Коротюк О. В.,

кандидат юридичних наук,

докторант кафедри кримінального права та кримінології

Дніпропетровського державного університету 

внутрішніх справ

м. Київ

Україна

 Санкції кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, вміщують у собі такий вид покарання як штраф. Деякі питання, пов’язані із дослідженням згаданих санкцій були розглянуті у роботах Берзіна П. С.[1], Волинця Р. А.[2], Нерсесяна А. С.[4], Харченка В. Б.[5] та деяких інших науковців. Утім, питання можливого удосконалення санкцій цих законодавчих положень комплексно не розглядалося. Тому його дослідження виявляється актуальним і доцільним.

 Аналіз санкцій статей, що передбачають покарання за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, надає можливість дійти висновку, що відносно такого покарання як штраф законодавцем дотримано вимоги щодо відсутності розриву між нижньою межею покарання, передбаченого у наступній частині статті, та верхньою межею покарання, передбаченого у попередній частині норми, у таких статтях як 176, 177, 232-2, частково у ст. 229 (а саме – у частині співвідношення між собою ч. 2 і ч. 3), частково у ст. 232-1 (а саме – у частині співвідношення між собою ч. 2 і ч. 3). Проте, ці вимоги не дотримані у межах співвідношення ч. 1 і ч. 2 ст. 229 Кримінального кодексу України [3], зокрема, санкція ч. 1 передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ч. 2 - від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Подібна ситуація має місце у ст. 232-2 КК, де у ч. 1 міститься вказівка про штраф у розмірі від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у ч. 2 – у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

 З цього вбачається необхідність внесення змін до вказаних вище положень. Утім, підхід до конструювання санкцій кримінально-правових норм має бути комплексним і не обмежується виключно питаннями відповідності їх верхніх і нижніх меж між собою. Йдеться про співвідношення меж санкцій із визначеним у Кримінальному законі розміром шкоди, яка завдається злочином. З огляду на цей критерій, видається, що побудова санкцій статей кримінально-правових норм має засновуватися на підході, за якого відповідальність за посягання на різні об’єкти права інтелектуальної власності, склади яких передбачають однакову мінімальну межу шкоди, що може завдаватися внаслідок їх вчинення, має передбачати подібні різновиди і межі покарань. При цьому, збалансованість кримінально-правових норм, що були розглянуті вище, має бути заснована також на тому, що діяння, яким властива суспільна небезпека одного рівня (що визначено у відповідному формулюванні об’єктивної сторони у вигляді суспільно небезпечних наслідків), мають бути віднесені до злочинів одного ступеня тяжкості. З урахуванням цього, слід внести низку пропозицій щодо удосконалення санкцій кримінально-правових норм (у частині, що стосується штрафу):

 а) установити однакові розміри штрафу у статтях 176, 177, 229 КК; при цьому, зважаючи на встановлену у цих положеннях однакову мінімальну межу шкоди, видається обґрунтованим збільшити розмір штрафу, передбачений у ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 177 КК, до меж, визначених у ч. 1 ст. 229 КК, а саме – у розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий же підхід видається доцільним і щодо діянь, визначених у ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 177 КК, враховуючи підвищений рівень суспільної небезпеки, що визначено законодавцем за рахунок таких кваліфікуючих ознак як «повторно», «за попередньою змовою групою осіб», «завдали матеріальної шкоди у великому розмірі», а також у ч. 3 ст. 176, ч. 3 ст. 177 КК, що визначено за рахунок таких кваліфікуючих ознак: «вчинення службовою особою з використанням службового становища», «організованою групою», «завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі». Таким чином, пропонується збільшити розмір штрафу у ч. 2 і ч. 3 згаданих статей до розміру, визначеного у ч. 2 і ч. 3 ст. 229 КК, а саме: установити розмір штрафу у ч. 2 ст. 176 і ч. 2 ст. 177 КК – «від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; у ч. 3 ст. 176, ч. 3 ст. 177 КК – «від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

 б) збільшити розмір штрафу у ч. 1 ст. 232-1 КК, враховуючи суспільну небезпеку посягань, визначених у цій нормі, а також мінімальний розмір шкоди, який збігається у ч. 1 і ч. 2 цієї статті. Утім не можна погодитись із пропозицією Р. А. Волинця щодо необхідності установлення штрафу у ч. 1 у розмірі «від трьох тисяч до п’яти тисяч НМДГ», а у ч. 2 – «від п’яти тисяч до десяти тисяч НМДГ» [2, c.390-391]. Важливо звернути увагу на те, що і в ч. 1, і в ч. 2 цієї статті визначено різновиди діянь, що полягають у незаконному використанні інсайдерської інформації; при цьому, у ч. 2 законодавцем вказується на подібні ознаки цього посягання з тими, що містяться у ч. 1, а саме: «отримання особою, яка вчинила зазначені дії, чи третіми особами необґрунтованого прибутку в значному розмірі», «уникнення учасником фондового ринку чи третіми особами значних збитків», «якщо це заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб» і не визначається жодних кваліфікуючих ознак. Це свідчить про те, що за рівнем суспільної небезпеки ці посягання є однаковими, у зв’язку з чим, недоцільним видається збільшення розмірів штрафу у ч. 2 ст. 232-1 КК. З огляду на це, обґрунтованим представляється збільшення розміру штрафу, визначеного у ч. 1 ст. 232-1 КК, до розміру штрафу, вказаного у ч. 2 цієї статті, а саме – «від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

