УДК 78.071.161.2

Манелюк Оксана Іванівна, 

магістр, аспірант

Дрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка,

викладач вищої категорії,

голова циклової комісії хорового диригування

Івано-Франківського музичного училища

імені Дениса Січинського

Україна, Івано-Франківськ

 

 Анотація. Стаття передбачає знайомство з творчою і педагогічною діяльністю відомого на теренах Галичини (та за її межами) талановитого хормейстера, активного музично-громадського діяча, викладача Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського, голови обласної НВМС Яреми Івановича Коваля.

 Ключові слова: Ярема Коваль, диригент, керівник, педагог.

 

 Вступ. Гортаючи сторінки життя, мимоволі зупиняюсь на постаті світлої, життєрадісної і щирої людини – диригента, педагога, музично-громадського діяча, голови обласної національної всеукраїнської музичної спілки – Яреми Івановича Коваля.

 Життєва філософія Я. Коваля – безмежна любов до людей, музики і життя. Завжди усміхнений і дотепний, розважливий і статечний, чуйний і чесний, відвертий і простий, щедрий і відданий, вихований і висококультурний – ось основні риси характеру, притаманні митцю. Він не належав собі, його музою була хорова пісня.

 Актуальність статті. В Україні є чимало майстрів, залюблених у свою справу, відданих їй, які живуть тихо, в постійній буденній праці, вважаючи її натхненною, потрібною, бо ж вона приносить неоціненні плоди. Серед таких митців – постать Я. Коваля – музиканта з великої літери, що спричинився до піднесення хорової справи в м. Івано-Франківську не тільки як художній керівник низки колективів, а й як педагог-хормейстер, вихователь майбутньої диригентської еліти України. У розкритті граней таланту майстра, його життєвої філософії й полягає актуальність статті.

 Мета статті зводиться до висвітлення методів і прийомів диригентсько-педагогічної практики Я. Коваля.

 Виклад основного матеріалу. Я. І. Коваль народився 28 жовтня 1958 р. на Івано-Франківщині в с. Петрилів, Тлумацького району. Закінчив Колінцівську восьмирічну школу, шість років опановував гру на баяні у Тлумацькій музичній школі (клас А. Дейчаківського). Відтак вступив до Коломийського музично-педагогічного училища, а після завершення навчання – на диригентський факультет Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка (клас Б. Д. Завойського). 1983 р. закінчив консерваторію і отримав кваліфікацію «диригент хору, ансамблю, артист хору, ансамблю, викладач хорових дисциплін». Під час навчання у Львові працював керівником народного самодіяльного хору «Світанок» (с. Дашава, Стрийського району).

 У 1985-1995 рр. викладав диригування на кафедрі «Музики з методикою її викладання» в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. Василя Стефаника, де започаткував молодіжний хор, із яким чимало гастролював по різних містах.

 Із 2007 р. Ярема Іванович працював в ЦНД (Центральному Народному домі) на посаді адміністратора, де проявив себе вмілим організатором концертів, лекцій, культурно-просвітницьких заходів серед різних верств населення.

 За роки своєї творчої діяльності був художнім керівником низки аматорських хорових колективів (народний аматорський хор с. Глибоке; народний аматорський хор Івано-Франківського арматурного заводу та ін.). Створений Я. Ковалем мішаний хор при Обласному науково-методичному центрі став дипломантом одного з перших Всеукраїнських конкурсів хорової музики ім. Д. Січинського. У 2008 р. з ініціативи Я. Коваля у Центральному Народному домі Івано-Франківська було засновано жіночий академічний хор «Мелодія», який у 2009 р. отримав почесне звання «народний». Із цим колективом було влаштовано чимало різноманітних виступів і сольних концертів, записані передачі на Обласному телебаченні «Галичина» та Обласному радіо. Колектив був постійним учасником щорічних міських фестивалів: «Різдво у Франківську», «Великодні дзвони», «Мелодії парку», української патріотичної пісні та ін. «Мелодія» брала активну участь в різноманітних заходах, зокрема з нагоди святкування Дня міста Івано-Франківська, Дня Незалежності України, Дня Героїв України, Дня матері, Шевченківських свят та ін. Слід відзначити участь хору у ІІІ Міжнародному молодіжному фестивалі-конкурсі хорової музики ім. Г. Музическу (м. Ясси, Румунія, 2015 р.), де колектив завоював звання «лауреата». Також хор представляв Івано-Франківщину на святкуванні Різдва Христового в м. Жешув (Польща), де був нагороджений відзнаками в різних номінаціях. У 2017 р. «Мелодія» – учасник XXXVI Міжнародного фестивалю церковної музики «Гайнувка 2017» у Білостоку (Польща).

