Малогулко Микола Петрович
Здобувач 2 курсу
227 «Фізична терапія, ерготерапія»
Вінницького соціально-економічного інституту
Науковий керівник: Куц О.О.
Кандидат наук з фізичного виховання і спорту,доцент кафедри соціальних технологій,
Вінницького соціально-економічного інституту
м. Вінниця, Україна
Бронхіти привертають пильну увагу педіатрів у зв’язку з відсутністю чітких діагностичних критеріїв і важкістю терапії, а також термінологічними поглядами у формулюванні діагнозу, а саме альтернативного формулювання АБ як повторних бронхітів у часто хворіючих гострими респіраторними захворюваннями дітей через різні причини [4,5].
Слід зазначити, що незважаючи на приналежність АБ до поширених форм ураження дихального тракту з тенденцією до трансформації його в більш важкі захворювання з можливими несприятливими наслідками та достатню кількість робіт, присвячених проблемам АБ, єдиного концептуального погляду на патогенетичні аспекти формування та пролонгування запального процесу в бронхолегеневій системі дослідники не відзначають [1,4]. Провідну роль у формуванні АБ найчастіше віддають персистуючій вірусній [3] і бактеріальній [1] інфекціям, екологічному неблагополуччю навколишнього середовища [4 ], порушенням функціонування імунної системи [5] та соціальним факторам [1,2,5].
Відомо, що існує чіткий зв’язок між гомеостатистичними можливостями, здатністю формування дитиною захисних реакцій та її фенотипічними особливостями, що говорить на користь спадкової схильності дитини до повторних гострих респіраторних захворювань і у тому числі АБ. Відзначено, що реалізується ця схильність під впливом чинників зовнішнього середовища, шляхом розвитку порушень у захисних системах і, перш за все, імунній. Найбільш уразливі діти до впливу шкідливих чинників середовища в так звані “критичні” періоди формування і становлення імунної системи.
Інфекційний фактор об’єднує положення про провідну роль частих респіраторно-вірусних інфекцій у розвитку і загостренні АБ. Екологічний фактор підтверджує наявність зв'язку між частотою гострих і хронічних захворювань органів дихання і рівнем забрудненості атмосферного повітря міст. Шкідлива дія полютантів та інших забруднень повітряного середовища веде до придушення системи місцевого захисту проти вірусних і бактеріальних агентів і формуванню гострого і хронічного запалення [1,5].
Сучасні дослідження підкреслюють зростаючу роль у генезі АБ екологічного неблагополуччя навколишнього середовища [4]. Перманентний інтенсивний вплив твердих, рідких і газоподібних промислових викидів, вихлопних газів автомобілів, несприятливих гігієнічних житлових умов, пасивного куріння не може не сказуватися на стані реципроктного апарату та місцевого імунітету дихального тракту.
Різного роду фактори навколишнього середовища, що чинять токсичний, сенсибілізуючий, іррітантний вплив на слизову оболонку дихального тракту, безумовно, сприяють частим респіраторним захворюванням [1].
Дихальна система має комплекс захисних реакцій, в яких гармонійно поєднуються природна стійкість і набутий імунітет, а їх порушення сприяють розвитку патологічного процесу [2], особливо у дітей, на фоні вікового становлення імунної системи.
Існує думка, що виходячи з стану розповсюдженості бронхолегеневої патології, у тому числі АБ, випливає важливість практичної реалізації і вдосконалення реабілітаційних заходів не тільки в медичних установах, а й в спеціалізованих центрах та санаторіях. Катастрофічно зростає необхідність комплексного, координованого впливу з боку не тільки працівників охорони здоров'я (пульмонологів, педіатрів та ін.), але і, перш за все батьків, педагогів, психологів, фахівців з фізичної, соціальної реабілітації, фахівців з фізичної культури і спорту. Саме інтеграція різних реабілітаційних та оздоровчих напрямків набуває пріоритетного значення, сприятиме створенню необхідних умов для формування, збереження, зміцнення здоров'я підростаючого покоління [2,5].
