Степанко Олег Юрійович
Вінницький соціально-економічний інститут вищого навчального закладу відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Вінниця
Анотація: Стаття спрямована на дослідження специфіки лікувальної фізичної культури при захворюванні бронхіальної астми. Мета статті: дослідити проблему бронхіальної астми у контексті реабілітації засобами лікувальної фізичної культури. Основними результатами дослідження є: узагальнено фактори спричинення бронхіальної астми; охарактеризовано спеціальні вправи ЛФК при бронхіальній астмі; обґрунтовано механізм дії засобів ЛФК при бронхіальній астмі.
Ключові слова: бронхіальна астма, захворювання органів дихання, лікувальна фізична культура, засоби ЛФК, фізичні вправи, реабілітація.
Актуальність дослідження. Бронхіальна астма одна з центральних медико-соціальних проблем, що спричиняє високу захворюваність і смертність. Захворювання бронхолегеневої системи займають одне з провідних місць серед патологій внутрішніх органів і мають тенденцію до зростання. Виникаючи напад задухи усуває хворому можливість видихнути повітря: грудна клітка розширюється та підводжується; дихання стає з шумами; зіниці розширюються; шкірні покриви стають блідими; помірний ціаноз виникає; пульс прискорюється; часто супроводжується сухим тяжким кашлем. Реабілітація хворих з бронхіальною астмою характеризується комплексом заходів відновлення, які спрямовані на досягнення стійкої компенсації захворювання, одужання, нормалізацію або поліпшення показників функції легеневого дихання та серцево-судинної системи, фізичної працездатності. Чільне місце в системі фізичної реабілітації таких хворих належить лікувальній фізичній культурі, яка дозволяє покращити працездатність, врегулювати легеневий газообмін, вдосконалити діяльність серцево-судинної системи, знизити рівень тяжкості захворювання, обмежити об’єм медикаментозної терапії, досягти тривалішої ремісії, підвищення імунітету і реактивності організму.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням проблематики лікувальної фізичної культури при захворюванні бронхіальної астми займалися Б. Березовський, О. Білоруський, В. Блюдик, А. Вовканич, В. Грибан, І. Григус, В. Григорьєв, Ю. Данько, К. Дишлов, О. Кокосов, В. Литвиненко, В. Осіпов, М. Пєшкова, І. Свістельник, та ін.
Бронхіальна астма (БА) – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке супроводжується зміною чутливості та реактивності бронхів і проявляється періодично виникаючими нападами ускладненого дихання або задухи внаслідок поширеної бронхіальної обструкції, зумовленої бронхоспазмом, набряком бронхів і гіперсекрецією слизу [1, с. 45].
Аналізуючи означені наукові праці, звернемо увагу, що визначальними факторами, які викликають бронхіальну астму є шкідливі чинники природнього середовища, низькоякісні харчові добавки, хімічні побутові засоби, нераціональне харчування, безсистемне вживання медикаментів, активне і пасивне паління, стресові ситуації, а також недостатня рухова активність. Напад астми, як спазм циркулярної мускулатури бронхів і бронхіол, пояснюється набряком слизової оболонки та підвищеною секрецією слизу. Причиною цього вважається підвищений тонус блукаючого нерва. Іншою серйозною причиною ускладненого дихання є неможливість розслабити при видиху м’язи, що беруть участь у вдиху, тобто зменшити їх перенапруження [6, с. 134].
Літературні данні свідчать про позитивний вплив спеціальних дихальних вправ і різних видів масажу на зменшення бронхоспазму і збільшення вентиляції легень. При цьому максимальна ефективність спостерігається при поєднанні масажу з спеціальними дихальними вправами. У зв’язку з цим відомо, якщо систематично виконувати парадоксальну дихальну гімнастику (двічі в день – вранці і увечері, по 1200 вдихів та видихів за одне заняття), то результати позначаться на функціональному стані хворих [2, с. 81].
Виклад основного матеріалу. Загальні завдання, які вирішуються при призначенні засобів ЛФК: адаптація до фізичного навантаження за рахунок збільшення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи; усунення патологічних кортико-вісцеральних рефлексів; нормалізація нервово-психічного статусу; підвищення неспецифічної резистентності організму; поліпшення регуляції вегетативної нервової системи; попередження розвитку легеневих і позалегеневих ускладнень; навчання навичкам поведінки, як у фазі загострення захворювання, так і у фазі ремісії.