 Я. І. Коваль постійно займався підвищенням свого фахового рівня, аранжуванням хорових композицій та опрацюванням народних пісень, перекладами творів на різні склади хору. В його полі зору завжди були новинки диригентсько-методичної та хорової літератури, художньої та поетичної творчості. Захоплювався історією філософії і музики, неодноразово цитував Г. Ф. Гегеля, Ф. В. Ніцше, Ф. Шлегеля, А. Шопенгауера. Покликаючись на працю Ф. Шлегеля «Естетика. Філософія. Критика» наголошував: «У кожної завершеної людини є геній. Істинна чеснота – це геніальність» [5, 359], і весь час стверджував, що все геніальне – просто. 

 Загалом педагогічна і диригентська діяльність митця тривала понад 30 років. За багаторічну творчу практику, вагомий внесок у розвиток культури і мистецтва він був нагороджений грамотами та подяками управління культури Івано-Франківського міськвиконкому, користувався авторитетом серед працівників музичних навчальних закладів та керівників хорових колективів міста й області.

 З 2007 р. Я. Коваль працював викладачем хорових дисциплін у Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського, а з 2016 р. керував хоровим колективом навчального закладу. Зі студентським хором провадив активну творчу діяльність, беручи участь у святкових та звітних концертах, міських культурних заходах із нагоди знаменних дат.

 У 2010 р. Я. Коваль очолив народну аматорську чоловічу хорову капелу «Червона калина» (діяла при ЦНД), проявив себе високопрофесійним фахівцем, вмілим організатором, вимогливим, талановитим диригентом і регентом, виконуючи, окрім світської музики, також щонедільні та святкові вечірні Літургії. За період творчої діяльності Яреми Івановича, капела виступала на багатьох обласних, загальноміських заходах та концертах, фестивалях. Професійному піднесенню колективу сприяли творчі зустрічі з іншими хорами, на яких диригенти й учасники ділилися виконавським досвідом, збагачували репертуарний список тощо. Відбулися зустрічі капели «Червона калина» з хором коломийського осередку «Просвіта», народним аматорським фольклорним колективом «Переспіви» (с. Колінці), чоловічим хором (м. Яремче) та аматорським хоровим колективом «Збруч» (м. Тернопіль).

 2017 – 18 рр. – вельми активні в творчій практиці хору студентів відділу хорового диригування. Зокрема у 2017 р. колектив брав участь у таких заходах: «Розколяда», концерти в Народному домі «Просвіта», Шевченківський концерт, участь у ювілейному концерті композитора Б. Шиптура, виступ хору на IV Регіональному конкурсі хорових диригентів (м. Тернопіль), фестивалі «Співаємо канон» та концерті у храмі Святого Лазаря (м. Львів), концерті, присвяченому 140-й річниці від дня народження М. Леонтовича (м. Коломия). 

 2018 рік – «Розколяда», сольний концерт в м. Тисмениця, участь у X Міжнародній Пасхальній асамблеї «Духовність єднає Україну» (м. Київ); майстер-клас із хором музичного училища в рамках семінару для керівників аматорських хорових колективів області в ОНМЦ (м. Івано-Франківськ).

 Свою мудрість і досвід Я. Коваль зумів передати студентам, які навчалися в його класі. І результат не забарився. У 2016 р. студент ІІІ курсу Василь Гуляк отримав Гран-Прі на ІІІ Регіональному конкурсі хорових диригентів (м. Івано-Франківськ), Юрій Самуляк брав участь у IV Регіональному конкурсі хорових диригентів (м. Тернопіль), а на Першому відкритому конкурсі хорових диригентів у рамках XV відкритого конкурсу «Харківські асамблеї» він став лауреатом I премії (2017 р.). С. Прокопов (голова журі, завідувач кафедри хорового диригування Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського, заслужений діяч мистецтв України, професор) дав високу оцінку майстерності конкурсанта, відзначивши глибину розуміння творів і довершеність виконання кантати-поеми «Хустина» Л. Ревуцького. Під керівництвом Яреми Івановича студент організував камерний хор «Libero», який виконав окремі хорові зразки творчої спадщини М. Вербицького.

