Малінська Інна Вікторівна
Студент
Вінницький соціально-економічний інститут
Університету «Україна», місто Вінниця
Чега Наталія Михайлівна
Студент
Вінницький соціально-економічний інститут
Університету «Україна», місто Вінниця
Спланхноптоз – (грец. splanchna нутрощі + ptōsis падіння, опущення) зміщення органів живота вниз у порівнянні з нормальним станом. Може бути загальним і частковим.
У виникненні спланхноптозу має значення ряд спадкових і конституціональних факторів: вроджені аномалії розвитку органів, ослаблення сполучної тканини - зв'язок, брижеєк, які фіксують органи до задньої черевної стінки, низьке стояння діафрагми, звуження нижньої частини грудної клітки, зниження тонусу черевних м'язів, різке зменшення поперекового лордозу та ін.
Методи хірургічного втручання, так само як і спроби терапевтів вилікувати хворих з опущенням внутрішніх органів методом відгодовування, не були успішними. Не виправданим виявиться й ортопедичний метод лікування за допомогою корсетів і бандажів. Потрібні засоби, які діють на весь організм, сприяють зміцненню його, посиленню апетиту й піднесенню настрою хворого, зростанню його упевненості в своїх силах, віри в можливість видужання. Багаторічні спостереження за ефективністю використання лікувальної фізкультури переконують у тому, що вона сприятливо впливає на хворих із спланхноптозом, її рекомендують як функціональний загальнозміцнювальний засіб (В.К. Добровольський, Е.Я. Якубовський, В.Я. Шимшелевич та ін.)
В.М. Мошков зазначає, що скарги хворих із спланхноптозу на запаморочення, слабість, швидку втомлюваність є ознаками ураження всього організму, у зв’язку з чим локальні пристрої на зразок корсетів і різних бандажів істотно допомогти не можуть. «Найефективнішим засобом, - пише В.М. Мошков, - у такому разі слід вважати лікувальну фізкультуру, регулярне застосування якої має загальнозміцнювальний вплив на хворого. Лікувальна фізкультура знижує прояви загальної астенії, зміцнює і підвищує тонус усієї м’язової системи. Систематичне і дозоване тренування фізичними вправами у поєднанні з гідротерапевтичними процедурами тонізує нервову систему. Це сприяє кращому функціонуванню травного апарату, стимулює моторну функцію шлунка.»
Чому треба віддавати перевагу саме лікувальній фізкультурі? Та тому, що за своїм впливом на нервову систему в розумінні підвищення загального тонусу, поліпшення процесів вищої нервової діяльності, настрою, працездатності хворого, повернення життєрадісності і бадьорості лікувальна фізкультура не має собі рівних в арсеналі медичних засобів. Хто користувався нею в лікуванні хворих на спланхноптоз, той добре знає, з яким задоволенням вони виконують вправи, як акуратно відвідують заняття з лікувальної гімнастики, як точно додержують запропонованого їм режиму руху.
Одночасно діяльність мозку і м’язів при фізичній активності хворого сприяє синхронному функціонуванню органів дихання, кровообігу, травлення, поліпшує обмін речовин і функцій видільних органів.
Рентгенологічні дослідження показали, що заняття лікувальною фізкультурою нормалізують також моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту.
Важливу роль у відновленні порушених функцій ЦНС, її інтегруючого впливу на внутрішні органи відіграє психотерапевтичний вплив занять лікувальною фізкультурою. Страждаючи протягом багатьох років і не дістаючи ефективного лікування хворі стають надзвичайно підозрілими, примхливими. А на заняттях лікувальною гімнастикою у них з’являються позитивні емоції, прояви невротичних реакцій зменшуються, а через 2-3 міс. повністю зникають.
Таким чином, фізичні вправи сприяють зміцненню центральної нервової системи, нормалізують її вплив на функції внутрішніх органів, зменшують реактивність на зовнішні подразники, що для хворих з опущенням органів черевної порожнини суттєво.
