Берегова Х. М.
студентка педагогічного факультету
Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника
м. Івано-Франківськ, Україна
Гармонійний розвиток дитини, що передбачає її фізичне, психічне, соціальне, духовне здоров’я, інтелектуальну достатність, морально-етичну досконалість, є нині пріоритетом у розвинутих країнах світу. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування гармонійно розвиненої особистості підростаючого громадянина [ 2; 3; 7 ].
Серед великої кількості різноманітних засобів фізичного виховання учнів початкових класів широко використовуються рухливі ігри, які несуть у собі високий освітньо-виховний потенціал і сприяють розв’язанню навчально-оздоровчих завдань. Ігрова діяльність має особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру – в дитячі роки. Потреба в рухах, підвищення рухової активності є найбільш важливою біологічною особливістю дитячого організму у віці 7-9 років. Разом з цим у цьому віці закладаються основи свідомого ставлення дітей до власної фізичної підготовленості, усвідомлення необхідності рухової активності.
Граючись діти, засвоюють життєво необхідні рухові навички й уміння, у них виробляється сміливість і воля, кмітливість. Гухливі ігри здатні максимально зацікавити, захопити, стимулювати активність молодших школярів для покращення засвоєння знань, адаптації до нових умов, а також підтримання нормальної рухової активності та піднесення емоційного стану. У цей період ігровий метод посідає провідне місце, набуває характеру універсального методу фізичного виховання.
У шкільній програмі фізичного виховання рухливі ігри займають гідне місце в фізичному виховання дітей початкової школи. За даними вчених (О. Бік, Е. Вільчковський, Ю. Колесніченко, М. Курдяєва, О. Курок, Є. Приступа, О. Слимаковський) рухливі ігри є ефективним засобом виховання і розвитку фізичних якостей учнів початкової школи. Так Н. Пащенко, С. Червона розглядають рухливі ігри як засіб розвитку вольових якостей, І. Посошкова – фізичних якостей та формування основ техніки у спортивних іграх, а дослідження О. Костенко присвячено використанню рухливих ігор для розвитку психічних якостей.
На сучасних уроках з фізичної культури досить мало умов, що дозволяють розкрити потенціал розвитку духовних, фізичних та моральних якостей учнів. На уроці недостатньо вирішуються оздоровчі завдання уроку, спостерігається низький рівень впровадження сучасних методів виховання і навчання. Особливо гостро ця проблема постає перед учнями молодшого шкільного віку, оскільки в умовах значного навантаження шкільними предметами необхідно оптимізувати режим життя дитини, її активний відпочинок, зберегти здоров’я і забезпечити підвищення працездатності [1]. Вчені, які провели цілу низку різних досліджень з даного напрямку сформулювали визначення поняття “рухливі ігри” – це природна біологічна необхідність, ступінь задоволення якої багато в чому визначає структурний та функціональний розвиток організму дітей. Оскільки організація рухової активності школярів здатна керувати рівнем впливу на організм дитини і на подальше її зростання. Саме вона носить за собою ключову роль у процесі морфофункціональних змін в організмі, які можуть як покращувати рівень здоров’я так і пригнічувати його [6]. Одним із основних засобів для реалізації міжпредметних зв’язків – на думку О. Кругляк, – є рухливі ігри та естафети. Саме проведення ігор у поєднанні з проблемними і творчими завданнями інших шкільних предметів – це шлях до цілісного взаємозв’язку фізичної та інтелектуальної підготовки учнів до життя [4].
Процес навчання молодших школярів повинен бути максимально цікавим та захопливим, оскільки для стимулювання активізації дітей на уроках, для кращого засвоєння знань, для підтримання норм рухової активності найкраще використовувати саме рухливі ігри, які у свою чергу здатні впливати практично на всі сторони всебічного розвитку вихованця. Рухливі ігри - складна рухова, емоційно забарвлена діяльність, зумовлена точно встановленими правилами, які допомагають виявити її кінцевий підсумок або кількісний результат. У процесі ігрової діяльності молодших школярів одночасно можливо здійснювати вплив на трудове, розумове, моральне, естетичне, а також на фізичне виховання [5]. Позитивні емоції, які виникають в ігровій діяльності здатні підсилювати навчальний, виховний та оздоровчий впливи на організм, стимулюючи фізіологічний ріст. Також під час гри часто виникають незвичайні ситуації, які здатні змусити дитину включатися в роботу, аналізувати свої рухи і тим самим застосовувати набуті знання, рухові вміння та навички в цьому процесі. Саме зміст гри може захопити учня виконанням тієї чи іншої діяльності, розвинути інтерес до активного способу життя і при тому не обтяжувати його розумову діяльність. Якщо дитина з інтересом буде цим займатися, втома для неї буде не помітна [8]. Разом із цим, виховуються і такі моральні якості як: колективізм, взаємодопомога, чесність, відповідальність, самостійність, активність, ініціативність, творчість, кмітливість та інші. Це досягається шляхом висунутих правил та вимог, яких треба дотримуватись під час гри. До того ж, виконання завдань та розв’язання труднощів, що виникають перед ними дають можливість розвивати такі вольові якості як: рішучість, упевненість та силу волі [4].
Отже, сучасна система фізичного виховання молодших школярів передбачає широке використання рухливих ігор, які є одним з основних засобів підвищення рухової активності дітей, формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами та виховання моральних, естетичних і вольових якостей особистості. Впровадження рухливих ігор сприятиме урізноманітненню навчальних занять з фізичного виховання у початковій школі та всебічному розвитку учнів початкових класів.
Список використаної літератури:
1. Власюк О. Деякі проблеми фізичного виховання школярів і сучасні шляхи їх розв’язання. Дніпропетровськ. 2016. 30-33 с.
2. Державна національна програма “Освіта”. Освіта. Київ. 1993. 3 листопада.
3. Закон України “Про освіту”. Освіта. 1991. 25 червня.
4. Кругляк О.Я. Від гри до здоров'я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури: методичний посібник. Тернопіль. Підручники і посібники, 2000. 80 с
5. Москаленко Н. Організаційно-методичні аспекти сучасного уроку фізичної культури. Спортивний вісник Придніпров’я: Дніпропетровськ. 2016. № 1. С. 196–200.
6. Огниста К.М. Методика формування фізичної культури учнів початкових класів (форми, засоби, методи). Тернопіль: ТДПУ, 2003. 164 с.
7. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації”. 1998. 1 вересня.
8. Шуба Л.Б. Рухливі ігри як засоби розвитку рухових якостей у школярів початкової школи. Харків: Наука і освіта. 2014. 212-216с.
