Іванов Дмитро Анатоліович,
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Корчинський Володимир Станіславович
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Анатація Гіпертонічна хвороба є важливою медико-соціальною проблемою. В статті представлені данні що до розповсюдженості та групи факторів ризику, що в пливають на розвиток захворювання. Наведено методи ревбілітації, які використовують для покращення здоров’я хворого.
Ключові слова: Гіпертонічна хвороба, реабілітація, фактори ризику.
Анатация Гипертоническая болезнь является важной медико-социальной проблемой. В статье представлены данные что в распространенности и группы факторов риска, в плывущие на развитие заболевания. Приведены методы ревбилитации, которые используют для улучшения здоровья больного.
Ключевые слова: Гипертоническая болезнь, реабилитация, факторы риска.
Abstract Hypertonic disease is an important medical and social problem. The article presents data on prevalence and a group of risk factors that flow into the development of the disease. The rehabilitation methods used to improve the health of the patient are presented.
Key words: Hypertonic disease, rehabilitation, risk factors.
Протягом останніх десятиліть постійно зростає кількість серцево-судинних захворювань, при цьому загальне збільшення становить більше 40 %. Для зниження захворюваності необхідні зусилля щодо первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань та пов'язаних з ними факторів ризику. Одним із головних факторів ризику, який сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, є гіпертонічна хвороба, оскільки вона має найбільший відсоток у сметності від серцево-судинних захворювань. Очікується, що гіпертонічна хвороба спричиняє смерть у 7,5 мільйонів чоловік, що становить близько 12,8% від загальної смертності, що робить її однією з 10 провідних причин смертності в усьому світі. [2].
Гіпертонічна хвороба лідирує в структурі серцево-судинних захворювань. За статистичними даними по Україні на частку хворих на гіпертонічну хворобу серед пацієнтів з серцево-судинною патологією припадає 40,6%. Гіпертонічна хвороба серйозно впливає на основні показники здоров'я населення, насамперед такі, як захворюваність, тимчасова і стійка втрата працездатності, смертність, тривалість і якість життя, і в цілому на демографічну структуру населення. У хворих на гіпертонічну хворобу в 3-4 рази частіше розвивається ішемічна хвороба серця і в 7-8 разів частіше - порушення мозкового кровообігу. Відбуваються також патологічні зміни серця, які проявляються в зміні структурно-геометричних характеристик та формуванні гіпертензивного серця, що має несприятливе прогностичне значення в розвитку серцевої недостатності, виникненні інфаркту міокарда, раптової смерті, різних аритмій[5].
Гіпертонічна хвороба є патогенетично неоднорідним захворюванням внаслідок багатьох різних механізмів регуляції і підвищення артеріального тиску, що у свою чергу, ускладнює вибір методів лікування. Незважаючи на великий фармакологічний спектр антигіпертензівних препаратів, ефективність лікування хворих з артеріальною гіпертензією залишається недостатньою.
Реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу повинна бути строго індивідуальною і в основі дії спеціальних фізичних вправ, лежить цілеспрямована активізація моторно-вісцеральних рефлексів - зокрема, активізація моторико-серцевих, легеневих та інших рефлексів. Спрямований вплив фізичними вправами сприяє доцільному перерозподілу крові по органам і тканинам організму за рахунок зміни тонусу не тільки м'язів, але і судин. Залежно від інтенсивності навантаження зростає кровопостачання працюючих м'язів; посилюється кровопостачання серця при збереженні кровопостачання головного мозку. При виконанні динамічних вправ з включенням невеликих м'язових груп і з малою інтенсивністю навантаження загальне підвищення тонусу судин в неактивних м'язах буде перевищувати функціональну дилатацію (зниження тонусу, збільшення просвіту) судин робочих м'язів. В результаті цього підвищуються загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск і зростає навантаження на лівий шлуночок серця[2].
Реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу повинна плануватися у відповідності з такими принципами:
- Лікування осіб з прикордонною артеріальною гіпертензією і хворих ГХ I стадії проводиться, як правило, немедикаментозними методами (без солі дієта, лікувальна фізкультура, аутогенне тренування та ін.) Лише за відсутності ефекту призначають лікарські засоби.
