Дивак Володимир Валерійович

доцент кафедри відкритих освітніх

систем та інформаційно-комунікаційних

технологій ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» (м.Київ)

 Анотація. Актуальність матеріалу, викладеного у статті, зумовлена впровадження змішаного навчання у вищих навчальних закладах. У статті розкриті педагогічні аспекти змішаного навчання, наведені певні елементи використання медіа інформаційних технологій проектування змішаного навчання та різноманітні інформаційні технології для його підтримки. Звертається увага на методи формування критичного мислення. Розглянуто інноваційний підхід до організації навчального процесу в системі підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти, заснований на поєднанні традиційного навчання із навчанням з використанням елементів медіа освітніх технологій. Наведені приклади використання медіа інформаційних технологій змішаного навчання у системі відкритої післядипломної освіти. 

 Ключові слова: змішане навчання; медіа інформаційні технології; система відкритої післядипломної освіти.

 ВСТУП.

 Постановка проблеми. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій знищує кордони та руйнує бар’єри в процесі отримання якісної освіти. Вартість навчання та географічні обмеження вже не є ключовими обмеженнями навчання. Провідні університети світу протягом останніх п’яти років пропонують вивчати певні дисципліни дистанційно, або онлайн. Не виключенням на сьогодні є й Україна, хоча у цьому напрямі рух тільки починається.

 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проте, вищі навчальні заклади України роблять тільки перші кроки на шляху використання відкритого доступу до навчальних дисциплін. Цей процес максимально реалізується шляхом проведення онлайн-занять за допомогою Skype, використання аудіо- і відеозанять та інших засобів, але найчастіше для дистанційної форми навчання. Концепція «змішаного навчання» тільки-но набирає обертів. Проте вже багато вчених та науковців займаються дослідженням та розвитком цієї концепції. Так, вивчаючи праці Бабенко В. Г., Бабенко О. М., Балик Н., Баркасі В. В., Баркасі С. Б., Капустіна Ю. І., Кравець Н. С., Рафальської О. О., Рашевської Н. В., Шмигер Г., Шуневича Б. І. було визначено, що концепція змішаного навчання є перспективною, бо інтегрує в собі традиційну та дистанційну (онлайн) освіту

 Метою статті є визначення умов та можливостей запровадження моделі змішаного навчання у навчальний процес вищих навчальних закладів України, сприяння розбудові ефективної системи медіаосвіти заради забезпечення всебічної підготовки керівних та педагогічних кадрів освіти до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності і медіакомпетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей.

 Виклад основного матеріалу. Дослідження форм та методів використання медіа-інформаційних технологій у змішаному навчанні базується на об’єктивній закономірності розвитку та реформування освітніх систем та їх галузей, зокрема, галузі інформаційних та комунікаційних технологій, форм впровадження змісту освіти, що зумовлені національними, економічними, соціальними особливостями різних країн. З іншого боку, бурхливий розвиток технологій обумовив прискорення запровадження інновацій в навчальний процес, особливо це стосується різноманітних форм інформаційного забезпечення навчального процесу, до яких відносять дистанційне навчання, засоби масової інформації, освітницьку проектну діяльність, інші форми, які потребують детального дослідження, узагальнення досвіду та визначення тенденцій розвитку освіти на сучасному етапі.

 Актуальним викликом сьогодення є розробка змішаних освітніх технологій, які здатні модернізувати традиційні форми навчання дорослих з метою підвищення рівня навчального процесу в системі відкритої післядипломної освіти. 

 Останнім часом у освітян використовуються такі терміни: хмарні технології, електронне та дистанційне навчання, відкриті освітні ресурси, відкрите, змішане навчання.

 Змішані підходи до навчання виявилися одними з найпопулярніших технологій сьогодення, тому що дозволяють скористатися гнучкістю і зручністю дистанційного курсу та перевагами традиційного класу.

