Пономаренко Оксана Василівна

Магістрант 2-го року підготовки, 

спеціальність «Фізична терапія, ерготерапія»

Вінницький інститут Університету «Україна»

м. Вінниця

 

Корчинський Володимир Станіславович

Доктор медичних наук, старший науковий співробітник,

 професор кафедри медицини та реабілітації

Вінницький інститут Університету «Україна»

м. Вінниця

 

 Анотація: В статті проаналізовано вплив кінезітерапії на стан фізичного розвитку та стан опорно-рухового апарату пацієнтів з хворобою Шеєрмана – Мау, розроблено методику фізичної терапії, оцінено її ефективність. Використання запропонованого комплексу реабілітації хворих покращує функціональний стан опорно-рухового апарату, що свідчить про кращу адаптацію організму до фізичних навантажень та скорочує термін реабілітації. 

 Ключові слова: хвороба Шеєрмана – Мау, фізична терапія, кінезітерапія, опорно-руховий апарат.

 

 Постановка проблеми. У дітей та підлітків часто розвивається сколіотична хвороба, яка потребує комплексного ортопедичного лікування, оскільки у невиліковних хворих або при пізній діагностиці настає тяжка інвалідність. Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, які виникають у молодому і середньому віці, за статистичними даними, призводять до тривалої тимчасової або й постійної непрацездатності [6, 7]. Раннє комплексне лікування дозволяє зберегти працездатність та попередити інвалідність. 

 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Першим, найбільш раннім симптомом хвороби Шеєрмана – Мау є почуття втоми у спині. Причому нерідко скарги дитини на втому сприймаються батьками як ознака ліні та ігноруються, а дитині насправді важко стояти або сидіти рівно, хочеться прилягти, щоб розвантажити втомлені м’язи спини. При цій хворобі кут нахилу становить від 45 до 75%. Серед причин медики називають вроджені, спадково обумовлені порушення міжхребетних дисків і замикальних пластинок тіл хребців з локалізацією у нижньогрудинному відділі хребта [2,3,8]. За статистикою, 5% населення хворіють кіфозом Шеєрмана – Мау, з яких, 2 % становлять діти незалежно від статі. А за результатами досліджень закордонних лікарів загальний відсоток хворих в Україні становить 6-8%, з яких у 30% хворих кіфоз Шеєрмана – Мау супроводжується в подальшому розвитком захворювання сколіозом, а у 10% утворюються грижі Шморля.[5,9]

 Більшість авторів відзначають позитивний вплив дозованого фізичного навантаження на перебіг захворювання і відновлення функціональних резервів у осіб з захворюваннями опорно-рухового апарату. Тому для попередження та лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта необхідні регулярні заняття фізкультурою, включення в режим дня різної м'язової діяльності. При наявності захворювання заняття фізичними вправами справляють лікувальний ефект і припиняють подальший його розвиток.[1,4]

 Мета нашої роботи полягала в розробці диференційованих програм кінезотерапії для пацієнтів з хворобою Шейермана-Мау з різними сагітальними контурами хребта.

 Методи дослідження: аналіз літературних джерел, визначення окремих показників фізичного розвитку: зріст (см); маса тіла (кг); окружність грудної клітки (ОГК) (см); аналіз історії хвороби, огляд, опитування, пальпація, методи математичної статистики. 

 Матеріалом досліджень є протоколи клініко-рентгенологічного обстеження 44 пацієнтів з хворобою Шейермана-Мау (всі чоловічої статі) віком 16-26 років (середній вік 20,6±0,3 роки). Критеріями включення в дослідження були типові рентгенологічні ознаки класичної форми хвороби Шейермана-Мау клиноподібна деформація тіл хребців, критерій Sorenson[1964] (клиноподібна деформація не менше 5° трьох центральних хребців на верхівці кіфозу), порушення контура замикальних пластин тіл хребців із інтраспогіозними килами Шморля, збільшення передньо-заднього розміру тіл хребців, зниження висоти міжхребцевих дисків.

 Фізіологічними величинами грудного кіфозу вважали 20°- 45°; поперекового лордозу - 50° - 65°.

 Всіх пацієнтів розділили на дві групи: І (n=22) та ІІ (n=22).

 При вивченні ортопедичного статусу вимірювали загальну рухомість хребтового стовбуру при нахилах вперед із використанням тесту "пальці-підлога" (П-П) із вимірюванням відстані П-П від кінчиків пальців до підлоги при розігнутих колінних суглобах, рухомість поперекового відділу хребта при згинанні за методом Schober, обсяг рухів у кульшових суглобах. Реєстрували інтенсивність вертеброгенного болю за візуальною аналоговою шкалою (VAS); індекс дисабілітації Oswestry, версія 2.0 і рівень тривоги і хвилювання, пов'язаний із очікуванням болю, по шкалі симптомів болю і хвилювання PASS-20

 На оглядових спондилограмах грудного і поперекового відділів хребта, виконаних у двох стандартних проекціях, в вертикальному положенні, вимірювали величини грудного кіфозу і поперекового лордозу за методом Cobb.

