Дем’янишина Ірина Олегівна,

студентка групи ФТЄ-2(4) 17(з)

Відкритий міжнародний університет

 розвитку людини «Україна»

м. Вінниця

 

Лукавецька Тетяна Миколаївна,

студентка групи ФТЄ-2(4) 17(з)

Відкритий міжнародний університет

 розвитку людини «Україна»

м. Вінниця

 

Науковий керівник доц. Куц О.О.

 

 Анотація. Стаття присвячена актуальній проблемі реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта. Розглянуті особливості клінічної картини захворювання, традиційні методи фізичної реабілітації, особливості вдосконаленої методики фізичної реабілітації осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта та результати досліджень її впливу на клінічну картину хворих.

 Ключові слова: остеохондроз хребта, больовий синдром, амплітуда рухів, ступінь порушення життєдіяльності, лікувальна гімнастика (ЛГ).

 

 Аннотация. Автор. Физическая реабилитация лиц с шейно-болевым синдромом при остеохондрозе позвоночника. Статья посвящена актуальной проблеме реабилитации больных остеохондрозом шейного отдела позвоночника. Рассматриваются особенности клинической картины заболевания, традиционные методы физической реабилитации, особенности усовершенствованной методики физической реабилитации, а также результаты исследования ее влияния на клиническую картину больных остеохондрозом шейного отдела позвоночника.

 Ключевые слова: остеохондроз хребта, болевой синдром, амплитуда движений, степень нарушения жизнедеятельности, лечебная гимнастика (ЛГ).

 

 Annotation. Physical aftertreatment of faces with a cervical-pain set of symptoms at an osteochondrosis of a column. This article is dedicated to the actual problems of the rehabilitation of the osteohondrosis neck’s part of the vertebral column. The clinic pecularities of the disease and widespread means of physical rehabilitation of such patients are observed. It is offered a new improved methodology of physical rehabilitation of the patients with neck’s osteohondrosis. The results of its influence on the clinic scene of such patients are placed.

 Key words: osteohondrosis of the vertebral column, pain syndrome, amplitude of motions, disabiliti degree, treating gymnasnic.

 

 Зміст наукової роботи. Саме по собі захворювання остеохондроз - це необоротно дегенеративно-дистрофічні руйнування хребетних дисків і хребців. Для нього характерне порушення цілісності міжхребцевої складової, що викликає міжхребетні грижі і протрузії, а в подальшому руйнування кісток хребців. Ці зміни призводять до складних процесів в організмі і, крім того, що викликають сильні болі, впливають на функціонування організму в цілому.

 Остеохондроз хребта - це дегенеративно-дистрофічне захворювання міжхребцевих дисків з наступним розвитком реактивних змін в тілах суміжних хребців, міжхребцевих суглобах та зв’язковому апараті. Саме остеохондроз хребта, на який хворіють 20% населення земної кулі, за своєю поширеністю займає перше місце в групі захворювань опорно-рухового апарату, вражаючи найбільш працездатну частину населення - людей  молодого та середнього віку. Крім цього, остеохондроз займає третє місце щодо трудовтрат у загальній структурі захворюваності серед осіб цього віку. Частка клінічних неврологічних проявів остеохондрозу серед захворювань периферичної нервової системи становить 67-95%. Захворювання веде  не тільки до погіршення якості життя, а часто і до втрати професійної працездатності та інвалідизації - 4 чол. на 10 тис. населення. Повністю втрачають працездатність 2/3 цих хворих.  За даними Інституту Травматології та ортопедії АМН України, щорічно близько 0,3% пацієнтів з цією патологією проходять оперативне лікування, але й після цього 8-25% з них стають неповносправними [6]. 

 Це свідчить про недостатню ефективність застосовуваних засобів і методів лікування та фізичної реабілітації осіб з остеохондрозом хребта. Патологічний процес при остеохондрозі в більшості випадків локалізується в шийному або в поперековому відділах хребта. Клінічна картина цього захворювання завжди супроводжується больовим синдромом, тривалий перебіг якого зумовлює прогресування патологічних процесів у хребті. Проте, незважаючи на велику кількість неврологічних синдромів зумовлених остеохондрозом хребта, вони мають  спільні ознаки: біль в шиї, який посилюється при рухах в хребті, рефлекторний спазм м’язів та обмеження амплітуди рухів у хребті [5]. Беручи до уваги механізм розвитку остеохондрозу, багато дослідників, таких як Єпіфанов В,А., Коган О.Г., Попелянський Я.Ю та ін. [1,2,4], стверджують про необхідність головним чином патогенетичного впливу на основне захворювання, а не симптоматичного. З цією метою в відомих методиках фізичної реабілітації осіб з остеохондрозом ставляться такі завдання, як зменшення патологічної больової імпульсації з уражених сегментів хребта, покращення кровопостачання уражених ділянок, зміцнення м’язевого корсету. Проте головним недоліком цих методик є невеликий підбір засобів фізичної реабілітації для вирішення поставлених завдань.

