Познанська М. П.

магістрантка

ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника»

Україна, м. Івано-Франківськ

 Анотація. В статті розкрито сутність взаємодії сім’ї та школи у фізичному вихованні молодших школярів й доведена її важливість як чинника підвищення педагогічної культури батьків та оптимізації сімейного виховання.

 Ключові слова: фізичне виховання, учні початкових класів, сім’я.

 За останні роки стан здоров’я дітей набагато погіршився. Це пов’язано з важкою соціально-економічною ситуацією та недостатньою матеріально-технічною базою системи охорони здоров’я. Саме тому школа повинна пропагувати здоровий спосіб життя, формувати національну свідомість учнів та їхню екологічну культуру, забезпечити засвоєння учнями того, що рух — це основа здоров’я, переконати у необхідності берегти здоров’я, яке потрібне для побудови нової держави. 

 Співпраця сім’ї та школи є важливим фактором успішного вирішення завдань фізичного виховання підростаючого покоління. Єдність фізичного і психічного розвитку дитини зумовлена цілісністю людського організму, спільністю впливів природних особливостей і об’єктивних умов, розумової і фізичної діяльності за провідної ролі соціальних факторів.

 Сімейне виховання відіграє значну роль у формуванні навичок розумно проводити дозвілля, гігієнічних навичок, заохочення до здорового способу життя, фізкультурно-спортивних інтересів дітей. Залучаючи дитину до спорту з раннього дитинства, батьки заздалегідь піклуються про здорове майбутнє свого «чада» [1].

 Між сім’єю і школою необхідно створювати атмосферу ділових, товариських відносин. Батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в позаурочний час. Такі знання потрібні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії в пред’явленні вимог до дитини. Тому педагогічний колектив повинен постійно піклуватися про організацію систематичної і планомірної роботи з батьками.

 Взаємодія сім’ї та школи – найважливіша умова підвищення мотивації дітей до занять фізичною культурою, підвищення ефективності організації роботи з фізичного виховання. Успішна реалізація поставлених завдань зміцнення здоров’я, гармонійного розвитку, підвищення розумової та фізичної працездатності сучасних учнів можлива лише через ініціативність та творчу співпрацю сім’ї та школи [2]. Вчителі та батьки мають стати однодумцями у їх прагненні виховувати повноцінну морально та фізично здорову особистість [3; 5]. 

 Фізичне виховання, як і виховання взагалі, починається з перших днів життя дитини й виявляється через материнську опіку та догляд за немовлям. Те, якою буде майбутня особистість, значною мірою залежить від емоційного впливу матері на дитину в перший рік її життя [4].

 Батьки та педагоги повинні приділяти велику увагу учням початкових класів. Анатомо-фізіологічні особливості та стан фізичної підготовленості школярів цього віку найсприятливіші для розвитку більшості фізичних якостей людини. Крім того, в учнів 2-3 класів відзначаються патологічні зміни у функціонуванні систем організму, погіршується по¬става, зір, координація рухів, що пов’язано з постійним сидінням та гіподинамічними умовами розвитку. Відтак, треба використовувати всі форми фізкультурно-оздоровчої роботи, спрямованої на підвищення рухової підготов¬леності дітей, якісного засвоєння ними навчаль¬ного матеріалу.

 Головною умовою впливу фізичних вправ на зміцнення здоров’я молодшого школяра і розвиток йо¬го психічної сфери є позитивне ставлення до них самого школяра. Воно формується насамперед під впливом способу життя сім’ї, організації побуту, праці і відпочинку, відношенням дорослих до фізичної культури і спорту. Погляди батьків на значення фізичних вправ, які виявляються в їхніх розмовах і конкретних діях щодо включення в свій розпорядок дня занять фізичними вправами, сприймається як частина життя дорослих, якою належить оволодіти дітям. Якою мірою цей аспект життя учні початкових класів будуть використовувати як приклад для себе, залежить від загальної духовної культури сім’ї, яка виявляється у взаємній повазі, чуйності, зацікавленості справами один одного. Від змісту порад, зауважень, бесід батьків з дітьми залежить їхнє ставлення до фізичної культури і вміння включити її в свій режим дня. Стійка звичка до занять фізичною культурою з’явиться лише в тому випадку, якщо дитина бачить зразок подібних дій не тільки в школі, а й в сім’ї.