Програми реабілітації для пацієнтів І та ІІ груп виконувались щоденно протягом 14 діб в амбулаторних умовах і включали одну щоденну сесію з 14 вправ.

 В групі І пацієнти застосовували розроблені нами програми кінезотерапії з диференційованими лікувальними вправами для усунення м'язового дисбалансу при різних сагітальних контурах хребта.

 В групі ІІ використовувалась стандартна програма лікувальної гімнастики - вправи для редресації кіфозу, а також вправи для розтягнення м'язів задньої поверхні стегна і грудних м'язів.

 При проведенні статистичних досліджень оцінювали t-критерій за методом Ст'юдента, проводили кореляційний аналіз за методом Пірсона.

 Всі дослідження виконувались двічі - при первинному огляді до лікування та після лікування. Всі пацієнти спостерігались в клінічному санаторії «Хмільник».

 Результати. Обговорення

 При первинному обстеженні в обох групах пацієнтів відмічалась помірно виражена інтенсивність болю в грудному і поперековому відділах хребта, а також рівень дисабілітації і рівень тривоги та хвилювання, пов'язаний з очікуванням болю.

 Загальна рухливість хребта при нахилах вперед за результатами тесту "пальці - підлога" була статистично значно краща у пацієнтів ІІ групи.,тоді як рухомість поперекового відділу хребта, виміряна за методом Schober, суттєво не відрізнялась між І та ІІ групами. Отримані данні відображують відомий факт про існування ригідності хребта при існуванні грудного гіперкіфозу внаслідок ретракції м'язів - розгиначів.

 Обсяг рухів в кульшових суглобах в сагітальній площині виявився суттєво зменшеним в ІІ групі із урахуванням того, що згинання в І групі було обмеженим. У фронтальній площині виявлено деяке обмеження відведення у пацієнтів всіх груп, приведення і ротаційні рухи - в межах норми.

 За даними рентгенометричних досліджень середня величина грудного кіфозу в І групі (58,5°±0,8) була статистично більше значима (p<0,01) в порівнянні з ІІ групою (32,6°±0,8). Середня величина поперекового лордозу не мала достовірних відмінностей між групами,складаючи в групах: І =38,7°±1,1;в ІІ = 38,8°±0,8. Таким чином, практично у всіх пацієнтів відзначалась невідповідність величини позиційних параметрів хребтово-тазового балансу, грудного кіфозу і поперекового лордозу. В групі І надлишковий грудний кіфоз мав бути компенсованим поперековим гіперлордозом, одначе грудна деформація супроводжувалась поперековим гіполордозом. В групі ІІ при нормальних значеннях величини грудного кіфозу також реєструвалось зменшення величини поперекового лордозу. При поверхневій ЕМГ паравертебральних м'язів в положенні стоячи між І та ІІ групами не виявлено статистично значимих відмінностей між показниками біоелектричної активності м'язів. Однак, відмічалась суттєва асиметрія параметрів біоелектричної активності правих і лівих паравертебральних м'язів у всіх групах за рахунок статистично значимої різниці (р<0,001) між показниками амплітуди скорочення як в І, так і в ІІ групах . Отримані результати можуть свідчити про десинхронізацію процесів збудження в поперекових паравертебральних м'язах.

 Таким чином, у пацієнтів обох груп спостерігався сагітальний хребтово-тазовий дисбаланс із некомпенсованою кіфотичною деформацією грудного відділу хребта (в групі І), а також сплощення сагітального контуру хребта по типу деформації "flatback"(в групі ІІ). Утримування вертикальної пози при таких різних варіантах сагітального хребтово-тазового дисбалансу потребує різних компенсаторних установок в суглобах нижніх кінцівок і, відповідно, постуральної активності різних м'язових груп. У пацієнтів із некомпенсованим грудним гіперкіфозом здійснюється гіперекстензія кульшових і флексійна установка колінних суглобів із постуральною активністю м'язу, що випрямляє хребет, м'язів передньої поверхні кульшового суглобу і стегна і задньої поверхні гомілки. У пацієнтів із гіполордотичною деформацією хребта і болем у поперековому відділі спостерігається флексійна установка кульшових і колінних суглобів із постуральною активністю м'язу,що випрямляє хребет, мязів задньої поверхні кульшового суглобу, стегна і гомілки.

 Виходячи із вище сказаного, для пацієнтів групи І були розроблені диференційовані програми кінезотерапії. Останні включали вправи, направлені на постізометричну релаксацію постуральних м'язів із одночасною ізометричною стабілізацією їх антагоністів.

 Результати контрольних досліджень, проведених після закінчення лікування, продемонстрували ефективність запропонованої програми кінезотерапії для пацієнтів з хворобою Шейермана-Мау із різними сагітальними контурами хребта. В групі І відмічено достовірне зменшення інтенсивності больового синдрому по VAS (t=5,1; р<0,001 и t=5,4), дисабілітації по ODI (t=2,7; р<0,01), тривоги і хвилювання, пов'язаний з очікуванням болю, по PASS (t=2,8; р<0,01). Статистично значимий позитивний ефект спостерігався лише в групі ІІ - t=2,8; р<0,01 для VAS; t=2,4; р<0,05 для ODI и t=2,7; р<0,01 для PASS.

