Гуцуляк Наталія Петрівна

Старший викладач, аспірант

Донецький національний університет імені Василя Стуса

м. Вінниця

Синиченко Анжеліка Валеріївна

Старший викладач

Донецький національний університет імені Василя Стуса

м. Вінниця

 Анотація: У статті розглянуто поняття та структуру конфліктологічної компетентності менеджера з персоналу. Проаналізовано зміст понять «конфліктна компетентність» та «конфліктологічна компетентність». Розглянуто проблему конфліктологічної компетентності менеджера з персоналу, як вирішального фактору у процесі управління конфліктами.

 Ключові слова: конфліктологічна компетентність, управління конфліктами, структура конфліктологічної компетентності.

 Конфлікти є невід'ємною складовою частиною життя будь-якої людини. Уміння вирішувати конфліктні протиріччя дозволяють мінімізувати моральні, фінансові, економічні та інші втрати, зберегти добрі стосунки в сім'ї та в колективі. Під конфліктом розуміють зіткнення протилежних позицій, думок, оцінок і ідей, які люди намагаються вирішити за допомогою переконань або дії за допомогою прояву емоцій. Визнання конфлікту нормою життя окремого працівника і підприємства в цілому, стимулом інновацій та креативності аж ніяк не змінило ставлення до конфлікту. Саме слово «конфлікт» у всіх, як правило, викликає неприємні асоціації: тривогу, загрози, ворожість, нерозуміння, напруженість у спілкуванні, суперництво, образи, негативні емоції та стрес. Невміння вирішувати конфліктні протиріччя, управляти конфліктами та низький рівень наукових знань керівників та менеджерів по роботі з персоналом про конфлікт призводить до загальної думки, що конфлікт — завжди явище негативне, небажане та дисфункціональне для кожного у своїй професійній діяльності.

 Не має значення, скільки вам років, як довго ви працюєте, скільки курсів з урегулювання конфліктів ви відвідали або ж скільки літератури перечитали – проблеми, що виникають, по вертикальній ієрархії вгору чи вниз, можуть здаватися нескінченними та нестерпними. До сих пір управлінці негативно сприймають конфлікти, зриваються, переходять на особистості, «переповнюються» емоціями, «розряджаються» на підлеглих, не роблять висновків і абсолютно точно не бачать конструктивності в подіях, що відбуваються, і це, на наш погляд, абсолютно неприйнятно [5]. Хотілося б бачити в менеджерах нової сучасної формації фахівця соціального управління, серед компетенцій якого далеко не останнє місце займає конфліктологічна компетентність.

 Вагомий внесок у дослідження питань конфліктологічної компетентності зробили такі вчені як А. Анцупов, В. Зазикін, А. Нємкова, Н. Самсонова, Л. Цой, А. Шипілов, Г. Вошколуп, Л. Петровська, І. Козич, Г. Бережна, М. Бондаренко, О.Денисов, О. Єфімова, Д. Івченко, А. Лукашенко, Г. Антонов, Г. Болтунова, Н.Самсонова, С. Філь, П. Коулман, Р. Фергюсон та інші. Незважаючи на достатню кількість досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених залишається необхідним продовження вивчення питань конфліктологічної компетентності управлінців та економістів.

 Контроль керівника за конфліктними ситуаціями, їх ефективне вирішення, попередження і навіть використання на користь організації дає змогу ефективніше використовувати трудовий потенціал працівника, стабілізуючи соціально-психологічний клімат колективу [9]. Процес формування конфліктологічної компетентності керівника є складним, тривалим, але актуальним та необхідним.

 Існують різні твердження щодо визначення понять «конфліктна компетентність» та «конфліктологічна компетентність». Конфліктна компетентність є характеристикою обізнаності особистості в конфлікті, її здатності прогнозувати, попереджувати і вирішувати конфлікти незалежно від способів її формування. Конфліктна компетентність полягає у пізнанні психологічних труднощів, механізмів їх прояву у життєдіяльності, а також у вмінні їх подолати, конструктивно й успішно розв’язувати конфліктні ситуації, обстоювати свої інтереси, уникаючи негативних емоцій у ставленні до партнера [2].