 Робота виконана у відповідності до плану НДР Львівського державного інституту фізичної культури.

 Мета роботи - удосконалити методику фізичної реабілітації осіб з шийним больовим синдромом при остеохондрозі хребта.

 Методи і організація дослідження. Нами було обстежено дві групи осіб з остеохондрозом шийного відділу хребта в підгострому періоді: основну групу, яка займалась за удосконаленою методикою, та порівняльну, яка займалась за традиційною методикою. Кожна група складалася з  10 чоловік різного віку. З метою оцінки вихідного стану пацієнтів та динаміки змін під впливом занять за удосконаленою методикою, до і після проведення курсу лікувальної гімнастики досліджувались середні значення показників: болю при рухах в шиї та плечовому поясі, амплітуди рухів головою, та ступеню порушення життєдіяльності хворих, зумовленого болями в шиї.

 Больові відчуття оцінювались за допомогою 9-ти бальної шкали інтенсивності болю [3]. Вимірювання амплітуди рухів полягало у виконанні пацієнтом запропонованих рухів по безболісній амплітуді. Амплітуда руху визначалася різницею між вихідним  та кінцевим положеннями (у сантиметрах). Ступінь порушення життєдіяльності хворих, зумовлений болями в шиї визначався за допомогою анкети "Індекс Порушення Життєдіяльності при Болях в Шиї" [7]. Отримані в результаті дослідження дані піддавали математико-статистичній обробці за загальноприйнятою методикою. Для статистичної перевірки гіпотези про достовірність та відмінність був використаний критерій Стьюдента. Для перевірки вірогідності за основу був взятий 5% рівень значимості. 

 Заняття лікувальною гімнастикою в обох групах проводились на протязі 23-х днів, після чого хворі проходили повторне обстеження. Особливістю удосконаленої методики фізичної реабілітації було поєднання в єдину систему різноманітних засобів фізичної реабілітації з метою вирішення вищезгаданих завдань. Крім цього  застосовувались комплекси вправ для нормалізації постави, вправ для нормалізації функції дихання, та вправ для відновлення координації рухів та рівноваги, які включались в заняття при наявності у пацієнта відповідних порушень. З метою зменшення патологічної больової імпульсації з уражених сегментів хребта застосовувались такі засоби:

• Вправи для розслаблення - дихальні та ізометричні вправи для шиї та плечей в розвантажувальних положеннях. 
• Метод постреципроктної релаксації.
• Вправи з осьовою тракцією хребта, які застосовувались після розслаблення м’язів. 

 Для покращення кровопостачання уражених тканин застосовувались динамічні вправи.

 Особливість методики розвитку сили м’язів шиї та плечового поясу полягала в поєднанні ізометричних вправ для розвитку сили з вправами із утриманням для розвитку статичної витривалості. Комплекс ізометричних вправ виконувався один раз в структурі індивідуального або малогрупового заняття, другий - у формі самостійного виконання комплексу ізометричних вправ. Через 10 днів ізометричні вправи замінювались вправами для розвитку статичної витривалості, які проводились за традиційною методикою. При цьому хворі продовжували самостійне виконання окремого комплексу ізометричних вправ.

 Результати досліджень.

 Проведене дослідження показало значне зниження больових відчуттів у всіх пацієнтів (таблиця 1). 

Таблиця 1.

Ступінь болю в балах на першому та другому етапах дослідження у хворих основної та порівняльної груп

 На першому етапі дослідження середнє значення показника болю у хворих основної групи становило 6,3±0,33 бали (біль вище середнього), а в групі порівняння - 6±0,39 балів. Математично-статистично обробка даних доводить однорідність груп за даним показником (Р>0,05). Результати обстеження на другому етапі дослідження, після проведеного реабілітаційного втручання, свідчать про зменшення болю як в основній, так і порівняльній групах. Проте в основній групі показники інтенсивності болю зменшились до рівня 2±0,27 балів (дуже легкий біль), а в групі порівняння лише до рівня 3,3±0,33 бала (що відповідає легкому болю). Ця різниця є статистично вірогідною (Р<0,05). Значне зниження болю в основній групі пов’язане із розслабленням рефлекторно напружених м’язів, зменшенням патологічної больової імпульсації з уражених сегментів хребта та покращенням кровопостачання уражених тканин, що досягалося послідовним застосуванням засобів, спрямованих на розслаблення м’язів (дихальні та ізометричні вправи, метод постреципроктної релаксації), вправ з осьовою тракцією хребта та динамічних вправ.

