Сидоренко Наталія Іванівна,

кандидат психологічних наук, доцент,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

м. Житомир, Україна

 Внаслідок активного розвитку інформаційних технологій сучасне життя неможливо уявити без різноманітної домашньої техніки. Впливу телебачення, мережі Internet піддаються усі верстви населення, навіть діти не уникли цього впливу. Велика кількість різного роду мультфільмів, як вітчизняного так і закордонного виробництва, націлені на свого глядача і здійснюють свій вплив на нього. І не завжди мова йде про позитивні наслідки такого впливу для незрілої дитячої психіки. Ось чому вивчення особливостей цього впливу є актуальним в наш час та потребує більшої уваги до себе.

 До вивчення впливу мас-медіа на людей зверталися як вітчизняні (У. Абраменкова, В. Богатирьова, Є. Глушакова, Н. Грішеєва, І. Гундарєва та ін.), так і зарубіжні науковці (Дж. Гербнер, Дж. Брайант, С. Томпсон та ін.). Також дана проблема широко розглядається та дискутується у дошкільних навчальних закладах, на конференціях, об’єднаннях, зборах.

 Ціннісні установки дитини, її моральні устої, вміння розуміти категорії добра та зла, критичне мислення ще не сформовані повністю для адекватної оцінки того, що відбувається на екрані. Нерідко явні агресивні дії головного героя, навіть, якщо це кумедний цуцик чи мишка, виявляються ніби незначними на тлі його перемог та визнання оточуючих. В результаті для того, хто сидить біля екрану, стирається межа між добром та злом. У подальшому уся подібна продукція, яка використовує схожих персонажів, здатна закріпити в уявленнях малечі досить стійкі переконання, виправити чи змінити які згодом буває вельми складно.

 Щоб дослідити вплив казкових екранних персонажів на дітей дошкільного віку та появу у них таких особливостей, як агресивність та тривожність, ми провели дослідження у старшій групі дитячого дошкільного закладу № 57 м. Житомира. В ході вивчення було проведено анкетування та тестування серед 26-ти дітей, а також їхніх батьків та вихователів. Методичний апарат складався із розробленої нами анкети та 3 методик: Г. П. Лаврентьєвої та Т. М. Титаренко «Критерії агресивності у дитини», А. І. Захарової «На оцінку рівня тривожності дитини», «Малюнок неіснуючої тварини» (Колосова С. Л.) [1, 2].

 Наша анкета включала 10 запитань, які були спрямовані на вивчення впливу мультфільмів на особистість дитини. Шокуючими для нас були зізнання окремих батьків про тривалість перегляду та вік, з якого їх діти почали дивитись телевізор. В деяких сім’ях – це 1 рік (35 %), в інших – 2 роки (50 %), 3 (10 %) та 4 роки (5 %). В багатьох родинах діти перебувають перед екраном телевізора підряд до однієї години (15 %), 1-2 та 2-3 години (по 40 %), а також і 4-5 годин (5 %). Для багатьох батьків (45 %) мультфільм є способом зайняття дитини чимось певний час, 35 % − вважають, що мультфільми розвивають малят, 20 % − просто отримують вільний час для себе, 5 % − так намагаються заспокоїти дитину.

 Практично всі батьки (95 %) відповіли, що вони не дозволяють своїй дитині дивитись усі мультфільми, забороняючи перегляд окремих мультфільмів-жахів, типу «Monster High», і лише 5 % не звертають увагу на сюжет мультфільмів. Така ж сама кількість батьків вважають, що перегляд мультфільмів однозначно впливає на поведінку дітей. На уточнююче запитання, як саме − позитивно чи негативно, 40 % батьків вказали, що це залежить від змісту мультфільму, ще 40 % вважають, що цей вплив є позитивним, 15 % не змогли сформулювати свою думку і лише 5 % відповіли, що мультфільми впливають на поведінку дітей негативно. Але лише 55 % батьків переглядають мультфільми перед тим, як дати їх для перегляду своїй дитині. Отже, можна зробити висновок, що батьки часто використовують мультфільми, вважаючи, що вони розвинуть дитину, або ж дадуть їм трохи вільного часу для перепочинку.

 Методика Г. П. Лаврентьєвої та Т. М. Титаренко «Критерії агресивності у дитини» (1992) нараховує 20 запитань. Аналіз відповідей дає можливість визначити рівень агресивності дитини від низького до високого. Нами були опитані вихователі, в результаті чого було виявлено, що 35 % дітей мають низький рівень агресивності, ще у 35 % наявний її середній рівень, 11 % мають високий рівень агресивності та 19 % дітей взагалі набрали 0 балів, що свідчить про відсутність агресивності.

