Томащук Олена
доцент, кандидат педагогічних наук,
Волинський національний університет імені Лесі Українки,
м. Луцьк
Шандрук Роман
магістр
Волинський національний університет імені Лесі Українки,
м. Луцьк
Анотація. Визначено рівень сформованості вміння студентів та вчителів розв’язувати професійні ситуації, що виникають у процесі фізичного виховання На основі вивчення й узагальнення відповідей респондентів на низку запропонованих ситуацій було виділено три групи студентів за рівнем сформованості вміння аналізувати професійні ситуації та приймати оптимальні рішення.
Ключові слова: вчителі фізичної культури, професійні ситуації, студенти, професійна підготовка.
Вступ. Проблема зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей є одним із головних завдань українського суспільства. Подальша інтенсифікація й ускладнення процесу навчання в школі призводять до збільшення в учнів психічних навантажень й фізичних зусиль. У зв’язку з цим успішне засвоєння навчальних дисциплін залежить не лише від бажання й здібностей учнів, а й від стану їх здоров’я та рівня працездатності. Саме фізичне виховання як невід’ємна складова навчального процесу за певних обставин може сприяти підвищенню працездатності, зміцненню та збереженню здоров’я дітей.
З огляду на це, важлива роль у навчально-виховному процесі сучасної школи відведена діяльності вчителя фізичної культури, який здатний виявляти суперечності фізичного розвитку учнів, на високому рівні розв’язувати професійні ситуації. Водночас провідною, інтегральною якістю вчителя фізичної культури, як свідчать дослідження О.Й. Ємця [1], Р.П. Карпюка [2], Т.Ф. Матвійчук [3], О. М. Печко [4], є його здатність професійно, педагогічно мислити. Саме це формує педагогічну спостережливість, уміння планувати й аналізувати педагогічний процес.
Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел, опитувально-діагностичні (анкетування, інтерв’ю), математично-статистичні.
Результати дослідження. За останні роки в Україні склалася принципово нова політична, економічна і соціальна ситуація, яка значною мірою впливає і на систему підготовки вчителів фізичної культури. Тому найголовніше концептуально визначитися у напрямках тих змін, що будуть впроваджені у систему професійної освіти. Водночас, пропозиції щодо змін у системі підготовки кадрів повинні бути виваженими і враховувати історичні та сучасні тенденції розвитку професійної освіти.
На думку Б.М. Шияна [5], високий рівень підготовки майбутніх учителів фізичної культури досягається за умов:
- наукового обґрунтування і впровадження в процес їх фахової підготовки теоретико-методичних елементів (знань, умінь, навичок), що орієнтовані на формування фізичної культури школярів;
- переорієнтації системи фізичної культури з консервативно-нормативної діяльності, яка суперечить вимогам шкільної фізкультурної освіти, на інноваційну педагогічну діяльність, складовими якої є конструктивний, організаційний, комунікативний та дослідницький компоненти.
Аналіз шкільної практики показує, що сьогодні потрібний такий учитель, який упевнено володіє сучасною психолого-педагогічною теорією та технологією професійної діяльності. До того ж, специфіка праці вчителя фізичної культури в сучасних умовах вимагає від нього компетентного мислення й ефективних дій. Компетентно мислити й діяти насамперед означає бачити і знаходити в навчанні та вихованні нестандартні ідеї, засоби, способи, прийоми й форми організації учнів, які відповідають логіці ефективного розв’язання поставлених завдань. Отже, провідною, інтегральною професійною якістю вчителя фізичної культури є, як уже зазначалося, здатність професійно, педагогічно мислити, оскільки від цього залежить педагогічна спостережливість, уміння планувати й аналізувати педагогічний процес. Кінцевим результатом педагогічного мислення є компетентне розв’язання професійних ситуацій.
Зрозуміло, що підготувати такого вчителя, застосовуючи ілюстративно-пояснювальний метод навчання, який сьогодні переважно використовується у фізкультурних навчальних закладах, неможливо. Треба глибоко усвідомити, що творчість, активність, самостійність прийняття рішень не формуються у студента самі по собі. Вони визначаються спрямованістю, стратегією, змістом і технологією процесу навчання й виховання у вузах, які готують фахівців фізичного виховання.
Серед багатьох методів активного навчання особливої уваги набуває сьогодні метод розв’язання професійних ситуацій. Доцільність і ефективність застосування цього методу доведена педагогічною наукою і він знаходить широке застосування в підготовці вчителів різних спеціальностей.
Результати дослідження свідчать, що педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, яка містить суперечності між тим, що сталося і тим, що очікувалось в ході навчально-виховного процесу. Педагогічна ситуація – це своєрідна «клітина» педагогічного процесу, для якої характерні суттєві ознаки цілісного виховного процесу Спостереження і аналіз діяльності вчителів фізичної культури показує, що вони по-різному підходять до розв’язання професійних ситуацій. 23,0% вчителів категорично наполягають на своєму; 49,0% педагогів тактично звертають увагу на порушення і просять виправитись; у 15,0% випадків учитель застосовує покарання фізичним навантаженням у вигляді бігу, підтягування, стрибків; 8,0% вчителів знаходять вихід із ситуації, розумно використовуючи гумор.
Результати анкетування вчителів фізичної культури дозволили виділити основні способи розв’язання професійних ситуацій, що виникають у процесі фізичного виховання:
- Суперництво – характерною особливістю цього стилю є вольовий тиск на учня, пред’явлення вимог, наполягання на їх виконанні.