 Випускники Яреми Коваля продовжують навчання у вищих навчальних закладах України: Юлія Клюса ‒ Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника, Матвій Мельник, Орест Ткачук – Львівській національній музичній академії ім. М. В. Лисенка, Василь Гуляк – Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського.

 Ярема Іванович викладав такі предмети професійного спрямування: диригування, читку хорових партитур, аранжування, вів практику роботи з хором на базі хорів «Мелодія» і «Червона калина» (тепер «Каменяр») під його ж орудою, керував хоровим класом і чоловічим вокальним ансамблем Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського.

 За час роботи в навчальному закладі Я. І. Коваль проводив цікаві відкриті заняття з диригування («Фермата, її види. Особливості виконання», «Способи виконання різних динамічних відтінків за допомогою диригентського жесту»). Активно займався методичною діяльністю, у 2018 р. на курсах підвищення кваліфікації викладачів, захистив роботу на тему «Місце і роль народної пісні у вихованні творчої молоді».

 Улюбленою сферою діяльності Я. І. Коваля в музичному училищі була робота з хоровим класом, від якої він отримував «неймовірні хвилини радості і блаженства». За два роки творчої праці з колективом, за словами митця, він відчув себе людиною, справді потрібною суспільству. Безмежна любов, повага і толерантне ставлення до студентів проявлялися в кожному слові та тоні, в кожному диригентському жесті. Водночас, красива та щира посмішка надихала, підбадьорювала і допомагала хористам творити справжнє мистецтво. Про це свідчать спогади випускниці Б. Кохан. Викладач постійно вселяв віру в себе, акцентуючи: «ти –розумничка, в тебе все вийде, тільки вір у себе і свої сили; ти – працюй, а я допомагатиму і підтримуватиму».

Будучи людиною високопрофесійною, вельми ретельно підходив до вибору відповідного репертуару. Студентський хор виконував такі твори: Д. Січинський «Пісне моя», «Минули літа молодії», хорові обробки М. Леонтовича («Піють півні», «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Мала мати одну дочку», найулюбленіша пісня «Із-за гори сніжок летить»), Є. Козак («Полетів бим на край світа», «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку», «Откаль соненько сходило»), «Ой чого ти почорніло?» Л. Ревуцького, «Тече вода в синє море» Б. Лятошинського, духовні композиції М. Вербицького «Слава….Єдинородний», «Христос Воскрес», два масштабні хорові концерти композиторів «Золотої Доби» («Не отвержи мене во время старости» М. Березовського та концерт № 32 «Скажи ми, Господи, кончину мою» Д. Бортнянського, вивчити який Ярема Іванович мріяв все життя, і який, на жаль, став «лебединою піснею» диригента, був виконаний перед самою кончиною), твори композиторів-сучасників: В. Тиможинського, Р. Толмачова, М. Скорика, Б. Шиптура.

 Керівник мав бездоганний слух, гостро чув діатонічні та хроматичні півтони (опирався на методику К. Пігрова: «…при виконанні хроматичного півтону вниз потрібне напруження протилежного характеру, тобто хороше «осідання» на хроматично понижуваний звук» [3, 28], при висхідному хроматичному рухові мусить буди гостра подача звуку вгору, «діатонічні півтони вниз за всяких обставин треба співати якомога гостріше…» [3, 29], а вгору – за правилами інтонування малих секунд.), тому від хору вимагав ідеально чистого інтонування. Акцентував увагу на твердження П. Муравського: «Найкращий спів – це чистий спів. Чистий спів можна порівняти з чистою водою і чистим повітрям…» [2, 132] Володіючи добрим голосом, слідкував за якісним звучанням, вмів налаштовувати хор на високу співочу позицію і, завдяки великій диригентській харизмі, допомагав зберігати її протягом всього твору. Прагнув досягти кантиленного співу, наголошуючи: «…Для досягнення кантиленного звучання необхідно весь час співати з підтягнутою діафрагмою, вдихати повітря швидко і безшумно, а видихати повільно» [там само, 131]. Звертав увагу на якість і тембральність звуку: яскравий і матовий, світлий і тьмяний, м’який і жорсткий, оксамитний і колючий, головно, що він повинен бути виразним. «Виразність є якість, завдяки якій музикант живо відчуває і з силою передає всі ідеї, які він передати повинен, і всі ті почуття, які виразити повинен (Жан Жак Руссо)» [1, 46].

