Сабатюк Олена Василівна

студент гуманітарного факультету

Національний університет «Острозька академія»

м. Острог, Україна

 

 У статті розглянуто парадигматичні відношення вербалізаторів гендерних концептів чоловік і жінка у романі Валер’яна Підмогильного «Місто» та у творах «Друкарка», «Наталя, «Моя кар’єра», «По дорозі» Марії Галич. Дослідження здійснено на основі синонімічних відношень. Проаналізовано у порівняльному аспекті частотність вживання вербалізаторів концептів відповідно до гендерної приналежності. Виокремлено найбільш вживані концепти.

 Ключові слова: концепт, гендер, парадигматичні відношення, маскулінність, фемінність.

 

 Сабатюк Е. В. Парадигматические отношения вербализаторов гендерных концептов мужчина и женщина в романе Валерьяна Подмогильного «Город» и в сочинениях «Друкарка», «Наталья», «Моя карьера», «По дороге» Марии Галич 

 В статье рассмотрены парадигматические отношения вербализаторов гендерных концептов мужчина и женщина в романе Валерьяна Подмогильного «Город» и в произведениях «Друкарка», «Наталья,« Моя карьера », «По дороге»»Марии Галич. Исследование осуществлено на основе синонимических отношений. Проанализированы в сравнительном аспекте частотность употребления вербализаторов концептов в соответствии с гендерной принадлежностю. Выделены наиболее употребительные концепты.

 Ключевые слова: концепт, гендер, парадигматические отношения, маскулинность, фемининность.

 

 Sabatiuk O. V. Paradigmatic relations of the gender concepts man and woman in the novel «City» V. Pidmohylny and in the writings «Drukarka», «Natalya», «My Career» «On the Road» M. Galich

 The article considers the paradigmatic relations of the verbalizers of the gender concepts man and woman in the novel «City» V. Pidmohylny in the writings «Drukarka», «Natalya», «My Career» «On the Road» M. Galich. The research was carried out on the basis of synonymic relations. Analysed in a comparative perspective the frequency of use more verbal concepts according to gender. The most common concepts was allocated.

 Keywords: concept, gender, paradigmatic relations, masculinity, femininity.

 

 На рубежі ХХ-ХХІ ст. вагоме місце серед наукових розвідок посіло вивчення антропоцентричної парадигми. Актуальним постало питання залежності мови від статті людини. Зміна суспільства, поглядів чоловіків та жінок стали однією із головних проблем для сучасних мовознавців. Саме тому цю тематику змістовно представлено у когнітивній лінгвістиці. Це пов’язано з тим, що дослідження концептів є одним із достовірних та результативних способів аналізу гендерних особливостей мови. 

 Вивчення образів чоловіка та жінки стало одним із ключових лінгвістичних розвідок (А. Архангельська, Т. Сукленко, О. Горошко, В. Баденкова, Т. Рудюк, Л. Ставицька, О. Бондаренко. Ю. Воронін, А. Волобуєва. О. Левченко та І. Ліхнякевич, М. Чорнодон тощо). На сьогодні посилився інтерес до вивчення теми проблематики чоловіка і жінки у художніх творах. Проте спеціальних праць, присвячених гендерним концептам у романі В. Підмогильного і творах М. Галич немає.

 Мета статті - змоделювати парадигматичні відношення вербалізаторів гендерних концептів чоловік і жінка у романі Валер’яна Підмогильного «Місто» та у творах «Друкарка», «Наталя, «Моя кар’єра», «По дорозі» Марії Галич.

 Суспільство, територія, культура, політика, вірування  все це утверджує особистість, а значить і її мовну картину світу, яка у кожного  індивідуальна. У зв’язку з цим людина створює асоціації (зорові, слухові, тактильні тощо) до певного слова покликаючись на свій попередній досвід. Саме тому, у ХХ сторіччі 90-их роках термін «концепт» почали використовувати як науковий і його часто ототожнювали з різними поняттями. Наприклад, «лінгвокультурема», «логоепістема», «міфологема» тощо, – найпоширеніші. Нерідко його вживають як синонім «архетипу», «прототипу», «стереотипу», «символу», «гештальту» (від нім. Gestalt – цілісна форма, образ, структура) тощо [7]. У зв’язку із потребою вивчення світогляду та його мовної картини світу етносів, у 1956 році науковець Дж. Міллер запровадив науку  когнітивну лінгвістику (від англ. cognition  «пізнавальна здатність», «знання, пізнання»). Базова гіпотеза  мисленнєві процеси залежать від засвоєння та обробки ментальної інформації індивідом певного етносу. 

