Горовой Андрій
Викладач
ВП НУБіП України
«Ірпінський економічний коледж»
Ірпінь
Анотація
Сучасна квантова фізика і фізика елементарних частинок в цілому зайшла в тупик засновуючись на ствердженнях які прийнято вважати істиною, не дивлячись на те, що приймались ці ствердження в умовах тупикових ситуацій минулого науки. Галілео Галілей довів ще декілька століть назад, що фізика – експериментальна наука. І ні в якому разі жодне ствердження у фізиці не може бути прийняте від безвихідності або з чиєїсь думки не маючи матеріальних експериментів.
На базі концепцій квантової механіки, математичних розрахунків, особистих експериментів, результатів досліджень фотонів і їх взаємодії із речовиною і елементарними частинками я вивів декілька стверджень які з’ясовують будову і поведінку електронів і фотонів.
Ствердження 1. Електрон має складну будову.
Ствердження 2. У складі електронів є фотони.
Ствердження 3. Фотон має заряд і масу.
Ствердження 4. Вільний електрон - джерело електромагнітного випромінювання.
Ствердження 5. Певні пучки фотонів створюють відповідне випромінювання зі шкали електромагнітних хвиль.
Ствердження 6. Електрони в кристалічній решітці металів розташовані по енергетичних шарах.
Ствердження 7. Фотони розподіляються в електроні по фотонних рівнях як і електрони в атомах.
Ствердження 8. Швидкість світла не є сталою для фотонів світла різної частоти.
Доведення 1 ствердження:
Для доведення складної будови достатньо звернутись до фотоефекту і ефекту Компотна. Якщо електрон здатен обмінюватись фотонами і поглинати їх, то він повинен мати внутрішню структуру. І взагалі, сам факт того, що електрон бере участь у різних взаємодіях, може впливати на інші частинки, поглинає їх свідчить про те, що електрон має складну будову. Більш детально питання складної структури електрону розглянуто у наступних ствердженнях.
Доведення 2 ствердження:
Більш детальніше роздивимось поглинання фотонів електроном. Електрон зіштовхуючись із фотоном поглинає його і отримує енергію, завдяки якій може вилетіти з кристалічної решітки метала (фотоефект). Тоді згідно з тим, що енергія фотону напряму залежить від його частоти, а енергія вибиваємих світлом фотоелектронів прямо пропорційна частоті світла, звернемось до ефекту Комптона, якій стверджує, що фотон зіштовхуючись із вільним електроном віддає йому частину своєї частоти і отримуємо, що в будові електронів є фотони якім і віддається частота падаючих на електрон фотонів і які пояснюють корпускулярно-хвильові властивості електрона. 2 закон фотоефекту про червоний поріг фотоефекту з’ясовує саму будову електрона. Електрон має таку ж саму будову, що і атом. Навколо ядра електрона по електронних рівнях рухаються фотони. Кожному рівню з фотонами відповідає певне значення частоти фотона і фотоефект відбувається тільки в тому випадку, коли на електрон попадає фотон з частотою червоного порога або вище, незалежно від того скільки до цього фотонів з нищію частотою отримав електрон. Частота світла необхідна для фотоефекту певного метала прямо пропорційна неметалічним властивостям цього металу. Тобто сили з якою атом утримує електрон.
Доведення 3 ствердження:
Фотон є носієм електромагнітної взаємодії (вивчанням електромагнітної взаємодії і складанням її концепцій займається квантова електродинаміка). І у полі з великою напруженістю когерентний промінь світла змінює свою траєкторію. На жаль сучасні лазери ще нездатні показати видну неозброєним оком картину взаємодії 2 промінів. Також фотон має властивість відхилятись до масивних тіл у всесвіті. А за законом всесвітнього тяжіння і тим фактом, що світло поглинається чорними дірами, фотон не має права не мати масу. І змінює енергію електрону при фотоефекті. А це в сукупності з формулою Ейнштейна дає нам право вважати, що фотон має масу.
Доведення 4 ствердження:
Фотон має необмежену кількість енергії і тільки він є носієм енергії. Достатньо пригадати світлову енергію (потік фотонів), теплову енергію (потік фотонів ІЧ частоти) і т.д. Без впливу фотонів не міг би рухатись електрон, а згідно з цим не існувало і електричної енергії. Поглинаючи фотон тіло поглинає енергію, випромінюючи фотон тіло віддає енергію.