 Аналіз анкет виявив, що на перше запитання було дано 30 % позитивних відповідей, тобто дітей, про яких можна сказати, що здається, що в них часом вселився злий дух, − порівняно не багато. Дітей, які не можуть промовчати, коли вони чимось не задоволені, виявилось 61 %. Більша половина дітей (57 %) намагаються якось відплатити негативом тому, хто заподіє їм зло. Дітей, які іноді без усілякої причини хочуть виплатись, виявилось лише 15 %. Така ж сама кількість позитивних відповідей була дана на запитання про отримання дитиною задоволення від поламаної іграшки. Тобто серед дітей цієї групи є небагато дітей, які бажають ламати іграшки та лаятись без будь-якої причини.

 38 % дітей іноді так наполягають на чомусь, що оточуючі втрачають терпіння. Також було виявлено 34 % дітей, які не проти подражнити тварин. 38 % дітей дуже важко переспорити, вони намагаються верховодити у суперечці. Багато дітей (73 %) дуже сердяться, коли їм здається, що хтось над ними жартує. Дітей, в яких іноді спалахує бажання зробити щось погане, шокуючи оточуючих, виявилось 19 %. Лише 7 % дітей проявляють негативізм і у відповідь на звичайні розпорядження прагнуть зробити все навпаки. Ми виявили 23 % дітей, буркотливих не за віком. Майже половина дітей (46 %) сприймають себе як самостійних і рішучих. 54 % – люблять бути першими, командувати та підкоряти собі інших. Дітей, в яких невдачі викликають сильне роздратування, бажання знайти винних, нами було виявлено у групі досить багато, більше, ніж третина, – 38 %. Практично половина дітей (46 %) при нагоді виявляє фізичну та вербальну агресію, бо легко свариться та вступає в бійку.

 Також було виявлено лише 4 % дітей, які намагаються спілкуватися з молодшими і фізично слабшими за себе, тобто діти прагнуть до спілкування з однолітками та рівними собі, з якими їх, мабуть, цікавіше. Стільки ж позитивних відповідей було дано на запитання про наявність нерідких нападів похмурої дратівливості, тобто лише 4 % дітей страждають на це. 15 % дітей не вважають на право з однолітками, не поступаються та не діляться з ними. І ознаки завищеної самооцінки продемонстрували нам 69 % дітей, будучи впевненими, що вони виконають будь-яке завдання найліпше та найкраще за всіх.

 Отже, можна зробити висновок, що у багатьох дітей на даний момент наявні прояви агресії. Багато дітей не можуть промовчати, коли чимось не задоволені, намагаються відплатити людям, які заподіяли їм зло, дуже сердяться, коли їм здається, що хтось над ними жартує, люблять командувати та підкоряти собі інших, а також вже не в міру самовпевнені.

 Наступне дослідження проводилося із батьками дітей, які оцінювали тривожність дітей. Ми використали методику А. І. Захарової «На оцінку рівня тривожності дитини». Надані для оцінки 15 явищ оцінювалися як такі, що виражені і проявляються останнім часом, або наявні періодично, або ж відсутні у дитини взагалі. В результаті проведення тестування робився висновок про наявність-відсутність неврозу у дітей.

 Аналіз тестування показав, що у 22 % дітей відхилення у поведінці є несуттєві, вони є вираженням вікових особливостей дитини. Для 54 % дітей є необхідною підвищена увага з боку дорослих до їх психічного стану задля запобігання старту невротичних розладів. У 10 % дітей є нервовий розлад, але не обов’язково такий, що досягає стадії захворювання. Та у однакової кількості дітей (по 7 %) був виявлений нервовий розлад або ж він є прогнозованим у найближчому часі.

 Таким чином, в результаті проведеного тестування було виявлено, що багато дітей легко засмучуються, багато переживають, беруть все занадто близько до серця (66 % позитивних відповідей батьків). Рівно половина дітей підпала під характеристику: «ледве що − в сльози, плаче ридає або ниє, бурчить, не може заспокоїтися». Така ж кількість дітей (50 %) вередує ні з того ні з сього, дратується через дрібниці, не здатна чекати чи потерпіти. Багато дітей (58 %) ображається більше, ніж часто, вони приндяться і не переносять ніяких зауважень. 27 % дітей були охарактеризовані як «вкрай нестійкі в настрої, аж до того, що можуть сміятися і плакати одночасно», демонструючи лабільність емоційної сфери. Також було виявлено 20 % дуже журливих дітей, про яких було сказано, що вони все більше сумують і журяться без видимої на те причини. Запитання про появу необхідності самозаспокоєння за допомогою смоктання пальця, соски 100 % батьків оцінили в нуль балів, тобто ці ретардаційні явища відсутні. 39 % дітей довго не можуть заснути без світла та присутності близьких, вони сплять неспокійно, можуть часто прокидатися, а на ранок не одразу ж можуть прийти в себе. Така ж сама кількість дітей стає підвищено збудливою, коли потрібно стримувати себе, або ж загальмованою та млявою при виконанні завдань.

