Євсюкова Тетяна Вячеславівна

Магістр з спеціальності «Олігофренопедагогіка» 

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Україна, м. Старобільск

 

 Діяльність освітніх установ, орієнтована на підвищення компетентності молодших школярів в життєво важливих питаннях, вимагає розвитку творчих здібностей, повинна охоплювати всіх школярів, в тому числі які навчаються в умовах інклюзії. В даний час вже є певна кількість досліджень, автори яких внесли істотний внесок у розробку концепції розвитку творчих здібностей у дітей в умовах інклюзивної освіти (Л. Антонюк, Н. Гаврилов, Дж. Депплер, С. Дмитрієв, С. Єфименко, А. Колупаєва, С. Литовченко, Т. Лорман, В. Сухомлинський, Л. Савчук, О. Таранченко, Ш. Крокер, І. Юхимець). Однак це питання не можна вважати достатньо вивченим. Як правило, увага вчених зосереджена на вивченні творчої активності дітей з нормотиповим розвитком (Д. Богоявленська, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Матюшкін, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, М. Ярошевський, Д. Гілфорд, П. Торренс тощо). 

 Метою статті виступає здійснення теоретичного аналізу особливостей розвитку творчих здібностей у школярів із затримкою психічного розвитку.

 Здібності – це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але забезпечує їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці [1, c. 51]. Творчість - це звичайна природна функція мозку, що проявляється в діяльності за наявності спеціальних умов та можливостей до того чи іншого виду діяльності [1, c. 52]. 

 Творчі здібності - це один з найпопулярніших предметів дослідження. Цією проблемою займалися і продовжують займатися вчені. Особливий внесок у розвиток і розробку цієї проблеми внесли Б. Тєплов, Б. Ананьєв, В. Шадріков, В. Дружинін, Д. Богоявленська та інші. Творчі здібності частіше розкриваються в тій діяльності, до якої у дитини є певні вподобання, інтерес. Розкрити її вид та відповідно розвивати в ній креативність можна, якщо прилучати дитину змалку до різних видів діяльності, підштовхувати до самостійного мислення, до радості власних відкриттів, а далі – до постановки проблем, комбінації набутих знань. Нині більшість дослідників вимірюють чотири основні показники креативності за допомогою тесту П. Торренса: гнучкість, швидкість, оригінальність та розробленість. У деяких вітчизняних та зарубіжних дослідженнях зазначається, що між цими характеристиками наявні досить тісні зв’язки. Але в дослідженні науковця М. Єгорової жоден показник креативності не був стабільним на проміжку від 6 до 10 років. На думку автора, це свідчить про чутливість креативності до зовнішніх впливів (особливо навчання й виховання) [5, с. 181].

 Таку тенденцію помічають й інші автори та підкреслюють на важливості розвитку креативності у дитячі роки. Творчість, що розглядається як психічний процес, тісно пов’язана з іншими психічними процесами. Головним психічним процесом, який регулює творчу діяльність, є сприйняття, яке володіє всіма ознаками креативності і його можна віднеси до творчих здібностей [4, c. 175]. 

 Показниками розвитку творчих здібностей молодших школярів є:

• оригінальність (здатність молодшого школяра давати неординарні відповіді, що вимагають прояву творчості);
• абстрактність назви (здатність трансформації образної інформації в словесну);
• швидкість (здатність дитини продукувати велику кількість осмислених ідей) творчого мислення;
• невербальна уява (створення учнями нових образів об’єктів: навколишньої дійсності); 
• наочно-образне мислення (оперування молодшим школярем різними образами і наочними уявленнями під час вирішення задач); 
• позитивне емоційне ставлення до творчого вчителя; 
• емоційні переживання дитини, що виникають в процесі, творчої діяльності;
• творча мотивація (внутрішні спонукачі до творчої діяльності, пов’язані із задоволенням потреби дитини в творчості).

 П. Торренс, В. Дружинін, Д. Богоявленська, В. Юркевич виділяють дві фази розвитку креативності. Перша фаза характеризується відсутністю будь-якої спеціалізації – дитина творить у різних напрямах культури. Цей сензитивний період розвитку креативності припадає на вік від 3 до 5 років. Механізм її формування – наслідування значущому дорослому як креативному зразку. У дитини з’являється потреба діяти як дорослий, зрівнятися з ним. У дошкільників спостерігається масовий прояв творчості, котрий відображає природну поведінку дитини, бо в неї відсутній досвід, що заважає їй творити. В. Юркевич називає цю креативність «наївною», а П. Торренс вважає природним даром [5, с. 193]. 

 Згодом, в процесі розвитку, помічається схильність дитини до того або іншого виду занять і у віці 13 - 20 років виникає «спеціалізована» креативність, тобто здатність до творчості у певному виді діяльності. На цьому етапі особливого значення набуває професійний зразок. Для розвитку креативності необхідно мати вольові якості, які виховуються в родині з більш жорсткими умовами. Можна бути креативною особистістю, зазначають психологи, але не досягти ніяких результатів при відсутності внутрішньої витримки, підтримки ззовні. 

