Лутицька Наталія Володимирівна

Аспірант кафедри зоології та ентомології ім. Б.М. Литвинова

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Україна, м. Харків

Станкевич Сергій Володимирович

Кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри зоології та ентомології ім. Б.М. Литвинова

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Україна, м. Харків

 Одержання високих стабільних урожаїв сої обмежується чисельними шкідниками, втрати зерна від яких можуть сягати до 90 % за одночасного зниження ного якості. При перевищенні економічного порогу шкідливості тих чи інших шкідників доцільно застосувати хімічний захист. Згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні у 2016 р. для захисту сої від шкідників рекомендовано 31 інсектицид. Усі ці препарати направлені на захист сої протягом вегетації від шкідників.

 Ключові слова: соя, шкідники, шкідливість, хімічний захист, пестициди.

 Світове і вітчизняне виробництво соєвих бобів із кожним роком зростає. Нині соя вирощується здебільшого для забезпечення потреб галузі тваринництва. За останні роки вона стала однією з основних експортних культур України після пшениці та кукурудзи. Виробляють сою у 75 країнах, найбільшими з яких є Сполучені Штати Америки, Бразилія, Аргентина та Китай. Соєві боби мають найбільшу частку у структурі світового виробництва олійних культур. За даними НААН України соя в структурі посівних площ може займати до 20 %. Україна посіла перше місце в Європі за виробництвом сої, має значні перспективи розширення її посівів. За прогнозами, у 2018 р. посіви сої перевищать 2 млн га. Сою вирощують в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Враховуючи вимоги сої до умов вирощування, ґрунтові і гідротермічні ресурси України, можна визначити так званий «Соєвий пояс». До Соєвого поясу входять ті області, де за рік випадає 500–600 мм опадів, за вегетаційний період сої – 250–400 мм, у найбільш критичний період для сої по вологозабезпеченості кінець цвітіння – повний налив бобів – 180–200 мм. Сума активних температур (понад 10 ОС) у цьому регіоні становить 2400–3000 ОС, що цілком достатньо для культивування скоро- та середньостиглих сортів культури. Зона гарантованого вирощування сої включає значні площі зрошуваного землеробства – Автономної Республіки Крим, Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської областей. У цих регіонах при весняному посіві можна вирощувати сорти сої різних груп стиглості, а при післяукісному і післяжнивному – скоростиглі.

 Одержання високих стабільних урожаїв сої обмежується чисельними шкідниками, втрати зерна від яких можуть сягати до 90 % за одночасного зниження ного якості. За даними ряду вітчизняних авторів [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10], в Україні у різних зонах на посівах сої трапляється до 114 видів комах. Основну масу видів фітофагів сої становлять комахи – 96,5 %. Частка слимаків та кліщів – 2,6 % та 0,9 % відповідно. За спеціалізацією живлення переважна більшість 85,1 % є поліфагами. Олігофаги представлені 16 видами, що становлять 14 %

 Аналіз видового складу шкідників свідчить, що в систематичному відношенні найбільша кількість шкідливих видів належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera) та твердо-крилих (Cоleoptera) – 44,3 % та 38,3 % відповідно від загального числа комах-фітофагів. До третьої за чисельністю видів групи відносяться лускокрилі (Lepidoptera) – 6,5 %. Менш чисе-льними є представники ряду рівнокрилі (Homoptera) – 5,8 % і бахромчастокрилі (Thysanoptera) – 4,0 %.

 Аналіз сукупної динаміки чисельності комах дозволяє виявити групи фітофагів, супутніх певному етапу формування врожайності культури. За вегетаційний період посіви сої пошкоджуються комплексом шкідників, які змінюють один вид іншим.

 У фазу сходів – 2–3 справжніх листки проростаюче насіння в ґрунті і сходи пошкоджують личинки паросткової мухи та дротяники. З’являються перші екземпляри бульбочкових довгоносиків, гусениці озимої совки та личинки травневого хруща, імаго клопів-сліпняків та саранових. В незначній кількості – трипси, які зосереджуються переважно в пазухах примордіальних листків.