Першочерговим та невід'ємним компонентом у процесі фізичної реабілітації дітей з АБ є проведення реабілітаційного обстеження з метою визначення функціональних порушень та встановлення реабілітаційного діагнозу, що в подальшому дозволить створити адекватну потребам пацієнта індивідуальну програму фізичної реабілітації. Реабілітаційне обстеження є складовою фізичної реабілітації, яке проводиться з метою визначення реабілітаційного діагнозу та базується на суб'єктивній, об'єктивній оцінках та даних спостереження. Послідовне проведення комплексного реабілітаційного обстеження за запропонованим алгоритмом та детальний аналіз його результатів сприятиме визначенню реабілітаційного потенціалу, причин порушень з боку різних систем організму та індивідуалізації реабілітаційного процесу дітей з бронхо-легеневими захворюваннями [5].
Привертає до себе увагу той факт, що дослідники відзначають необхідність застосування в програмах реабілітації дітей з бронхолегеневою патологією окрім медикаментозної терапії ще й ЛФК, фітотерапію, заняття у басейні, відвідування сауни, фізіотерапію, різні методи масажу, кінезітерапію, загартовування [2]. Більш того, слід підкреслити думку науковців [1] про те, що основу відновного лікування складають немедикаментозні методи (лікувально-охоронний режим, дієта, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія), які повинні бути патогенетично обґрунтовані, оптимальні за обсягом, поєднані з базисною терапією, нешкідливі, добре психологічно переносимі.
Це не викликає сумнівів, оскільки, як показують спеціальні дослідження і практичний досвід, навіть раціональне, але ізольоване застосування тільки медикаментозних засобів не тільки пов'язано зі значними матеріальними витратами, але і в ряді випадків не забезпечує повноцінного відновлення втрачених функцій і пов'язане з негативними аспектами. У той же час, раціональне поєднання медикаментозної допомоги з етапним застосуванням немедикаментозних методів, що включають методики апаратної фізіотерапії, бальнеотерапії, лікувальної фізкультури та масажу, дозованих фізичних тренувань, психотерапії, кліматолікування і спеціалізованих навчальних програм, значно підвищує не тільки безпосередню медичну ефективність, але і, що не менш, а може бути і більше важливо, віддалену ефективність медико-соціальної допомоги. Значення останнього аспекту зумовлено ефектом вторинної профілактики і запобігання хронізації патологічних процесів, що, в кінцевому рахунку має не тільки медичне, але й істотне економічне значення [2].
В даний час незаперечно доведено, що успішно проведене санаторне лікування на курорті значно покращує прогноз хронічних неспецифічних захворювань легенів [4].
Література
1. Борисова О.Н., Гулина О.П., Фёдоров С.Ю., Щербаков Д.В. Дыхательная гимнастика при помощи тренажёра с дозированным сопротивлением на вдохе и выдохе при бронхообструктивном синдроме// Вестник новых медицинских технологий. – 2004. – Т. XI, №3. – С. 95.
2. Быков Д.В,, Макаров Ю.П., Орешкин С.Ю. Методология формирования оптимального статического и динамического стереотипа в лечении и профилактике болей в спине на основе упражнений цигун «Железная рубашка»// ЛФК и массаж. – 2004. - №5. – С.29-37.
3. Ильина Е.С. Организация пульмонологической помощи детям с бронхолёгочной патологией// Российский вестник перинатологии и педиатрии. – 2002. – Т. 47, №1. – С. 23-27.
4. Казанкевич В.П., Кірей К.Я., Лемко О.І., Вантюх Н.В. Імунологічний стан хворих на хронічний обструктивний бронхів та його зміни внаслідок впливу штучної сольової аерозольтерапії// Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2003. - №4. – С.21-23.
5. Каладзе М.М., Дудченко Л.Ш. Нові засоби вторинної профілактики у дітей, хворих на рецидивний бронхіт// Педіатрія. – 2002. – №5. – С. 57-58.
