Лукіянчук Ольга Ігорівна
Вінницький інститут Університету" Україна"
м.Вінниця
Ковальова Галина Іванівна
Вінницький інститут Університету "Україна"
м.Вінниця
Науковий керівник:Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету "Україна"
м.Вінниця
Ожиріння є порушенням обміну речовин та серйозною соціальною проблемою в економічно розвинутих країнах. На ожиріння страждають 20-30% чоловіків та 30-40% жінок. ВООЗ розглядає ожиріння як епідемію: в 2008 році у світі зареєстровано 260 млн. хворих на ожиріння. У теперішній час в більшості країн західної Європи та США на ожиріння страждають 20-25% населення (ІМТ > 30). Надлишкову масу тіла (ІМТ > 25) в індустріально розвинених країнах, окрім Японії та Китаю, має біля половини населення. В багатьох країнах світу захворюваність на ожиріння в середньому збільшилася у 2 рази. Експерти ВООЗ мають думку, що до 2025 року кількість хворих на ожиріння в світі складе 300 млн. осіб. Відзначається збільшення кількості хворих на ожиріння серед дітей. Соціальна значущість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідності пацієнтів молодого віку і зменшенням загальної тривалості життя у зв'язку з частим розвитком важких супутніх захворювань. До них можна віднести цукровий діабет 2 типу, артеріальну гіпертензію, дисліпідемію, атеросклероз і пов'язані з ним захворювання, синдром нічного апное, гіперурикемію, подагру, репродуктивну дисфункцію, жовчнокам’яну хворобу, остеоартрити, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, геморой.
Ожиріння - це захворювання, що характеризується надмірним розвитком жирової тканини. Найчастіше ожиріння виникає після 40 років, переважно у жінок.
Основним чинником, що призводить до розвитку ожиріння, є порушення енергетичного балансу, що полягає в невідповідності між енергетичними надходженнями в організм і їх витратами. Найбільш часто ожиріння виникає внаслідок переїдання, але може відбуватися через порушення контролю витрати енергії. Безсумнівна роль спадково-конституціональної схильності, зниження фізичної активності, вікових, статевих, професійних факторів, деяких фізіологічних станів (вагітність, лактація, клімакс). Ожиріння є гіпоталамо-гіпофізарний захворюванням, в патогенезі якого провідну роль відіграють виражені в тій чи іншій мірі гіпоталамічні порушення, що обумовлюють зміну поведінкових реакцій, особливо харчової поведінки, і гормональні порушення. Підвищується активність гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи: збільшуються секреція АКТГ, швидкість продукції кортизолу, прискорюється його метаболізм. Знижується секреція соматотропного гормону, що володіє ліполітичних дією, порушується секреція гонадотропіна.
При відсутності протипоказань з боку серцево-судинної системи показана ЛФК. Лікувальну гімнастику проводять протягом 20-60 хв. У заняттях слід використовувати вправи, що мають максимальну амплітуду рухів з залученням великих м'язових груп. Вправи рекомендується виконувати в різних положеннях (лежачи, сидячи і т. д.). Велике значення має режим дня. Вранці слід проводити гігієнічну гімнастику (15-20 хв.) Або вчиняти прогулянку (30-90 хв.) З наступним прийомом водних процедур (душ, обтирання). Гігієнічну гімнастику корисно поєднувати з різними видами спорту (волейбол, бадмінтон та ін.), Туризмом, а також водними процедурами і масажем. Спеціальними завданнями лікувальної фізичної культури при ожирінні є: поліпшення обміну речовин, активізація окислювальних процесів, посилення процесів розщеплення жиру, зменшення надлишкової маси тіла. Встановлено, що під впливом тривалих помірних навантажень можна домогтися більш сприятливих зрушень з боку жирового обміну, ніж при короткочасних інтенсивних навантаженнях. Особливо доцільний такий підхід в I періоді занять, коли можливості серцево-судинної системи ще обмежені. У цьому періоді хворого адаптують до підвищуються фізичних навантажень, відновлюють його рухові навички і фізичну працездатність, використовуючи ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, масаж. У II періоді крім цих коштів активно включають в заняття