Козак Олег Олександрович,
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Анотація. Висвітлені основні причини виникнення жовчнокам’яної хвороби, тенденцію до збільшення чисельності хворих на дану патологію в Україні, її симптоматику. На підставі аналізу науково-методичної літератури висвітлено сучасні підходи до застосування лікувальної фізичної культури в реабілітації хворих; підібрано найбільш сприятливі вихідні положення для відтоку жовчі при виконанні фізичних вправ у залежності від рухового режиму; проаналізовано використання різних форм лікувальної фізичної культури як невід’ємної складової в комплексній реабілітації хворих на жовчнокам’яну хворобу
Аннотация. Освещены основные причины возникновения желчнокаменной болезни, тенденцию к увеличению численности больных данной патологией в Украине, ее симптоматику. На основании анализа научно-методической литературы освещены современные подходы к применению лечебной физической культуры в реабилитации больных; подобрано наиболее благоприятные исходные положения для оттока желчи при выполнении физических упражнений в зависимости от двигательного режима; проанализировано использование различных форм лечебной физической культуры как неотъемлемой составляющей в комплексной реабилитации больных желчнокаменной болезнью
Abstract. The main reasons for the occurrence of gallstone disease, the tendency to increase the number of patients with this pathology in Ukraine, its symptoms are highlighted. On the basis of the analysis of scientific and methodological literature, modern approaches to the application of therapeutic physical culture in the rehabilitation of patients are highlighted; the most favorable starting conditions for the outflow of bile have been selected when performing physical exercises depending on the motor regime; the use of different forms of therapeutic physical culture as an integral part in complex rehabilitation of patients with cholelithiasis has been analyzed.
Захворювання органів травлення займають одне з перших місць у структурі загальної захворюваності. Вони часто виникають у людей найбільш працездатного віку, викликають тривалу тимчасову непрацездатність, нерідко призводять до інвалідності.
До захворювань органів травлення відносять гастрит, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, коліти, холецистит, спланхноптоз (опущення нутрощів) тощо. Причиною хвороби може бути порушення регулюючої функції ЦНС, часті стреси, нерегулярне і неякісне харчування, інтоксикація, паління, зловживання алкоголем, інфекція, слабість м’язів живота. Загальними проявами захворювань органів травлення є біль, печія, відрижка, нудота, блювота, пронос, запор, зміни апетиту, підвищена дратливість. Хвороби мають хронічний перебіг із загостреннями і ремісіям [1, 5, 7].
Захворювання органів травлення лікують комплексно – медикаментозно, дієтотерапією, вживанням мінеральних вод, психотерапією, застосовують фізичну реабілітацію.
Лікувальну фізичну культуру при захворюваннях органів травлення застосовують на всіх етапах реабілітації хворих.
Лікувальна дія фізичних вправ виявляється у вигляді чотирьох основних механізмів, серед яких на перший план виступає механізм нормалізації функцій та трофічної дії [2].
Помірні фізичні навантаження підвищують кислотність шлункового соку, збільшують виділення жовчі, стимулюють всмоктування і перистальтику шлунка та кишок, якщо м’язова робота виконана за 1,5-2 год до чи після приймання їжі.
Секреторна функція пригнічується, якщо фізичними вправами займатися безпосередньо перед прийманням їжі або зразу після цього. Пригнічують травлення тривалі фізичні навантаження великої інтенсивності. Вони зменшують виділення шлункового соку, знижують його кислотність та рухову функцію [3, 4].
Під впливом фізичних вправ активізуються трофічні процеси в органах травлення: поліпшення крово- і лімфообігу, інтенсифікації обмінних процесів сприяє згасанню запальних і прискоренню регенеративних процесів та загоєнню виразки. Збільшення екскурсії діафрагми при виконанні дихальних вправ, скорочення і розслаблення м’язів живота періодично змінюють внутрішньочеревний тиск, масажують внутрішні органи, підсилюють гемодинаміку і ліквідують застійні явища у черевній порожнині. Одночасно активізується моторно-евакуаторна функція кишок, відбувається скорочення жовчного міхура і його випорожнення.
Масаж врівноважує основні нервові процеси в ЦНС, поліпшує нервовогуморальнутрегуляцію травних процесів, покращує і нормалізує порушену хворобоютфункцію вегетативної нервової системи, діє знеболююче, заспокійливо,тпозитивно відбивається на нервово-психічному стані хворого. Він рефлекторнотвпливає на секреторну функцію органів травлення, змінює тонус м’язів порожнистихторганів. Залежно від застосованих прийомів масаж може підсилювати аботпослаблювати перистальтику шлунка та кишок, діяти спазмолітично або стимулюючеті таким чином сприяти нормалізації видільної, рухової та евакуаторноїтфункцій. Отож масаж необхідно використовувати при хронічних колітах, що супроводжуютьсятспастичним і атонічним запором, порушеннях рухової функціїтшлунка і кишок, при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів.
Лікувальний масаж призначають у лікарняний і післялікарняний періодитреабілітації у вигляді сегментарно-рефлекторного, точкового і класичного масажу [7].
Фізіотерапію застосовують у лікарняний і післялікарняний періодитреабілітації. Основними механізмами лікувальної дії при захворюваннях орга¬нівттравлення є нервово-рефлекторний і гуморальний.
Фізіотерапевтичні методи нормалізують функціональний стан ЦНС,твирівнюють діяльність вегетативної нервової системи і травлення; діютьтпротизапально, знеболююче, антиспазматично і підвищують неспецифічнутрезистентність та імунологічні властивості організму [2].
При захворюваннях органів травлення застосовують такі фізіотерапевтичні методи: вживання мінеральних вод, медикаментозний електрофорез, електросон, солюкс, індуктотермію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, діадинамотерапію, ультрафіолетове опромінювання, ультразвук, парафіноозокеритні чи грязьові аплікації, ванни хвойні, сірководневі, радонові, перлинні, вібраційні, компреси, обтирання, душ, купання, кліматолікування [3].
Література
1. Бутов Р.С. Фізична терапія при холециститі та жовнокамяній хворобі. / Р.С. Бутов//Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. – Випуск 11 С. 46-53
2. Зорик М. М. Ніконець А. В. Застосування лікувальної фізичної культури в комплексній реабілітації хворих на жовчнокам’яну хворобу. Слобожанський науково-практичний вісник. 2014. № 2. С. 80-83.
3. Енциклопедія. Сімейна медицина: У 5 т. Т. 1. Внутрішні хвороби: У 2 кн. Кн. 2. Хвороби органів травлення. Хвороби нирок і сечових шляхів. Хвороби органів кровотворення. Експертиза працездатності при патології внутрішніх органів. [За ред. В. Г. Передерія, Є. Х. Заремби]. Київ : Здоров’я, 2006. 568 с.
4. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура: учебное пособие М.: ГЭОТАР-Медиа, 2006. 568 с.
5. Марченко О. К. Основы физической реабилитации: учеб. для студентов вузов. К.: Олимп. лит., 2012. 528 с.
5. Мухін В.М. Фізична реабілітація. 2-е вид, перероблене і доповнене Київ: Олімпійська література, 2005. 470 с.
6. Порада А. М., Солодовник О. В., Прокопчук Н. Є. Основи фізичної реабілітації : навч. пос. 2-е вид. К. : Медицина, 2008. 248 с.
7. Соколовский В.С., Романова Н.О., Юшковська О.Г. Лікувальна фізична культура: підручник. Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. 234 с.