 Змішане навчання дуже часто називають гібридним навчанням. Це пов’язано з тим, що змішане навчання акцентує увагу на суто механічному підході до змішування різних форм навчання. Гібрид являє собою поєднання нової, передової, з використанням можливостей інформаційних технології зі старою технологією і формування нового підходу (новації), з урахуванням відомих можливостей старої технології. [4] 

 Розрізняють чотири організаційні моделі, за якими може здійснюватись змішане навчання: 1) ротаційна модель, згідно з якою слухачі курсів підвищення кваліфікації (ПК), навчаючись у групах, за певним розкладом або на розсуд викладача змінюють різні формати навчання, серед яких принаймні одним із форматів є дистанційне (он-лайн) навчання. Іншими форматами навчання можуть бути робота в малих групах, індивідуальні консультації викладача, групові проекти, письмові роботи тощо; 2) гнучка модель, в якій основним є саме дистанційне навчання. Кожен слухач підвищення кваліфікації має гнучкий індивідуальний план навчання, проходження якого відбувається за підтримки викладача чи куратора-тьютора. Слухачі курсів підвищення кваліфікації, в основному, вчаться в аудиторіях, та виконують індивідуальні завдання. У разі необхідності підтримка викладача може надаватись через роботу в невеликих групах навчання, групові проекти, індивідуальні чи групові консультації; 3) модель самостійного змішування, згідно з якою слухачі вивчають певні дисципліни он-лайн, під керівництвом викладача, який приймає участь у цьому процесі лише дистанційно. Таке навчання може відбуватися як вдома, так і в навчальному закладі (за умови наявності необхідного приміщення та обладнання). Вважається, що така модель повинна поєднуватись із аудиторним вивченням інших дисциплін; 4) модель збагаченого віртуального навчання пропонує поєднання традиційного та дистанційного навчання у такій формі: спочатку слухачі курсів ПК вивчають дисципліну у вигляді традиційних аудиторних занять, а потім завершують навчання дистанційно. Відповідно викладач працює і традиційно, і дистанційно, надаючи необхідні он-лайн консультації. [2] 

 Змішана система навчання має низку переваг – це і особистий темп для кожного слухача курсів ПК при індивідуальному навчання, і робота в команді, і постійний рух вперед, а також постійний професійний розвиток викладачів, пошуки нових прийомів та методів організації роботи слухачів підвищення кваліфікації та навчальних матеріалів, створення навчальної он-лайн платформи – медіа-бібліотеки тощо. [1] 

 Змінюється і зміст освіти, методики та дидактичних підходів. Основними сучасними світовими тенденціями розвитку медіаінформаційних технологій в освіті є:

• створення єдиного освітнього простору;
• створення системи випереджаючої освіти;
• виникнення нового напрямку діяльності викладача-розробка інформаційних технологій навчання та програмно-методичних комплексів;
• зміна змісту діяльності викладача: з «репродуктора» знань до розробника нової технології (що з одного боку, підвищує його творчу активність, а з іншого-потребує високого рівня технологічної та методичної підготовки);
• формування системи безперервного навчання як універсальної форми діяльності, що спрямована на постійний розвиток особистості протягом всього життя.

 В останні роки медіа-інформаційні технології, набули широкої популярності, зокрема і в Україні. Це пов’язано насамперед з глобалізацією освіти, появою високошвидкісного Інтернету, медіа-грамотністю користувачів (концепція впровадження медіа-освіти в Україні) яку схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150 [3] 

 На сьогоднішній день всі медіа-технології класифікують на традиційні й нові. До традиційних медіа відносять друковану продукцію, періодичні видання, радіо, звукозапис, кінематограф, телебачення; до електронних (нових) відео, мобільні телефони, CD, DVD, комп’ютер, Інтернет.

 Грунтуючись на власному досвіді, можна запропонувати наступну класифікацію засобів медіа-освітніх технологій, застосування яких найбільш актуально у системі відкритої післядипломної освіти.

 Ця класифікація включає такі групи засобів медіа-освітніх технологій як апаратні і програмні. До апаратних засобів медіа-освітніх технологій віднесемо: 1) основні: комп’ютер, мультимедіа-проектор, маніпулятори (миша, клавіатура та ін.), 2) додаткові: пристрої CD і DVD, відео плеєри, аудіо плеєри, відео-та аудіо-записуючі пристрої, акустичні системи. До програмних засобів, застосування яких є актуальним і доступним у викладанні природничо-математичних дисциплін, віднесемо мультимедійні програми і засоби створення мультимедійних медіа-продуктів. Мультимедійні програми включають: мультимедіа презентації, мультимедіа доповіді, електронні мультимедіа видання та мультимедійні Інтернет ресурси. До засобів створення мультимедійних продуктів віднесемо: програми створення і редагування презентацій, відео редактори, редактори зображень, звукові редактори, онлайнові аудіо і відео редактори, Інтернет платформи для створення і зберігання тестів, слайд-шоу, сайтів, блогів та електронних сторінок.

