Твердохліб Богдан,

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

Науковий керівник:Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Ушкодження зв'язок колінного суглоба – поширена та складна травма, що потребує швидкої та професійної допомоги лікарів. Для повернення повного функціонування та стабілізації суглоба, спортсменам призначається артроскопія колінного суглоба, після якого одразу назначається реабілітаційні заходи.

 При розривах зв’язок здійснюють артроскопічні операції після чого призначають засоби фізичної реабілітації, які допомагають за недовготривалий час зменшити больовий синдром, поширити амплітуду рухів, поволі збільшувати навантаження на пошкоджений суглоб, повністю або частково повернути до активної трудової діяльності, пристосувати до повсякденного життя.

 Виконують не тільки відновлювальну функцію суглоба, але й суттєво впливають на подальшу долю спортсмена. У доступній мені літературі поверхнево розглянуті питання використання комплексу засобів фізичної реабілітації після артроскопічних операцій з урахуванням післяопераційного періоду [1; 3]. 

 Завдання лікувальної фізичної культури в ранньому післяопераційному періоді: нормалізація трофіки та прискорення процесів регенерації тканин колінного суглоба, підтримка загального тонусу організму та профілактика контрактури суглоба. 

 Форми проведення лікувальної фізичної культури: лікувальна гімнастика; ранкова гігієнічна гімнастика; самостійні заняття; лікувальна дозована ходьба на милицях або за допомогою палиці.

 Відновлення ходьби за допомогою локомоторного тренування – це найбільш перспективний метод функціональної реабілітації, спрямований на відновлення загальної локомоції ходіння, а не лише окремих м’язів . Він базується на тренуванні інтернейронного апарату спинного мозку, який забезпечує координовану локомоторну активність, що відтворюється спінальним генератором крокування[1]. 

 Із засобів лікувальної фізичної культури в цьому періоді на фоні 25 % загально-розвивальних, дихальних і коригувальних вправ, призначаються 75 % спеціальних вправ для повної ліквідації контрактури колінного суглоба й атрофії м’язів стегна. 

 Призначаються спеціальні вправи для тренування м’язів стегна, вправи в ізометричному режимі, вправи для силового тренування м’язів стегна при незначних фізичних навантаженнях, вправи з опором, вправи на спеціальних тренажерах і всі види ходьби без милиць. 

 В період реабілітації рекомендовані заняття в басейні. Плавання кролем і брасом виконуються у швидкому темпі, а в кінці періоду можливе використання ластів. У воді використовуються різні варіанти ходьби і бігові вправи до кінця періоду. Тривалість заняття – 35–60 хвилин [1; 2].

 При розтягуванні зв'язок рекомендується виконувати масажні прийоми тільки через 24 години після отримання травми. Перед масажем слід проводити прогрівання. Робити масаж потрібно, не завдаючи пацієнтові біль, тому що це може привести до погіршення його стану. 

 Перед масажем пошкодженої області слід провести масаж вище розташованих ділянок. При розтягуванні колінного суглоба необхідно масажувати стегно. [2,3] 

 Як і при ударах, при розтягуванні зв'язок суглобів потрібно спочатку проводити підготовчий масаж (1-2 рази на день по 5-10 хвилин), а потім основний (масаж травмованої ділянки). Час проведення масажу необхідно поступово збільшити до 15 хвилин. 

 Коли спостерігається пошкодження зв'язок, відбувається накопичення в суглобової сумці випоту, який потім деформує її передню стінку і зміщує надколінок вгору. Масування слід починати з передньої поверхні стегна. Провівши двох-трихвилинний підготовчий масаж, який включає прийоми погладжування, вичавлювання, розминання, можна перейти до концентричному поглаживанню колінного суглоба (для додання йому оптимального фізіологічного стану потрібно підкласти під суглоб подушку). Після цього рекомендується провести прямолінійний і колоподібне розтирання подушечками чотирьох пальців і підставою долоні, тривалістю 2-3 хвилини. Особливу увагу слід приділити бічних ділянках суглоба. Хворому рекомендується зігнути ногу в коліні, після чого потрібно продовжити розтирання бічних ділянок подушечками великих пальців. Проводити розтирання потрібно в різні боки. З плином часу інтенсивність масажу повинна зростати.