 Кожен, хто досліджував цю тему, висловлював своє тлумачення концепту, проте досі серед науковців не встановлено чіткої дефініції терміну. Концепт  це не точність, а уявлення, яке не підлягає жодному правилу та усталеним нормам. Через це, досліджуючи будь-який концепт потрібно розуміти, що це суб’єктивна думка, яка була сформована у результаті пізнання світу і визнана більшістю (одна група людей відтворює, майже, однаковий асоціативний ряд). 

 Тому, підсумовуючи вищесказане, концепт  це свідома та підсвідома інформація про предмет, сформована впродовж певного періоду (часового відтинку) та пережитого досвіду, яка фіксує його сталі характерні особливості та ознаки. Концепт функціює упродовж усього існування людства і має здатність набувати нових характеристик.

 Доволі часто у літературі використовують гендерні концепти для того, щоб проаналізувати зміну мовної свідомості та поведінки в залежності від статті людини. Словник української мови в 11 томах подає такі дефініції концепту чоловік: 1. Особа чоловічої статі; протилежне жінка. 2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. 3. Те саме, що людина. Божий чоловік, заст. прочанин, паломник, юродивий. 4. заст. Селянин [3, с. 349]. Концепт жінка протлумачено так: 1. Особа жіночої статі; протилежне чоловік. 2. Доросла, на відміну від маленької дівчинки. 3. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. // Взагалі заміжня особа жіночої статі [5, с. 536].

 Парадигматичні відношення відіграють важливу роль у формуванні концептів, оскільки це дає змогу детальніше та у більшому обсязі вивчити це явище. Цьому типу відношень притаманно поєднання мовних одиниць на основі спільності/відмінності форми та значення, або ж поєднання цих понять в одній лексемі. Тому, парадигматичні відношення (за Ф. де Соссюром – асоціативні) – відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначуваних одиниць мови. На цьому ґрунті одиниці мови об’єднуються в групи, розряди, класи, категорії [6, с. 80]. До цього типу відношень зараховують синонімію, антонімію, гіпонімію, полісемію тощо. 

 Парадигматичні відношення вербалізаторів концептів чоловік і жінка розглянемо на основі синонімічних відношень. Оскільки проблема вивчення синонімів у лінгвістиці часто порушується, однієї чіткої дефініції цього терміна досі немає. Словник української мови подає таке визначення синоніму (грец. одноіменний): 1. Слово, близьке або тотожне значенням до іншого, але відмінне від нього звуковою формою, напр.: красивий, вродливий, гарний. 2. книжн. тотожне поняття [5, с. 185]. Отже, синоніми  слова однієї частини мови, значення яких повністю або частково поєднують. Саме такому принципу ми будемо послуговуватись.

 Для того, щоб аналізувати чоловічий і жіночий текст, варто зазначити, що суб’єктивне ставлення статі можливе до протилежної. Вважаємо, що припущення про можливу наявність зазначеної закономірності цілком мотивоване, у зв’язку з тим, що елементи характеристик персонажів, віддзеркалюючи ставлення автора до них, свідомо чи несвідомо, можуть нести певні риси гендерних особливостей цих персонажів [2, с. 2]. У художніх текстах гендерний стереотип проявляється в створеній письменником художній образності (О. Козачишина, Д. Колесник), специфіка моделювання якої зумовлюється особливостями його життєвого досвіду [1]. 