 Батьки також побачили, що в 35 % дітей з'являються виражені страхи, побоювання, боязливість в будь-яких нових, невідомих чи відповідальних ситуаціях. У 46 % дітей наростає невпевненість у собі, нерішучість у діях та вчинках. Близько половини дітей (43 %) все швидше втомлюються, відволікаються, не можуть сконцентрувати увагу на тривалий час. Це може свідчити про наростання негативних явищ та необхідність підвищеної уваги до дітей з боку дорослих та про необхідність здійснення психокорекцій них впливів до таких дітей.

 З 39 % дітей все важче стає знайти спільну мову, домовитися, «вони стають самі не свої, без кінця змінюють рішення». 41 % дітей починає скаржитись на «головні болі ввечері, або болі в області живота вранці, нерідко блідніють, червоніють, потіють, їх турбує свербіння без видимої причини, алергія, подразнення шкіри». У 40% дітей знижується апетит, вони часто і довго хворіють; у них підвищується без причин температура; вони часто пропускають дитячий садок або школу. Тобто, наявність такої кількості психосоматичних явищ у дітей лише підкріплюють нашу думку про необхідність професійної психологічної допомоги цим дітям.

 Отже, можна зробити висновок, що практично всім дітям на даний момент необхідно приділити додаткову увагу як з боку батьків та вихователів, так і з боку психологічної служби дошкільного закладу. Нервова система дітей ще нестійка, вони швидко втомлюються, нестійкі в настрої, багато чого сприймають близько до серця, легко засмучуються. Таке нервове виснаження, в свою чергу, провокуватиме появу інших несприятливих явищ у поведінці та особистості дитини. А також, нехтування цією симптоматикою може призвести до виникнення неврозів або нервових розладів у дітей.

 Дослідження особистісних особливостей дітей відбувалося за допомогою методики «Малюнок неіснуючої тварини» (Колосова С. Л.). Оцінювання малюнка проводилося за наступними ознаками: сильна, впевнена лінія малюнка; неакуратність малюнка; велика кількість гострих кутів; верхнє розміщення кутів; велике зображення; голова повернена вправо або анфас; пишний хвіст, піднятий вгору; загрозливий вираз; загрозлива поза; наявність знарядь нападу (зуби, роги, кігті); хижак; вожак або самотній; при нападі б'ється традиційним способом; нічна тварина; інші ознаки. Наявність ознаки збільшувала показник агресивності.

 Аналіз малюнків виявив, що на малюнках 10 % дітей не було виявлено характерних ознак агресивності, 43 % − мають її на низькому рівні, 29 % − на середньому рівні, на 18 % дитячих малюнків намальована тварина несла у собі ознаки агресії на високому рівні. Як бачимо, 53 % дитячих малюнків не несуть у собі ознак агресивності їх авторів, або ж вона присутня лише на низькому рівні. Отже, можна зробити висновок про наявність в більшої кількості дітей агресивності низького та середнього рівня.

 Докладний аналіз малюнків показав, що у 81 % дітей малюнок намальований сильною та впевненою рукою. Неакуратний малюнок був лише у 18 % дітей. Велика кількість гострих кутів була наявна в малюнках 37 % дітей, верхнє розміщення кутів − у 12 %, 50 % дітей намалювали велике зображення. Голова звернена вправо, або зображена в анфас − у 87 % дітей. 12 % дітей намалювали хвіст піднятим вверх та пишним. Загрозливий вигляд мають 18 % малюнків, загрозливу позу − 24 %. У 31 % намальованих звірів є знаряддя нападу. З усіх намальованих тваринок хижаками є 24 % образів. 87 % тварин є самотніми. При нападі б’ються традиційним способом 37 % тваринок. 31 % тварин є нічними за способом життя. До іншої ознаки було віднесене сильне штрихування малюнка, яке було виявлено у 31 % дітей.

 Отже, проведене дослідження виявило, що не для всіх дітей багатогодинний перегляд мультфільмів є вдалим проведенням їх вільного часу. Практично усі діти мають ознаки підвищеної нервозності, у багатьох виражені риси агресивної поведінки. Перегляд мультфільмів із певним сюжетом може лякати таких дітей або ж збільшувати їх агресивність чи негативізм. Ми не стверджуємо категорично, що мультфільми однозначно роблять дітей нервозними чи агресивними. Але задля збереження здоров’я дітей батьки повинні зважати не лише на необхідність відпочинку для себе, але й міркувати над тим, як зробити вільний час дитини цікавим та корисним для її розвитку.

Література:

1. Ольховець Т. Дитина в садку і вдома: (Психомалюнок як метод дослідження тривожності) // Дошк. виховання. – 1994. – № 10. – С. 4–5.

2. Головин С. Ю. Словарь практического психолога. Минск – Москва (Харвест-Аст). 2001. – 798с.