Франчук Юрій Васильович,
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Анотація Розглянуто основні періоди фізичної реабілітації. Представлено різноманітні методи й засоби фізичної реабілітації з використанням лікувальної гімнастики, фізіотерапії й режими, які дозволяють одночасно впливати на вторинні загальні й місцеві прояви травматичної хвороби.
Ключові слова: реабілітація, діафізарні переломи, відновлення працездатності.
Аннотация Рассмотрены основные периоды физической реабилитации. Представлены разнообразные методы и средства физической реабилитации с использованием лечебной гимнастики, физиотерапии и режимы, которые позволяют одновременно воздействовать на вторичные общие и местные проявления травматической болезни.
Ключевые слова: реабилитация, диафизарные переломы, восстановления работоспособности.
Annotation The main periods of physical rehabilitation are considered. Different methods and means of physical rehabilitation with the use of medical gymnastics, physiotherapy and regimens are presented, which allow simultaneously affect the secondary general and local manifestations of traumatic illness.
Key words: rehabilitation, diaphyseal fractures, restoration of working capacity.
Серед різноманіття пошкоджень діафізарні переломи довгих кісток є досить поширеними пошкодженнями серед травм у населення України, їх кількість становить 48,5% випадків від усіх переломів довгих кісток.[3].
Переломи стегнової кістки сягають частоти до 11,3%, гомілки до 28,1%, та є однією з основних серед причин тривалої тимчасової непрацездатності і первинної інвалідності у хворих після травм та хвороб опорно-рухового апарату [4]. Досвід свідчить, що тривалість лікування цих хворих людей обчислюється місяцями. При рішенні реабілітаційних завдань відсутній диференційований підхід до осколкових і фрагментарних переломів кістокстегна. Стає очевидним, що розробка програм фізичної реабілітації хворих з переломами кісток є актуальною проблемою сучасної травматології й фізичної реабілітації.
Механізм переломів кісток гомілки може бути прямим (удар по гомілці, що призводить до виникнення "бамперних" переломів), або непрямим – ротаційний момент при фіксованій стопі. Напрямок зміщення відламків залежить від напрямку дії травмуючого агента, а потім під дією м'язів відбувається зміщення по довжині. При переломі у верхній третині діафіза під дією чотириголового м'яза проксимальний відламок зміщується допереду. Досить часто відкриті переломи – гребінь великогомілкової кістки вкритий лише шкірою та підшкірною клітковиною. На рівні дистальної третини діафіза недостатня зона кровопостачання кістки (періост вкритий шкірою, стик зустрічних ендостальних судин).
Розрізняють ізольовані переломи велико- та малогомілкової кісток та переломи обох кісток, а за локалізацією – переломи верхньої, середньої і нижньої третини.
При лікуванні складних діафізарних переломів кількість незадовільних результатів та частота незрощень, контрактур суглобів сягає 14,6%[1]. Найбільше труднощів представляють багато уламкові та роздроблені переломи діафізу гомілки, які складають біля 10% всіх закритих та 32,8% відкритих переломів кінцівок [2].
На думку М.О. Коржа та Д.Д. Бітчука, на сьогодні не виникає жодних сумнівів відносно переваг оперативних методик лікування діафізарних переломів довгих кісток кінцівок над консервативними, тому і пріоритетність оперативних методів лікування не визиває жодних сумнівів [4].
Існують відомості, що значне число складних переломів створюють значну проблему вибору найбільш адекватного та ефективного способу лікування даної категорії постраждалих, В даний час склалася ситуація, коли для лікування одного типу перелому в принципі може бути застосовано декілька допустимих методик, здатних забезпечити позитивний результат [3].
Перший період – від моменту травми при порушенні функції та наявності больового синдрому призначалася лікувальна гімнастика у вигляді ізометричного напруження м'язів кінцівок, вправи для м'язів черевного преса, що поліпшують роботу кишечника, дихальна гімнастика з метою профілактики застійних явищ у легенях. Рекомендовано проводити рухи пальцями стопи і стопою в цілому, виконувати «гру» надколінка. Велике значення мають вправи спільно зі здоровою кінцівкою для збільшення амплітуди рухів у суглобах ушкодженої кінцівки.
Другий та третій періоди реабілітаційного лікування відбувається в амбулаторних умовах за місцем проживання пацієнтів. Важливою умовою даних мироприємств є лікарський нагляд та контроль за динамікою відновлення працездатності.
Другий період – 2–4 тижня після травми, ранній післяопераційний період, коли при наявності репаративних явищ застосовувалося дозоване осьове навантаження травмованої кінцівки, лікувальна фізкультура для поліпшення функції великих суглобів, зміцнення їхньої м'язової сили. Третій період – через 2 і більше місяців після травми лікувальна фізкультура спрямовувалась на боротьбу з м'язовою слабкістю, профілактику обмеження амплітуди рухів, порушення функції суглобів. Вправи носять тренувальний характер з поступовим підвищенням навантаження.
Індивідуальний комплекс фізичних вправ і лікувальної гімнастики є важливим додатковим фактором, який необхідно використовувати з метою найкоротшого відновлення працездатності при травмі довгих кісток кінцівок.
Постійний лікувальний контроль, лікування з використанням усіх видів фізіо- та механотерапії є потужним стимулом розвитку компенсації та сприяє якнайшвидшому поверненню до праці хворих із травмою опорно-рухової системи та допомагає отримати добрі анатомо-функціональні результати.
Пропонуються різноманітні методи й засоби фізичної реабілітації з використанням лікувальної гімнастики, фізіотерапії й грязелікування, технологічні режими, які дозволяють одночасно впливати на вторинні загальні й місцеві прояви травматичної хвороби.
Однак багато питань проведення фізичної реабілітації хворих з переломами кісток мають потребу в деталізації, вивченні й уточненні. У зв’язку з появою нових методів – хірургічного лікування переломів, довгих трубчастих кісток і можливістю раннього осьового навантаження на травмовану кінцівку, виникла необхідність у подальшій розробці й удосконаленню методик лікувальної фізичної культури.
Таким чином, виявлення й удосконалення методів і засобів фізичної реабілітації, підвищення функціональних можливостей нервово-м’язового апарата ушкодженої кінцівки, зменшення відсотка інвалідності, скорочення строків відновлення хворих з переломами стегнової кістки, продовжує залишатися актуальною проблемою. найпоширенішими методами фізичної реабілітації тематичних хворих є: лікувальна гімнастика, масаж, комплекс методів фізіотерапії, механотерапія, працетерапія й ін. Використання методів і засобів фізичної реабілітації спрямоване на запобігання розвитку контрактур, нервово-м’язових розладів, на відновлення функції порушеної гемодинаміки і мікроциркуляції в постраждалих тканинах.
Література
1. Битчук Д.Д. Статический и динамический интрамедуллярнотрансоссальный остеосинтез при лечении диафизарных переломов длинных костей // Д.Д. Битчук, А.Г. Истомин, А.Е. Марюхнич [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2001. - №3. С. 27 – 29
2. Калашніков А.В. // Профілактика порушень репаративного остеогенезу / Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2002.– № 2. – С. 5457.
3. Корж Н.А. Лечение диафизарных переломов костей голени интракортикальным остеосинтезом / Н.А. Корж, Дм. Д. Битчук // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2004. - №3. – С. 59 – 61.
4. Шимон В.М. Медична реабілітація в комплексі лікування діафізарних переломів кісток гомілки// В.М. Шимон, Р.І. Шніцер, А.А, Шерегій, М.М. Гелета. Запорожский медицинский журнал. 2010. – Т.12 – № 4. – С. 154-157.