 Словники синонімів подають різні варіанти вербалізаторів концептів чоловік і жінка. Проаналізувавши висвітлені різновиди, ми обрали найбільш влучні до обраного тексту. Для визначення чітких результатів обрали рівну кількість вербалізаторів як для чоловіка, так і для жінки у текстах обох авторів  22. Тому, до лексеми чоловік, враховуючи всі вікові стадії, ми виокремили такі: хлопець, хлопчик, хлопча, юнак, легінь, парубок, молодик, чоловік (особа чоловічої статі), чолов’яга, чоловічок, мужчина, дядько, дядя, дядьо, мужик, господар, хазяїн (шанобливо), дід, старий, старик, старець, стариган. 

 Наймасштабніше у романі «Місто» В. Підмогильного представлено концепт чоловік за допомогою вербалізатора хлопець - 195 прикладів: Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився  на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою [3, с. 23]. Меншу групу складають лексеми господар (40 прикладів) і юнак (39 прикладів): І він сам так звик до її господаря, що йому навіть незручно було б який день цукерок не купити [3, с. 35]; Там стурбовано метушився юнак з обличчям тендітної панни [3, с. 210]. Власне вербалізатор чоловік використано трохи менше  27 прикладів: Відчинив чоловік з грубуватим голосом, якийсь невдоволений, непривітний [3, с. 134]. Менш чисельно представлено слова дід (14 прикладів) та молодик (8 прикладів): Андрій Венедович був бадьорий дідок, геть оброслий на обличчі сивиною [3,с. 36]; Над комином у віконці стояв ясний молодик [3, с. 46]. Незначна кількість лексем, характерна цьому концепту, представлена словами хлопчик (4 приклади), старий і хазяїн по 3 приклади та парубок і дядько по 1 прикладу: Це такий маленький хлопчик [3, с. 45]; Такий здоровий парубок, та щоб трьох пляшок не подужати [3,с. 145]; Ще не вміючи читати, зовсім хлоп'ям, він гортав єдину книгу, що прикрашала божницю дядькової хати…[3, с. 163]; Хазяїн ризикує штрафом 500 карбованців і закриттям закладу [3, с. 86]; Проте старий Гнідий торгує рибою з ятки на Житньому базарі [3, с. 67]. Інші запропоновані варіанти у тексті не були виявлені, а саме: чолов’яга, чоловічок, мужчина, хлопча, легінь, дядя, дядьо, мужик, старик, старець, стариган. Автор свідомо не використовував цих лексем, тому концепт чоловік не представлено повністю. Аналізуючи вищезазначене зрозуміло, що вербалізатори на позначення цієї статті здебільшого означають вік молодої людини.

 Стосовно концепту жінка, враховуючи всі вікові стадії, ми виділили такі вербалізатори: дівчина (молода неодружена особа жіночої статі), дівка, дівуля, діваха, дівчище, дівчисько, дівчинонька, дівча, дівчинка, молодиця, панянка, пані, дама, мадам, дружина (одружена жінка стосовно свого чоловіка), жінка, жіночка, хазяйка, господиня, баба, стара, тітка, бабка.

 Зображення цього концепту у романі «Місто» дещо скупіше описано, ніж чоловіка. Найчастіше для позначення людини жіночого роду автор використовує вербалізатор жінка  35 прикладів: …переймаючись до неї пошаною, якось схвильовано розуміючи, що жінка продається, а людина  ні [3, с. 202]. Майже, з такою ж частотою у тексті використано лексему дівчина  33 приклади: Відчинила йому дівчина, яку він бачив уперше…[3, с. 143]. Дещо менше для позначення концепту жінка автор використовує слово господиня  12 прикладів: Господиня ж сиділа непомітно, мало не зникаючи вузькими плечима за череватим чайником [3, с. 78]. Деякі вербалізатори у тексті згадано в крайніх випадках, наприклад, дружина і хазяйка по 3 приклади: Так верещатиме моя дитина, так кричатиме моя дружина, а ось і мій басок щось невдоволено буркоче [3, с. 36]; Я хазяйка тут, нарешті пояснила жінка [3, с. 56]. Лексеми дівча та дівчинка згадано рідко  по 2 приклади, а тітка, пані, дама та стара  по 1 прикладу: …тендітне дівча це приворожило його до себе й посіло в його житті непорушне місце [3, с. 116]; Він сів до столу, і поки дівчинка давала йому олівця та паперу, крадькома оглянув обставу [3, с. 98]; Ця пані була напахчена міцними пахощами Парижа, і їхній дух стелився круг неї, як марево [3, с. 59]; …якого душею були два парубки, що виявляли перед своїми дамами весь свій розум і дотеп [3, с. 73]; Мені сорок два роки,  сказала вона,  я стара…[3, с. 69]; … вели за катафалком під руки  з одного боку Лука, з другого тітка. З поданих прикладів очевидно, що у тексті концепт жінка подано із зовсім різних сторін, не лише, наприклад, як молоду, а і як добру господиню та самодостатню жінку. Вербалізатори дівка, дівуля, діваха, дівчище, дівчисько, молодиця, панянка, бабка, мадам, жіночка та баба у тексті не представлено.