 Завжди радився з колективом, вважав студентів рівноправними учасниками творчого процесу. Для поглибленого розуміння професії на кожне заняття хору готував бліц-запитання для роздумів і пошуків, наприклад, що таке «вовча квінта», співоча форманта, стретто, квазі крещендо, яка різниця між діатонічним і хроматичним півтоном тощо. Взірцем у диригентській професії вважав Герберта фон Караяна. «На репетиціях Караян рідко підвищував голос, ніколи не був різким по відношенні до окремих музикантів. Як же він досягає таких результатів? Справа в тому, що Караян користується повагою як музикант, і виконавці цінують його самовіддачу. Ось і все» [4, 59]. Ярема Іванович теж ніколи не виявляв агресії, високі нотки в голосі могли прозвучати тільки в моменти несумісності виконання твору з його власним баченням. Відтак голосно повторював своє коронне слово – «зачекайте»…

 Уроки з фаху проводив неординарно: збирав усіх студентів, вивчав із ними різноманітний хоровий репертуар, розповідав багато цікавих речей про диригентів, композиторів, ділився величезним диригентським досвідом, «допомагав осягнути всю глибину стилю, гармонії, драматургії. Він справді навчив любити музику, адже сам безмежно її любив» (зі спогадів студента Ю. Самуляка). Був батьком і вихователем для своїх учнів. Вмів розкривати у вихованцях емоційність й обдарованість, обнадіювати, стверджуючи, що «…всі діти дуже талановиті, з них будуть диригенти». Творчим девізом Яреми Івановича були слова: «Хвалити, хвалити і ще раз хвалити». Головним принципом у роботі було не просто засвоєння студентом техніки диригування та вивчення хорової партитури, а виховання доброго музичного смаку, глибокого усвідомлення змісту твору, філософського задуму авторів, переживання кожного слова, тому у виборі творів перевагу надавав класичним високохудожнім взірцям хорової літератури.

 Був людиною відданою мистецтву, весь вільний час проводив на роботі: уроки, репетиції, творче спілкування з колегами і студентами, нові плани і задуми. Мріяв видати репертуарні збірки-хрестоматії з диригування для студентів усіх курсів із анотаціями до кожного твору.

 Знаковою лебединою піснею талановитого хормейстера стало виконання з колективом Івано-Франківського музичного училища твору Д. Січинського «Минули літа молодії». Передчасно пішов із життя 21 травня 2018 р.

 Людська пам`ять зберігає тепло душі улюбленого керівника, талановитого педагога і просто доброї Людини. Філософ по натурі, Я. І. Коваль так і відносився до життя. А скільки ще могло б здійснитися проектів (планував аудіо-записи своїх колективів, працював над поїздкою до Румунії, мріяв про фестивалі в Італії та далекій Австралії), прозвучати задуманих творів…

 

Література

1. Зильберквит М. Мир музыки: Очерк. М. : Издательство «Детская литература», 1988. 335 с.

2. Муравський П. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового твору. До сторіччя від дня народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. / Редактор – упоряд. О. Шокало. К.: ВЦ «Просвіта», 2014. 384 с.

3. Пігров К. Керування хором. К. : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1956. 180 с.

4. Робинсон П. Караян. /Переклад з англійської. М. : «Прогресс», 1981. 167 с.

5. Шлегель Ф. Эстетика. Философия. Критика. В 2-х т. / пер. с нем. Ю. Попова. М. : Искусство, 1983. 479 с.