Бутенко Андрій Олександрович
кандидат сільськогосподарських наук, доцент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Дядечко Андрій Володимирович
студент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Приймак Анна Юріївна
студент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Курило Віталіна Миколаївна
студент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Анотація: В останні роки розроблено і пропонується ряд систем землеробства, що претендують називатись сучасними і ресурсозберігаючими. В них враховуються ґрунтово-кліматичні умови, напрями спеціалізації, а в останнє десятиріччя – обов’язково ґрунтозахисний аспект. Ґрунти, що інтенсивно використовуються, настільки деградовані, що світова і вітчизняна практика змушена перейти на вищезгадані принципи землеробства.
Ключові слова: грунт, пряма сівба, нульовий обробіток, системи землеробства.
Технології безплужного обробітку ґрунту знайшли широке застосування на Заході. Фермери швидко оцінили і взяли на озброєння технології мінімального обробітку ґрунту. Суть раціонального використання потенційної родючості землі може бути визначена як можливість розробки систем обробітку ґрунту, які забезпечують умови для оптимального розвитку культур, найбільше придатних для кожного типу ґрунтів (за інших необхідних витрат). Саме цей основний фактор лежить в основі мінімального обробітку ґрунту [1].
Система обробітку ґрунту, яка забезпечує зниження енергетичних витрат шляхом зменшення глибини і кількості заходів обробітку, поєднання кількох технологічних операцій в одному агрегаті, дістала назву мінімального обробітку ґрунту.
Мінімальний обробіток часто супроводжується переущільненням підорного шару ґрунту. Для уникнення цього періодично використовують чизелі, глибокорозпушувачі [2].
Існує й екологічна проблема застосування мінімальних та “нульових” обробітків, оскільки вони вимагають внесення гербіцидів. Так, у США до числа найнебезпечніших токсикантів, регламентованих у законодавчому порядку, віднесено 114 речовин, значна частина їх представлена пестицидами.
Починаючи із 90-х років у господарствах України докорінно змінився погляд на роль оранки як основного обробітку ґрунту. Все більшого поширення набувають різноманітні способи альтернативного обробітку ґрунту [1, 3].
Як відомо, плуг і плоскоріз (основне безполицеве знаряддя) мають один і той самий недолік – у процесі обробітку створюють плужну підошву. Зменшення глибини обробітку при застосуванні плоскорізів спричинило погіршення водопроникності ґрунту, утворення льодової кірки на озимих посівах, нерівномірний розподіл вологи по полю.
Окрім ґрунтових і кліматичних чинників значний вплив на системи землеробства, зокрема його провідну ланку – обробіток ґрунту мають економічні умови господарювання. У зв’язку з цим системи обробітку ґрунту формуються залежно від співвідношення витрат на оплату праці, засоби механізації, агрохімікати і навіть розмірів кредитних ставок [2, 4].
Для зміни ситуації на краще необхідна нова концепція землеробства, яка займе центральне місце в аграрній реформі на основі науково-технічного прогресу з урахуванням економічних, політичних, соціальних, енергетичних, матеріально-технічних і економічних умов. Землі, що залишилися в обробітку, необхідно використовувати продуктивніше на основі інтенсифікації технологій вирощування сільськогосподарських культур.
В останні 15-20 років сформувались дві основні концепції здійснення обробітку ґрунту. Одна з них передбачає можливість і необхідність у сівозмінах диференційованого застосування полицевих і безполицевих знарядь. Інша наголошує на необхідності застосовування лише безполицевих знарядь [1, 5].
За сучасних умов використання землі в Україні досягло критичного стану. Системи землеробства не відповідають змінам виробничих відносин, економічній, екологічній і енергетичній доцільності.
Головною перевагою безплужного обробітку є суто господарські моменти. Це виграш у часі, зменшення кількості обробітків, економія пального і коштів. Мінімальний обробіток передбачає любий метод обробітку ґрунту і сівби без застосування плуга.
Значна частина вчених застерігає від масового переходу до системи мінімального обробітку, наголошуючи на його значних недоліках. Багаторічний поверхневий обробіток приводить до переущільнення ґрунту. Знижується аерація і температура ґрунту, що обмежує процеси мінералізації і нітрифікації, зростають втрати азоту, зменшується вміст гумусу. Навіть короткотермінове (3-4 роки) застосування обробітку без обороту пласта приводить до нагромадження недоступних для рослин сполук азоту.
Залежно від знарядь обробітку по-різному розподіляються мінеральні добрива. При плоскорізному обробітку вони концентруються переважно у верхньому шарі ґрунту 5-10 см. При оранці плугом перемішуються рівномірно по всій глибині орного шару 0-25 см. На відміну від азоту, переміщення фосфору дуже обмежене. Основна маса його при поверхневому внесенні акумулюється у верхньому (2-5 см) шарі ґрунту.
Дані, одержані в Інституті землеробства НААН, свідчать про погіршення фосфорного живлення рослин при безплужному обробітку, оскільки фосфор, що вноситься з добривами і рослинними залишками зосереджується, в основному, в поверхневому шарі. Різко погіршуються показники фосфатного живлення в нижній, вологішій частині орного шару ґрунту, зменшуючи його потужність. Нагромадження фосфору і калію переважно у верх¬ньому шарі знижує загальну масу кореневої системи.
