Загорій Ернест Геннадійович

Студент 4-го курсу кредитно-економічного факультету

Одеського національного економічного університету

Ходорозя Єлизавета Олександрівна

Студентка 4-го курсу кредитно-економічного факультету

Одеського національного економічного університету

 Анотація:

 В даній статі розглянуто основні проблеми, пов’язані з обліком, аналізом та контролем операцій з формування прибутку банку, а також визначено значимість даних процесів в сучасній діяльності комерційних банків.

 Ключові слова: облік, аналіз, контроль, формування прибутку банку, облік у банках 

 Постановка проблеми. Система внутрішнього контролю є критично важливою складовою процесу управління комерційним банком, покликаної слугувати основою управління банківськими ризиками, забезпечувати досягнення банком довгострокових завдань прибутковості і фінансової стійкості, підтримання належного іміджу банку. Однією з основних причин фінансових труднощів і банкрутства комерційних банків є нехтування принципами внутрішнього контролю, низька якість управління ризиками банку, а також відсутність належної оцінки ризиків. Ризики і внутрішній контроль представляють невід'ємну сутність банківського бізнесу, вони існують спочатку. Основною проблемою є не питання про існування внутрішнього контролю, а проблема його адекватності ризикам банківської діяльності [1]. 

 Аналіз останніх досліджень та публікацій. Останнім часом проблема обліку, аналізу та контролю операцій з формування прибутку банку є досить активним питанням, яке розглядають такі вчені як А. Мороза, А. Герасимович, Л. Кіндрацька, Т. Крівов'яз, Л. Прімостка та інші. 

 Формулювання мети статті (постановка завдання). Мета статті полягає в тому, щоб зробити огляд основних проблем, пов’язаних з обліком, аналізом та контролем операцій з формування прибутку банку, а також визначити значимість даних процесів в сучасній діяльності комерційних банків. 

 Виклад основного матеріалу. Обліковий прибуток (збиток), економічний показник ефективності діяльності банку за звітний період, визначається як різниця між доходами (рахунки 6-го класу) та видатками (рахунки 7-го класу). Обліковий прибуток (збиток) за звітний рік визначається в останній операційний день фінансового року. Для визначення облікового прибутку враховують як отримані (сплачені) доходи (витрати), так і не отримані (не сплачені) доходи (витрати). Обліковий прибуток (збиток) визначається на рівні балансових установ банку з урахуванням податкового зобов'язання та відстрочених податкових активів і зобов'язань [2]. 

 Значимість внутрішнього контролю зростає в сучасній діяльності комерційних банків. Це обумовлено наступними обставинами. По-перше, намітилася тривожна тенденція неповернення кредитів, що видаються реальному сектору економіки, що природно вплине на зниження доходів, зростання витрат і втрат банку. Зниження в останні роки можливостей отримання КБ надприбутки за рахунок валютних операцій і операцій з цінними паперами не дозволить КБ перекрити втрати через неповернення кредитів, що може привести до їх неспроможності. Ця ситуація вимагає вдосконалення внутрішнього контролю за кредитним, операційним і ринковим ризиками, за витратами і втратами по кредитному портфелю. 

 По-друге, загострення банківської конкуренції не дозволяє КБ підвищувати тарифи на послуги, що знижує можливість покривати збиткові операції за рахунок прибуткових. Це робить необхідним встановлення режиму жорстокої економії витрат, в тому числі загальнобанківських, вдосконалення контрольних процедур. 

 По-третє, державна політика зі страхування депозитів, прийняття закону про страхування депозитів зумовлює необхідність отримання банками стабільних доходів, достатності власного капіталу і забезпечення фінансової стійкості банку [3,4].

 Актуальність вдосконалення внутрішнього контролю витрат КБ підтверджується також результатами дослідження, проведеного Базельським комітетом з банківського нагляду з метою виявлення загальних причин виникнення проблем у діяльності банків. До цих причин були віднесені наступні: 

• недостатність належного адміністративного нагляду за витратами і підзвітності; 
• недостатнє розуміння і оцінка впливу ризиків на витрати і втрати; 
• відсутність або недолік ключових заходів контролю, таких, як розподіл обов'язків, встановлення ліміту відповідальності, підтвердження автентичності документів по витраті, перевірка операційної діяльності; 
• неадекватність інформації про ризики витрат і втрат при доведенні її до керівництва, власників і зовнішніх користувачів звітності. 

 Багато банків стурбовані створенням служб внутрішнього контролю, розподілом обов'язків і відповідальності з контролю між цією службою і іншими підрозділами банку, розробкою положення про службу внутрішнього контролю та іншими організаційними питаннями. При всій їх важливості, проте, це не виправдовує відсутність належної розробки методологічних аспектів внутрішнього контролю. Цей же недолік властивий спеціальній літературі з проблем внутрішнього контролю, а також нормативним документам ЦБ. До основних причин, що стримує розробку методологічних аспектів внутрішнього контролю витрат, слід віднести: 

• недосконалість або відсутність нормативних документів, які передбачають контроль за окремими ризиками витрат;
• нерозробленість основ класифікації об'єктів контролю витрат на окремих рівнях управління банком;
• відсутність чітких завдань з контролю витрат, поставлених перед кожним суб'єктом контролю, що призводить до дублювання контрольних процедур в одних ситуаціях і до їх недостатності, або відсутності в інших;
• відсутність методик, методичних рекомендацій щодо застосування у внутрішньому контролі витрат методів економічного аналізу і методів бюджетування витрат [5]. 

 Недостатньо досліджено питання стосовно банківського внутрішнього контролю про співвідношення і розмежування контролю в тимчасовому аспекті: на попередній, поточний і наступний. У практиці банківського контролю пріоритет віддається поточному і наступному на шкоду попередньою, ігнорується взаємозв'язок і взаємозумовленість усіх видів контролю.

 У наукових дослідженнях не розглядалися в достатній мірі методи факторного аналізу витрат банку, окремих підрозділів, що дозволяють розкрити причини зростання витрат, в тому числі невиправданих.

 Висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Дослідження концепцій внутрішнього контролю дозволило виявити, що банківські ризики і внутрішній контроль є невід'ємною суттю банківського бізнесу, внутрішній контроль існував з самого початку, основною проблемою в даний час є адекватність системи внутрішнього контролю ризиків банківської діяльності. Особливо актуальним в умовах загострення конкуренції між банками стає внутрішній контроль витрат КБ, що забезпечує управління ризиками, що сприяє досягненню банком головної мети діяльності - отримання прибутку, а також дотримання чинного законодавства при виконанні банківських операцій, їх обліку та подання достовірної звітності [6,7].

Використана література:

1. Банківські операції: Підручник. [Текст] / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2010. -476 с.

2. Навчальні матеріали онлайн. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/12330909/bankivska_sprava/oblik_formuvannya_rozpodilu_pributku_banku

3. Кіндрацька, Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. [Текст] / Л. М. Кіндрацька. - К.: КНЕУ, 2008. -636 с.

4. Герасимович, А.М. Облік і аудит у банках: Підручник [Текст] / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Крівов'яз та ін. - К.: КНЕУ, 2009. - 536 с.

5. Банківська справа: Підручник [Текст] / Под ред. О. І. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 576 с.

6. Рудий, К. В. Фінансово-кредитні системи зарубіжних країн: Учеб. посібник. [Текст] / К. В. Рудий. - М: Нове знання, 2008. - 301 с.

7. Примостка, Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посіб. [Текст] / Л. О. Прімостка. - К.: КНЕУ, 2009. - 280 с