- Співпраця – передбачає таке розв’язання ситуації, коли учень і вчитель намагаються спільно досягти поставленої мети, хоча на шляху до неї теж виникають проблемні ситуації.
- Компроміс – для цього стилю характерний пошук педагогом такого рішення, яке певною мірою влаштовує учасників конфліктної ситуації і передбачає, що кожен з них повинен чимось поступитися.
- Уникнення – цей стиль виявляється в тому, що вчитель ухиляється від розв’язання ситуації, ігноруючи її.
- Пристосування – передбачає прагнення вчителя довести, що він підтримує позицію учня і формально погоджується з його думкою, хоча насправді дотримується інших поглядів.
Щоб виявити рівень сформованості вміння розв’язувати професійні ситуації, що виникають у процесі фізичного виховання, проводився педагогічний експеримент, у якому взяли участь 252 студенти різних курсів Волинського державного університету імені Лесі Українки та 18 вчителів фізичної культури м. Луцька (школи № 11, 25). Вчителям фізичної культури та студентам було запропоновано низку ситуацій суперечливого змісту з різними варіантами розв’язання.
Аналіз результатів дослідження свідчить, що переважна більшість вибрали варіант компромісного розв’язання ситуації.
Найбільше випадків вибору саме цього способу розв’язання ситуації спостерігається серед учителів фізичної культури (50,7%). Компромісні варіанти розв’язання професійної ситуації обрали і студенти: 1 курс – 37,5%; 2 курс – 32,0%; 3 курс – 38,5%; 4 курс – 37,3% опитаних. Результати проведеного дослідження свідчать, що за допомогою запропонованого варіанту студенти вирішують аналогічні ситуації.
Привертає увагу той факт, що 20,0% студентів четвертого курсу, які відповідали на запитання після педагогічної практики, обрали варіант суперництва. Проводячи й аналізуючи уроки фізичної культури в школах, майбутні педагоги найбільше були вражені низьким рівнем дисципліни школярів, що й вплинуло на їхню думку. Відповідно до цього, кількість учителів та студентів, які для розв’язання професійних ситуацій обрали способи уникнення та пристосування, незначна.
Як свідчать результати дослідження, в умовах обмеженого вибору варіантів вирішення професійної ситуації і студенти, і вчителі надають перевагу компромісному способу розв’язання та співпраці. Це насамперед відображає орієнтацію сучасної школи на демократизацію стосунків вчителів з учнями.
Згрупувавши відповіді за характером та змістом запропонованих дій стає можливим розподілити їх в залежності від науково-обґрунтованих стилів розв’язання професійних ситуацій (суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування).
На основі вивчення й узагальнення відповідей респондентів на низку запропонованих ситуацій було виділено три групи студентів за рівнем сформованості вміння аналізувати професійні ситуації та приймати оптимальні рішення.
Першу групу (24%) становлять студенти, які вирізняються глибиною аналізу ситуацій, про що свідчать запропоновані ними переважно нестандартні способи їх вирішення (3-5 варіантів). До другої, найчисленнішої групи (41%) відносяться студенти, які називають іноді до 10 варіантів відповідей, але це прості, традиційні, часто банальні способи, які не відповідають змістові й характеру ситуацій. Виявилось, що серед цієї групи респондентів лише деякі здатні об’єктивно аналізувати ситуації, але здійснюють це поверхнево. До третьої групи (35%) належать студенти, які в переважній більшості пропонують один, а іноді 2-3 варіанти розв’язання ситуації, які не вирізняються оригінальністю. Ці студенти практично не аналізують ситуації.
Уміння аналізувати навчально-виховний процес в діяльності вчителя фізичної культури в методиці розглядається як визначальний шлях підвищення професійної майстерності педагога. Тому від визначення важливості цього вміння слід рішуче перейти до навчання студентів «школі» аналізу. Адже об’єктів, що вимагають аналізу в діяльності вчителя безліч (аналіз навчального процесу, аналіз успішності, аналіз техніко-тактичної підготовки, аналіз уроку).
Висновки. Таким чином, результати дослідження дають можливість зробити висновок, що уміння аналізувати навчально-виховну діяльність у всіх її напрямках формується лише тоді, коли створюються необхідні умови для аналітичної діяльності. Ефективним шляхом розвитку у студентів аналітичних здібностей є розв’язання професійних ситуацій на основі диференційованого підходу. Технологія формування вмінь розв’язувати професійні ситуації включає систему принципів, етапів, педагогічних умов, засобів, методів, методичних прийомів, форм навчання та алгоритму дій.
Література
1. Ємець О. Й. Ситуаційні технології в підготовці вчителя фізичної культури. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки: у 3 т. / Уклад. А.В. Цьось, С. П. Козіброцький. Луцьк: РВВ Вежа, Волин. 200 нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. Т. 1. С. 170-173
2. Карпюк Р. П. Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до розв’язання педагогічних ситуацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» Вінниця, 2005. 20 с.
3. Матвійчук Т. Ф. Соловйов В. Ф. Педагогічна позиція як умова формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. Вип. 39. К. ; Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2014. С. 328-332.
4. Печко О. М. Вивчення стану професійних умінь під час розв’язання педагогічних ситуацій майбутніми вчителями фізичної культури. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 107. Том І. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт: Збірник Чернігів: ЧНПУ, 2013. № 107. С. 280-283.
5. Шиян Б. М. Теоретично-методичні основи підготовки вчителів фізичної культури в педагогічних навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти». К., 1997. 50 с.