вправи циклічного характеру в помірному темпі: ходьбу, туристські походи, біг, ходьбу на лижах, плавання, веслування. Загально розвиваючі вправи та вправи прикладного характеру у вигляді ходьби, бігу, стрибків особливо показані хворим молодого і середнього віку, які не мають захворювань серцево-судинної системи. Рекомендуються вправи на дихання, вправи для м'язів черевного преса, коригуючі вправи, рухливі ігри. При цьому застосовуються всі способи підвищення навантаження: залучення в рухову активність великих і середніх м'язових груп, збільшення амплітуди рухів і тривалості занять, використання вправ з обтяженням і в опорі. Особливо ефективна така навантаження при екзогенному (аліментарному) ожирінні. Хворим цієї формою ожиріння рекомендується ранкова гігієнічна гімнастика (тривалість 20-30 хв) з елементами ходьби і бігу і наступними водними процедурами, лікувальна гімнастика (тривалість 30-60 хв) з багаторазовим виконанням вправ для великих м'язових груп, включенням вправ з глибоким диханням, з предметами, на снарядах і рухливих ігор. У вечірні години доцільні спортивні ігри і прогулянки При ендогенної (ендокринно-церебральної) формі ожиріння загальне навантаження в заняттях знижується. Під час занять лікувальною гімнастикою рекомендуються дихальні вправи і вправи для середніх м'язових груп. Темп їх виконання повільний і середній. Тривалість занять 25-30 хв..Лікувальна Гімнастика є найбільш доступною формою фізичних вправ, які можна здійснювати на дому під контролем лікаря поліклініки. Лікувальну гімнастику необхідно займатися систематично і тривало. Лікувальна Гімнастика у огрядних хворих повинна бути постійною складовою частиною їх режиму життя. Щоб підвищити енергетичні витрати і домогтися зменшення ваги, як вже зазначалося вище необхідна тривала і досить інтенсивна фізична робота супроводжується потовиділенням. При лікувальна гімнастика це досягається шляхом збільшення тривалості заняття до 45-60 хвилин. Застосування вправ з участю великих м'язових груп спини черевного преса нижніх кінцівок плечового пояса вправ з обтяженням гантелі набивні м'ячі вагою від 2 до 5 кг і вище упори виси застосування більшого повторення кожної вправи та середнього з періодичним прискоренням темпу роботи. Початкове положення в лікувальну гімнастику при ожирінні можуть бути використані всі основні вихідні положення - стоячи сидячи і лежачи. Підбір вправ для заняття необхідно здійснювати з урахуванням стану серцево-судинної системи хворого. При підборі вправ перевагу слід віддавати комбінованим вправам за участю великих м'язових груп тулуба і кінцівок. Ці вільні вправи в залежності від стану і підготовки хворого проводяться на рахунок 4, 6, 8 і т д. Для гладких хворих дуже цінні спеціальні вправи з участю м'язів черевного преса. Для них в занятті рекомендується відводити 30-40% часу. Варіанти вправ слід підбирати відповідно розвитку мускулатури живота у хворого. При підборі вправ з обтяженням зі снарядами слід перевагу віддавати вправам мають махового характер і здійснюваним без затримки дихання. Дуже корисними є також вправи на снарядах і на спеціальних апаратах. Вправи на гімнастичній лавці і стінці рекомендується підбирати такі в яких бере участь кілька великих м'язових груп. Хороший ефект дають і вправи для черевного преса на гімнастичній стінці. На початку курсу рекомендується застосовувати варіанти ходьби з високим приподниманием ноги з енергійною роботою рук а надалі - ходьбу з поступовим прискоренням переходом в повільний біг змінявся ходьбою (при відсутності протипоказань до бігу).
Список використаної літератури
1.Бондар П.М. Метаболічний синдром // Лікуваннята діагностика. – 2001. – № 4. – С. 24-29.
2.Кононенко И.В., Суркова Е.В., Анциферов М.Б. Метаболический синдром с позиции эндокринолога: что мы знаем и что уже можем сделать // Проблемы эндокринологии. – 1999. – № 4. – С. 36-41.
3.Петрова Т.В., Стрюк Р.И., Бобровницкий И.П. и др. О взаимосвязи избыточной массы тела, артериальной гипертонии, гиперинсулинемии и нарушении толерантности к глюкозе // Кардиология. – 2001. – № 2. – С. 30-33.