 Внаслідок недостатнього життєвого досвіду діти схильні до наслідування. Засвоюючи досвід старших, дитина копіює спосіб дій і поведінки людей, яких вона поважає - батьків, вчителів.

 Педагогам необхідно допомагати батькам постійно поповнювати знання про анатомічну будову і фізіологічні функції організму, їх індивідуальні виявлення на певному віковому етапі, розвивати вміння керуватися цими знаннями, організовуючи свої заняття фізкультурою з дітьми не тільки заради особистої, а й соціально значущої мети.

 Формою перевірки виконання домашніх завдань, які призначив учитель фізкультури, є спостереження батьків за тим, що роблять їхні діти. Вдало підібравши вправи, вони часто не вміють контролювати фізичні навантаження. Про форми контролю за обсягом фізичного навантаження батькам необхідно проконсультуватись у вчителя фізкультури. Консультація дає змогу виявити особливості фізичного і психічного розвитку молодшого школяра, виявлення його фізичних і психічних якостей в різних умовах – на уроках фізкультури в школі, під час використання засобів фізичної культури в сім’ї, в іграх з однолітками.

 Молодші школярі не можуть повною мірою самостійно контролювати точність своїх рухів. Вони припускаються помилок, не маючи досвіду регулювання сили, темпу, ритму, спрямування рухів. Їхні судження часто бувають помилковими, тому допомога батьків в організації дітьми свого дозвілля з включенням фізкультури і спорту може бути спрямована на вибір фізичних вправ і пошук засобів найефективнішого їх використання.

 Підбір вправ повинен відповідати індивідуальним особливостям фізичного розвитку учнів початкових класів. Тому потрібно звертатися за методичними порадами до вчителя фізичної культури. Батькам слід заохочувати дітей до самостійного виконання вправ. Це важливо ще й тому, що одні й ті самі вправи можуть сприяти розвитку переважно одних або інших фізичних якостей залежно від характеру їх виконання.

 У навчальному закладі необхідно створити умови для самовиховання та самореалізації молодших школярів, надати допомогу кожному вихованцеві в реалізації себе в житті шкільного колективу, в сім’ї, в суспільному житті. Треба переконати учнів, батьків, колектив, що здоров’я — це дорогоцінність, і причому єдина, задля якої справді варто не тільки не шкодувати часу, сили, праці та всіляких благ, а й пожертвувати часткою самого життя, оскільки життя без нього стає нестерпним і принизливим. Без здоров’я меркне і гине радість, мудрість, знання і доброчесність.

 Отже, питання психічного і фізичного учнів початкових класів повинні розв’язуватись у взаємодії школи і сім’ї та спільної роботи вчителя фізкультури й батьків.

Література:

1. Безверхня Г. В. Формування мотивації до самовдосконалення учнів загальноосвітніх шкіл засобами фізичної культури і спорту: методичні рекомендації (для вчителів фізичної культури). Умань. 2003. 47 с.

2. Вацеба О. Ставлення батьків та вчителів до проблем фізичного виховання першокласників. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: збірник наукових праць Волинського національного університету. Луцьк. 2008. Т.2. С.34.

3. Виховання фізичної культури в сім’ї: методичні рекомендації класним вчителям фізичної культури та батькам. Київ: СДО. 1993.24 с. 

4.Деделюк Н. А. Сім’я як основа народно-побутових форм фізичного виховання на території України в період середньовіччя. Сучасні оздоровчо-реабілітаційні технології: збірник наукових праць Луцького інституту розвитку людини. Луцьк. 2006. № 2. С. 32 – 37.

5. Круцевич Т. Ю., Безверхня Г. В. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків та молоді: [навч. посібн]. Київ: Олімп. л-ра, 2010. 248 с.