 У творах Друкарка», «Наталя», «Моя кар`єра», «По дорозі» М. Галич було проведене аналогічне дослідження з тими ж обраними синонімами. Щодо концепту чоловік, письменниця найчастіше використовувала вербалізатор господар – 8 прикладів: Здалося, у дверях стоїть сам господар із рукою під котелок для вітання. [4, с. 24]. Дещо меншу групу складають, власне лексема чоловік (7 прикладів), і хлопець (6 прикладів): А чоловік її обрізав собі руку, теж услід біжить, і нічим йому перев’язати [4, с. 65]; – Що ж це за варта? – запитала вона хлопця, що показував дорогу [4, с. 55]. Для того, щоб виділити похили вік, М. Галич використовувала також лексему дід – 4 приклади: Дід їх за те бив, а вони писали, вважаючи цей учинок за геройство, важливе для школяра [4, с. 68]. Значно рідше у тексті вжито вербалізатори хазяїн (2 приклади), старець (2 приклади), юнак (1 приклад), дядько (1 приклад): Наталя похвалила була візникового коня, щоб зробити хазяїнові приємне [4, с. 53]; Сховавши голову в плечі, Надія хутко пройшла повз старця [4, с. 23]; Жартома, як про молодшого, звернувся від до Наталі, показуючи на красивого юнака, що чіпляв на гака в різьбленому сволокові свою чорну шапку [4, с. 56]; А що дядьки ввалюються в клас і сидять за уроком, – звичайна річ [4, с. 84]. З вище зазначених прикладів помітно, що письменниця досить рідко вживає вербалізатори для виокремлення концепту чоловік. Здебільшого це лексеми на позначення статі та її віку. Не представлено у текстах такі синоніми, як чолов’яга, чоловічок, мужчина, хлопець, хлопчик, хлопча, легінь, парубок, молодик, дядя, дядьо, мужик, старий, старик і стариган.

 Дещо більше у творах Марії Галич репрезентовано концепт жінка. Як і в концепті чоловік наймасштабніше представлено вербалізатор господиня – 20 прикладів: Чути було – коло печі господиня вчила Галині руки [4, с. 58]. Вдвічі менше використано лексему дівчина, за допомогою якої письменниця позначає вікові особливості персонажів: Наталя, сказавши дівчині кілька ласкавих слів – що вона за ці два виросла тощо – прихилила гіляку стала рвати ягоди [4, с. 64]. Меншу частину гендерних вербалізаторів на позначення жіночної статі становить жінка (5 прикладів) і молодиця (4 приклади): Наталя хотіла вірти, як ця жінка, і вона щиро почала у відповідь [4, с. 64]. Наталя вирішила піти по обіді на вулицю, де на дубах молодиці лускають зернята в свято [4, с. 67]. Незначну та мінімальну частину становлять лексеми пані/панна (2 приклади), дівка (1 приклад), дівча (1 приклад), дружина (1 приклад), баба (1 приклад): – Так і знай, – перебив її візник, – коли що вже панна, та похвалить тобі коня, не їдь у дорогу [4, с. 53]; Трималася, як справжня дівка [4, с. 86]; Мале дівча, що греблось у поросі, взяло за ошийок рудого собаку й крадькома, поклавши пальця в рот, почало простувати за мною [4, с. 105]; Коли б хоч не знати, що свято, – робив би собі. Якось почали сусіда з дружиною і я [4, с. 65]; А баба, що сиділа на буфері, лишила праву ногу [4, с. 112]. Вербалізатори дівуля, діваха, дівчище, дівчисько, дівчинка, панянка, тітка, бабка, дама, мадам, хазяйка і стара не представлені у творах «Друкарка», «Наталя», «Моя кар`єра», «По дорозі» Марії Галич» для репрезентації концепту жінка.

