Хлонь О.М..,

кандидат психологічних наук,

доцент, доцент кафедри психології

Київський національний торговельно-економічний університет-

м Київ, Україна

 Аннотація: становлення авторитету права відіграє значну роль у формуванні правосвідомості молоді, адже саме завдяки авторитету права визначається цінність права та його свідомого розуміння у світобаченні молоді. 

 Ключові слова: право, молодь, правосвідомість, авторитет права, формування правосвідомості 

 Не можна розкрити ціль права, адекватну його власній сутності, якщо його цінність зведена до практичної користі. Це є відхід від демократичного погляду на право і намагання підмінити зміст гуманітарних прав утилітарним їх тлумаченням. Право не спроможне вирішити питання підвищення добробуту людей, їх життєвого рівня, воно має інше призначення, спрямоване на задоволення людської потреби більш високого порядку - свободи людини. [1, C. 149]

 В свою чергу відсутність авторитету права нівелює позитивні здобутки правової культури та знецінює його роль, як основної державотворчої та нормативно-регулюючої сфери життя. Людина, яка не відчуває позитивного ефекту від дотримання правових норм не може бути носієм правової культури та провокує її знецінення серед більшості населення, зниження її рівня в цілому. Отже, авторитет права є суттєвим підгрунтям формування правосвідомості молоді. 

 Формування правової культури також тісно пов'язано з вихованням правосвідомості молоді, що характерно для суспільства з демократичними традиціями. Вона може формуватися у структурованому цивілізованому громадянському суспільстві, у якому сам народ бере активну участь в організації влади, в управлінні суспільними процесами, незалежно від владних органів. 

 Правова та політична культура як складові культури громадянського суспільства не можуть бути замкненими у рамках тільки юридичного виміру. Вони є найважливішими інструментами суспільних перетворень, що поєднують у собі правові ідеали, моральні та правові цінності з практикою корисної діяльності по втіленню в життя вимог законності. Широкий взаємозв'язок правової і політичної культури з різними сторонами розвитку суспільства сприяє упорядкуванню суспільних відносин громадянського суспільства [2, C. 85] .

 Виховання високої правової культури та авторитету права сьогодні можна вважати стратегічним завданням, гідним набути статусу національної ідеї, провідного державобудівничого принципу, та як стверджує Алексєєв С.С. «посісти вакантне місце» [3, С. 124]. В умовах перехідного періоду, демократизації суспільного життя, саме правова культура та забезпечення авторитету права може дістати провідну роль у розбудові правової держави. Саме правова культура, гуманістичне право тісно пов’язані із формуванням нового право розуміння, усвідомлення складної природи діалектичного зв’язку права і закону, з визнанням пріоритетного місця та ролі людини та громадянина, у цивільно-правових та державно-правових відносинах, новим баченням держави, як демократичної, суверенної і незалежної. Дана категорія розглядається, як один із чинників демократизації суспільства, що характеризує правосвідомість та поведінку людини з огляду на рівень і зміст її правового виховання та тісно пов'язана з юридичною підготовкою і загальноосвітнім рівнем громадян [4, С. 168]. Ідеї правової держави можуть бути сьогодні втілені в практику державно-правового будівництва за умови високої політичної і правової культури кожного члена громадянського суспільства, розуміння ним своїх прав та обов'язків, юридичних норм, що їх регулюють. Саме знання права та сучасної політики, чинного законодавства громадянами, працівниками правоохоронних органів, усвідомлення їх гуманітарної та загальнолюдської спрямованості, оволодіння політичною та правовою культурою є дійовим інструментом у подоланні пра¬вового нігілізму та важливою умовою формування правової держави [2, С. 88]. 

 Відображення у свідомості окремої людини загальних, прийнятих даною людською спільнотою системи цінностей, відбувається, на думку відомого педагога та публіциста С. Соловейчика, завдяки мові: «… у мові містяться всі найважливіші уявлення про добро та зло, поняття правди, так само як і поняття закону; ці уявлення і поняття стають власною свідомістю дитини, що навчається. Свідомість формується як знання правди. Дитина занурюється в моральну атмосферу мови і культури, вбирає в себе краплини з океану суспільної моралі ... І будь-хто, хто оволодів хоч якоюсь мовою, має совість» [5, С. 67; 6, С. 44].

 В свою чергу такі моральні засади дозволяють нам зрозуміти всю цінність та позитивну дію права. Адже право, як історично обумовлена міра існування свободи, рівності та справедливості, виступає чинником гуманізації суспільства, і в цьому полягає призначення права, правопорядку та правоохоронної діяльності. Це, дійсно, важливе призначення права та його суттєва функція. Воно дає можливість узгодити притаманні кожному члену суспільства домагання свободи, розумно розв'язувати конфлікти в суспільстві, створювати умови безпеки для його членів, забезпечувати надійний гарантований простір для діяльності особи. Право створює умови для вільного волевиявлення кожної людини, захисту її свободи, прав людини взагалі, сприяє формуванню високої правової культури громадянина, виступає головним критерієм свободи людини. Таким чином, рівень гуманізації права, правопорядку, правоохоронної діяльності прямо зале¬жить від рівня гуманізації суспільства загалом. [1, С. 149]

 З огляду на це можемо відмітити, що становлення авторитету права відіграє значну роль у формуванні правосвідомості молоді, адже саме завдяки авторитету права визначається цінність права та його свідомого розуміння у світобаченні молоді. Виходячи з цього ми можемо говорити не лише про розуміння, але і про дотримання і як наслідок утворення правосвідомості не лише в уявленні молодоії людини, але і в її діях та вчинках.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Сербин Р.А. Теоретичні аспекти гуманістичної сутності права та правової культури // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ 26 січня 2008 р. / редкол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький [та ін.]; передмова О.М. Джужі. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2008. – 200 с.

2. Черней В.В.Феномен юридичного нігілізму та проблема формування політико-правової культури // Науковий вісник [Текст] : наук.-теоретичний журнал / засновник Українська академія внутрішніх справ. – 1998, № 2. – К.: УАВС, 1998. – 226 с.

3. Алексеев С.С. Философия права. История и современность. Про¬блеми. Тенденции. Песпективы. — М., 1998.

4. Сербин Р.А. Стратегічний потенціал правової культури // Науковий вісник [Текст] : наук.-теоретичний журнал / засновник Національна академія внутрішніх справ України. – 2002, № 3. – К.: НАВС, 2002. – 251 .

5. Соловейчик С. Розмышления о воспитании совести // Знание — сила. – 1987. – № 9.

6. Малкова Т.М. Совість як психологічна категорія // Науковий вісник НАВСУ: наук.-теоретичний журнал / К.: Національна академія внутрішніх справ України. - 2005, № 1. - С. 41-49