Волков Дмитро Сергійович

доцент, кандидат психологічних наук

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Дніпро

Шелковникова Наталія Вікторівна

студентка

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Дніпро

 Анотація: проаналізовано поняття професійної самореалізації особистості, представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку особливостей професійної самореалізації у сфері професій групи «людина-людина» та властивостей темпераменту особистості.

 Ключові слова: темперамент, екстраверсія, інтроверсія, нейротизм, професійна самореалізація.

 Проблема самореалізації особистості завжди привертала увагу психологів та педагогів. Багато концептуальних питань, пов’язаних з самореалізацією особистості, у тому числі професійною, досліджені вітчизняними та зарубіжними вченими двадцятого – початку двадцять першого століття. Проте сьогодні динамічно змінюється соціально-економічна ситуація, розвиваються і модернізуються традиційні види діяльності, збагачується їх зміст. Трансформації в суспільстві можуть стати як позитивним, так і стримуючим фактором професійної самореалізації особистості. Таким чином, в нових умовах є потреба в уточненні та конкретизації як вже обґрунтованих наукових положень та емпіричних висновків відносно особливостей професійної самореалізації особистості, так і мало досліджених аспектів даної проблеми. Одним з таких аспектів виступають особливості впливу темпераментальних характеристик людини на її професійну самореалізацію в залежності від типу обраної професії.

 У дослідженнях різних авторів професійна самореалізація розуміється як складна інтегральна характеристика і не зводиться лише до володіння певними знаннями, вміннями, навичками та професійно важливих якостей. Професійна самореалізація – це певна система організації свідомості, психіки людини, її ставлення до професії [3].

 Психологічна теорія самореалізації особистості, а також її прикладний аспект – самореалізація особистості в професійній сфері – досить повно розроблені в дослідженнях Л. О. Коростильової [2]. Говорячи про сутність самореалізації, авторка акцентує свою увагу на ідеї саморозвитку, спільної діяльності, спілкування, творчості на основі цінностей і смислів. Дослідниця визначає самореалізацію особистості як здійснення можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, сумісної діяльності, співтворчості з іншими людьми (близьким і далеким оточенням), соціумом і світом в цілому. В основі самореалізації знаходиться збалансований і гармонійний розвиток різних аспектів особистості шляхом застосування адекватних зусиль, спрямованих на розкриття генетичних, індивідуальних і особистісних потенціалів. У найзагальнішому вигляді самореалізація як процес реалізації себе – це здійснення самого себе в житті і в повсякденній діяльності, пошук і затвердження свого особливого шляху в цьому світі, своїх цінностей і сенсу свого існування в кожен даний момент часу. Самореалізація досягається тоді, коли у людини є сильний спонукальний мотив особистісного зростання [2].

 Під поняттям «професійна самореалізація» український науковець О. I. Артемова розуміє соціалізований шлях гармонійного розвитку особистості, поєднаний із здобуттям професійно-практичного та духовного досвіду в період первинного професійного становлення та вдосконалення фахового зростання в процесі виконання професійних ролей і обов'язків, що є невід'ємним атрибутом розкриття і здійснення особистісного професійного потенціалу. О. I. Артемова вважає, що професійна реалізація особистості на її життєвому шляху, передбачає такі основні етапи: професійне самовизначення, професійне становлення в обраній сфері діяльності, фахове зростання і розвиток компетенції [1].

 Професійне самовизначення розуміється як вибір особистістю виду майбутньої професійної діяльності, що відбувається на основі наявних у неї професійних нахилів, інтересів і сформованих здібностей. Сутність професійного самовизначення полягає в усвідомленні особистістю відповідності своїх можливостей психологічним вимогам професії, своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за виконання зобов'язань, які виникають у зв'язку зі зробленим вибором [2].

 Професійне становлення особистості відбувається коли вже обраний фах. Коли людина потрапляє в кризові ситуації, вона повинна уточнювати, коректувати процес фахової самореалізації, звертаючись до свого життєвого і професійного досвіду. Нині, в процесі переходу українського суспільства до ринкової економіки, відбувається неминуча трансформація значимих для людини цінностей, мотивів, професійних позицій та переконань – як можливий шлях конструктивної активізації професійної реалізації особистості.