 Під час фази галуження-бутонізації зростає чисельності клопів-сліпняків та цикадок, гусениці совок (гамма, с-чорне, люцернова). З’являються звичайний павутинний кліщ та акацієва вогнівка.

 У фазу цвітіння щільність трипсів та цикадок залишається сталою. Зустрічаються поодинокі особини клопів-щитників, саранові та трипси. Зростає кількість клопів-сліпняків та акацієвої вогнівки. Наростає чисельність павутинного кліща.

 Під час формування бобів та наливу зерна відмічається максимальна заселеність за вегетаційний період акацієвою вогнівкою та клопами-сліпняками (лучним, трав’яним та люцерновим). У меншій кількості зустрічаються клопи-щитники, трипси та цикадки. Трапляються поодинокі особини совок та саранових.

 Асортимент інсектицидів рекомендованих для захисту сої від шкідників досить широкий і важко зупинятися на конкретних препаратах.

 Згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні у 2016 р. для захисту сої від шкідників рекомендовано 31 інсектицид, із яких 7 препаратів (22,6 %) належать до групи синтетичних піретроїдів, 5 препаратів(16,1 %) відносяться до комбінованих інсектицидів на основі діючих речовин з групи ФОС та синтетичних піретроїдів, до фосфорорганічних сполук належать 4 препарати (12,9 %), до карбоксамідів відносять 2 препарати (6,5 %), в такій же кількості дозволено 2 (6,5%) комбінованих інсектицида на основі неонікотиноїдів та синтетичних піретроїдів, по 1 (3,2 %) препарату з різних груп: тетразини, авермектини, кетоеноли, антраніламіди, піразоли, похідні сульфокислот, фенілпіразоли, комбіновані інсектицидно-фунгіцидні протруйники, піразоли, комбіновані препарати (ФОС + неонікотиноїди + пирадизолони та хлорнікотиноли + синтетичні піретроїди). Слід зазначити, що всі ці препарати направлені на захист сої протягом вегетації від шкідників.

Література:

1. Березовська-Бригас В. В. Видова різноманітність комах-фітофагів на посівах сої у центральному Лісостепу України. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. 2013. Вип. 17 (1). С. 393–397. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpicb_2013_17(1)__94.

2. Грикун О.А., Сичкарь В.И. Вредная энтомофауна сои на Украине. Научно-технический бюлл. ВСГИ. 1983. №2 (4). С. 50.

3. Грикун О.А., Лобко В.М. Шкідлива і корисна фауна безхребетних агробіоценозу соєвого поля в Україні. Міжвідомчий тематичний збірник Захист і карантин рослин. 2000. №46. С. 40.

4. Грикун О.А. Як захистити посіви сої. Аграрні вісти. 2008. № 6. С. 26–34.

5. Кава Л.П., Яковлєв Р.В., Станкевич С.В. та ін. Видовий склад комах-фітофагів на посівах сої. Наукові доповіді НУБіП України. 2015. № 8 (57). URL: http://nd.nubip.edu.ua/2015_8/19.pdf.

6. Лутицька Н.В., Станкевич С.В. Шкідники сої в Україні. Матеріали підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і здобувачів, 13–14 травня 2018 р. / ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Харків: ХНАУ, 2018. Ч. І. С. 137–138.

7. Маслак О. Стабільний ринок сої. Агробізнес сьогодні. 2015. № 21 (316). С. 20–24.

8. Секун М.П., Березовсько-Бригас В.В. Особливості формування структури шкідлнзої ентомофаукн агроценозу сої у Північному Степу України. Наукові доповіді НУБіП. 2013. № 1 (37) URL: www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nd/2013_1/13smp.pdf.

9. Станкевич С.В., Забродіна І.В. Моніторинг шкідників сільськогосподарських культур. Харків: ФОП Бровін О.В., 2016. 216 с.

10. Чабан В.С., Волошина Н.М. Захист сої від шкідників і хвороб у північному Степу України. Захист і карантин рослин. 2000. Вип. 46. С. 116–123.