Доведення 5 ствердження:
Будь які випромінювання від радіо променів до гамма променів утворюють фотони різної частоти. Всі електромагнітні випромінювання мають одну і ту ж саму природу і відрізняються тільки частотою фотонів які їх утворюють. Достатньо провести фотоефект ультрафіолетовими або гамма променями щоб затвердитись в цьому.
Доведення 6 ствердження:
Для доведення цього ствердження достатньо нагріти метал. Першими будуть вилітати фотони червоної частоти, потім все більшої. Наприкінці при білім колінні метала починають випромінюватись фотони усіх частот. Не варто забувати, що будь яке випромінювання, також як і світло є електромагнітною хвилею. В тому ж числі і інфрачервоні хвилі і гамма промені.
Доведення 7 ствердження:
Згідно з тим, що фотони можуть квантуватись (угруповуватись за допомогою дискретного набора величин), при попаданні в електрон вони розміщуються по фотонних рівнях. Фотони з меншою частотою попадають ближче до ядра електрона, а фотони з більшою – на периферії, що і дозволить в майбутньому програмувати реальність.
Доведення 8 ствердження:
Звернемось до наступного парадоксу оптики: уявимо промінь світла A, що переходить з одного оптичного середовища в інше. При цьому він розділиться на 2 промені (промінь В, який віддзеркалиться від поверхні оптичного середовища в яке потрапляє промінь і промінь С, який пройде у друге оптичне середовище і заломиться у ньому). А тепер парадокс – за концепціями оптики, частота світла у промені А і С різна, відповідно за формулою E=hν енергія в них теж різна. Але швидкість однакова (стала швидкості світла ≈3×108 
. Чи не логічніше користуючись формулами Макса Планка і Альберта Ейнштейна прийти до формули 
? Тоді ми бачимо, що швидкість світла не є сталою величиною і напряму залежить від частоти світла і маси фотону і заряду.
Експерименти:
- Тиск світла в абсолютному вакуумі з випромінюванням різної частоти.
- Зваження гальванічного елементу після його розрядження об електричну лампу розжарювання
- Фотоефект з анодом – електрометром Крукса.
- Інтерференція пов’язаних фотонів. Модернізація експерименту Аспе.
Експеримент 1.
За моєю гіпотезою світло різної частоти виконує різну роботу під час падіння на крутильні ваги. Світло з найбільшою частотою має більшу силу тиску ніж світло з меншою частотою. Як наслідок – фотони світла більшої частоти мають більшу вагу ніж фотони світла з меншою частотою. Якщо це так, це в певній мірі пояснює явище фотоефекту і доводить наявність маси у фотонів.
Експеримент 2.
Якщо фотон має вагу, то розряджаючи гальванічний елемент від лампи розжарювання, гальванічний елемент буде втрачати вагу. При цьому гальванічний елемент втратить рівно стільки маси, скільки важать фотони, які випромінювались з лампи розжарювання.
Експеримент 3.
Якщо замість пластини аноду на установці Столєтова встановити електрометр Крукса, то за моєю теорією, пластини електрометра почнуть рухатись. Адже електрони, які випромінюються з катоду, будуть виконувати роботу і обертати пластини електрометра. Якщо ж на катод будуть падати різної частоти, то електронам буде передаватись різна енергія і період оберту пластин електрометру буде відрізнятись на кратну частоті світла величину.
Експеримент 4.
Модернізація досліду Аспе полягає в тому, що після лічильної машини, яка встановлює спіни пов’язаних фотонів, фотони передаються на пластину з 2 щілинами, після якої встановлений екран-детектор на якому буде відбуватись інтерференція пов’язаних фотонів і який передає дані про спін падаючих фотонів на результуючу лічильну машину. Сутність експерименту полягає в тому, що він дозволить встановити, після щілин падають на екран ті ж самі фотони, чи світло вибиває з пластини інші фотони.
Література
1. Бергман П. Г. Введение в теорию относительности. — М. : ИЛ, 1947.
2. Бом Д. Специальная теория относительности. — М. : Мир, 1967
3. Толмен Р. Относительность, термодинамика и космология. — М. : Наука, 1974.
4. Утияма Р. Теория относительности. — М. : Атомиздат, 1979.
