Барило Світлана Богданівна

доцент, кандидат педагогічних наук

ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника»

місто Івано-Франківськ

 Анотація. У статті розглядаються питання музично-ритмічного виховання дітей дошкільного віку. Аналіз наукової літератури та досвід вихователів ДНЗ засвідчують, що для успішного  розвитку дошкільників необхідно використовувати широкий спектр музично-ритмічних рухів, вправ, які забезпечують  загальний розвиток дітей, покращують їхнє самопочуття, розвивають інтерес та любов до музики.

 Ключові слова: музично-ритмічні рухи, вправи, загальний розвиток, діти дошкільного віку вихователь ДНЗ.

 Виховання музикою є найдоцільнішим спрямуванням на розвиток дитини дошкільного віку, пов’язується з його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. Використання різних видів музичної діяльності, зокрема, музично-ритмічних рухів, у повсякденному житті дитячого садка сприяє розвитку музичних і пізнавальних здібностей дітей, активізує мислення, увагу, розвиває уяву, фантазію, виховує активність, дисципліну, покращує моторику та загальний стан організму. Головним напрямком роботи над музично-ритмічними рухами є систематичний музичний розвиток дітей.

 На думку багатьох учених музично-ритмічна діяльність впливає на фізіологічні процеси, оскільки рухи, вправи, таночки, ігри під музику здатні прискорити чи уповільнити темп дихання та серцебиття. Уповільнення пульсу приводить до стану спокою чи задоволення, його прискорення – до втоми й незадоволення [6]. 

 Слід зазначити, що музично-ритмічні рухи зміцнюють дитячий організм, покращують дихання, кровообіг, збуджують нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, що, в сою чергу, покращує асоціативні, інтелектуальні і вольові процеси. Більшість рухів, на яких побудовані музичні ігри, вправи, таночки, хороводи – це основні рухи (ходьба, біг, стрибки, підскоки, повороти, кружляння). Вони сприяють зміцненню м’язів ніг, рук, виробленню правильної постави, ритмічності тощо. Окрім цього, рухи, які виконуються під  музику,  завжди супроводжуються емоційним підйомом і тому позитивно впливають на загальний стан організму і здоров’я дошкільників.

 Музично-рухові вправи, ігри, поліпшуючи якість рухів дітей, роблячи їх більш виразними, пружними, пластичними, водночас допомагають орієнтуватися в просторі, розвивають кроки, стрибки, підскоки, біг тощо, впливають на розвиток музичності, особливо на розвиток відчуття ритму. 

 Вихователь у своїй роботі може використовувати різноманітні методики, системи, концепції і технології музично-ритмічного виховання, серед яких слід окремо виділити концепцію К. Орфа, музично-ритмічну систему Е. Ж. Далькроза, систему музичного виховання Л. Виноградова, музично-педагогічну технологію «ПіснеЗнайка» та ін.

 Зокрема, велику увагу розвитку музично-ритмічної діяльності дітей приділяв відомий німецький педагог, композитор К. Орф, який у своїй п’ятитомній антології під назвою «Шульверк» розробив музично-педагогічну концепцію творчого музикування. У роботі з дітьми дошкільного віку слід використовувати  перший том «Шульверка», в якому можна вибрати цікаві забавлянки та ігрові пісні, а також ритміко-мелодійні вправи, які сприятимуть «…розширенню музично-ритмічного досвіду дитини щодо використання різноманітних рухів та відчуття власного тіла  [4,  с. 46].

 Слід зазначити, що в музичному розвитку дошкільників широко використовують різноманітні рухи, вправи, ігри, таночки, в основному на музичних заняттях, хоча вихователь у повсякденному житті дітей теж може застосовувати окремі елементи музично-ритмічної діяльності, запозичені з «Шульверка», насамперед «жести, що звучать». Цей термін вперше використав Гульнід Кетман, який є співавтором «Шульверка». «Жести, що звучать – це ритмічна гра звуками власного тіла, гра на його поверхнях: плескання, ляскання по стегнах, по грудях, притупування ногами, клацання пальцями… Для кожного з жестів існують варіанти виконання. Плескання: дзвінкі – усією долонею, тихі – зігнутими долонями, удари верхніми частинами кистей, удари декількома пальцями по нижній частині кисті. Також можна використовувати потирання долонями, фалангами зігнутих пальців, нігтями. Притупування: усію стопою, п’ятою, носком. Ляскання:  по колінах, по грудях, по боках. Клацання: пальцями у повітрі, по колінах, по надутих щоках.» [4,  с. 39]. Жести, що звучать пізніше можна використовувати в музично-ритмічних іграх, а також комбінувати з різними рухами у просторі, такими як крок, стрибки, повороти.

 У своїй практичній роботі  вихователь може звернутися до творчості відомого швейцарського педагога і музиканта Е. Ж. Далькроза, який є автором системи музично-ритмічного виховання.  Його ритмопластичні вправи та ігри під музичний акомпанемент «Качки, чаплі та павичі», «Хвилі на морі», Що падає з неба», «Тихо-гучно», «Зернятко-квітка» та ін. позитивно впливають на розвиток фізичних навичок, необхідних у руховій реалізації музики, покращують  слухові уявлення, а також формують відповідні рухові реакції на музику. 