Виділяють 3 періоди курсу лікувальної фізичної культури: I (щадний), II (Функціональний) і III (тренувальний). I і II періоди протікають в стаціонарі, III – в умовах поліклініки або санаторію. У II періоді заняття проводяться у вихідних положеннях сидячи, стоячи з опорою на стілець, стоячи. Форми занять такі: лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика, дозовані прогулянки. III період курсу лікувальної фізичної культури протікає в умовах санаторію або поліклініки. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в початковому положенні стоячи. Застосовуються ті ж спеціальні вправи, що в попередніх періодах [3, с. 5].
Оцінюючи механізм дії засобів ЛФК при бронхіальній астмі, перш за все, слід враховувати основні патофізіологічні порушення функції дихання: спазм дихальних м’язів; запальні зміни слизової оболонки; порушення координації роботи різних груп дихальних м’язів.
У заняттях лікувальною гімнастикою використовують спеціальні вправи:
1) дихальні вправи з подовженим видихом;
2) дихальні вправи з вимовою голосних і приголосних букв, що сприяють рефлекторному зменшенню спазму бронхів;
3) вправи на розслаблення м’язів пояса зовнішніх кінцівок;
4) діафрагмове дихання;
5) вправи для зміцнення м’язів черевного преса (зовнішніх і внутрішніх косих м’язів живота, прямого м’яза живота), що сприяють поліпшенню видиху;
6) масаж грудної клітини і м’язів передпліччя [4, с. 22].
У заняттях лікувальною гімнастикою для хворих на бронхіальну астму слід включати найпростіші вправи, які виконуються з легкістю. Між дихальними вправами з вимовою звуків обов’язково треба включати паузу для відпочинку для розслаблення м’язів. Дозування вправ 4 – 12, темп повільний і середній [3, с. 6].
Дихальна гімнастика і спеціальні вправи з вимовою звуків на видиху, рефлективним шляхом зменшують спазм бронхів і бронхіол. Вібрація їх стінок при звуковій гімнастиці проводить мікромасаж, розслабляючи тим самим їх м’язи. В процесі дозованого тренування спеціальні фізичні вправи, співпадаючи з фазами дихання (рух рук, ніг, тулуба), стають умовним подразником дихального центру. При цьому спазм бронхів може зменшитися або повністю ліквідуватися. Велику роль грає тут носоглотковий рефлекс, що виникає при диханні через ніс. необхідно констатувати той факт, що подразнення рецепторів верхніх дихальних шляхів рефлекторно призводить до розширення бронхів. Засоби лікувальної фізкультури підвищують збудливість кори головного мозку, позитивно впливають на рухливість нервових процесів врівноважують процеси збудження і гальмування, перебудовують динаміку процесів в корі головного мозку і створюють нову домінанту в центральному відділі рухового аналізатора, пригнічуючи цим домінантні патологічні осередки в корі головного мозку. Крім того під впливом засобів лікувальної фізкультури у хворих нормалізується сон, покращується апетит, зникають дратівливість і пригноблений стан. Збільшення рухливості грудної клітки і діафрагми сприяє виділенню мокроти під час кашлю.
Ефективність виділення бронхіального секрету залежить від швидкості і сили скорочення дихальної мускулатури, яке тренується під час заняття лікувальною фізкультурою. При цьому хворих слід навчити ефективному відкашлюванню мокроти: для чого вони після максимального вдиху повинні кашляти короткими, повторними «поштовхами», що дозволяє уникнути передчасного спазму бронхів і бронхіол. Продуктивність кашлю можна підвищити так само за допомогою дренажу бронхів при різних положеннях тіла, сприяючих мобілізації секрету за рахунок власної маси. Ефективне використовування вказаних прийомів сприяє тому, що на заняттях хворі відкашлюють 70-80 % добової кількості мокроти [3, с. 7].
Доцільно зауважити, що ретельно підібравши вихідні положення, виникає можливість поліпшення дренажної функції, яка ліквідує слиз з бронхів. При дискоординації в роботі дихальних м’язів засоби ЛФК повинні бути направлені в першу чергу на усунення дискоординації дихального акту. Це можливо завдяки тому, що людина здатна довільно міняти темп дихання і амплітуду дихальних рухів. При цьому фізичні вправи стають умовно рефлекторним подразником для діяльності дихального апарату і сприяють формуванню у хворих умовно-дихального рефлексу. Довільна зміна дихання використовується для його раціональної перебудови. Закінчивши виконувати дихальні вправи, їхня дія продовжує тривати. Вдосконалення довільного управління диханням і закріплення рефлекторного підкріплення раціонального стереотипу дихання можливо тільки при систематичних вправах. Зрештою дихальні вправи ведуть до більш злагодженої роботи реберно-діафрагмального механізму дихання з оптимальним вентиляційним ефектом і з меншою витратою енергії на роботу дихання.