- У хворих I і II стадії провідна роль у лікуванні належить систематичної медикаментозної терапії, яка повинна носити комплексний характер. Разом з тим необхідно систематично виконувати і профілактичні заходи, серед яких суттєве місце займають вправи фізичної культури.
- Фізичне навантаження хворих повинна відповідати стану хворого, стадії процесу та формою захворювання.
Використовуються вправи для всіх м'язових груп, темп виконання середній, тривалість занять 25-30 хв. Хворі з I стадією проходять лікуванняамбулаторно, а також у профілакторіях та санаторіях. Зазвичай в осіб зприкордонної АГ і у хворих ГБ I стадії використовують навантаження, при яких ЧСС не повинна перевищувати 130-140 уд/хв, а АТ - 180/100 мм рт. ст.В останні роки зріс інтерес до вправ у хворих ГБ у ізометричному режимі (статичні вправи). Гіпотензивна дія статичних навантажень обумовлено їх позитивним впливом на вегетативні центри з подальшої депресорні реакцією. Так, через годину після виконання такихвправ артеріальний тиск знижується більш ніж на 20 мм рт. ст. Вправи в ізометричному режимі виконують в положенні сидячи або стоячи, вони включають утримання у витягнутих руках гантелей (1-2 кг), набивних м'ячів та іншихпредметів. Вправи в ізометричному режимі обов'язково поєднують здовільним розслаблення м'язів і дихальними вправами. Зазвичай використовують навантаження для м'язів рук, плечового пояса, тулуба, ніг, рідше для м'язів шиї, черевного преса[4]..
Через кілька місяців занять хворі з прикордонною гіпертензією і I стадією захворювання при стійкому нормальному артерільному тиску можуть переходити до занять фізичною культурою у групах здоров'я, плаванням, оздоровчим бігом,деякими спортивними іграми.
При гіпертонічній хворобі II стадії характер реабілітаційного впливу і умов, в яких вони проводиться (поліклініка, стаціонар або санаторій), залежать від стану хворого, вираженості наявних ускладнень та ступеня адаптації до фізичного навантаження. На цій стадії велику питому вагу займають спеціальні вправи, зокрема, на розслаблення м'язів. Більше уваги приділяється масажу і самомасажу, особливо коміркової зони. Необхідні й досить ефективні дозована ходьба, плавання, помірна, теренкур, ігри, аутогенне тренування.
При гіпертонічній хворобі III стадії і після гіпертонічних кризів заняття проходять, як правило, в умовах стаціонару[1].
В реабілітації хворих з ГХ найбільш ефективний комплексний підхід, а також пасивну профілактику. Ранній початок проведення реабілітаційних заходів важливий з погляду профілактики можливості дегенеративних змін та побічних ефектів хвороби. Раннє включення в лікувальний процес реабілітаційних заходів, адекватних стану хворого, багато в чому забезпечує більш сприятливу течію і результат захворювання, служить одним з моментів профілактики інвалідності[3].
В реабілітації хворих з ГХ основне значення мають фізичні вправи. Вправи необхідно розглядати як найбільш важливий зміцнюючий і лікувальний засіб для відновлення будь-якої порушеної функції ослабленого органу. Вправи надають безпосередню лікувальну дію, стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і удосконалюючи розвиток компенсації, покращуючи обмін речовин і репаративні процеси, відновлюючи порушені функції; перебудовується функціональний стан вегетативних центрів, які покращують трофіку внутрішніх органів і опорно – рухового апарату.
Література
1. Блага О. С. Лікувальна фізична культура при захворюваннях серцево-судинної системи: методичні рекомендації / О. С. Блага, Л. В. Дичка, В. С. Сухан. – Ужгород, 2014. – 62 с.
2. Малая Л.Т. Терапия. Заболевания сердечно-сосудистой системы: [руководство для врачей-интернов и студентов] /– Харьков: Фолио, 2005. – 1135 с. 6. Молчанов
3. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – С. 232-236.
4. Пєшкова О.В. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів / О.В. Пєшкова. - Харків: СПДФО Бровін О.В., 2011.-312 с. 8. Реабилитация при заболеваниях сердечно-сосудистой системы / под ред. И.Н. Макаровой. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 304 с
5. Якименком О. О., Закатова Л. В., Дець В.В. Внутрішні хвороби: Навч. посібник / За ред. О. О. Якименко. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2003. – 142 с.