 В таблиці 2 представлено результати дослідження амплітуди руху у шийному відділі хребта.

Таблиця 2.

Результати вимірювання амплітуди рухів у шийному відділі хребта на першому та другому етапах дослідження.

 Зменшення тонусу патологічно напружених м’язів та болю, а також застосування в другій половині курсу ЛГ динамічних вправ для збільшення рухливості хребта, суттєво вплинули на збільшення амплітуди рухів у шийному відділі хребта у хворих основної групи. Збільшення амплітуди рухів в основній групі в середньому спостерігалось на 1,6 (см), а в групі порівняння - лише на 0,7 (см) при рівні значущості Р<0,05. Проте варто зазначити що в основній групі відновити амплітуду руху до фізіологічної норми нам не вдалося. 

 Результати визначення ступеню порушення життєдіяльності хворих за "Індексом порушення життєдіяльності при болях в шиї" наведені в таблиці 3. 

Таблиця 3.

Ступінь порушення життєдіяльності хворих основної та порівняльної груп  на першому та другому етапах дослідження

 Середнє значення цього показника в основній групі на першому етапі становило 24±1,7 бала (помірні порушення), а в групі порівняння 23,2±1,6 при рівні значущості Р>0,05. Повторне обстеження за даним тестом свідчить про зменшення порушень життєдіяльності. В основній групі цей показник був на рівні 7±1,8 балів (легкі порушення), а в групі порівняння цей показник становив 13,5±1,7 бала при рівні значущості Р<0,05. Значне зниження ступеню порушення життєдіяльності хворих основної групи зумовлене зменшенням болю, збільшенням амплітуди рухів у хребті, зростанням сили та статичної витривалості м’язів шиї та плечового поясу.

 Висновки: 

1. Послідовне застосування дихальних та ізометричних вправ, методу постреципроктної релаксації, вправ з осьовою тракцією хребта та динамічних вправ в комплексі ЛГ сприяє значному зменшенню болю в шиї, який в основній групі знизився на 68%, в порівняльній - на 45% (Р<0,05). Зменшення болю, а також застосування динамічних вправ для збільшення рухливості хребта сприяє відновленню амплітуди рухів, збільшення якої в основній групі в середньому спостерігалось на 1,6 см. В групі порівняння динаміка збільшення амплітуди рухів в шийному відділі хребта є значно нижчою, ніж в основній (Р<0,05) і в середньому становить лише 0,7 см. 
2. Ступінь порушення життєдіяльності у хворих  основної та порівняльної груп знизився відповідно на 71% та 42% (Р<0,05) внаслідок зменшення болю та відновлення амплітуди рухів в шиї. Поєднання  ізометричних вправ з вправами із утриманням голови сприяли  розвитку сили та статичної витривалості шиї та плечового поясу, що є важливою умовою відновлення рухових можливостей хворих на остеохондроз хребта. 

 Подальші дослідження планується провести в напрямку фізичної реабілітації при синдромі плечо-лопаткового періартрозу - одного із найбільш важких за перебігом синдромів остеохондрозу шийного відділу хребта.

 

Література

1. Епифанов В. А. Лечебная физическая культура и массаж. - М.: ТЕО ТАР - МЕД.2002. - 558с. 

2. Епифанов В. А. Ролик И. С., Епифанов А.В.  Остеохондроз позвоночника (диагностика, клиника, лечение.). М.: Москва, 2002.- 240с

3. Карих Т.Д. Рандомизированное  исследование сравнительной ефективности лечебных комплексов у больных с неврологическими проявлениями поясничного остеохондроза // Периферическая нервная стстема. Минск, 1990. Вып. 13. - С. 234 - 237. 

4. Попелянский  Я. Ю. Болезни периферической нервной системы -М.: Медицина 1989. - 462 с.

5. Хабиров Ф.А. Клиническая неврология позвоночника. - Казань, 2003. - 472 с.

6. Юрик О.Ю. Неврологічні прояви остеохондрозу - патогенез, клініка, лікування. - Київ, Здоровя 2001р. - 255с

7. Vernon H., Mior J. The Neck Disabiliti Index: A stady of rehability and validity // Manipul. Phis. Ther. - 1991. - V.14, №7 - P. 409 - 417.