B.C. Корчинський,

доктор мед. наук, професор

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

Скляренко Д.С.,

студент 6 курсу групи ФТЄ 17 З

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

 Артеріальна гіпертензія (АГ) - надзвичайно поширене захворювання. Понад третини дорослого населення страждає на це захворювання. Щорічно виявляється близько 430 тис. хворих на АГ. За результатами епідеміологічних досліджень на АГ в Україні страждають майже 13 млн. осіб, у половини з них зареєстровано граничний рівень артеріального тиску. Серед осіб з підвищеним артеріальним тиском знають про наявність цього захворювання 62% хворих, з них лікуються лише 23,2 відсотка, причому ефективно тільки 12,8 відсотка. Ризик, пов’язаний з АГ, реалізується через розвиток серцево-судинні або судинно-мозкові ускладнення. Відповідно до результатів фремінгенського дослідження підвищений артеріальний тиск(АТ) асоціюється з підвищенням ризику виникнення ускладнень від 5 до 30 разів [3].

 Загалом хворі на АГ порівняно з особами з нормальним АT мають у 7 разів більшу частоту виникнення інсульту, у 6 разів – cерцевої недостатності, у 4 рази – ішемічної хвороби серця, вдвічі – розвитку уражень коронарних артерій [1].

 Ризик виникнення основних серцево-судинних ускладнень збільшується приблизно на 30-40% на кожні 10 мм рг. ст. підвищеним систолічним AT у хворих усіх вікових категорій. При стійкому підвищенні діастолічного AT на 10 мм рт. ст. ризик відповідно зростає на 56-37%.

 Виникнення і перебіг захворювання на АГ тісно пов’язані з наявністю факторів ризику: спадковість, психоемоційні навантаження, паління, незбалансоване харчування (надмірне вживання солі, насичених жирів), зловживання алкоголем, зайва маса тіла і малорухливий спосіб життя [3].

 Оцінка загального серцево-судинного ризику – ключовий аспект сучасної терапії і тактики ведення хворих на АГ. Існують три реальні можливості модифікації ризику та профілактики ускладнень АГ. Передусім, потрібно знизити АT і досягнути його цільових рівнів. З цією метою застосовують не медикаментозні (обмеження солі, регулярні фізичні навантаження, тощо) і медикаментозні засоби. Крім того, коригують фактори ризику ішемічної хвороби серця, які підлягають модифікації (припинення паління, зниження маси тіла при ожирінні, зниження рівня холестерину). Нарешті, прагнуть до зворотності розвитку виявлених уражень органів-мішеней (гіпертрофії та дисфункції міокарда, атеросклеротичних уражень судин, креатинемії та альбумінурії) [2].

 Важливим профілактичним заходом для зниження рівня ризику виникнення повторних серцево-судинних патологій і ускладнення уже існуючих є корекція рівня артеріального тиску, наявних факторів ризику. Однак на фоні широкого застосування сучасних гіпотензивних засобів зниження рівня AT у більшості хворих залишається недослідженим.

 Усе сказане обумовлює необхідність пошуку активних реабілітаційних дій у хворих на АГ, основою яких повинні бути немедекаментозні методи терапії. Дані методи мають широкий діапазон дії на патофізіологічні механізми АГ (О.І.Сорокіна 1989; B.C.Корчинський 1996), у той час, як лікарські препарати впливають лише на окремі ланки складного патогенезу АГ. Вони підвищують загальну резистентність організму, толерантність до фізичних навантажень, тренованість, стимулюють збільшення і розширення капілярної сітки у м’язах, сприяють нормалізації перебігу фізіологічних процесів ендокринної і нервової систем. Цим зумовлений пошук ефективних не медикаментозних методів профілактики та реабілітації хворих на АГ у осіб з високим серцево-судинним ризиком.

 Мета дослідження: Дослідити особливості застосування методів фізичної реабілітації у хворих на артеріальну гіпертензію з високим серцево-судинним ризиком і удосконалити їх систему фізичної реабілітації.

 Завдання дослідження:

1. Визначити особливості патогенетичних механізмів розвитку артеріальної гіпертензії у осіб з високим рів¬нем виникнення серцево-судинних ускладнень.
2. З’ясувати основні принципи застосування методів фізичної реабілітації при артеріальній гіпертензії у осіб з високим рівнем виникнення серцево-судинних ускладнень, вплив методів фізичної реабілітації на стан центральної гемодинаміки.
3. Розробити програму фізичної реабілітації цієї категорії хворих.
4. Удосконалити систему лікування та реабілітації хворих на артеріальну гіпертензію у осіб з високим серцево-судинним ризиком.

