Бурдейна Оксана Ігорівна,
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Науковий керівник
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Проблема сколіозу в даний час все більше привертає увагу науки і практики. У комплексному консервативному лікуванні сколіозів одне з основних місць займає лікувальна фізична культура. За останній час змінилися і удосконалилися її методики. Як показують дані багатьох авторів, значно покращилися результати функціонального лікування, але, загалом, вони залишаються поки скромними. Тому пошук нових і удосконалення відомих методик лікувальної фізкультури не втратили своїй актуальності.
В даний час питання лікування викривлення хребта вивчають багато лікувальних установ: ортопедичні клініки, лікарсько-фізкультурні диспансери, поліклініки.
Сколіотична хвороба належить до найбільш складних проблем сучасної ортопедії. Це захворювання характеризується цілим комплексом типових морфологічних, рентгенологічних змін хребта, грудної клітки, тазу, внутрішніх органів. Проте, крім морфологічних, тобто органічних, змін хребта при сколіотичній хворобі, наголошуються також функціональні, оборотні зміни[1,6].
Причини виникнення сколіозу до кінця не вивчені, серед основних - спільна слабкість і нерозвиненість зв'язково-м'язового апарату, яка в період найбільш інтенсивного зростання (6-8 і 10-12 років) у поєднанні з провокуючими діями (неправильно сталі звички, погана постава, незначна природна асиметрія ніг, тазу) приводить до виникнення і розвитку викривлення хребта.
При значних деформаціях виникає ребровий горб, перекошується таз, з'являються клиновидність хребців, сповільнюється розвиток внутрішніх органів.
Лікування сколіозу має складно прогнозований результат, ефективність якого багато в чому залежить від самого хворого.
При консервативному лікуванні, як правило, проводяться заходи направлені на розвантаження хребта і виправлення викривлення (щадний режим дня, ортопедичні укладання, корсетотерапія), розвиток м'язів спини і тулуба (спеціальна коригуюча лікувальна фізкультура, плавання), загальнозміцнюючі і тонізуючі процедури (електростимуляція м*язів спини, фізіотерапія, масаж, курси вітамінотерапії, дихальні вправи на суші і воді).
Оперативне лікування призначається при значному і швидко прогресуючому сколіозі і полягає в установці різного роду механічних ендокоректорів, що виправляють кривизну хребта.
Як правило, повністю виправити викривлення в дитячому віці можливо лише при сколіозах 1-2 ступені, коли немає виражених необоротних (диспластичних) змін в хребті. При сколіозах 3-4 ступенів можна добитися лише зупинки прогресу хвороби.
У міру досягнення закінчення зростання організму (16-18 років) розвиток сколіозу зупиняється. Вважається, що після 20 років випрямити хребет неможливо. Подальше лікування носить загальнозміцнюючий і підтримуючий характер (лікувальна фізкультура, правильний режим дня, фізіотерапія і масаж) [2,4, 5].
Не дивлячись на сприятливий спільний прогноз (розвиток власне сколіозу після 20 років, як правило, припиняється), віддалені перспективи при значних сколіозах 3-4 ступенів загрожують розвитком остеохондрозів, порушенням функцій дихання і інших внутрішніх органів.Питанням корекції постави, нормалізації порушених фізіологічних функцій, відновлення здоров'я у дітей займається фізична реабілітація. Важливим завданням є відновлення трудових навичок на основі максимального розвитку функціональних можливостей організму. Кінцевою метою реабілітації є матеріально-побутове забезпечення і повернення до навчання хворих дітей. Проблема такої реабілітації особливо актуальна для дітей з порушенням постави і деформацією опорно-рухової системи. Це визначається частим розвитком стійких рухових розладів і високим процентом непрацездатності й інвалідності у майбутньому.
Порушення постави належать до нефіксованих змін опорно-рухового апарату, і є досить поширеним явищем серед дітей і підлітків України.
У зв'язку з функціональними порушеннями до 77,5 % дітей з ортопедичними захворюваннями потребують активного лікування. Хворим дітям з деформацією ОРА фізична реабілітація допомагає відновити його функцію (силу м'язів, витривалість до статистичних і динамічних навантажень).
Одним із основних методів лікування порушень постави і деформації хребта є лікувальна фізична культура. Фізичні вправи позитивно впливають на хребет, зміцнюють м'язи тулуба, покращують поставу, збільшують показники ЖЄЛ. Заняття коригуючою гімнастикою проводяться груповим методом (тривалість уроку 30-45 хв.) і індивідуально в кабінетах лікувальної фізкультури при дитячих лікувальних установах. Ранкова гігієнічна гімнастика обов'язкова для усіх. До складу групи рекомендується включати дітей однієї вікової групи з однаковим скривленням хребетного стовпа.
При сколіозі доцільно підбирати вправи строго по анатомо-фізіологічній дії у відповідності з формою, напрямком і ступенем скривлення хребетного стовпа. Вони повинні відповідати принципам корекції[1,3].
При корекції зміщення тіл хребців у фронтальній площині виконують вправи для розтягання м'язів з урахуванням напрямку скривлення хребетного стовпа на увігнутій стороні і скорочення розтягнутих м'язів - на опуклій. При сколіозі грудного відділу хребетного стовпа застосовується асиметричне положення рук, поперекового — ніг. Нахили варто робити тільки убік опуклості скривлення. Дітей навчають фіксувати відповідні відділи хребетного стовпа: стежать, щоб скорочувалися м'язи того відділу, корекцію якого роблять.
У випадку сколіотичного посилення фізіологічних вигинів у сагітальній площині (кіфозу в грудному відділі хребетного стовпа і лордозу - у поперековому) строго стежать, щоб розгинання тулуба вироблялося на рівні вершини грудного кіфозу, а для зменшення поперекового лордозу (в. п. лежачи на животі) під живіт підкладають мішечок з піском. Нахил уперед роблять у поперековому відділі.ЛФК застосовується на всіх етапах лікування сколіозів, проте успішні результати вона дає при комплексному поєднанні лікувальної фізкультури з масажем, фізіотерапією, загартовуванням, вправами у воді та інше.
Література
1. Кравцов М.І. Особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів // Матеріали І науково-практичної конференції "Роль фізичної культури в здоровому способі життя" – Львів, 1995. – С. 37-38.
2. Кривулина Г. Б. Влияние велотренировок различной продолжительности на дисфункцию эндотелия и фактора риска атеросклероза у молодых мужчин : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. мед. наук: спец. 14.00.06 "Кардиология" / Г. Б. Кривулина. – Томск, 2005. – 22 с.
3. Куделя І., Кривчикова О. Засоби і методи корекції фізичного стану студентів спеціального відділення вищих навчальних закладів // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць в галузі фізичної культури та спорту. – Львів:Українські технології, 2004. – Т. 3. – С. 175-179.
4. Куртин Т. В. Оптимізація фізичної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.24 "Лікувальна фізкультура та спортивна медицина" / Т. В. Куртин. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.
5. Худайбердиева Х. Т. Дозированная интенсивная физическая нагрузка в реабилитации детей с хроническими заболеваниями легких : автореф. дис. На соискание ученой степени канд. мед. наук : спец. 14.00.09 "Педиатрия" / Х. Т. Худайбердиева. – М., 1984. – 22 с.
6. Чичуа Д. Т. Физическая активность как обязательное условие профилактических и восстановительных мероприятий и ее роль в программах улучшения здоровья. Часть 3 / Д. Т. Чичуа, В. А. Курашвили // Вестн. восстанов. мед. – 2006. –№ 2 (16). – С.44-48.