 Можна визначити дві групи тенденцій використання МІТ у системі відкритої післядипломної освіти: сформовані сучасні медіа-інформаційні технології та перспективні, які лише формуються – тенденції майбутнього.

 Формами організації медіаосвіти педагогів, які пропонуються нами, є такі:

• очні й дистанційні навчальні заняття соціально-гуманітарного, професійного й фахового змісту з демонструванням способів і умов використання медійних технологій навчання (лекції як віртуальні екскурсії, заняття-презентації, ситуативне моделювання, практична робота з аудіовізуальними текстами тощо);
• розроблення педагогами електронних навчально-методичних комплексів і віртуальних освітніх курсів, зокрема – для реалізації дистанційного (індивідуального) навчання дітей;
• робота методистів із хмарно орієнтованими технологіями для надання науково-методичної допомоги педагогам;
• навчання педагогічної спільноти за освітніми проектами (Вікі-тренінги, Вчителі в он-лайні, Розумники тощо).

 Медіа інформаційні технології активно впроваджуються на всіх етапах навчально-виховного процесу, починаючи з дошкільної освіти і закінчуючи вищою освітою і самоосвітою. В наш час, такі поняття як теле-радіо-конференції, форуми, чати, електронна пошта, простий пошук інформації в Інтернеті і на сайтах, які ще до недавнього часу вважалися новинками в навчально-виховному процесі, поступово втрачають свої позиції. На їх місце прийшли більш сучасні і зручніші медіаінфрмаційні технології, які активно розвиваються в даний момент і вдосконалюються.

 За останні десятиріччя значно зросла популярність соціальних медіа та кількість їх користувачів. 

 Соціальні медіа (англ. Social media) — вид мас-медіа, ряд онлайнових технологій на принципах Веб 2.0, завдяки яким споживачі контенту через свої дописи стають його співавторами і можуть взаємодіяти, співпрацювати, спілкуватися, ділитися інформацією або брати участь у будь-якій інший соціальній активності із теоретично усіма іншими користувачами певного сервісу.

 Висновки. Інформатизація освіти вимагає впровадження у вищу освіту інноваційних за змістом методів, засобів та форм професійної підготовки майбутніх фахівців нової формації, створення потужної інформаційної інфраструктури у вищих навчальних закладах з розвиненим інформаційно-комп’ютерним навчальним середовищем, впровадження Інтернет-технологій, електронного навчання, комунікаційних мереж (глобальних, національних, локальних).

 Результатом впровадження медіа-технологій у навчальний процес системи відкритої післядипломної освіти має стати набуття слухачами практичних компетентностей, які дозволять створювати власні самостійні мультимедійні продукти. При співпраці з викладачами, слухачі одержують завдання, спрямовані на створення або цілісного інформаційного продукту (презентація, відеофільм, тест тощо), або певної його частини (уривок з фільму, окремий слайд, друкований фрагмент, ілюстрація тощо). Автори найкращих продуктів захищають свої твори перед групою, що відзначається підвищеним ентузіазмом і справжнім вибухом позитивних емоцій. 

 Таким чином, потреба формування медійної культури педагогічного працівника має професійні й суто прагматичні – життєві – мотиви. На наше переконання, в умовах післядипломного навчання це може стати значущим чинником розвитку його творчого потенціалу і професійної мотивації.

Список використаної літератури.

1. Бугайчук К. Модели смешанного обучения [Електронний ресурс] / К. Бугайчук. – Режим доступу : https://www.pinterest.com/pin/483785184949376776/

2. Змішане навчання як модель використання інформаційно-освітніх ресурсів [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://interconf.fl.kpi.ua/ru/node/1174

3. Концепція провадження медіа освіти в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm].

4. Теорія та практика змішаного навчання : монографія / В.М. Кухаренко, С.М. Березенська, К.Л. Бугайчук, Н.Ю. Олійник, Т.О. Олійник, О.В. Рибалко, Н.Г. Сиротенко, А.Л. Столяревська; за ред. В.М. Кухаренка – Харків: «Міськдрук», НТУ «ХПІ», 2016. – 284 с.

5. Федоров А.В. Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности / А.В.Федоров. –Таганрог : Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. – 64 c.