Лікувальна фізкультура має переваги над іншими засобами лікування тим, що в загальному зміцненні ослабленого організму головну роль відіграють фізичні вправи, морські купання, сонячні і повітряні ванни та ін. засоби, які сприяють стимулюванню усіх функцій організму і вдосконаленню форм тіла людини.
При роботі скелетної мускулатури поліпшуються кровообіг, кровопостачання і трофіка тканин, активізується обмін речовин, підвищується апетит і, як наслідок, нормалізується маса тіла, що поряд з поліпшенням інших антропометричних даних, а також зменшення страждань позитивно впливає на настрій хворого.
Важливо й те, що активізація м’язів черевного пресу фізичними вправами поліпшує не тільки його підтримувальну функцію. Під час роботи м’язів відбувається своєрідний масаж органів травлення, що стимулює моторно-секреторну функцію, підвищує активність перетравлювання і всмоктування їжі, активізує діяльність кишок. Внаслідок цього припиняються нудота, відрижка, запори.
Важливу роль у поліпшенні функцій травного апарату відіграє посилення циркуляції крові та лімфи в органах черевної порожнини при виконанні фізичних вправ. За даними Г.Ф. Ланга, кровопостачання м’язів при цьому зростає з 900 до 2950 мл за 1 хв., а кількість депонованої крові зменшується на 1000 мл в зв’язку з чим посилюється венозний кровообіг, збільшується течія крові в артеріях, що забезпечує краще кровопостачання органів ШКТ, живлення стінок шлунку, кишок, отже підвищує їх функціональну здатність. Спеціально підібрані фізичні вправи для м’язів тазового дна сприяють також поліпшенню венозного кровообігу в ділянці прямої кишки і жіночих статевих органів. Посилюється циркуляція крові та лімфи в малому тазі, що протидіє застійним явищам у цій ділянці. Отже, фізичні вправи ефективніші за інші терапевтичні засоби.
Основні завдання комплексно – функціонального лікування такі:
1) Підвищення вольових якостей хворого; 2) Зміцнення нервово-м’язового апарату і поліпшення нейрогуморального регулювання роботи органів травлення; 3) Зміцнення м’язів черевного преса; 4) Поліпшення кровообігу в ділянці внутришньочеревних органів з метою сприяти активізації основних функцій травної системи: моторно-секреторної, травної, всмоктувальної і видільної.
Головним елементом комплексно–функціонального методу є спеціально розроблена лікувальна гімнастика. Вона складається із вправ, спрямованих на зміцнення всього нервово–м’язового апарату, але з вираженим акцентом на залучення м’язів черевного преса, активізацію функціональної діяльності шлунку і кишок.
Висновки
В написанні роботи було проаналізовано дані літератури, розглянуто поняття спланхноптозу та методи його лікування. На основі літературних даних можна зробити наступні висновки:
- Чим раніше застосовуються методи фізичної реабілітації, тим ефективніше буде їх результат.
- Важливу роль відіграє адекватність до захворювання та індивідуальність підібраних методів фізичної реабілітації.
- Застосування засобів фізичної реабілітації запобігає розвитку ускладнень, сприяє скорішому одужанню хворих та відновленню їх працездатності, скорішому поверненню до звичайного образу життя.
У роботі розглянуті найбільш розповсюджені в лікувальній практиці засоби і методи фізичної реабілітації, які використовуються при опущенні органів черевної порожнини. Усі дані і результати роботи отримані шляхом аналізу літературних даних практичної діяльності лікувальних закладів.
Список літератури.
1. Мошков В.Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. – 3 е изд. – М.: Медицина, 1977.
2. Саркизов – Серазини И.М. Основы общ. Методики и организации лечебной физкультуры.- М. : Медгиз, 1964.
3. Яковлева Л. А. Лечебная физкультура при хронических заболеваниях органов брюшной полости. – 2е. изд. Киев: Здоровье. 1975.