Для зменшення чи ліквідації бронхоспазму рекомендують застосовувати «звукову» дихальну гімнастику, особливістю якої є вимова певних звуків (дрижачі, шиплячі, свистячі) під час фази видиху. Поліпшення координації роботи дихальних м’язів, збільшення швидкості вдиху і видиху, полегшує дихання і підвищує ефект дренажу бронхів. При цьому відомо, що оптимальні результати в лікуванні звичайно досягаються при комплексному використанні різних лікувальних засобів і методів.
Також варто підкреслити, що при організації заняття лікувальною гімнастикою необхідно виділяти вступний, основний та заключний періоди. Вступний період переслідує організацію заняття (хворим пояснюється мета, підрахування пульсу, дихання); крім того в цьому періоді використовуються прості загально розвиваючі вправи, які сприяють активізації діяльності нервової, серцево-судинної і дихальної системи. Ці фізичні вправи повинні створити сприятливі умови для спеціальних вправ. Тривалість вступного періоду 3-5 хвилин. Завдання основного періоду заняття – загальне та спеціальне тренування хворих. Фізичні вправи, що застосовуються в цьому періоді, мають як загально розвиваючий, так і спеціальний характер. В заключному періоді заняття зменшується загальна реакція організму хворого на попередні вправи. Це досягається шляхом застосування елементарних гімнастичних вправ із полегшених вихідних положень у чергуванні із статичним диханням і розслабленням м’язів [5, с. 59].
Зокрема, протипоказані будь-які перевантаження. Вправи повинні бути припинені, якщо помічені перші ознаки нападузадухи: нерівне дихання, спазм, кашель. Не допустимі інтенсивний біг, виконання вправ без перерви на встановлення спокійного дихання. Так як виявлена алергія на пил, в приміщенні, де проводиться сеанс лікувальної фізкультури, повинні бути завчасно проведені волога прибирання і провітрювання. Протипоказано займатися на вулиці в несприятливих погодних умовах (Надто холодна погода, дощ, вітер), так як будь-яке переохолодження може викликати напад задухи.
Висновок. Таким чином, арсенал гімнастичних засобів ЛФК, які застосовуються з метою фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму, дуже широкий. З’ясовано, що лікувальна гімнастика не тільки тренує дихальну систему хворого, але і дає можливість уникнути зайвого введення ліків. Об’єм і характер вправ при заняттях лікувальною гімнастикою повинні бути індивідуально підібрані для кожного хворого з урахуванням особливостей його захворювання. Комплексна лікувальна дія парадоксального дихання полягає у позитивному впливі на процеси обміну, що займають важливе місце у кровопостачанні, у тому числі і легеневої тканини; відновленні порушених у зв’язку із хворобою нервових регуляцій центральної нервової системи; покращеній дренажній функції бронхів; відновленні порушеного носового дихання; усуненні деякі морфологічних змін бронхолегеневої системи; розсмоктуванні запальних утворень, розпрямлені зморщених ділянок легеневої тканини, відновленні нормального крово- та лімфопостачання, усуненні місцевих явищ застою.
Література
1.Воробьева И. И. Двигательный режим и лечебная физкультура в пульмонологии. М.: Медицина, 2000. 64 с.
2.Грибан Г. П. Життєдіяльність та рухова активність студентів. Житомир: Рута, 2009, 593 с.
3.Григорьев В. И. Дыхательная гимнастика на занятиях физической культуры со студентами специальной медицинской группы / Ученые записки университета им. П. Ф. Лесгафта. 2016. С. 5 – 12.
4.Дугіна Л. В. Застосування лікувальної фізичної культури при захворюваннях органів дихання // Здоровье, спорт, реабилитация. 2015. № 1. С. 22 – 24.
5.Осіпов В. М. Лікувальна фізична культура: Навчальний посібник. Бердянськ: БДПУ, 2013. 140 с.
6.Пєшкова О. В., Авраменко О. М., Мітько О. В. Комплексна фізична реабілітація дітей при бронхіальній астмі іі ступеня тяжкості на стаціонарному етапі // Слобожанський науково-спортивний вісник. 2013. № 2. С. 134 –144.