 Різні типи професій висувають неоднакові вимоги до своїх представників, перш за все до їх індивідуально-психологічних характеристик, і відповідність цим вимогам може значно впливати на особливості професійної самореалізації людини, на задоволення від професійної діяльності та налаштування на зростання у певній сфері самореалізації. У нашому дослідженні ми аналізуємо представників групи професій «людина-людина», для яких важливими якостями виступають комунікабельність, впевненість у собі, емпатійність, толерантність, емоційна стійкість. Соціономічні професії (типу «людина-людина») передбачають постійну роботу з людьми та безпосереднє спілкування в процесі професійної діяльності. Тому не дивно, що до представників цих професій висуваються підвищені вимоги, оскільки об’єктом праці є інші люди. Оскільки більшість дослідників згодні, що темперамент виступає біологічним фундаментом, на якому формується особистість як соціальна істота, і значною мірою визначає індивідуальний стиль діяльності, ми проаналізували особливості взаємозв’язку темпераментальних характеристик особистості з її професійною самореалізацією у сфері професій групи «людина-людина».

 Для визначення зв’язку між особливостями професійної самореалізації особистості та типу темпераменту було проведене дослідження 32 осіб, що працюють у сфері професій групи «людина-людина», віком від 35 до 50 років. В якості психодіагностичних методик використано: багатовимірний опитувальник самореалізації особистості С. І. Кудинова, особистісний опитувальник Г. Ю. Айзенка (EPI).

 За результатами дослідження виявлено, що 63% представників емпіричної вибірки мають високий та 37% – середній рівні професійної самореалізації (рис. 1). Низький рівень професійної самореалізації не показав жоден з респондентів.

Рис.1. Розподіл досліджуваних за рівнями професійної самореалізації

 Що стосується отриманого розподілу за типами темпераменту (рис. 2), найбільший відсоток досліджуваних продемонстрували сангвінічний тип темпераменту (34%), флегматичний тип мають 25%, холеричний – 22%, меланхолічний – 19%.

Рис. 2. Розподіл за типами темпераменту досліджуваних вибірки

 Ми підрахували середні значення за шкалами екстраверсії та нейротизму у представників вибірки, що продемонстрували високий та середній рівні професійної самореалізації (таблиця 1).

Таблиця1

Усереднені показники досліджуваних з різними рівнями професійної самореалізації за методикою Айзенка та рівень значущості розбіжностей за критерієм U-Манна-Уітні 

 Згідно з отриманими результатами досліджувані з високим рівнем самореалізації в професійній сфері мають більш виражені показники за шкалою «екстраверсія», тоді як рівень нейротизму виявився однаковим у представників виділених груп. Дані результати підтверджує також кореляційний аналіз: коефіцієнт кореляції Пірсона між рівнем професійної самореалізації та екстраверсії – 0,45 (р< 0.01), між рівнем професійної самореалізації та нейротизму коефіцієнт кореляції =- 0,07 (р> 0.05).

 Можемо зробити висновок, що високий рівень професійної самореалізації осіб, що працюють у сфері професій групи «людина-людина», є більш характерним для людей з екстернальним типом темпераменту. Ця властивість темпераменту стимулює прояви активності суб’єктів, забезпечує віру в успіх та позитивний настрій у професійній діяльності групи професій «людина - людина». Отже як сангвінічний, так і холеричний типи темпераменту сприяють більш ефективній самореалізації людини в соціономічних професіях. 

 Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо з’ясування специфіки індивідуального стилю діяльності представників різних типів професій з різними рівнями емоційної стійкості у зв’язку з проблемою професійної самореалізації особистості.

Література:

1. Артемова О. І. Професійна самореалізація особистості в сучасних умовах / О. І. Артемова // Український науковий журнал "Освіта регіону". – 2010. – № 1. – С. 97.

2. Коростылева Л. А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере / Л. А. Коростылева. – СПб.: Речь, 2005. – 222 с.

3. Кудинов С. И. Психологические предпосылки самореализации женщин в современной России / С. И. Кудинов // Вестник РУДН. Серия «Психология и педагогика». – 2011. – № 2. – С. 5-12.