Слід зазначити, що не всі ґрунти придатні для поверхневих обробітків. їх застосування прив'язане також до попередника. Після багаторічних трав потрібно тільки орати. При переході на безплужний і поверхневий обробіток забур'яненість посівів збільшується на 30-50%.
В умовах достатнього зволоження через низьку природну родючість ґрунту і велику забур'яненість полів, можливість мінімалізації обробітку ґрунту значно менша. У Західній Україні безполицевий обробіток погіршує фітосанітарний стан, що збільшує засто¬сування пестицидів на посівах сільськогосподарських культур.
Тенденція рослинництва у провідних країнах світу - це не відмова від плуга, а удосконалення технологій у напрямі зменшення питомої ваги машин і кількості їх проходів за рахунок поєднання декількох операцій в одному агрегаті, створення нових знарядь і технологій [2, 6].
Одним із різновидів мінімального обробітку ґрунту є пряма сівба по стерні чи дернині без будь-якого механічного обробітку ґрунту за винятком формування дрібних борозенок (щілин) для висіву насіння. Пізніше цей спосіб отримав назву нульового, або хімічного обробітку ґрунту. Відмовитись ви; основного впродовж 6000 років елементу технології - знищення бур'янів за допомогою розпушення ґрунту, стало можливим завдяки гербіцидам. По суті в цін технології всі агротехнічні заходи замінені на хімічні. Це найбільш небезпечна в екологічному плані технологія!
На перший погляд нульова технологія зводиться до 3-4-х операцій - внесення гербіциду, сівби, збирання. Але аналіз типової операційної технології вирощування озимої пшениці з допомогою сівалки "Great Plains" для одержання тільки 40 ц/га зерна показує, що тут необхідно застосувати 8 агрохімікатів. їх вартість значно вища за вартість оранки і підготовки ґрунту до сівби [4, 7].
Нульовий обробіток мало вивчений в Україні. Не можна спрощувати поняття "пряма сівба" до зниження кількості операцій і вважати, що вона допоможе вирішити сьогодні багато проблем на селі. Адже головним мотивом нульової сівби є економіч¬на неспроможність вирощувати культури інакше. Відсутність техніки, пального не дозволяє виорати поле. Усі поверхневі обробітки слід розглядати як варіант, що рятує у безвихідному становищі завдяки зменшенню кількості робіт.
Перехід до нульового обробітку - це не "технологічний прорив" у науці, не скачок на вищий, рівень знань і технологій, а тільки тимчасовий вихід з критичної ситуації. Економічна вигідність цього шляху є досить суперечливою. Для переходу до нульової сівби потрібні чималі кошти. Необхідно придбати дорогу і складну спеціальну сівалку прямої сівби. Гостро постає проблема якісного внесення добрив і зниження їх ефективності.
Загальновизнано, що нульова технологія сприяє поширенню шкідливих організмів. Вона створює ідеальні умови для розвитку бур'янів, шкідників і хвороб. Розрахунки показують, що кошти на придбання пестицидів аж ніяк не менші від тих, що потрібні для проведення оранки, 2-3-х культивацій тощо [1, 5].
Висновок. Впродовж тисячоліть основною метою суцільного розпушення грунту було знищення бур'янів. Адже продерти борозенку, як це робить сівалка прямої сівби і вкинути в неї насіння могли ще наші древні предки. Такі посіви були приречені на загибель, оскільки не витримували конкуренції з суцільним рослинним покривом. Питання, що природніше, безпечніше - використання гербіцидів чи агротехнічні способи боротьби з бур'янами, не потребує відповіді. У мінімальних (нульових) технологіях немає ні найменшого натяку на вирішення екологічних проблем, що неминуче постануть завтра. Адже немає нешкідливих пестицидів. Вони "омертвляють" ґрунт, викликають захворювання людей і можуть створити багато непрогнозованих проблем. Особливо небезпечним є забруднення отрутохімікатами зерна - основного продукту харчування.
Література:
1. Застосування способів основного обробітку ґрунту в сівозмінах /В.М. Кабанець, М.Г. Собко, О.В. Радченко. - Сад, 2015.- 16 с.
2. Bomba M., Kovalchuk Y. Complex influence of tillage and fertilization upon acidity and biological activity of Ukraine grey forest soils // III Scientific Conference «Natural and anthropogenic causes and effects of soil acidification». - Lublin, 2001. - P. 50.
3. Кротінов О.П., Косолап М.П. До історії розвитку систем обробітку ґрунту / О.П. Кротінов, М.П. Косолап. - Посібник Українського хлібороба. – Харків, 2010. – С. 83–91.
4. Косолап М.П. Система земледелия NO-TILL / М.П. Косолап, А.П. Кротинов. – К., 2011. – 372 с.
5. Томашевский С.М. Системы земледелия на современном этапе в условиях западных районов Украины / С.М. Томашевский // Вестник ЛДАУ: Агрономия. – 2002. – № 6. – С. 23–27.
6. Медведєв В.В. Оптимізація ґрунтово-агрохімічних факторів / В.В. Медведєв // Вісник аграрної науки. – 2001. – № 2. – С. 9–11.
7. Танчик С.П. Эффективность систем земледелия в Украине / С.П. Танчик // Вестник аграрной науки. – 2009. – № 12. – С. 5–11.