 Клінічна характеристика хворих і методи дослідження.

 Відповідно до мети дослідження було обстежено 34 хворих на АГ з високим серцево-судинним ризиком віком від 51 до 71 року, середній вік складає 59 ±5,5 роки. Хворі були обстежені у відповідності до рекомендацій Україн¬ської асоціації кардіологів 2008р. Хворих було поділено на 2 групи: для проведення патогенетично обґрунтованого санаторно-курортного лікування (основна група 19 чоловік) і санаторно-курортного лікування згідно із загально прийнятим протоколом (15 чоловік контрольна група).

 На початковому етапі дослідження, а також у динаміці, у хворих виконувалися дослідження: загальноклінічні, біохімічні, електрокардіографія, ехокардіографія, реоенцефалографія, доплерографія краніальних і екстракраніальних судин з оцінкою комплексу інтима-медіа сонних артерій.

 Отримані результати опрацьовування методом варіаційної статистики. Результати подані у вигляді середнього значення (М) і помилки середньої величини (т). Вірогідність різниці кількісних даних вираховувались за допомогою критерій t-studenl.

 Хворим основної групи проводили оцінку ризику серцево-судинних ускладнень і розробляли програму фізичної реабілітації. Основними завданнями програми реабілітації були:

1. Стабілізація перебігу АГ.
2. Подальше підвищення працездатності хворих.
3. Корекція наявних факторів ризику.
4. Вторинна профілактика ускладнень АГ.

 На початку лікування призначали адаптаційний період, в подальшому звикання до клімату і рухового навантаження – шадний (І), щадно-тренуючий (ІІ).

 Програма фізичної реабілітації включала базові заходи і патогенетично обґрунтовані бальнео-фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, масаж, дозовану ходьбу, 4-камерні радонові ванни, фізіотерапевтичні методи вегетостабілізуючої і гіпотензивної дії. Механотерапію, синглентно-кисневу терапію.

 4-камерні радонові ванни призначали з концентрацією 20 - 40 НКи/л 34-36⁰С тривалістю 8-15 хв. через день курс лікування 12-14 ванн.

 Низькочастотну магнітотерапію призначали на сегментарні зони в проекції шийних симпатичних і верхньо-грудних симпатичних гангліїв CV - TIV індуктивність 10-15 мТл 10 хв. і поступово збільшити до 30-40 мТл і 15-20 хв.

 Результати дослідження:

 Масив обстежуваних хворих складався переважно з пацієнтів з ускладненою гіпертонічною хворобою II ст., у яких рівень AT був у межах 170/110 мм рт. ст., з обтяженим сімейним анамнезом у відношенні кардіоваскулярних захворювань і в наявності основних факторів ризику: паління (57,4%), дисліпідемії (73,1%), абдомінальне ожиріння (68,8%), гіпертрофія лівого шлуночка (84.7%), підвищення креатині ну плазми (56,8%), перенесене гостре порушення мозкового кровообігу (41,4%), перенесений інфаркт міокарда (16,3%), стенокардія (39,6%).

 Після завершення курсу реабілітації, в основній групі відзначали стійке зниження систолічного в діастолічного AT, відповідно з 172,8±11,4 до 131,5±12,5 (р<0,05) і 111,3±10,7 до 84,5±12,6 мм рт. ст. (р<0,05). Слід також підкреслити, що зниження AT у цих пацієнтів було поступовим, ні в одному із випадків не відбулося швидкого зниження AT. Значимої динаміки частоти серцевих скорочень нами не спостерігаюсь, цільові рівні АT в ході реабілітаційної програми (AT<140/90 мм рт. ст.) досягнуті у 94,2%. Проведене санаторно-курортне лікування не викликало значного впливу на показники глікемії, рівня сечової кислоти, ліпідного профілю, ймовірно пов’язано з дозованими фізичними навантаженнями і прийомом ліків.

 Таким чином, застосування індивідуальних програм фізичної реабілітації у хворих на АГ з високим серцево-судинним ризиком дозволяє досягнути цільового рівня AT і корекцію основних факторів ризику, що модифікуються.

Література:

1. Національна програма «Попередження смертності та інвалідності внаслідок серцево-судинного та судинно-мозкового захворювань // Нова медицина. 2005, №3-4 с.

2. Рекомендації української асоціації кардіологів щодо профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. - Київ, 2013р.-79 с.

3. Сіренко Ю.М. гіпертонічна хвороба і артеріальні гіпертензії. Донецьк, 2011р., 302с.