 Загальна рухливість хребта при нахилах вперед при тесті "пальці - підлога" збільшилась в групі І. Також спостерігалось збільшення об'єму рухів у кульшових суглобах в сагітальній площині за рахунок згинання (t=2,3; р<0,05), і розгинання (t=2,0; р<0,05). В групі ІІ суттєвих змін даних параметрів не виявлен

 Отримані результати дозволяють стверджувати, що розроблена програма кінезотерапії більш ефективно покращує функціональний стан м'язів в порівнянні зі звичайними вправами для редресації кіфозу, розтягнення м'язів задньої поверхні стегна і грудних м'язів. Оптимальне поєднання різних режимів (постізометричної релаксації і ізометричної стабілізації) у вправах програми кінезотерапії дозволило зменшити м'язовий дисбаланс і збільшити рухомість хребта і кульшових суглобів. Це, в свою чергу, призвело до зниження інтен-сивності болю і пов'язаних з ним дисабілітації і страху очікування болю.

 Більшість результатів дослідження – зменшення інтенсивності болю за шкалою VAS, ступеню дисабілітації за ODI, рівня тривоги і хвилювання за шкалою PASS,збільшення рухомості хребта при нахилах вперед і збільшення обсягу рухів в кульшових суглобах в сагітальній площині - було прогнозованим. Неочікуваним виявився вплив нашої програми кінезотерапії на руховий контроль з достовірним покращенням синхронності активації поперекових паравертебральних м'язів у вертикальній позі. Досягнення майже повної синхронності процесів збудження в правих і лівих паравертебральних м'язах в групі І. свідчать про те, що зміни біоелектричної активності м'язів при класичній формі хвороби Шейермана-Мау є в більшій мірі функціональними і пов'язані із перерозподілом постуральної роботи. Збереження асиметрії при активації правих і лівих паравертебральних м'язів в групі ІІ, хоча і виражене в меншій мірі, може бути пов'язане з дегенеративними змінами в поперекових хребцевих сегментах і супутнім хронічним поперековим болем.

 Висновки. В представленому дослідженні був проведений короткий курс програм кінезотерапії для пацієнтів з хворобою Шейермана-Мау з різними сагітальними контурами хребта. Ефективність даних програм кінезотерапії ми пов'язуємо з диференційованим підходом до призначення вправ залежно від варіанту сагітальної центрації хребта, а також із використанням вправ у різних режимах (постізометричної релаксації і ізометричної стабілізації) під час виконання однієї лікувальної сесії. Одночасний селективний вплив на м'язи-антагоністи, на нашу думку, нормалізує тонус різних м'язових груп, сприяє покращенню їх координованої взаємодії в ортоградному положенні, покращує руховий контроль і функціональні можливості хребта.

 Перспективи подальших досліджень. Нами вважається перспективним впровадження запропонованих програм кінезотерапії у практику лікарів-ортопедів, лікарів ЛФК і сімейних лікарів.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бубновский С.М. Остеохондроз не приговор // Азбука здоровя. – Москва 2010. С.72

2. Горячая В.М. Немедикаментозная терапия сколиотической болезни у детей и подростков / Горячая В.М. и др. // Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини : VI Міжнар. науково-практична конференція. – Одеса, 2000. – С. 147-148.

3. Кліменко Ю. Актуальні аспекти фізичної реабілітації дітей зі сколіотичними вадами хребта /Ю. Кліменко // Молода спортивна наука України: Зб.науково-практичних робіт. – Львів, 2005. – Вип.9.–Т.2 – С. 57-62.

4. Травматологія та ортопедія: Збірник нормативних документів / Гол. ред. В.М. Заболотько. – К.: МНІАУ мед. статистики; МВУ. Медінформ, 2004. – С. 640

5. Колесниченко В.А. Механогенез синдромов перенапряжения у спортсменов/ В.А. Колесниченко, А.И. Продан, А.А.Тяжелов // Травматология и ортопедия России. - 2007. - Т.3. - С. 17-24.

6. Колесниченко В.А. Остеохондропатия позвоночника. Ранняя диагностика и прогнозирование течение заболевания: дисс. … д-ра. мед. наук / В.А. Колесниченко. - Харьков, 2000. - 451 с.

7. Маркс В.О. Ортопедическая диагностика / В.О. Маркс - Минск: Наука и техника, 1978. - 506 с.

8. A Model of Movement Dysfunction Provides a Classification System Guiding Diagnosis and Therapeutic Care in Spinal Pain and Related Musculoskeletal Syndromes: A Paradigm Shift-Part 2 / Key J., Clift A., Condie F., Harley C. // J. Bodywork and Movement Therapies. - 2008 -Vol. 12, № 1. - Р. 105-120.

9. Mansuy J. Évaluation d'un programme de rééducation intensive, après hernie discale lombaire opérée / J. Mansuy, J.-L. Meier, K. Kerkour // Annales de Kinésithérapie. – 2001. – Vol 25. – № 3. – 98 p.