 В свою чергу конфліктологічну компетентність, як поняття більш ширше та глибше за своїм змістом, розглядають як систему наукових знань про конфлікт та вміння управляти ним, що цілеспрямовано розвиваються в процесі спеціальної підготовки відповідно до ситуацій навчальної та професійної взаємодії суб’єктів спілкування. Вона передбачає певний рівень знань, умінь, навичок та властивостей особистості з аналізу, управління та самоуправління конфліктами в процесі оволодіння поняттєвим та фактологічним матеріалом конфліктології. Також конфліктологічну компетентність розглядають як складову соціально-психологічної компетентності як складову загальної комунікативної компетентності; як окремий вид професійної компетентності, що має зв’язки з іншими видами компетентностей, зокрема, із соціально-перцептивною, ауто-психологічною, із адміністративно-правовою (або професійно-керівною), із психолого-педагогічною; конфліктологічна компетентність співвідноситься із соціальною компетентністю, складаючись із перцептивної, комунікативної міжособистісної і управлінської компетенції [8].

 А.Я. Анцупов та А.І. Шипілов розглядають конфліктологічну компетентність як складову соціально-психологічної компетентності та виділяють наступні її  структурні компоненти: знання про причини, механізми та закономірності виникнення, перебігу та завершення конфліктів; навички конструктивної поведінки на всіх етапах розвитку конфлікту та вміння діагностувати конфліктну ситуацію, прогнозувати її динаміку, не допускати деструктивних дій, прагнути конструктивного вирішення конфлікту [1].

 У своїй науковій праці Вошколуп Г. Ю запропонувала наступне визначення терміну «конфліктологічна компетентність» - це здатність фахівця вміло ідентифікувати конфлікти, що можуть виникати в його оточенні, діагностувати їх причини, формувати шляхи їх конструктивного вирішення та (або) можливого запобігання і зменшення негативних наслідків прояву конфліктів на основі наявних знань, умінь та навичок. У відповідності з наведеним визначенням основними завданнями формування конфліктологічної компетентності економістів вбачаємо наступні: формування навичок ідентифікації конфліктів у професійній діяльності та причин, що їх викликають; формування умінь з пошуку шляхів їх конструктивного вирішення та (або) можливого попередження на ранніх стадіях; формування здатності зменшення негативних наслідків прояву конфліктів [3].

 На думку А. Б. Нємкової конфліктологічна компетентність - це  здатність та готовність: здійснювати профілактику конфлікту; мінімізувати деструктивні форми реального конфлікту та переводити їх в конструктивне русло; виступати посередником чи медіатором у вирішенні конфлікту [6].

 Отже, саме компетентність у вмінні управляти та вирішувати трудові конфлікти, є важливою складовою формування професійної компетентності менеджерів та управлінців, робота яких полягає у постійному  спілкуванні з персоналом та вирішенні трудових конфліктів. За допомогою конфлікту можна подолати перешкоди на шляху економічного, соціального або духовного розвитку колективу. Менеджер самостійно вибирає той чи інший стиль впливу на персонал, а рівень оптимального вибору залежить як від конфліктної компетентності так і від конфліктологічних компетентностей менеджера з персоналу. Компетентний менеджер повинен мати знання про: причини появи конфлікту, закономірності його розвитку й перебігу, аналітику та динаміку протікання конфлікту, стиль поведінки, спілкування опонентів у конфліктному протиборстві, їх психічні стани, психологічні характеристики конфліктної особистості, нормативні й моральні регулятори поведінки в умовах загострення конфліктів, прийоми й методи подолання конфліктних ситуацій, стратегії та тактики, що використовуються при вирішенні конфліктних ситуацій.

 Конфліктологічна компетентність менеджера який володіє системою знань про конфлікт є передумовою для формування прагнень застосувати отримані знання в практичній діяльності. Тому до конфліктологічної компетентності відносяться уміння реалізації здобутих під час навчання знань: конструктивне ставлення до конфліктів, володіння навичками неконфліктного спілкування у складних ситуаціях, вміння оцінювати й пояснювати проблемні ситуації, що виникають, наявність навичок управління конфліктними явищами, розвиток здатності до рефлексивного аналізу, вміння розвивати конструктивний початок конфлікту, що виникає, вміння передбачати можливі наслідки складних міжособистісних ситуацій, вміння конструктивно регулювати протиріччя і конфлікти, наявність навичок усунення негативних наслідків конфліктів [4].

 Грамотне поєднання методів управління конфліктами на основі знань їх механізмів, з урахуванням особливостей конфліктних ситуацій і їх учасників, дозволяє мінімізувати емоційні, економічні та фінансові втрати, викликані конфліктною взаємодією сторін. В процесі вирішення конфліктних взаємодій, при управлінні поведінкою персоналу вирішальною є роль керівника, налаштованість якого має бути спрямована на підтримку функціонально-позитивних, конструктивних конфліктів, на попередження виникнення конфліктів та найшвидшого подолання деструктивних конфліктів, що наносять своїми негативними наслідками збиток усьому колективу і компанії в цілому.

