Марченко Дар'я Олександрівна

Університет митної справи та фінансів

м. Дніпро

Науковий керівник к.е.н., доц., 

Міщенко Л.О.

 Основною метою створення та функціонування будь-якого підприємства незалежно від форми його власності та розміру є отримання справедливої нагороди за здійснену діяльність, тобто достатнього розміру доходу.

 Прибуток є тією категорією, яка найповніше зображує фінансові можливості підприємства та його здатність до розширення виробничої діяльності. Зрозуміло, що чим більший прибуток, тим більше можливостей з’являється в підприємства для економічного розвитку та покращення й розширення своєї діяльності. Прибуток також є джерелом підвищення рівня добробуту населення, він визначає рівень фінансової стабільності у державі.

 Р.Р. Антонюк визначає прибутковість як здатність підприємства генерувати позитивний фінансовий результат від здійснення господарської діяльності, який полягає в перевищенні доходу над здійсненими витратами, при чому в розмірі достатньому для ефективного подальшого функціонування.

 Отже, прибутковість – це показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства з точки зору здатності його приносити прибуток та забезпечувати ефективне відтворення використаних ресурсів [2].

 Прибутковість підприємства характеризують два показники: прибуток та рентабельність.

 Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, а рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і рівень використання капіталу в процесі виробництва. Вона безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку та показує ефективність діяльності підприємств різних форм власності та характеризує інтенсивність їх роботи. Тому дослідження прибутковості є дуже важливим фактором для подальшого ефективного функціонування та розвитку підприємства.

 Щодо прибутковості підприємства, то це багатогранна економічна категорія, що одночасно характеризує як одержані результати діяльності підприємства, так і його можливості отримувати прибуток як головне джерело розширеного відтворення в майбутньому.

 Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. Під час визначення показника рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, що мають найзначніший вплив на його отримання: доходами, витратами, ресурсами, капіталом.

 Основні показники рентабельності можна об’єднати в такі групи:

• показники рентабельності капіталу (активів);
• показники рентабельності продукції;
• показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів [1].

 С.Б. Довбня, О.Г. Пендик коефіцієнти рентабельності об’єднують у три групи за такими ознаками:

• оцінка ефективності діяльності підприємства в цілому,
• оцінка ефективності за видами діяльності (в тому числі операційної, інвестиційної, фінансової),
• оцінка ефективності використання ресурсів [3].

 О.А. Зінченко виділяє такі класифікаційні ознаки показників рентабельності, зокрема, за критерієм:

• часу (моментні, статистичні, динамічні);
• витрат (активи, застосовані ресурси, споживані ресурси);
• результату (загальний прибуток, оподаткований прибуток, чистий прибуток);
• узагальнення (узагальнені, локальні, часткові);
• інфляції [1].

 Недоліком цієї класифікації є відсутність показників, що характеризують різні види діяльності підприємства: операційну, інвестиційну та фінансову, що є необхідним, оскільки в періоди нестабільності саме інвестиційна і фінансова діяльність можуть стати джерелом доходу.

 На думку Л.А. Лахтіонової всі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

• показники рентабельності щодо реалізації;
• показники рентабельності щодо активів;
• показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов’язань;
• показники рентабельності витрат і продукції [2].

 На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обґрунтування рекомендацій щодо збільшення шляхів та напрямів прибутковості підприємства. У формуванні прибутку є особливості, що залежать від сфери діяльності підприємства, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо. Процес отримання підприємством прибутку відбувається під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Зовнішні фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток. До них можна віднести природні умови, транспортні умови, інфраструктуру ринку, конкуренцію на ринку, рівень інфляції тощо. Внутрішні фактори, що впливають на прибуток, характеризуються ритмічністю виробництва, матеріальною, науково– й організаційно-технічною оснащеністю виробництва, якістю продукції, її асортиментом і структурою, ефективністю використання ресурсів, комерційною та природоохоронною діяльністю, соціальними умовами праці та побуту. 

 Основними завданнями управління формуванням прибутку підприємства є: забезпечення максимізації його розміру у обсязі, який відповідає ресурсному потенціалу суб’єкта господарювання та ринковій кон’юнктурі; забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку, що формується, та допустимим рівнем ризику; забезпечення високої якості прибутку, що формується; забезпечення постійного збільшення ринкової вартості підприємства; підтримка конкурентоспроможності у довгостроковому періоді; забезпечення ліквідності підприємства та його платоспроможності; підтримка інвестиційної привабливості [3].

Література

1. Єпіфанова І.Ю., Гуменюк В.С.  Прибутковість підприємства: сучасні підходи до визначення сутності. Економіка та суспільство. 2016. Вип. 3. С. 189-192.

2. Зятюк Н.В. Теоретико-методологічні аспекти стратегії забезпечення прибутковості підприємства. Культура народов Причерноморья.  2009.  № 154.  С. 27-31.

3. Коваль О.А. Рентабельність як показник економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств. Економіка. Управління. Інновації.  2014.  № 1. С. 225-227.

4. Міщенко Д.А.,  Міщенко Л.О., Холошня Д.О. Державна фінансова підтримка розвитку промисловості України як метод подолання фінансової кризи. Економіка та держава.  2017.  № 11.