 Для роботи з дошкільниками можна використати музично-педагогічну технологію «ПіснеЗнайка», створену кандидатом медичних наук, президентом Міжнародного інноваційного центру гармонійного розвитку людини Н. Яновською. Дана технологія спрямована на вирішення завдання гармонізації вищої нервової діяльності, урівноваження психоемоційної сфери дітей і педагогів, поліпшення їхнього здоров’я, розвитку їх здібностей і талантів. ЇЇ вважають інноваційною медико-педагогічною технологією, яка отримала ще одну назву  музикотерапевтична педагогіка. 

 При використанні зазначеної технології, у дітей дошкільного віку помітно зменшується навантаження на кістково-м’язову систему, розвивається рухова активність, гармонізується емоційний стан. Дана технологія розрахована для дітей молодшого шкільного віку, але окремі пісні та музичні фільми «ПіснеЗнайки» можна застосувати для дітей старшого дошкільного віку, поєднуючи їх з  музичними іграми, хороводами, музично-ритмічними вправами. Вихователь, за допомогою «ПіснеЗнайки» може одночасно розвивати, навчати дітей, оздоровлювати їх та відпочивати разом з ними.

 Необхідно зазначити, що музично-ритмічні рухи, які є  основою музичних ігор і таночків, займають чинне місце у житті дошкільників. Рухова діяльність дітей у грі  залучає до роботи різні м’язи, сприяючи м’язовому навантаженню і попереджаючи стомлення. Окрім цього, зміст, характер рухів у грі визначаються музикою, що впливає на розвиток музичних здібностей дітей, виховання дружніх стосунків між ними, а також формування культури поведінки тощо. Під час музичної гри дошкільники передають у діях образи тих чи інших персонажів, відповідно до характеру музики, що сприяє поліпшенню їхнього настрою та емоційного стану. Таночки розвивають творчість, естетичні прояви. Вони більш складні, ніж вправи й ігри та вимагають поступового засвоєння танцювальних рухів. 

 Слід відмітити, що танцювальні рухи  та композиція танцю, які вихователь може використати у своїй роботі, не повинні бути складними, адже діти витрачають багато зусиль на їх вивчення та виконання, стомлюються, а це зменшує естетичне задоволення і радість. Тому танцювальні рухи мають бути  простими і доступними для дітей. 

 Отож, у процесі розучування і виконання різноманітних таночків і хороводів у дошкільників розвивається рухлива координація, гнучкість та стійкість тіла, формується точність і краса танцювальних рухів (легкий крок, ритмічна ходьба, легкий біг на носочках, стрибки, повороти, кружляння тощо). При цьому відбувається розвиток мимовільного запам’ятовування, уваги, спостережливості, знімається розумова втома, відбувається покращення дихання, постави, поліпшується загальний емоційний та фізичний стан.

 Вихователь має пам’ятати, що музично-ритмічна діяльність дітей дошкільного віку буде успішною, якщо навчання елементів танцювальних рухів здійснюється у поєднанні з іграми, вправами, виконанням творчих завдань. Саме рух є способом активізації музичного сприйняття, розвитку чутливості та емоційного ставлення до музики. 

 Отже, музично-ритмічні рухи сприяють розвитку музично-творчих здібностей, загальної координації, орієнтуванні в просторі, а також розвивають увагу, зосередженість, пам’ять, витримку, фізичні, моральні, естетичні якості. Єдність музики і руху впливає на загальний розвиток дошкільників: забезпечує музичний розвиток, розвиток рухових навичок та управління рухами. Музичний розвиток включає розвиток музичного слуху, музично-сенсорних здібностей, підпорядкування рухів музиці, засвоєння музичних знань. Розвиток рухових навичок включає ходьбу, марширування, крокування, підстрибування, плескання, ляскання, кружляння, рухи з предметами, елементи таночків. Управління рухами включає уміння змінювати характер і напрям  руху, швидко та точно зупинятись,  поєднувати та комбінувати рухи. 

 Підсумовуючи висловлене вище, треба зазначити, що виплив музично-ритмічних рухів на загальний розвиток дошкільників ще недостатньо вивчений і потребує наукових досліджень у цьому напрямку, а також постійного наукового пошуку для вивчення і використання різних концепцій, систем і технологій у практичній діяльності вихователя дошкільного навчального закладу.

Література:

1. Вільчаковський Е. С., Денисенко Н. Ф., Шевченко Ю. М. Інтеграція рухів і музики у фізичному розвитку дітей старшого дошкільного віку: Навчально-методичний посібник. Тернопіль: Мандрівець, 2011. 128 с.   

2. Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини. К.: Муз. Україна, 1978. 255 с.

3. Виноградов Л. В. Развитие музыкальных способностей у дошкольников. СПб.: Речь, Образовательные проекты. М.: Сфера, 2009. 160 с.

4. Завалко К. Фір С. Основи Орф-педагогіки: навчально-методичний посібник. Під заг. редакцією К. В. Завалко. Чернігів: ПАТ «ПВК» Десна», 2018.  162 с.

5. Куценко Л. Ефект Моцарта, або звуковий вітамін С.  Дефектологія. 2002. № 1. С. 9-12.

6. Чепіга М., Чепіга С. Стимуляція здоров’я та інтелекту. К.: Знання, 2006. 347 с.