 У комплексній реабілітації спортсменів після артроскопічних операцій з приводу пошкодження колінного суглоба важливу роль відіграють фізіотерапевтичні процедури, які в перший період надають значну трофічну, протизапальну та знеболювальну дію, деякі з них сприяють швидкій регенерації хрящової тканини [4]. У подальших періодах фізіотерапевтичні заходи сприяють: покращенню окисно-відновних і трофічних процесів у суглобах, розтягненню та покращенню еластичності м’язів і зв’язок, збільшенню амплітуди рухів, відновленню сили м’язів і функції суглоба. Лікувальна дія фізичних чинників на організм після травм, операцій проявляється у вигляді нейрон-рефлекторного та гуморального механізмів, але кожен із чинників має свої особливості й в шляхах реалізації лікувального ефекту. 

 Фізіотерапевти рекомендують у першому, ранньому післяопераційному періоді, після пошкоджень менісків і зв’язок колінного суглоба використовувати методи світлотерапії, застосовуючи інфрачервоне й ультрафіолетове випромінювання паравертебральних зон хребта і симетричної здорової нижньої кінцівки суберітемними й ерітемними біодозами (з 2–3 біодоз з подальшим збільшенням експозиції) [1; 3].

 Перенесені спортивні травми, навіть після ефективного лікування та реабілітації, роблять спортсмена більш вразливим до подальшим травм. 

 Зокрема, пошкоджена зв'язка зазвичай розтягнута більше за свою фізіологічну довжину, що визначає нестабільність суглоб у. Для такої зв'язки характерна знижена пропріоцептивна чутливість внаслідок пошкодження механорецепторів, що знижує контроль за точністю рухів. Пошкодження зв'язки пов'язано також з ослабленням м'язів, погіршенням функції інших зв'язок, що забезпечують стабільність суглобів[1,3].

 На думку авторів [ 1,4 ] переважна більшість гострих спортивних травм, як правило, характеризується сильними больовими відчуттями. Інтенсивні лікувальні процедури поступово призводять до того, що біль перестає турбувати спортсмена і він прагне повернутися до тренувальної діяльності. Однак відсутність больової реакції не означає відновлення функціонального потенціалу пошкодженої ланки опорно-рухового апарату. Дослідження показує, що протягом певного часу після усунення больової реакції має місце період уразливості до повторної травми, тривалість якого залежить від серйозності пошкодження, природи тканини, яка була пошкоджена, інтенсивності загоєння, віку спортсмена, особливостей лікування та реабілітації, характеру тренувальної діяльності після повернення в спорт. Серйозна травма сполучної тканини призводить до того, що навіть при вдалому лікуванні, реабілітації та відновленні тренувальних занять сполучна тканина здатна відновити лише близько 80% структурної та біомеханічної цілісності через 12 місяців після травми. Природно, що протягом усього цього періоду залишається підвищеною вразливість до повторної травми.

 Хронічна травма спортсмена зазвичай діагностується занадто пізно і її виникнення відповідає появі сильного болю. Виникненню хронічної травми зазвичай передують мікротравми і стан дисфункції, що означає акумуляцію протягом тривалого часу негативних впливів, що виявляються у вигляді рубцевих утворень, дегенеративних змін, що в результаті істотно сповільнює процес лікування та реабілітації[ 1,4].

Література

1. Климовицкий В. Г. Методологические аспекты исследования результатов лечения повреждений и заболеваний коленного сустава / В. Г. Климовицкий, В. А. Ночевкин, М. В. Черевко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2005. – № 1. – С. 80–87.

2. Мятига О. М. Фізична реабілітація в травматології : [навчальний посібник] / О. М. Мятига. – Х. : СПДФЛ Бровін А. В., 2012. – С. 54–59.

3. Полякова О. Н. Применение комплексной методики оздоровительной физической культуры с использованием электромиографической обратной связи у спортсменов с болевым синдромом в поясничном отделе позвоночника / О. Н. Полякова // Теория и практика физической культуры. - № 3. - 2012. - С. 43-47. 

4. Пустовойт Б. А. Общие принципы разработки программы реабилитации при повреждении связочного аппарата коленного сустава после хирургического лечения / Б. А. Пустовойт, Амжад А. Б. Хамдони // Слобожанський науково-спор-тивний вісник : [наук.–теор. журнал]. – Харків : ХДАФК, 2007. – № 11. – С. 165–169.