 Зважаючи на вищесказане ми рахуємо, що менеджер з персоналу в свою чергу є умовним посередником і наставником для усього персоналу організації та повинен володіти певними конфліктологічними компетентностями.

 Розглянувши існуючі підходи до розгляду структури конфліктологічної компетентності пропонуємо використовувати наступну структуру конфліктологічної компетентності менеджера з персоналу [7]:

1. Когнітивна компетенція (ідентифікація конфлікту) - розуміння сутності, природи, причин та усіх функцій конфлікту; вміння роз'яснити учасникам можливості трансформації конфлікту в конструктивну взаємодію.
2. Аналітична компетенція – знання методів аналізу конфлікту, за типами, класифікацією, структурою та динамікою протікання, вміння визначення рівня ескалації конфлікту та можливості вибору способу вирішення конфлікту.
3. Біхевіористська компетенція (вплив на стиль поведінки або на обрану стратегію) – знання та розуміння впливу на тип поведінки працівника та на обрану стратегію поведінки учасників конфлікту, його перебігу та забезпечення балансу сил сторін конфлікту для ефективної взаємодії.
4. Компетенція психологічної інтервенції – визначення способу втручання в конфлікт з метою стимуляції позитивних змін, знання та вміння застосування способів впливу на конфлікт з прогнозуванням можливих наслідків.

 Саме від умінь менеджера з персоналу вирішувати проблеми міжособистісних відносин у колективі  залежить, які наслідки матиме конфлікт і яким він буде: конструктивним чи деструктивним. Але варто зауважити, що важливою складовою у формуванні конфліктологічної компетентності є також особисті якості менеджера з персоналу: стресостійкість, емоційний інтелект, критичне мислення, вміння швидко приймати рішення в критичних ситуаціях та внутрішня енергія.

 Висновки. Досліджуючи питання конфліктологічної компетентності ми можемо зробити висновки щодо необхідності формування та подальшого вдосконалення цих навичок у фахівців усіх галузей, а особливо у сучасних менеджерів по роботі з персоналом. Проаналізувавши зміст понять «конфліктна компетентність» та «конфліктологічна компетентність» виявлено, що ці поняття є тотожними та взаємодоповнюючими, але «конфліктологічна компетентність», як поняття більш ширше та глибше за своїм змістом.

 У статті розглянуто проблему конфліктологічної компетентності менеджера з персоналу, як вирішального фактору у процесі управління конфліктами та зроблено наступні висновки: ефективне управління конфліктами можливе лише за умов об'єктивного розуміння конфлікту як реальності; конфліктологічної готовності менеджера в загальному; визнання можливості активного впливу на конфлікт і перетворення його в фактор саморегуляції. 

Література:

1. Анцупов А. Я. Словарь конфликтолога / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. — СПб. : Питер, 2006. — 528 с.

2. Воронцова О. В. Конфліктність та конфліктна компетентність особистості / О. В. Воронцова, Ю. Данєчкіна // Збірник наукових праць «Вісник Національного університету водного господарства та природокористування». – Рівне,2006. – Вип. 3 (35). – С. 302–307.

3. Вошколуп Г. Ю. Оцінка ефективності технології формування конфліктологічної компетентності майбутніх економістів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін / Г. Ю. Вошколуп // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Педагогічні науки. - 2017. - № 2. - С. 116-120.

4. Кляп М.І. Зміст конфліктологічної компетентності майбутніх фахівців та особливості її формування/ Науковий вісник УжНУ.-Випуск 1 (5)-2014

5. Коулман Пітер Т., Ферґюсон Роберт. Результативний конфлікт-К.: Наш формат, 2017.- С.312

6. Мухіна Л. Структура конфліктологічної компетенції майбутнього вчителя./ Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. - № 1 (16), травень 2016

7. Основні засади навчання базовим навичкам медіатора / За заг. ред. К. Б. Наровської. К.: Видавець В. Захаренко, 2019. 32 c. Режим доступу: http://namu.com.ua /ua/downloads/ osnovni_zasady_NBNM/ NAMU_Osnovni_ Zasady_NBNM.pdf

8. Філь С.С. Етапи формування конфліктологічної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій / С.С. Філь [Електронний ресурс]Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua /bitstream/handle /123456789 /3591/Fil_Vyznachennia.pdf;jsessionid=5701076C3455D780D49F17C45D5D14E7?sequence=1

9. Цісецький, О. Конфліктологічна компетентність керівника / О. Цісецький, Х. Зборовська // Українська наука : минуле, сучасне, майбутнє : щорічник. – Тернопіль : Економічна думка, 2012. – Вип. 17. – С. 134-141.