Приступа Олександр Олександрович 

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Алієв Сімур Октайович

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

 Загальна характеристика лісів України.

 Ліси України - національне багатство і належать українському народу. Тому кожен громадянин Української держави має право на отримання повної інформації як про стан лісів, так і про переваги та недоліки проваджуваної щодо лісів політики [2].

 За площами лісів і запасами деревини Україна належить до малолісових районів Європи (у середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 м3 запасу деревини). Всі ліси України поділяються на категорії.

 Існуючий поділ площі на категорії лісів відповідає господарському значенню, природним та економічним умовам району розташування підприємства. Територіальне розміщення існуючого поділу лісів на категорії показано на картах-схемах.

 Комплекс лісогосподарських заходів спрямований на посилення захисних, водоохоронних, бальнеологічних, рекреаційних та інших функцій.

 В Україні в створенні лісів приймає участь понад 30 видів деревних порід. За площею, яку посідає, на першому місці знаходиться сосна звичайна (Ріnus sylvestris L.), що домінує в соснових та дубово-соснових лісах. 

 Друге місце посідає дуб звичайний (Quercus robur L.), далі йдуть ялина європейська або смерека (Рісеа аbies (L.) Karst.), бук європейський (Faqus sylvatica L.), береза повисла (Betula pendula Roth), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), граб звичайний (Carpinus betulus L.) та інші породи, зокрема, ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), ялиця біла (Abies alba Mill.), тощо. Як видно зі складу порід, абсолютну перевагу мають високоцінні види. За групами порід вони поділяються на хвойні – 47,4% (сосна, ялина тощо), широколистяні – 41,9% (дуб, бук, ясен тощо), дрібнолистяні – 10,2% (береза, тополя, верба тощо), чагарники – 0,5%.

 Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення - 229,9 тис га, особливо цінні лісові масиви - 20,5 тис. га, державні захисні лісові смуги - 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові - 405,2 тис. га. 

 Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. 3 них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання - 40,2 тис. га, санітарної охорони курортів - 116,2 тис. га, міські - 13,9 тис. га. 

 Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників - 135,3 тис. га, національних і природних пам'яток - 57,4 тис. га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення - 9,5 тис. га. 

 Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи [1, 9].

 Ліси України поділяються на природні та штучні. Природні лісостани складаються з дерев різного віку. Штучні лісостани складаються з дерев, які були одночасно в один рік висаджені на певних ділянках. У природних лісостанах відбувається природне самовідтворення лісу. Старі дерева відмирають, їхнє місце займають підростаючі дерева. У штучному лісі всі дерева мають однаковий вік, одночасно зростають, перестигають і відмирають. Тому штучні ліси мають в основному промислове значення [7, 8].

 При вирощенні штучного лісу в завдання його власника входить одержання максимальної кількості деревини якнайкращої якості. А щоб запаси не зменшувалися, здійснюється своєчасна посадка і догляд за молодими насадженнями на ділянках зрубаного лісу. Завданням органів лісового господарства є збільшення лісистості України та підвищення якості лісів [11].

 Екологічне значення лісів.

 Роль лісу в підтриманні екологічної рівноваги природного середовища велика і багатогранна. Ліси є важливим і найбільш ефективним засобом підтримання природного стану біосфери і незамінним фактором культурного і соціального значення. Завдяки їх водоохоронній, гідрологічній, ґрунтозахисній та іншим корисним функціям ґрунти оберігаються від водної і вітрової ерозії, а річки – від висихання та замулення. Вплив лісу на гідрометеорологічний процес приводить до пом'якшення клімату, а це сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Разом з тим ліси виконують важливу господарську функцію. Вони є джерелом деревини – цінної сировини для різних галузей виробництва: промисловості, транспорту і сільського господарства. Тому стає зрозумілим їх велике значення у збереженні природного середовища [1, 3, 5].

 Використання в розумних пропорціях як екологічних, так і господарських цінностей лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини - такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні [6].

 Економічна складова лісів.

 Важливе місце в економіці лісового комплексу посідає лісогосподарське виробництво, основне завдання якого - це вирощування продуктивних стиглих насаджень захист і охорона лісів. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс і сукупність матеріальних благ, які отримують народне господарство та населення в процесі вирощування лісу (гриби ягоди плоди лікарські рослини продукція бджільництва та мисливства, матеріальні і соціальні блага від використання захисних рекреаційних й інших корисних функцій лісу).

 Характерною рисою лісового господарства є сукупність економічних та природно-географічних умов. Тому теоретичні положення впорядкування лісів базуються на економічних основах лісового господарства та на загальних біологічних законах лісівництва. Виходячи з економічних положень, лісовпорядкування розробляє теоретичні питання організації господарства, розподілу лісового фонду, стиглості насаджень та лісокористування. У той же час на основі лісо біологічних законів воно проводить лісівниче обґрунтування запроектованих заходів з урахуванням природного процесу росту та розвитку насаджень, впливу лісо рослинних умов на їхні стан та продуктивність, взаємовпливу деревних порід [10].

 Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових осикових насаджень триває 40-50 років, соснових ялинових і ялицевих – 70-90 років дубових, букових – 100-120 років. Це породжує ряд економічних проблем, планування собівартості продукції, фінансування лісовирощування на рейки ринкової економіки, планування собівартості продукції фінансування затрат на лісовирощування, матеріальне стимулювання ефективного лісокористування, еколого-економічна оцінка лісових ресурсів, питання ціноутворення та ін., які ще не вирішені.

 Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість грунтів, клімат та ін.). Їх вплив на лісовирощування значно більший, ніж в сільському господарстві, тому їх необхідно особливо поглиблено вивчати. 

 Помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки, їх необхідно виявляти й усувати в перші роки лісовирощування [9, 11].

 Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних запасів деревини. Деревні запаси не можна обновити за короткий строк Втрати деревного запасу безповоротні. У зв’язку з цим функція охорони та захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.

 Специфічним є лісозаготівельне виробництво яке забезпечує заготівлю та транспортування круглих лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю виробничого циклу, постійно переміщається по території лісового фонду Предмет праці розосереджений на значній території. 

 На нього істотно впливають природні фактори - клімат, рельєф та ін. Предмет праці в лісозаготівельному виробництві - продукт природного походження, який на відміну від предмета праці інших видобувних галузей промисловості (вугільної, нафтодобувної та ін.) може поновлюватися природним шляхом.

 Особливості використання лісів.

 Важливим показником стану лісів, з погляду довгострокової перспективи їх використання, є вікова структура лісів - розподіл площ лісів за групами віку. В Українському господарстві зберігся поділ лісів на молодняки (вік до 40 років), середньовікові (40-60 років), пристигаючі (60-80 років) і стиглі та перестійні (понад 80 років). Економічно найбільш вигідним є рівномірний розподіл площ насаджень за групами віку. На жаль, ліси України характеризуються нерівномірним розподілом лісонасаджень за групами віку зі значним переважанням молодняків та середньовікових (70-80% від усіх площ) і недостатньою кількістю стиглих та перестійних (6-15%).

 Іншою важливою ознакою є бонітет, який визначається рядом характеристик - середньою висотою дерев залежно від віку, середнім об’ємом стовбура, кількістю дерев на 1 га, а отже - запасом деревини (об’єм деревини на 1 га), поточним і середнім приростами запасу деревини. Для кожної породи та бонітету складаються таблиці ходу росту лісостану, які відображають величину вище перелічених показників, починаючи від посадки і до віку перестиглості, з інтервалом у 10-20 років [2, 4, 10, 12].

 

Література:

1. Державна програма захисту земель від водної і вітрової ерозії, інших видів деградації земель. – К., 1996. – 80 с.

2. Дударець С.М. Обгрунтування складу порід для протиерозійних насаджень // Науковий збірник НАУ.-К., 1998.-Вип.8.-С.158-162.

3. Инструкция по проектированию и выращиванию защитных лесных насаждений на землях сельскохозяйственных предприятий Украинской ССР. - К.: Минсельхоз, 1979. - 39 с.

4. Коптєв В.І., ЛішенкоА.А. Полезахисне лісорозведення. - К.: Урожай, 1989. - 199 с.

5. Лісовпорядкування: Підручник // Гірс О.А., Новак Б.І., Кашпор С.М. – К: «Арістей», 2004. – 384 с.

6. Малюга В.М. Лісівничі особливості та меліоративна роль протиерозійних і водоохоронних насаджень /Науковий збірник НАУ.-К., 1998. - Вип.8. -С.154-158.

7. Науковий звіт по темі №110/137 “Розробити наукові і технологічні основи оптимізації лісоаграрних ландшафтів в посушливих регіонах України" за 2006 р. (проміжний). – К., НАУ. – 78 с.

8. Пилипенко О.І. Лісоаграрні ландшафти. // Лісовий і мисливський журнал. – 1999. – № 4. – С. 26-27.

9. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю. Ценотаксономічне різноманіття лісів України: методи оцінки та синфітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, №1. – С. 74–78.

10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. К.: Наук. думка, 2002. – 253 с.

11. Чернявский М.В. Ліси України та збереження їхнього біологічного різноманіття. Охорона пралісів України // Конвенція про біологічне розмаїття; громадська обізнаність; участь. – К.: Стилос, 1997. – С. 75–89.

12. Юхновський В.Ю. Нормативи росту та продуктивності білоакацієвих (Robinia Pseudoacacia L.) лісових смуг // Науковий збірник НАУ.-К., 1998.-Вип.4.-С.184-193.