 Для творчої самореалізації необхідні психологічна свобода і психологічна безпека. Батьки повинні навчити дитину відстоювати свої оригінальні погляд, долати непорозуміння оточуючих, розвивати мотивацію досягнення, ціннісні орієнтації, що дає можливість реалізації творчих рішень. Відсутність креативності здебільшого є наслідком авторитарної, жорсткої системи виховання, і подавляє структури власного «Я» дитини, які здатні протистояти тиску середовища. Особливо небезпечно, коли це відбувається до першого народження особистості, приблизно в трирічному віці. У зв’язку з цим на думку Д. Б. Богоявленської основною умовою розвитку креативності є розвиток особистості дитини. У дітей з високим рівнем креативності до 7 років практично сформовані найважливіші характеристики особистості – позитивне відношення до себе і оточуючого світу, розвинена рефлексія; діти із середнім та низьким рівнем креативності мають середній та низький рівень розвитку особистісних якостей [8, c. 75]. 

 Отже, аби не знищити творчого потенціалу дитини, не загальмувати її розвиток, потрібно не тільки розвивати креативність, а й створювати умови для розвитку її особистісних якостей, бажання діяти відповідно до загальнолюдських цінностей і домагатися результату. 

 У молодшому шкільному віці в перші дні відбувається розділення гри і праці, тобто діяльності, здійснюваної заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності і діяльності, спрямованої на досягнення об’єктивно значущого і соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі і навчальної праці, є важливою особливістю шкільного віку. Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідної здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається вона особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяви спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції [8, c. 76]. 

 Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати стає біднішою і сама особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки.

 Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх гра – плід буйної роботи фантазії, вони із захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньої також є творча уява. Коли в процесі навчання дітям доводиться за необхідне усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике. 

 Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок і розвиток. Вона повинна сприяти кращому зі знання навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, уваги, мови і в цілому творчості. Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активній уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. 

 Слід зазначити, що для школяра взагалі характерно пізнавальне ставлення до світу. Така допитлива спрямованість має об’єктивну доцільність. Інтерес до всього розширює життєвий досвід дитини, знайомить його з різними видами діяльності, активізує його різні здібності. Діти, на відміну від дорослих, здатні виявляти себе в художній діяльності. Вони із задоволенням виступають на сцені, беруть участь в концертах, конкурсах, виставках і вікторинах. Розвинена здатність уяви, типова для дітей молодшого шкільного віку, поступово втрачає свою діяльність в міру збільшення віку. 

 Психолого-педагогічні дослідження виявили характерні для дітей з ЗПР особливості вищої нервової діяльності, пізнавальних процесів, емоційно - вольової сфери, специфіки формування саморегулювання, розвитку мовлення [5, с 108]. У дітей із затримкою психічного розвитку, відмічається недостатність сенсомоторной координації, загальна моторна незручність, імпульсивність, емоційна нестійкість, підвищена стомлюваність.

 Було відмічено, що діти із затримкою психічного розвитку мають потенційні можливості засвоєння програмного матеріалу, але для цього необхідно створити адекватні психофизическому розвитку цих дітей умови навчання, які сприяють підвищенню рівня обучаемости і соціальної адаптації. Обучаемость, під якою розуміють розумові здібності до засвоєння знань, являє собою систему пізнавальних властивостей особистості, серед яких творчість грає особливу роль, оскільки це один з шляхів, ведучий до пізнання і освоєння дітьми навколишнього світу [7, с. 8].

 У своїх роботах Л. Виготський зазначав, що творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності колишнього досвіду людини, цей досвід представляє матеріал, яким має в своєму розпорядженні уяву [2, с. 7]. У школярів із затримкою психічного розвитку цей досвід менше, ніж у школярів, що нормально розвиваються, у них знижена пізнавальна активність, обмежений (набагато бідніше, ніж у дітей того ж віку, що нормально розвиваються ) запас загальних відомостей про навколишнього, недостатньо сформовані просторові і тимчасові уявлення, бідний словниковий запас, знижена потреба в спілкуванні, недостатня цілеспрямованість, не помічають своїх помилок, недостатньо розпізнають емоційні переживання, не можуть адекватно оцінити результат.

 У дослідженнях Т. Єгорової, П. Шошина і Л. Переслені відмічаються уповільнення прийому і переробки сенсорної інформації, зниження об'єму стисло і довготривалої пам'яті. Все це впливає на придбання необхідного досвіду для розвитку повноцінної творчої уяви.

 Труднощі реалізації образу відповідно до задуму зумовлені недостатній сформированностью аналитико-синтетичній діяльності мислення наочно-дійового і наочно-образного, діти із затримкою психічного розвитку при аналізі предмета або явища називають лише поверхневі, неістотні якості з недостатньою повнотою і точністю, що утрудняє побудову і сприйняття цілісного образу, зазнають труднощі в побудові взаємозв'язків між предметами і явищами. Властива цим дітям монотонність, одноманітність і неусвідомленість діяльності спричиняє за собою стереотипность і подражательность образних дій [3, с. 41].