 Проаналізувавши парадигматичні відношення вербалізатрів концептів чоловік і жінка у романі В. Підмогильного «Місто» і творах М. Галич помітно, що письменник використовує значно більше лексем на позначення гендерних концептів. Здебільшого, у романі описано головного героя чоловіка, тому, відповідно, вербалізатори на позначення лексеми є частіш вживаними. Лексем на позначення жіночої статі згадано значно рідше, утричі менше. Протилежними до цієї аналогії є твори М. Галич – феміноцентричні, у якої головні героїні жінки, тому у текстах більш вживаними є вербалізатори для творення концепту жінка. Письменниця не використовує розмаїття словесних варіацій для створення образної системи. 

 Порівняння даних аналізу детально зображено у таблиці 1 і 2.

Таблиця 1.

Парадигматичні відношення вербалізаторів концепту чоловік у романі «Місто» В. Підмогильного і творах «Друкарка», «Наталя», «Моя кар`єра» і «По дорозі» М. Галич 

 

Таблиця 2.

Парадигматичні відношення вербалізаторів концепту жінка у романі «Місто» В. Підмогильного і творах «Друкарка», «Наталя», «Моя кар`єра» і «По дорозі» М. Галич 

 

 Порівнюючи парадигматичні відношення В. Підмогильний використовує значно більше лексем для репрезентації концептів чоловік – 335 і жінка – 94 прикладів, аніж у М. Галич чоловік – 31, а жінка – 45 прикладів. Це дає змогу стверджувати, що гендерні концепти, особливо, чоловік у романі В. Підмогильного на цьому етапі дослідження переважають. Така різниця також може бути пов’язана і з обсягом текстів, оскільки роман «Місто», майже, удвічі більший по кількості сторінок, аніж обрані твори «Друкарка», «Наталя», «Моя кар`єра» і «По дорозі» письменниці. Така варіантність вживання концептів впливає на вивчення лексико-семантичного поля лексеми.

 Вивчення гендерних концептів на сьогодні є актуальним та невичерпним. Ця тема варта продовження, тому що це дає змогу детально розкривати семантику лексем та текстів. Перспективу дослідження вбачаємо у порівнянні концептів чоловік і жінка з текстами сучасних авторів ХХІ ст. на більш масштабному текстовому матеріалі.

 

Література:

1. Козачишина О. Л. Лінгвістичні прояви гендерних характеристик англомовних художніх текстів (на матеріалі американської прози XX сторіччя): дис. … кандидата філол. наук: 10.02.04 / О. Л. Козачишина. – К., 2003. – 316 с.

2. Кузнєцова І. В. Особливості гендерної характеризації персонажів та гендерні характеристики автора / І. В. Кузнєцова // Волинь –Житомирщина. – 2002. – № 9. – С. 176-181

3. Місто: Роман, оповідання / Упоряд. Р. Мовчан та В. Шевчука; Вст. Ст.. В. Шевчука; Приміт. Р. Мовчан.  К.: Молодь, 1989.  448с.

4. Моя кар'єра: Жіноча проза 20-х років. Антологія / упор. Я. Цимбал. – К.: Темпора, 2017. – 464 с. (Серія «Наші 20-ті»)

5. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда.  К.: Наукова думка, 19701980.

6. Ткаченко О. Г. Системні відношення в мові / О. Г. Ткаченко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 9 Сучасні тенденції розвитку мов. Випуск 1. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – С. 80-83.

7. Юрченко Ю. В. Дефініція концепту в сучасних лінгвістичних дослідженнях / Ю. В. Юрченко // Вісник Запорізького Національного Універсітету : зб. наук. пр. Філологічні науки. Запоріжжя, – 2008. – №2. – С. 268-272