 в) співвідношення санкцій статей, які передбачають відповідальність за посягання на комерційну і банківську таємницю (ст. 231 і ст. 232 КК), показує, що за діяння, що можуть вчинятися загальним суб’єктом (ст. 231 КК), передбачене менш суворе покарання ніж за злочини, вчинювані спеціальними суб’єктами, що видається суттєвим недоліком цих кримінально-правових норм. Так, у санкції ст. 231 КК установлено штраф у розмірі «від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», тоді як санкція ст. 232 передбачає штраф «від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». За таких умов, можливим є застосування менш суворого покарання до спеціального суб’єкта (діяння якого завжди характеризуються підвищеною суспільною небезпекою), ніж до загального суб’єкта, що видається неприпустимим. З цих підстав санкції статей 231 і 232 КК потребують змін. Зважаючи на співвідношення понять «комерційна таємниця», «банківська таємниця», «інсайдерська інформація», у межах якого: банківська таємниця є різновидом комерційної таємниці; інсайдерська інформація може містити у собі відомості, які належать до предмета комерційної таємниці, пропонується орієнтуватися на санкції, установлені у ст. 232-1 КК з урахуванням пропозицій щодо їх зміни, вказаних вище. Таким чином, у ст. 231 КК установити штраф у розмірі від «від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; у ст. 232 КК – «від п’яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 1. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.

2. Волинець Р. А. Кримінально-правова охорона фондового ринку: сучасний стан та перспективи вдосконалення : монографія / Р. А. Волинець. – Київ : ВД Дакор, 2018. – 452 с. 

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Офіційний вісник України 2001 р., № 21, стор. 1, стаття 920.

4. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: Монографія. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 192 с.

5. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія / В. Б. Харченко. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 480 с.

Коротюк О. В. ОКРЕМІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ САНКЦІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ, ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОСЯГАННЯ НА ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ВИДІ ШТРАФУ.

 У статті проаналізовані санкції статей Кримінального закону, які передбачають відповідальність за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності у виді штрафу. Виявлено, що у чинній редакції кримінально-правові норми містять деякі суперечності, що свідчить про незбалансованість цих положень. Автором зазначено про те, що побудова санкцій статей кримінально-правових норм має засновуватися на підході, за якого відповідальність за посягання на різні об’єкти права інтелектуальної власності, склади яких передбачають однакову мінімальну межу шкоди, що може завдаватися внаслідок їх вчинення, має передбачати подібні різновиди і межі покарань. Наведено пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм.

 Ключові слова: санкції, об’єкт права інтелектуальної власності, штраф, удосконалення, кримінальна відповідальність.

Коротюк О. В. ОТДЕЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ САНКЦИЙ УГОЛОВНО-ПРАВОВЫХ НОРМ, ПРЕДУСМАТРИВАЮЩИХ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ПОСЯГАТЕЛЬСТВА НА ОБЪЕКТЫ ПРАВА ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ В ВИДЕ ШТРАФА.

 В статье проанализированы санкции статей Уголовного закона, предусматривающие ответственность за посягательства на объекты интеллектуальной собственности в виде штрафа. Установлено, что в действующей редакции уголовно-правовые нормы содержат некоторые противоречия, что свидетельствует о несбалансированности этих положений. Автором отмечено, что построение санкций статей уголовно-правовых норм должно основываться на подходе, при котором ответственность за посягательства на различные объекты интеллектуальной собственности, составы которых предусматривают одинаковую минимальную границу ущерба, который может причиняться в результате их совершения, должен предусматривать подобные разновидности и границы наказаний. Приведены предложения по совершенствованию уголовно-правовых норм.

 Ключевые слова: санкции, объект права интеллектуальной собственности, штраф, усовершенствование, уголовная ответственность.

 Korotiuk O. V. CERTAIN ISSUES TO IMPROVE CRIMINAL LAW SANCTIONS, WHICH PROVIDE RESPONSIBILITY FOR INTERVENTION OF OBJECTS OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS.

 The article analyzes the sanctions of the articles of the Criminal Code, which provide liability for infringement of objects of intellectual property rights in the form of a fine. It is revealed that the current wording of the criminal law contains some contradictions, which shows that these provisions are unbalanced. The author stated that the construction of sanctions for articles of criminal law should be based on an approach in which the responsibility for encroachment on different objects of intellectual property rights, the composition of which provide the same minimum limit of damage that may be caused by their commission, should provide similar varieties and limits of punishment. Suggestions for improvement of the criminal law norms are given.

 Keywords: sanctions, object of intellectual property rights, fine, improvements, criminal liability.