 Особливості уваги дітей із затримкою психічного розвитку, його нестійкість, неуважність, низька концентрація, труднощі перемикання, відбивається в невірному розумінні завдання в зв'язку з цим значення що відбувається втрачається, і діти не в змозі виразити творче ту або інакшу ситуацію.

 У школярів із затримкою психічного розвитку спостерігається відставання в формуванні навиків спілкування, ці діти вважають за краще працювати в самотності. При виконанні практичних завдань, що передбачають спільну діяльність, співпраця спостерігається надто рідко, діти майже не спілкуються один з одним. У творчості це виявляється, як невміння взаємодіяти в групі і повноцінно відображати сюжет, діти скуті, напружені, не упевнені в собі, в своїх можливостях. Таким чином, творчі здібності у школярів із затримкою психічного розвитку формуються зі значним запізнюванням і мають якісну своєрідність.

 Їх формування залежить від розвитку психічних і фізичних функцій, але цей зв'язок взаимообусловлений, з одного боку, творчість залежить від якості сформированности сприйняття, пам'яті, мислення, мови, з іншою - вона сприяє розвитку цих процесів, створюючи основу для образних дій.

 Отже, аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження виявив наступне:

• під творчістю розуміється діяльність людини або групи людей, яка спрямована на створення чогось нового, цінного для людини або людства, того що ніколи не існувало, що є також сприятливим фактором для підтримки ідеї інклюзивного навчання;
• освітній процес в сучасній початковій школі має масу можливостей для розвитку творчих здібностей молодших школярів, для чого педагогу варто розглянути всі можливі умови розвитку творчих здібностей молодших школярів та застосовувати їх з урахуванням особистісних якостей кожної дитини в умовах інклюзивного навчання, не забуваючи про вікові особливості;
• діяльність освітніх установ повинна бути орієнтована на підвищення компетентності молодших школярів як з нормотиповим розвитком, так і особливими освітніми потребами, в академічних знаннях, соціально-побутових питаннях та творчих здібностях.

  

Література

1. Вікова психологія / за ред. Г.С.Костюка. - К., 1976. - С. 51–522.
2. Выготский Л.С. Проблемы возрастной периодизации детского развития. // Вопросы психологии.-1972.-№2. – 66 с.
3. Грошенков И.Л. Изобразительная деятельность во вспомогательной школе: Учебное пособие для студентов дефектологических факультетов педагогических институтов. - М., 1982. - 132 с.
4. Ермолаева-Томина Л. Б. Проблемы развития творческих способностей(по материалам зарубежных исследований)/ Л. Б. Ермолаева -Томина//Вопросы психологии. - 1975. - № 5. - С. 166 -175.
5. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности./ Е. П.- СПб.: Питер, 2009.– 448 с.
6. Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., 2002. – 245 с.
7. Краткий тест творческого мышления. Фигурная форма: Пособие для школьных психологов. / Пер. с англ. под ред. Е.И. Щебланова. – М.: ИНТОР, 1995, – 48 с. 8. Николаева Е. И. Психология детского творчества. / Е. И. Николаева – М:СПб. ; Речь, 2006 – 349 с.

  

Анотація 

 Євсюкова Т.В. Науково-теоретичний аналіз та значення проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів із затримкою психічного розвитку в умовах інклюзивного навчання.

 В цій статті розглядається науково-теоретичний аналіз та значення проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів із затримкою психічного розвитку з погляду фахівців в даній галузі. Акцентується увага на необхідності дослідження та вивчення формування творчих здібностей у дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах інклюзії.

 Ключові слова: творчі здібності, інклюзія, затримка психічного розвитку, креативність, особливі освітні потреби.

 

 Евсюкова Т.В. Научно-теоретический анализ и значение проблемы развития творческих способностей младших школьников с задержкой психического развития в условиях инклюзивного обучения.

 В этой статье рассматривается научно-теоретический анализ и значение проблемы развития творческих способностей младших школьников с задержкой психического развития с точки зрения специалистов в данной области. Акцентируется внимание на необходимости исследования и изучения формирования творческих способностей у детей с особыми образовательными потребностями (ООП) в условиях инклюзии.

 Ключевые слова: творческие способности, инклюзия, задержка психического развития, креативность, особые образовательные потребности.

 

 Evsyukova T. V. Scientific and theoretical analysis and significance of the problem of the development of creative abilities of primary school children with mental retardation in the conditions of inclusive education.

 This article examines the scientific and theoretical analysis and the significance of the problem of developing the creative abilities of primary school children with mental retardation from the point of view of specialists in this field. Attention is focused on the need to research and study the formation of creative abilities of children with special educational needs in the conditions of inclusion.

 Keywords: creative abilities, inclusion, mental retardation, creativity, special educational needs.