. Звідси витікає і основна мета фізичної реабілітації – прискорити та досягти якнайповнішого відновлення функцій організму, підвищити захисні можливості його і сприяти створенню умов для мож- ливості виконання інтенсивніших фізичних наванта- жень у порівнянні з тими, які були під силу хворому в період розвитку хвороби.

 Нині в широких масштабах здійснюється система поетапної спеціалізованої допомоги хворим дітям з бронхіальною астмою [2]. Особливо важливий перший етап реабілітації – стаціонарний, на якому здійснюється лікування захворювання, відновлення структури уражених органів і систем, а також закладається підстава для відновлення їх функцій, профілактики повторного виникнення нападів задухи. Велике місце в системі фізичної реабілітації цього контингенту хворих посідає лікувальна фізична культура, масаж, гартувальні процедури, фізіотерапія, фітотерапія, автотренінг, міорелаксація й інші впливи [3; 4]. Вони дозволяють підвищити працездатність, нормалізувати легеневий газообмін, поліпшити діяльність серцево- судинної системи, ослабити тяжкість захворювання, обмежити об’єм медикаментозної терапії, добитися тривалішої ремісії, підвищити імунітет і реактивність організму.

 Арсенал гімнастичних засобів ЛФК, застосованих з метою фізичної реабілітації хворих на БА, дуже широкий. Проте універсальна методика лікувальної гімнастики, придатна для більшості хворих, не може бути розроблена в принципі, тому що БА має не лише різноманітні клініко-патогенетичні прояви та механізми бронхіальної обструкції, але й змінюється в часі як під впливом лікувальних заходів, так і без них.

 Основною ланкою комплексної програми фізичної реабілітації була лікувальна гімнастика з використанням дихальних вправ з елементами загального та локального м’язового розслаблення, носової гімнастики, лікувального масажу, фізіотерапії, автогенного тренування та гартувальних процедур.

 Загальні завдання, які вирішувалися нами при призначенні засобів ЛФК: адаптація до фізичного навантаження за рахунок збільшення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи; усунення патологічних кортико-вісцеральних рефлексів; нормалізація нервово-психічного статусу; підвищення неспецифічної резистентності організму; поліпшення регуляції вегетативної нервової системи; попередження розвитку легеневих і позалегеневих ускладнень; навчання навичкам поведінки, як у фазі загострення захворювання, так і у фазі ремісії.

 Спеціальні завдання: зменшення вираженості або ліквідація бронхообструктивного синдрому за рахунок зняття бронхоспазму або поліпшення дренажної функції бронхів; відновлення оптимальної біомеханіки зовнішнього дихання (належна екскурсія передньої черевної стінки складає 15 % від об’єму талії, належна екскурсія грудної клітки – 10 % від кола грудної клітки); формування та закріплення навичок оптимального патерну (патерн дихання – співвідношення об’ємно- часових параметрів дихального циклу) дихання у спокої та при фізичному навантаженні; збільшення сили та витривалості основної і допоміжної дихальної мускулатури; навчання прийомам розслаблення, автогенного тренування, формування мотивації до самостійних занять.

 Лікувальні завдання, що вирішувалися під час індивідуальних занять ЛГ: відновлення оптимальної біомеханіки зовнішнього дихання; зменшення вираженості бронхообструктивного синдрому; попередження розвитку легеневих і позалегеневих ускладнень; навчання навичкам поведінки в період нападу, прийомам розслаблення, автогенного тренування.

 Методика ЛФК при бронхіальній астмі у дітей складалася з наступних елементів:

 Розслаблення: а) загальне, яке досягається масажем, загальним розслабленням м’язів, активними маховими рухами; б) місцеве (прагнемо розслабити в основному дихальні м’язи); цього вдається досягти масажем, місцевим розслабленням м’язів, лікуванням положенням, пасивними рухами і струшуванням, активними маховими рухами; в) лікування положенням під час нападу: підшукуємо для хворого астмою зручне положення, яке полегшує дихання під час нападу .

 У період між нападами з метою профілактики виникнення нападів БА ми пропонували використовувати наступні прийоми масажу грудної клітки: розтирання спини, розтирання лопаток і рук, розтирання живота та грудей, перехресне розтирання, поплескування, рубляння, биття, розтирання підошов догоряча.

 Фізіотерапія полягала в призначенні інгаляцій муколітичних, спазмолітичних і протеолітичних засобів, інгаляцій лужних розчинів і трав, аероіонотерапії. Застосовувалися такі види гартування: прогулянки на свіжому повітрі в полегшеному одязі (залежно від погоди); систематичне обтирання ніг перед сном з температурою +34–36°С з поступовим зниженням її до кімнатної температури; систематичне полоскання рота та зіву холодною водою, краще кип’яченою.

 

Література

1. Григус І.М. Відновлення функціонального стану хворих наінтермітуючу бронхіальну астму засобами фізичної реабілітації / І.М. Григус //Спортивна наука України. – 2011. – № 2. – С. 98–104.

2. Грушевський О.В. Сучасний російсько–український українсько–російський словник / О.В. Грушевський, Г. М. Коляда. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 480 с.

3. Діагностика, клінічна класифікація та лікування бронхіальної астми: методичні рекомендації / Ю. І. Фещенко, Л. О. Яшина, А. М. Туманов, М. О. Полянська // Астма та алергія. – 2006. – № 3–4 –С. 9–13.

4. Комбинированная терапия: современный подход к ведению пациентов с неконтролируемой бронхиальной астмой /Л. М. Огородова, О. С. Кобякова, Ф. И. Петровский, Ю. А. Петровская // Лечащий врач.- 2001.-№ 10.- С. 38- 43